Рішення

від 08.03.2024 по справі 922/5366/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5366/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ (адреса: 04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд.1) до Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, м.Харків (адреса: 61002, Харківська обл., м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 25) про стягнення 20044,00 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

21.12.2023 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Харківського національного автомобільно-дорожнього університету про стягнення 20044,00 грн заборгованості, з яких: сума основного боргу 14856,41 грн, пеня у сумі 4382,02 грн, відсотки річних у сумі 357,89 грн, інфляційні втрати у сумі 447,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 року позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

05.01.2024 року позивач надав до суду заяву (вх.№354) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2024 року відкрито провадження у справі №922/5366/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

26.01.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№2436), в якому суму основного боргу визнає, проте не погоджувався з сумою штрафних санкцій у розмірі 5187,89, а саме з пенею у розмірі 4382,02 грн, відсотками річних у розмірі 357,89 та сумою інфляційних втрат у розмірі 447,98 грн.

В обґрунтування свої заперечень відповідач посилався на те, що ХНАДУ не мало можливості сплатити борг через підрозділ Держказначейства України, у зв`язку з тим, що термін дії цього договору закінчився, а сплата боргу Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» за минулий період є неможливою, оскільки Типовим договором, який був надісланий ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна»» на адресу ХНАДУ не передбачено сплату боргу за минулий період.

Також, відповідач зазначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Харківський національний автомобільно-дорожній університет є державною установою та є такою, що фінансується за рахунок бюджетних коштів та має видатки на чітко спрямовані цілі, а також те, що Відповідач не мав можливості для своєчасної оплати у зв`язку з воєнним станом в Україні, просить зменшити розмір штрафних санкцій на 100 відсотків.

06.02.2024 року позивач надав до суду відповідь на відзив (вх.№3395), в якій позовні вимоги підтримував в повному обсязі та заперечував проти зменшення розміру штрафних санкцій. Також, позивача просить суд поновити строк на подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч.4 ст.166 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи- отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 08.01.2024 року встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України - 5 днів з дня його отримання.

Позивач зазначає, що отримав відзив на позовну заяву засобами поштового зв`язку 29.01.2024 року.

Отже, останнім днем на подання відповіді на відзив є 05.01.2024 року.

Частиною другою статті 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до частини шостої статті 119 ГПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З метою забезпечення принципів диспозитивності та змагальності сторін, а також для повного та всебічного розгляду справи суд вважає за можливе поновити позивачу строк для подання відповіді на відзив та долучити її до матеріалів справи.

Надані сторонами документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Заперечень на відповідь на відзив відповідачем не надано.

Згідно з ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р зі змінами внесеними Розпорядження КМУ від 12.09.2023 №793-р, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Згідно з п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" № 329-VIII від 09.04.2015 (далі - Закон № 329-VIII) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Правове регулювання взаємовідносин всіх суб`єктів ринку природного газу України, у тому числі споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється згідно з Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. № 2493, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. № 2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно із частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4)забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Внесення до Реєстру постачальника «останньої надії» здійснюється автоматично у випадках передбачених Правилами постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила) та з підстав визначених Кодексом газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС).

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236» (далі - Постанова КМУ № 1102).

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/ або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:

ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;

назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);

поштову адресу об`єкта споживача.

Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Отже, внесення до Реєстру постачальника «останньої надії» здійснюється автоматично у випадках передбачених Правилами постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила ) та з підстав визначених Кодексом газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем у січні, квітні 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів поставлених Позивачем.

Згідно з пунктом 1 Розділу VI Правил постачання постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу споживачами проводиться згідно з Кодексом ГТС.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа містить такі дані, зокрема серед іншого: 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М).

Згідно з пунктом 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку 3 обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Харківський національний автомобільно-дорожній університет було зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником.

Факт включення Харківського національного автомобільно-дорожнього університету до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС кодом 56XS000021Z4O00O (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача (ПОН) на інформаційній платформі Оператора ГТС).

- форма 10 від оператора ОГРМ «Харківміськгаз» у зоні ліцензійної діяльності якого є споживач-відповідач - ЕІС-кодом - 56XS000021Z4O00O та який був у попередній газовій добі зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»;

- листом оператора ГТС від 15.08.2023 № ТОВВИХ-23-11119 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XS000021Z4O00O;

Із форми 10 від оператора ГТС «Харківміськгаз» у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач з ЕІС-кодом - 56XS000021Z4O00O вбачається, що під ЕІС-кодом - 56XS000021Z4O00O значиться Харківський національний автомобільно-дорожній університет (61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 25. Код за ЄДРПОУ 02071168).

Із листа оператора ГТС від 15.08.2023 № ТОВВИХ-23-11119 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XS000021Z4O00O вбачається, що відповідач був включений до Реєстру постачальника останньої надії 01.05.2022. З інформації щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XS000021Z4O00O вбачається, що об`єми природного газу, спожитого Відповідачем у січні з 11.01.2023 по 28.01.2023, квітні 2023 з 01.04.2023 по 08.04.2023 у загальному обсязі 475,42 куб. м. включено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Публічна оферта відбулася 30 липня 2020 року шляхом опублікування на офіційному сайті Позивача типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/postachalnik-ostannoyi nadiyi-pon-b розміщено всю необхідну інформацію, яка перебуває у постійному вільному доступі для всіх без виключення споживачів.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Акцепт відбувся через встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи 11.01.2023, що підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XS000021Z4O00O доданої до листа оператора ГТС від 15.08.2023 № ТОВВИХ-23-11119.

Отже типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» та споживачем було укладено 11.01.2023.

Відповідача було включено до реєстру постачальника позивача з 01.05.2022 , що підтверджується інформацією щодо закріплення споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XS000021Z4O00O доданої до листа оператора ГТС від 15.08.2023 № ТОВВИХ-23-11119.

На виконання пункту 4 розділу 6.2 договору постачальник направив споживачу повідомлення про постачання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» згідно чеку 10.06.2022 та списку згрупованих відправлень «СПИСОК №09.06.2022-Чекун», а також 08.06.2022 і 15.05.2023 на електронну адресу через програму «1С:Підприємство» ekostud@ khadi.kharkov.ua, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно, користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Позивач та Відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно, як суб`єкти ринку природного газу мають право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV публічного Типового Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого cпоживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу щодобово.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» у період з 01 грудня 2021 по 31 січня 2022 і надалі ціна розраховувалася відповідно до формули пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 №809, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021 №1102.

Відповідно до пункту 4.3. Типового Договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до підпункту 5 пункту 5.2 Типового Договору Споживач зобов`язаний знімати фактичні показники комерційних вузлів обліку газу станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, оформлювати акти приймання-передачі газу та надсилати їх до 5 числа місяця наступного за місяцем постачання газу Постачальнику.

Позивач стверджує, що відповідач не надсилав на адресу Постачальника акти приймання передачі газу.

На виконання пункту 4.3 Постачальник оформив рахунок №5010 та акт №1727 приймання-передачі природного газу у січні 2023 за інформацією, розміщеною на інформаційній платформі щодо обсягів газу та направив Споживачу через ресурс «1С:Підприємство», а також засобами поштового зв`язку згідно чеку 14.02.2023 та списку згрупованих відправлень №СПИСОК №13.02.2023 БОЖЕНКО 2», що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем оформлено рахунок №15796 та акт №7927 за квітень 2023 за інформацією, розміщеною на інформаційній платформі щодо обсягів газу та направлено Споживачу через ресурс «1С:Підприємство», а також засобами поштового зв`язку згідно з чеком 18.05.2023 та списку згрупованих відправлень «СПИСОК №18.05.2023 Боженко 1» , що підтверджується матеріалами справи.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. публічного Типового Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до п.4.5 Типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Підпунктом 1 пункту 5.2 розділу 5 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно договору.

З метою спонукання виконання зобов`язання споживачу було направлено 06.05.2023 вимогу №119/4.3-14416-2023 від 04.05.2023, що підтверджується списком згрупованих відправлень «Список №05.05.2023 Потєєв», наявним в матеріалах справи.

Однак, відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі поставив відповідачу природній газ в обсязі 475,42 куб. м. на загальна суму 18856,41 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем 04.07.2023 сплачена сума 4000,00 грн, що підтверджується листом АТ «Ощадбанк».

Таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 14856,41 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4382,02 грн, 3% річних у розмірі 357,89 та інфляційні втрати у розмірі 447,98 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2)забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4)забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 15.08.2023 № ТОВВИХ-23-11119 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XS000021Z4O00O, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.

Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом (відповідач, споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалами справи, позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором у повному обсязі, поставлено відповідачу природній газ в обсязі 475,42 куб. м. на загальну суму 18856,41 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем 04.07.2023 сплачена сума 4000,00 грн, що підтверджується листом АТ «Ощадбанк».

Таким чином, сума основного боргу становить 14856,41 грн.

Доказів постачання природного газу відповідачу іншим постачальником матеріали справи не містять, відповідачем відповідних доказів до суду також надано не було.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву визнає суму основного боргу за поставлений природній газ.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з чч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 4.3. договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до п.4.4. договору Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів повної оплати природного газу, спожитого відповідачем, до суду не надано.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за поставлений природний газ у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, враховуючи визнання позову в частині основного боргу, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 14856,41 грн.

Отже позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем природного газу, останнім здійснено нарахування 3% річних в розмірі 357,89 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 447,98 грн та пені у розмірі 4382,02 грн.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні на несплачену суму боргу.

Відповідач у відзиві на позову заяву просить суд зменшити розмір річних та індексу інфляції на 100%.

Крім того, в наданих до суду заперечення відповідач вважає, що були важливі підстави не сплати заборгованості за поставку природного газу.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Також у відзиві відповідач зазначає, що університет є державною установою та є такою, що фінансується за рахунок бюджетних коштів та має видатки на чітко спрямовані цілі, а також те, що Відповідач не мав можливості для своєчасної оплати в зв`язку з воєнним станом в Україні, при цьому відповідач не надав до суду жодного документального підтвердження свого матеріального становища.

Незалежно від того, що стало причиною відсутності у відповідача необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, фінансування за рахунок бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Положеннями ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не передбачене право суду на зменшення нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних та звільнення його від відповідальності, передбаченої Законом, у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19 «що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за надані ним послуги».

Підстав для зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань немає, адже законодавство цього не передбачає і Верховний Суд у зазначеній вище постанові про це не вказує.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 357,89 грн 3% річних та 447,98 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо пені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт типового договору узгоджується із положеннями статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо оплати поставленого позивачем природного газу, позивачем обґрунтовано нараховано пеню у розмірі 4382,02 грн.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки пені, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 4382,02 грн пені є правомірними та підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення суми пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, вказаних вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

В той же час, загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі №908/1453/14.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

Отже відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями ч.2 ст.218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Враховуючи викладене, відсутність фінансування (бюджетних коштів) не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

До матеріалів справи відповідачем не додано жодного документу, який би міг свідчити про можливість зменшення штрафних санкцій, зокрема будь-яких документів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливості ним здійснення вчасної оплати.

Також, заявлене клопотання про зменшення пені на 100% фактично нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора, у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Зважаючи на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем до суду не надано доказів оплати заборгованості за поставлений природній газ.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, суд вважає позовні вимоги такими, що підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, отже позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236 - 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (адреса: 61002, м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 25; код ЄДРПОУ 02071168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (адреса: 04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) 20044,30 грн, з яких: 14856,41 грн - сума основного боргу; 4382,02 грн - пеня; 357,89 грн - 3% річних; 447,98 грн - інфляційні втрати, крім того, 2147,20 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "08" березня 2024 р.

Суддя К.В. Аріт