Рішення

від 27.02.2024 по справі 920/1268/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2024м. СумиСправа № 920/1268/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1268/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумський фондовий центр» (вул. Супруна (Революції Гідності), буд. 26, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 37052871),

до відповідача:Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл.Привокзальна, буд. 1, м.Суми, 40035; код за ЄДРПОУ 05785448),

про стягнення 4623744,54 грн

за участю представників сторін:

від позивача:не прибув,

від відповідача:Скубира О.М. (довіреність від 13.11.2023 №б/н),

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

07.11.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 2900000,00 грн (два мільйони дев`ятсот тисяч грн 00 коп.) заборгованість за надані послуги; 290000,00 грн (двісті дев`яносто тисяч грн 00 коп.) штрафу за прострочення оплати послуг, 1133785,22 грн (один мільйон сто тридцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять грн 22 коп.) пені, 227940,00 грн (двісті двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок грн 00 коп.) інфляційних, 72019,32 грн (сімдесят дві тисячі дев`ятнадцять грн 32 коп.) 3 % річних, а також судові витрати у справі.

08.11.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40035.

Ухвалою від 09.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1268/23 у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

09.11.2023 копію зазначеної ухвали надіслано учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.

28.11.2023 відповідач подав відзив (вх №1360), в якому підтвердив наявність боргу за договором, що є предметом спору, водночас проти стягнення штрафних санкцій заперечує та/або просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%. Крім того, відповідачем заявлене клопотання про застосування строку позовної давності щодо обчислення пені.

У підготовчому судовому засіданні 08.01.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 05.02.2024, 11:00.

05.02.2024 представник відповідача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (вх №611 електронною поштою та вх №344 через систему «Електронний суд»).

У судовому засіданні 05.02.2024 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви з розгляду справи по суті в судове засідання на 19.02.2024, 14:30.

Ухвалою від 06.02.2024 у справі №920/1268/23 повідомити відповідача про оголошену в судовому засіданні 05.02.2024 перерву з розгляду справи по суті до 19.02.2024, 14:30.

У судовому засіданні 19.02.2024 з розгляду справи по суті:

-представник відповідача підтримав заявлене у відзиві на позов клопотання про зменшення штрафних санкцій та просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, а також застосувати строки позовної давності щодо обчислення неустойки.

-представником позивача до судових дебатів заявлене клопотання в порядку ч. 8 ст.129 ГПК України.

-згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті в судове засідання на 27.02.2024, 11:30.

У судовому засіданні 27.02.2024 судом встановлено:

Представник позивача у судове засідання не прибув, 27.02.2024 надіслав клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника ТОВ «Сумський фондовий центр», зауваживши, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Судом продовжено розгляд справи по суті.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 27.02.2024 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

09.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський фондовий ринок» (далі депозитарна установа, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (далі емітент, відповідач) укладено договір про відкриття рахунків у цінних паперах власників №Д-111 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору депозитарна установа зобов`язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами депозитарної установи та цим договором, прийняти від емітента реєстр власників іменних цінних паперів (далі - реєстр) та інші документи, визначені законодавством, відкрити рахунки у цінних паперах власникам цінних паперів емітента, зазначеним у переданому їй реєстрі (далі - власники), зарахувати на вказані рахунки права на цінні папери емітента, а також забезпечити депозитарний облік цінних паперів емітента на відповідних рахунках власників, а емітент зобов`язується оплатити послуги депозитарної установи.

Згідно з п. 4.1. договору з дати зарахування цінних паперів на рахунки власників емітент сплачує депозитарній установі за депозитарний облік цінних паперів емітента на відповідних рахунках власників, з якими не укладені договори про відкриття рахунків у цінних паперах, щомісячно абонентську плату, яка на дату укладення договору становить суму у розмірі 67000,00 грн без ПДВ за місяць.

Пунктом 4.2. договору визначено, що оплата винагороди депозитарної установи, передбаченої п.4.1 даного договору, вноситься емітентом щомісяця, до 20-го числа поточного місяця згідно акту/рахунку, який надсилається депозитарною установою емітенту простим листом не пізніше 10-го числа поточного місяця.

У випадку неотримання акту/рахунку про надання послуг до 20-го числа місяця, емітент зобов`язаний повідомити про це депозитарну установу та сплатити послуги на підставі цього договору.

Оплата послуг депозитарної установи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок депозитарної установи, що зазначений у акті/рахунку.

Відповідно до п 5.5. договору прострочення емітентом платежу за надані депозитарною установою депозитарні послуги більш як на 15 днів вважається відмовою від виконання умов договору, у зв`язку з чим емітент, крім основної суми заборгованості перед депозитарною установою, повинен сплатити депозитарній установі штраф у розмірі 10% від основної суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день прострочення, за період прострочення.

30.12.2015 між позивачем та відповідачем підписано додатковий договір №1 до договору, відповідно до п. 1 якого внесено зміни до пункту 4.1. та викладено його у наступній редакції:

« 4.1. З дати зарахування цінних паперів на рахунки власників Емітент сплачує Депозитарній установі за депозитарний облік цінних паперів Емітента на відповідних рахунках Власників, з якими не укладені договори про відкриття рахунків у цінних паперах, щомісячно абонентську плату, яка на дату укладення Договору становить суму у розмірі 75 000,00 гри. (Сімдесят п`ять тисяч гривень) без ПДВ за місяць.».

05.02.2019 між депозитарною установою та емітентом укладено додатковий договір №2 до договору, за п. 1 якого в преамбулі та в тексті укладеного договору про відкриття рахунків у цінних паперах від 09 жовтня 2014 року №Д-111 Публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» змінено на Акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш».

26.12.2019 між позивачем та відповідачем підписано додатковий договір №3 до договору, згідно з п. 1 якого внесено зміни до пункту 4.1. договору про відкриття рахунків у цінних паперах власників від 09 жовтня 2014р. №Д-111 та викладено його у наступній редакції:

« 4.1. З дати зарахування цінних паперів на рахунки власників Емітент сплачує Депозитарній установі депозитарний облік цінних паперів Емітента на відповідних рахунках Власників, з якими не укладені договори про відкриття рахунків у цінних паперах, щомісячно абонентську плату у розмірі 128000,00 грн. (Сто двадцять вісім тисяч гривень) без ПДВ за місяць.».

21.05.2021 між ТОВ «Сумський фондовий центр» та АТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» укладено додатковий договір №4 до договору.

Відповідно до п. 1 додаткового договору №4 від 21.05.2021 до договору у розділі 4 договору про відкриття рахунків у цінних паперах власників від 09 жовтня 2014р. №Д-111 пункт 4.1. викладено у наступній редакції:

« 4.1. З дати зарахування цінних паперів на рахунки власників Емітент сплачує Депозитарній установі з депозитарний облік цінних паперів Емітента на відповідних рахунках Власників, з якими не укладені договори про відкриття рахунків у цінних паперах, щомісячно абонентську плату у розмірі 145 000,00 грн. (Сто сорок п`ять тисяч гривень) без ПДВ за місяць.».

Пунктом 2 додаткового договору №4 від 21.05.2021 до договору пункт 4.2. викладено у наступній редакції:

« 4.2. Порядок та строки оплати, умови, періодичність та порядок надання Емітенту рахунків з розшифровкою нарахованої до оплати суми за послуги Депозитарної установи та актів про надання послуг, зазначених в п. 4.1. цього Договору:

4.2.1Оплата здійснюється Емітентом щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому надавались послуги (надалі - розрахунковий місяць) на підставі рахунку на оплату послуг, який надсилається Депозитарною установою Емітенту на адресу, визначену в Анкеті Емітента, простим листом не пізніше 10-го числа розрахункового місяця.

У випадку неотримання рахунку на оплату послуг до 15-го числа розрахункового місяця, Емітент зобов`язаний повідомити про це Депозитарну установу та оплатити вартість надання послуг на підставі даного Договору.

Оплата вартості надання послуг Депозитарної установи здійснюється Емітентом у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Депозитарної установи, що зазначений у рахунку/акті.

4.2.2 Формування актів про надання послуг здійснюється Депозитарною установою щомісячно, станом н, останній календарний день розрахункового місяця.

Два примірника акту про надання послуг надсилається Депозитарною установою на адресу, визначену в Анкеті Емітента, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем. Другий примірник акту, підписаний Емітентом, передається до Депозитарної установи не пізніше-5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту.

Якщо протягом 20 (двадцяти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим місяцем, Емітент не направив Депозитарній установі обґрунтовані заперечення щодо обсягу та якості послуг, наданих Депозитарною установою та відображених в акті про надання послуг, то послуги вважаються наданими Депозитарною установою в повному обсязі та належної якості.».

На підтвердження виконання зобов`язань позивача перед відповідачем за договором між сторонами спору підписані наступні акти про надання послуг:

-№1/Д-111 від 31.01.2022 за період 01.01.2022-31.01.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№2/Д-111 від 28.02.2022 за період 01.02.2022-28.02.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№3/Д-111 від 31.03.2022 за період 01.03.2022-31.03.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№4/Д-111 від 30.04.2022 за період 01.04.2022-30.04.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№5/Д-111 від 31.05.2022 за період 01.05.2022-31.05.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№6/Д-111 від 30.06.2022 за період 01.06.2022-30.06.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№7/Д-111 від 31.07.2022 за період 01.07.2022-31.07.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№8/Д-111 від 31.08.2022 за період 01.08.2022-31.08.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№9/Д-111 від 30.09.2022 за період 01.09.2022-30.09.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№10/Д-111 від 31.10.2022 за період 01.10.2022-31.10.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№11/Д-111 від 30.11.2022 за період 01.11.2022-30.11.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№12/Д-111 від 31.12.2022 за період 01.12.2022-31.12.2022 в сумі 145000,00 грн;

-№1/Д-111 від 31.01.2023 за період 01.01.2023-31.01.2023 в сумі 145000,00 грн;

-№2/Д-111 від 28.02.2023 за період 01.02.2023-28.02.2023 в сумі 145000,00 грн;

-№3/Д-111 від 31.03.2023 за період 01.03.2023-31.03.2023 в сумі 145000,00 грн;

-№4/Д-111 від 30.04.2023 за період 01.04.2023-30.04.2023 в сумі 145000,00 грн;

-№5/Д-111 від 31.05.2023 за період 01.05.2023-31.05.2023 в сумі 145000,00 грн;

-№6/Д-111 від 30.06.2023 за період 01.06.2023-30.06.2023 в сумі 145000,00 грн;

-№7/Д-111 від 31.07.2023 за період 01.07.2023-31.07.2023 в сумі 145000,00 грн;

-№8/Д-111 від 31.08.2023 за період 01.08.2023-31.08.2023 в сумі 145000,00 грн;

-№9/Д-111 від 30.09.2023 за період 01.09.2023-30.09.2023 в сумі 145000,00 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, за період з січня 2022 року по вересень 2023 року позивач надав відповідачу послуги за договором в сумі 3045000,00 грн.

21.12.2022 між сторонами спору підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 17.01.2022 по 30.11.2022, за яким за 25.01.2022 вищезазначеними актами відповідач сплатив позивачу 145000,00 грн, інших розрахунків за надані послуги відповідачем не здійснено, про що наголошено позивачем у позові.

Відповідно до матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 2900000,00 грн, що підтверджено відповідачем у відзиві на позов.

У зв`язку із неповною та несвоєчасною сплатою вартості наданих послуг за договором, позивачем звернувся з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України) є договір.

У силу положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до матеріалів справи, позивач умови договору виконав в повному обсязі, в той час як відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання в частині розрахунків за надані послуги за договором. Станом на дату подачі позовної заяви, вартість наданих послуг в сумі 3045000,00 грн сплачена відповідачем частково в сумі 145000,00 грн та заборгованість відповідача за договором складає 2900000,00 грн. Розмір боргу не заперечується самим відповідачем у відзиві на позов.

З огляду на зазначене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2900000,00 грн наданих послуг за договором суд визнає законними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо стягнення з відповідача штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п 5.5. договору прострочення емітентом платежу за надані депозитарною установою депозитарні послуги більш як на 15 днів вважається відмовою від виконання умов договору, у зв`язку з чим емітент, крім основної суми заборгованості перед депозитарною установою, повинен сплатити депозитарній установі штраф у розмірі 10% від основної суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день прострочення, за період прострочення.

Відповідно до позову та розрахунку, доданого до позову, позивачем нараховано відповідачу 290000,00 грн штрафу,1133785,22 грн пені, 227940,00 грн інфляційних за період з 01.03.2022 по 30.03.2023 та 72019,32 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 13.10.2023.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку штрафу, 3% річних, інфляційних втрат за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг за договором, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 290000,00 грн штрафу, 227940,00 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 30.03.2023 та 72019,32 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 13.10.2023.

Водночас, суд не погоджується з розміром нарахованої позивачем пені.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ураховуючи положення п. 4.2.1. договору в редакції додаткового договору №4 від 21.05.2021, де визначено, що оплата здійснюється Емітентом щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому надавались послуги, а також п. 5.5. договору щодо права нарахування штрафу та пені у зв`язку із прострочення емітентом платежу за надані депозитарною установою депозитарні послуги більш як на 15 днів, норму ч. 6 ст. 232 ГК України, суд не погоджується із періодами розрахунку пені, визначеними позивачем.

Правомірними для нарахування пені є наступні періоди окремо за кожним актом: з 16.03.2022 по 15.09.2022, з 18.04.2022 по 17.10.2022, з 16.05.2022 по 15.11.2022, з 16.06.2022 по 15.12.2022, з 18.07.2022 по 17.01.2023, з 16.08.2022 по 15.02.2023, з 16.09.2022 по 15.03.2023, з 18.10.2022 по 17.04.2023, з 16.11.2022 по 15.05.2023, з 16.12.2022 по 15.06.2023, з 17.01.2023 по 16.07.2023, з 16.02.2023 по 15.08.2023, з 16.03.2023 по 15.09.2023, з 18.04.2023 по 13.10.2023, з 16.05.2023 по 13.10.2023, з 16.06.2023 по 13.10.2023, з 18.07.2023 по 13.10.2023, з 16.08.2023 по 13.10.2023 та з 18.09.2023 по 13.10.2023.

Враховуючи зазначені періоди, за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff розмір пені за розрахунком суду склав 564411,56 грн.

Таким чином, стягнення з відповідача 564411,56 грн пені суд вважає правомірним та обґрунтованим, інша частина пені в розмір 569373,66 грн нарахована позивачем з порушенням періоду нарахування штрафних санкцій за законом, а тому визнається судом необґрунтованою.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строку позовної давності до неустойки (штрафу та пені).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 цього Кодексу).

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи положення зазначеного пункту, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності до неустойки.

Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки на 90% суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних збитків у певній мірі компенсують знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів, а також те, що зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені та штрафу) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір неустойки (штрафу та пені) на 50%: з 564411,56 грн пені до 282205,78 грн пені та з 290000,00 грн штрафу до 145000,00 грн штрафу, задовольнивши частково клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення з відповідача 2900000,00 грн основного боргу за договором, 564411,56 грн пені, 290000,00 грн штрафу, 227940,00 грн інфляційних та 72019,32 грн 3% річних. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зменшення пені та штрафу, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 2900000,00 грн основного боргу за договором, 282205,78 грн пені, 145000,00 грн штрафу, 227940,00 грн інфляційних втрат та 72019,32 грн 3% річних. іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення 69356,17 грн витрат зі сплати судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією від 01.11.2023 №1079.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи правомірно заявлені до стягнення 2900000,00 грн основного боргу за договором, 564411,56 грн пені, 290000,00 грн штрафу, 227940,00 грн інфляційних та 72019,32 грн 3% річних, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується пропорційно від правомірно заявленої суми позовних вимог 60815,56 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40035; код за ЄДРПОУ 05785448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський фондовий центр» (вул. Супруна (Революції Гідності), буд. 26, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 37052871) 2900000,00 грн (два мільйони дев`ятсот тисяч грн 00 коп.) заборгованість за надані послуги, 145000,00 грн (сто сорок п`ять тисяч грн 00 коп.) штрафу, 282205,78 грн (двісті вісімдесят дві тисячі двісті п`ять грн 78 коп.) пені, 227940,00 грн (двісті двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок грн 00 коп.) інфляційних втрат, 72019,32 грн (сімдесят дві тисячі дев`ятнадцять грн 32 коп.) 3 % річних та 60815,56 грн (шістдесят тисяч вісімсот п`ятнадцять грн 56 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 08.03.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька