Рішення

від 08.03.2024 по справі 916/5496/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5496/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши справу № 916/4490/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: акціонерного товариства Херсонське теплоелектроцентраль /ЄДРПОУ 00131771, адреса 73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1/

до відповідача: Херсонської централізованої бібліотечної системи Херсонської міської ради /ЄДРПОУ 05460203, адреса 73000, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 97/

про стягнення заборгованості у розмірі 210 392,72 грн

ВСТАНОВИВ:

19.12.2023 акціонерного товариства Херсонське теплоелектроцентраль звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 6079/23/ до Херсонської централізованої бібліотечної системи Херсонської міської ради про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з листопада 2021 по березень 2023 у розмірі 210 392,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами: № 46-Т від 23.03.2021, № 73-Т від 24.12.2021, № 40-Т від 08.02.2022, № 32-Т від 29.03.2023.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 526, 530, 632 ЦК України, ст.ст. 193, 276 ГК України.

Ухвалою суду від 25.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5496/23; поставлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 у справі № 916/5496/23 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, до електронного кабінету.

Так, згідно довідки про доставку електронного документу, ухвала суду від 25.12.2023 доставлена до електронного кабінету відповідача 25.12.2023 о 18:07 год.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/5496/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, АТ Херсонська ТЕЦ (позивач), є юридичною особою, яка відповідно до Статуту здійснює виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Судом встановлено, що між АТ Херсонське теплоелектроцентраль та Херсонською централізованою бібліотечною системою Херсонської міської ради укладено низку договорів в період з березня 2021 року по березень 2023 року, а саме:

- № 40-Т з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії від 08.02.2022;

- № 46-Т з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії від 23.03.2021;

- № 73-Т з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії від 24.12.2021;

- № 32-Т з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії від 29.03.2023.

За умовами договорів позивач зобов`язується надавати відповідачу послуги з централізованого опалення, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3 укладених договорів постачання теплової енергії здійснювалось за адресами: м. Херсон, вул. Потьомкінська 97, опалювальною площею 992,8 кв.м.; м.Херсон, вул. Потьомкінська 88-а, опалювальною площею 509,4 кв.м.; м. Херсон, пр. Текстильників 9, опалювальною площею 210,9 кв.м.; м. Херсон, вул. Поповича 15, опалювальною площею 61,7 кв.м.; м. Херсон, вул. Текстильників 4, опалювальною площею 266,7 кв.м

Відповідно до п. 4 договору послуга надається за допомогою систем індивідуального теплового пункту багатоквартирного будинку.

Положеннями п. 6 договору сторони погодили, що виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

В п. 10 договору передбачено, що обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу).

Пунктом 19 договору визначено, що плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 3536,02 гривень за 1 Гкал з ПДВ (пункт 20 договору).

Згідно п. 20.1 договору ціна договору встановлюється у національній валюті України та становить 742 564,20 у т.ч. ПДВ 123 760,70 грн.

Відповідно до п. 21 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Положеннями п. 22 договору сторони погодили, що виконавець формує та надає рахунок та/або акт виконаних робіт на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок та або/акт виконаних робіт надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок та/або акт виконаних робіт може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу /п. 23 договору/.

Пунктом 26 договору визначено, що плата за послугу не нараховується за час перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно п. 27 договору споживач має право, зокрема: одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами цього договору (п.п. 1); на зменшення в установленому законодавством порядку розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі або зниження її якості (п.п. 5); відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169 (п.п. 10).

Споживач зобов`язаний, зокрема: оплачувати спожиту послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором (п.п. 3 п. 28 договору).

Відповідно до п.п. 4 п.29 договору виконавець має право, зокрема: обмежити/припинити надання послуги в разі її неоплати або оплати не в повному обсязі протягом 30 днів з дня, що настає за днем отримання споживачем попередження від виконавця, крім випадків, коли якість та/або кількість послуги не відповідає умовам цього договору.

Положеннями п. 30 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами цього договору, зокрема шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів (п.п. 1).

В п. 32 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.

Судом досліджено надані позивачем акти за виконані роботи та рахунки:

- № 280 за листопад 2021 ну суму 55 986,16 грн;

- акт № 280 за грудень 2021 року на суму 210 428,30 грн; рахунок № 280 за грудень 2021 на суму 210 428,30 грн;

-акт № 280 за січень 2022 на суму 234 897,54 грн; рахунок № 280 за січень 2022 року на суму 234 897,54 грн;

-акт № 280 за лютий 2022 року на суму 179 735,70 грн; рахунок за лютий 2022 року;

-акт № 280 за березень 2022 року на суму 210 392,95 грн; рахунок за березень 2022;

-акт № 280 за грудень 2022 року на суму 72 276,17 грн; рахунок за грудень 2022 року;

-акт № 280 за січень 2023 року на суму 147 275,06 грн; рахунок за січень 2023;

-акт № 280 за лютий 2023 року на суму 116 158,13 грн; рахунок за лютий 2023;

-акт № 280 за березень 2023 на суму 92 466,82 грн; рахунок за березень 2023.

Матеріали справи також містять відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями теплолічильника.

Судом встановлено, що:

- за договором № 46-Т в листопаді 2021 року відповідачем спожито 16,70 Гкал, тариф на теплову енергію 3536,02 за 1 Гкал. 16,70* 3536,02 = 559 86,16 грн.

- за договором № 73-Т в грудні 2021 року відповідачем спожито 59,51 Гкал, тариф на теплову енергію 3536,02 за 1 Гкал. 59,51* 3536,02 = 210 428,30 грн.

- за договором № 40-Т в січні 2022 року відповідачем спожито 66,43 Гкал, тариф на теплову енергію 3536,02 за 1 Гкал. 66,43* 3536,02 = 234897,54 грн. В лютому 2022 року відповідачем спожито 50,83 Гкал, тариф на теплову енергію 3536,02 за 1 Гкал. 50,83 * 3536,02 = 179 735,70 грн. В березні 2022 року відповідачем спожито 59,50 Гкал, тариф на теплову енергію 3536,02 за 1 Гкал. 59,50* 3536,02 = 210 392,95 грн. В грудні 2022 року відповідачем спожито 20,44 Гкал, тариф на теплову енергію 3536,02 за 1 Гкал. 20,44* 3536,02 = 72276,17 грн.

- за договором № 32-Т в січні 2023 відповідачем спожито 41,65 Гкал, тариф на теплову енергію 3536,02 за 1 Гкал. 66,43* 3536,02 = 147275,06 грн. В лютому 2023 року відповідачем спожито 32,85 Гкал, тариф на теплову енергію 3536,02 за 1 Гкал. 32,85* 3536,02 = 116 158,13 грн. В березні 2023 року відповідачем спожити 26,15 Гкал, тариф на теплову енергію 3536,02 за 1 Гкал. 26,15* 3536,02 = 92 466,82 грн.

Загальна кількість спожитої теплової енергії становить 374,06 Гкал на суму 1 319 616,83 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у грудні 2021 року було сплачено 250 968,56 грн., в лютому 2023 року 234 897,54 грн., в серпні 2023 року 623 358,01 грн. та загальна сума оплати складає 250 968,56 грн. + 234 897,54 грн. + 623 358,01 грн. = 1 109 224,11 грн.

Таким чином заборгованість за спожиту теплову енергію складає 1 319 616,83 грн. - 1109224,11 грн. = 210 392,72 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується також актом № 280 звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію від 04 жовтня 2023 року, яка підписана сторонами; а також довідкою позивача щодо руху заборгованості за період з 01.11.2021 по 01.09.2023.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату спожитої теплової енергії у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно вимог ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.6, ч.ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст.714 ЦК України (в редакції, станом на час укладення договору), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Господарським кодексом України, Законом України "Про ціни та ціноутворення", іншими законодавчими актами встановлено, що в Україні діють вільні та регульовані ціни. Наведені норми свідчать, що вартість послуг з постачання теплової енергії відноситься до сфери регульованих цін і встановлюється уповноваженим державним органом.

За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Крім того, статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено права та обов`язки споживача теплової енергії, зокрема, визначено, що до основних обов`язків споживача відноситься додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

У статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п. 81 зазначеної постанови) вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п. 41). Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вказаного, судом встановлено, що у період з листопада 2021 по березень 2023 відповідач спожив теплову енергію на суму 1 319 616,83 грн, при цьому здійснив оплату лише на суму 1 109 224,11 грн. У зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість за у розмірі 210 392,72 грн, яка підтверджується підписаним сторонами актом № 280 звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію від 04 жовтня 2023 року. Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за спожиту теплову енергію в матеріалах справи відсутні.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

При цьому суд зауважує, що відповідачем всупереч положень ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано жодних доводів та доказів на їх підтвердження, зокрема, щодо спростовання обставин, встановлених судом у ході розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 524,71 грн., що вбачається із платіжної інструкції № 212 від 15.12.2023.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 524,71 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Херсонської централізованої бібліотечної системи Херсонської міської ради /ЄДРПОУ 05460203, адреса 73000, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 97/ на користь акціонерного товариства Херсонське теплоелектроцентраль /ЄДРПОУ 00131771, адреса 73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1/ заборгованість за спожиту теплову енергію з листопада 2021 по березень 2023 у розмірі 210 392,72 грн /двісті десять тисяч триста дев`яносто дві гривні 72 копійки/ та судовий збір у розмірі 2 524,71 грн /дві тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 71 копійка/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 березня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко