Рішення

від 08.03.2024 по справі 916/5259/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5259/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.,

розглянувши справу № 916/5259/23 в порядку спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження

за позовом: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛЕС" /ЄДРПОУ 30217808, адреса - 65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 5/1, оф. 214, e-mail: info@skveles.kiev.ua/

до відповідача: приватного підприємства "АС ТРАКСЕРВІС" /ЄДРПОУ 35992154, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, 68, кв. 3, e-mail: persona.main@gmail.com/

про стягнення у розмірі 24 613,7 грн

ВСТАНОВИВ:

11.12.2023 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВЕЛЕС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 5841/23/ до приватного підприємства "АС ТРАКСЕРВІС" про стягнення грошових коштів у розмірі 24 613,70 грн, з яких:

- 20 000,00 грн - безпідставно набуті кошти;

- 4 613,7 грн - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на перерахування відповідачу на підставі платіжного доручення № 410 від 01.03.2021 грошових коштів у розмірі 20 000,00 без достатньої правової підстави.

Позов пред`явлено на підставі ст.1212 ЦК України, ст.ст. 216, 230-232 ГК України.

Ухвалою суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5259/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі № 916/5259/23 вручено представнику відповідача адвокату Жовтій А.С. наручно 27.12.2023, що вбачається із особистої розписки адвоката /а.с. 17 зворот/.

22.12.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про ознайомлення із матеріалами справи /вх. № 46636/23/. Представник відповідача адвокат Жовта А.С. ознайомилася із матеріалами справи 27.12.2023, що вбачається із особистої розписки адвоката /а.с. 19/.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/5259/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 01.03.2021 ПрАТ «СК «ВЕЛЕС» /ЄДРПОУ 30217808/ перерахувало на користь ПрП «АС ТРАКСЕРВІС» /ЄДРПОУ 35992154/ грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн з призначенням платежу: «сплата за послуги згідно договору б/н від 02.02.2019», що вбачається із платіжного доручення № 410.

28.03.2023 позивач направив відповідачу вимогу вих. № 072/23 з проханням надати копії первинних документів, на підставі яких було отримано платіж від 01.03.2021 у розмірі 20 000,00 грн. У разі відсутності підстав законного набуття грошових коштів позивач просить повернути грошові кошти протягом 5 днів.

30.03.2023 відповідач надав відповідь вих. № 03/23, в якій відповідач повідомив, що вся бухгалтерська документація щодо діяльності підприємства знаходилась на зберіганні у бухгалтера Шапошнікової Н.І., місцезнаходження якої на даний час невідоме. До моменту отримання і вивчення документів підприємства у відповідача відсутні підстави вважати платіж від 01.03.2021 необґрунтованим. Річна звітність за 01.01.2019-31.12.2022 не встановлює непогашеної взаємної заборгованості між підприємствами. За період поточного року ніяких розрахунків не проводилося та зобов`язань не виникало, що свідчить про відсутність у сторін претензій одна до одної.

Оскільки, відповідач не повернув безпідставно отримані грошові кошти, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів у розмірі 24 613,70 грн, з яких: 20 000,00 грн - безпідставно набуті кошти;4 613,7 грн - штрафні санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №753/20633/15-ц:

- предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права;

- зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України);

- об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб;

- під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №495/2442/16-ц системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). У постанові також вказано, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Господарський суд зазначає, що спірні грошові кошти набуті особою, не пов`язаною жодними договірними правовідносинами щодо такого майна, а тому набуті без правової підстави, тягнуть за собою виникнення у такої особи зобов`язання повернути отримане майно, яке є безпідставно набутим.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №638/11807/15-ц, від 12.09.2018 у справі №154/948/16, від 12.12.2018 у справі №205/3330/14-ц.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, з урахуванням того, що жодною зі сторін не подано до суду договору б/н від 02.02.2019, на який є посилання у платіжному дорученні про перерахування коштів № 410 від 01.03.2021, господарський суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення між сторонами такого договору, так само обома не надано до суду інших доказів наявності між ними станом на момент перерахування коштів договірних правовідносин.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що перераховані за платіжним дорученням № 410 від 01.03.2021 кошти у розмірі 20 000,00 грн. є безпідставно набутими, а, отже, з огляду на неповернення відповідачем цих коштів позивачу, у відповідача наявний обов`язок повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., з огляду на що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛЕС" в цій частині підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Стосовно вимог позивача про стягнення штрафних санкцій на підставі п. 6 ст. 231 ГК України у розмірі 4 613,70 грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом досліджено розрахунок штрафних санкцій, наведений позивачем у позовній заяві. Так, за розрахунком позивача штрафні санкції, нараховані на підставі п. 6 ст. 231 ГПК України за період з 29.11.2022 по 29.11.2023 становлять 4 613,70 грн.

Разом із тим, господарський суд, що стаття 231 ГК України не містить пункту 6, на який посилається позивач по тексту позовної заяви.

Між тим, ч. 6 ст. 231 ГК України не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

За таких обставин, господарський суд зазначає, що між сторонами не укладено договір, який би між іншим встановлював розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію. У зв`язку із чим у позивача відсутні підстави для нарахування пені, з огляду на що, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛЕС" підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що вбачається із платіжного доручення від 21.11.2023.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог /81,26 % від ціни позову/, судовий збір у розмірі 2 181,02 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛЕС" - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "АС ТРАКСЕРВІС" /ЄДРПОУ 35992154, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, 68, кв. 3, e-mail: persona.main@gmail.com/ на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛЕС" /ЄДРПОУ 30217808, адреса - 65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 5/1, оф. 214, e-mail: info@skveles.kiev.ua/ грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн /двадцять тисяч гривень 00 копійок/ та судовий збір у розмірі 2 181,02 грн /дві тисячі сто вісімдесят одна гривня 02 копійки/.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 08 березня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко