Рішення

від 04.03.2024 по справі 922/4387/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024м. ХарківСправа № 922/4387/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі 1 - Харківської обласної військової адміністрації 2 - Великобурлуцької селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Куп`янська районна військова адміністрація до Підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок

за участю представників:

прокурора - Пєскова Юлія Василівна (посв. №07289 від 01.03.2023)

1 позивача - не з`явився

2 позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області подана в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (перший позивач) та в особі Великобурлуцької селищної військової адміністрації купянського району Харківської області (другий позивач) до Підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (відповідач) в якій прокурор просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права оренди підприємства"Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:02:000:0851 площею 1,5814 га (номер запису про інше речове право: 13772985), що було зареєстроване за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28828147 від 19.03.2016;

- скасувати державну реєстрацію права оренди підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:02:000:0852 площею 2,5585 га (номер запису про інше речове право: 13773492), що було зареєстроване за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28828639 від 19.03.2016;

- скасувати державну реєстрацію права оренди підприємства"Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:02:000:0853 площею 2,0125 га (номер запису про інше речове право: 13773332), що було зареєстроване за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28828474 від 19.03.2016.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 16.10.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/4387/23 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позивачем 01.11.2024 подані пояснення (вх. №29766) на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Першим позивачем 02.11.2024 подані пояснення (вх. №29875) на позовну заяву згідно яких позивач повністю підтримує позов прокурора та просить суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В підготовчому засіданні 11.12.2023 суд, приймаючи до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, судом у відповідності до приписів ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України здійснені всі дії, що необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті), протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває на теперішній час.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", повноваження судів не можуть бути припинені.

Статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Суд зазначає, що поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до положень п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі господарського суду з міркувань безпеки, та постійними повітряними тривогами, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 04.03.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 у справі № 922/48/20 задоволено позов першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області та підприємства «Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсною додаткової угоди та скасування її державної реєстрації, визнання відсутнім права користування земельними ділянками та повернення земельних ділянок.

Під час судового розгляду встановлено, що розпорядженнями голови Великобурлуцької районної державної адміністрації від 12.03.2003 № 57 та від 31.10.2003 № 255 Харківській філії підприємства «Український науково- виробничий реабілітаційно - комерційний центр інвалідів», яка є структурним підрозділом Підприємства «Український науково-виробничий реабілітаційно- комерційний центр інвалідів» та не є самостійною юридичною особою, передано в оренду земельну ділянку водного фонду загальною площею 58,1566 га, що розташована за межами населених пунктів поблизу села Новоселівка на території Великобурлуцької селищної ради для розведення риби та спортивного риболовства строком на 10 років.

На підставі вищевказаних розпоряджень 10.03.2004 між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією та Підприємством «УНВРКЦІ» укладено договір оренди земельної ділянки, який 10.03.2004 посвідчений державним нотаріусом Великобурлуцької нотаріальної контори Харківської області, реєстраційний № 747 та 16.03.2004 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Великобурлуцької селищної ради за № 458.

Згідно з пунктами 1.1., 1.3 Договору від 10.03.2004 в оренду передано земельні ділянки водного фонду зі ставком та з прибережною захисною смугою, загальною площею 58,1566 га, в тому числі:

- дзеркало води 39,3929 га;

- пасовища 12,4858 га;

- лісосмуга 5,7556 га;

- гідротехнічні споруди - дамба 0,5223 га.

Відповідно до п. 1.2. Договору від 10.03.2004 цільове призначення об`єкта оренди - для рибогосподарських потреб. Згідно з п. 2.1. Договору від

10.03.2004 даний договір укладено терміном на 10 років та набуває чинності після його державної реєстрації.

Враховуючи, що вказаний договір зареєстровано 16.03.2004 у державному реєстрі за № 458, то строк його дії визначено до 16.03.2014.

Поряд з цим, за результатами розгляду заяви Підприємства "УНВРКЦІ" від 28.01.2014 головою Великобурлуцької районної державної адміністрації 30.12.2015 прийнято розпорядження № 312 про поновлення вищевказаного договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004.

Відповідно до п. 2 даного розпорядження внесено зміни до пунктів 1.3., 2.1., 3.1. та 3.3. договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, а саме:

п. 1.3 - загальна площа земельних ділянок становить 58,1566 га, в тому числі земельні ділянки : площею 52,0042 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0854), площею 2,0125 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0853), площею 1,5814 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0851), площею 2,5585 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0852);

- п. 2.1. - договір укладено на 20 років;

- п. 3.1. - орендна плата вноситься в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки до 15 числа наступного місяця за звітним;

- п. 3.3. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 599 899,20 грн.

На підставі вищевказаного розпорядження, 31.12.2015 між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією та Підприємством "УНВРКЦІ" укладено додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, яка 19.03.2016 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 28827933, № 28828147, № 28828474 та № 28828639).

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час закінчення терміну дії договору від 10.03.2004 та прийняття розпорядження від 30.12.2015) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади

або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Згідно з ч. 10 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Тобто зміна об`єкта оренди виключає можливість пролонгації договору на тих же умовах, а потребує укладання нового правочину щодо нового (зміненого) предмета договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємству «УНВРКЦІ» відводились у користування 4 окремо визначенні на місцевості земельні ділянки, загальною площею 58,1566 га та з визначенням кадастрових номерів земельних ділянок, а саме:

загальною площею 52,3454 га - кадастровий номер 6321455000:02:000:0587 та складом угідь: 38,5606 га - дзеркало води, 0,8323 га - болото, 0,5223 га - гідротехнічні споруди, 5,7556 га - лісосмуга та 6,6746 га - пасовища;

- площею 1,5814 га - кадастровий номер 6321455000:02:000:0586 та складом угідь - пасовища;

- площею 2,2173 га - кадастровий номер 6321455000:02:000:0588 та складом угідь - пасовища;

- площею 2,0125 га - кадастровий номер 6321455000:02:000:0589 та складом угідь - пасовища.

Проте, як вбачається з документів на підставі яких головою Великобурлуцької районної державної адміністрації приймалось розпорядження від 30.12.2015 № 312 про поновлення договору оренди від

10.03.2004 Підприємству «УНВРКЦІ» передавались у користування земельні ділянки з іншими кадастровими номерами та площами, а саме:

- площею 52,0042 га - кадастровий номер 6321455100:02:000:0854;

- площею 2,0125 га - кадастровий номер 6321455100:02:000:0853;

- площею 1,5814 га-кадастровий номер 6321455100:02:000:0851;

- площею 2,5585 га - кадастровий номер 6321455100:02:000:0852.

Таким чином, розпорядженням від 30.12.2015 № 312 поновлювалась

оренда інших земельних ділянок, тобто з іншими кадастровими номерами та площами ніж ті, що перебували у користуванні Підприємства «УНВРКЦІ» за договором оренди від 10.03.2004.

Враховуючи викладене, діючим законодавством не передбачено поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки за приписами частини 10 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час закінчення терміну дії договору від 10.03.2004 та прийняття розпорядження від 30.12.2015), такі зміни мають наслідком укладення нового договору оренди землі із дотриманням вимог Закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №917/540/16.

Також, передача в оренду земельної ділянки зі ставком повинна була здійснюватись у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди у відповідності до вимог ст. ст. 116, 122-124, 184, 186, 186-1 Земельного кодексу України, тобто з обов`язковим розробленням проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, його погодження та затвердження уповноваженими органами.

Проте, головою Великобурлуцької райдержадміністрації прийнято розпорядження від 30.12.2015 № 312 лише на підставі зави підприємства «УНВРКЦІ» від 28.01.2014, технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок водного фонду, рішення сесії Великобурлуцької районної ради про затвердження даної технічної документації від 24.04.2015 № 1078-УІ та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2015 № 47247814 та від 10.11.2015 № № 47281905, 47278649, 47284204.

Крім того, відповідно до вищевказаних витягів від 09.11.2015 № 47247814 та від 10.11.2015 № № 47281905, 47278649, 47284204, реєстрацію земельних ділянок, загальною площею 52,3454 га (кадастрові номери: 6321455100:02:000:0851 - 6321455100:02:000:0854), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено 06.10.2015 на підставі заяв Великобурлуцької райдержадміністрації (рішення про державну реєстрацію від 09.11.2015, індексний № 25979687 та 10.11.2015, індексні № 25989833, 25990196, 25990407).

З огляду на викладене, на момент прийняття головою Великобурлуцької райдержадміністрації розпорядження від 30.12.2015 № 312, вищевказані земельні ділянки не перебували у користуванні підприємства «УНВРКЦІ», а перебували у віддані держави, що також підтверджує факт незаконності прийнятого розпорядження.

Також встановлено, що головою Великобурлуцької райдержадміністрації прийнято розпорядження від 30.12.2015 № 312 з перевищенням повноважень, наданих ст. 122 Земельного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до інформації відділу у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківські області від 26.10.2018 № 03-02-1949-18 земельні ділянки, загальною площею 52,3454 га (кадастрові номери: 6321455100:02:000:0851 - 6321455100:02:000:0854), які перебувають у користуванні підприємства «УНВРКЦІ» відносяться до категорії земель водного фонду, їх цільове призначення - для рибогосподарських потреб та вид використання земель - для розведення риби та спортивного риболовства.

Поряд з тим, відповідно до інформації Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» від 02.11.2018 № 02-31/1137 земельна ділянка площею 52,0042 га (6321455100:02:000:0854), яка перебуває у користуванні підприємства «УНВРКЦІ» частково накладається на земельні ділянки лісогосподарського призначення (землі державного лісового фонду), які розташовані в межах виділу 34 кварталу 35, виділу 18 кварталу 36, виділу 8 кварталу 38 та виділу 2 кварталу 39 Великобурлуцького лісництва та перебувають в постійному користуванні Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України являються правовстановлюючими документами на земельні ділянки.

Так, площа перетину із вказаними землями в межах виділу 34 кварталу 35 складає - 2,3 га, в межах виділу 18 кварталу 36 складає - 0,2 га, в межах виділу 8 кварталу 38-0,1 га та в межах виділу 2 кварталу 39 складає - 8 га, а загалом площа земель лісогосподарського призначення вказаного держлісгоспу, які надані у користування підприємства «УНВРКЦІ» становить - 10,6 га.

Крім того, відповідно до вищевказаної інформацій ДП «Куп`янське лісове господарство» від 02.11.2018, будь-які погодження на вилучення земельної ділянки загальною площею 10,6 га, яка розташована в межах виділу 34 кварталу 35, виділу 18 кварталу 36, виділу 8 кварталу 38 та виділу 2 кварталу 39 Великобурлуцького лісництва з постійного користування ДП «Куп`янське лісове господарство» та передачі її у користування підприємства «УНВРКЦІ» не надавались.

Згідно зі ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, кожна з яких має особливий правовий режим.

Так, відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ст. 5 Водного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними

об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування

спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Земельного кодексу України порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. З ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та

за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 149 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Так, згідно з ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків

сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для

несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п. 5 ст. 27 Лісового кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

При цьому, згідно з ст. 32 Лісового кодексу України районні державні адміністрації у сфері лісових відносин уповноваженні лише на прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності та лише у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Системним аналізом норм законодавства, в редакціях на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що повноваження щодо надання у користування підприємству «УНВРКЦЇ» земельної ділянки площею 10,6 га із земель лісогосподарського призначення відносились до компетенції Кабінету Міністрів України та лише після вилучення спірної землі із земель державного лісового фонду, погодженого з постійним лісокористувачем - ДП «Куп`янське лісове господарство», а також зміни її цільового призначення в установленому законом порядку.

Таким чином, головою Великобурлуцької районної державної адміністрації, усупереч вищевказаним вимогам законодавства, прийнято розпорядження № 312 від 30.12,2015, яким з перевищенням наданих повноважень фактично змінено цільове призначення земельної ділянки площею 10,6 га із категорії земель лісового фонду із цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення на землі водного фонду, вилучивши її у постійного лісокористувача - ДП «Куп`янське лісове господарство» та передавши її у тимчасове користування (оренду) підприємству «УНВРКЦІ» для рибогосподарських потреб.

Крім того, встановлено, що розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації від 30.12.2015 № 312 щодо надання підприємству «УНВРКЦІ» в користування земельних ділянок водного фонду саме для рибогосподарських потреб також прийнято з перевищенням повноважень та, відповідно, є незаконним.

Так, частиною першою ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних і

туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Згідно з ч. ч. З, 4 ст. 51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Згідно з ч. З ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Зазначена норма Земельного кодексу України не передбачає повноважень районних державних адміністрацій на передачу в користування земельних ділянок державної власності водного фонду саме для рибогосподарських потреб (для розведення риби та спортивного риболовства).

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Так, за змістом Концепції розвитку водного господарства України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390- XIV, водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно визначень, наданих у ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, визначений поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів (Коди КВЦПЗ).

Зокрема, згідно коду КВЕД 05, коду КВЦПЗ 10.07 - землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) поділяються, зокрема, на землі водного фонду для рибогосподарських потреб.

Здійснення інших напрямків водного господарства відноситься до інших кодів КВЕД та КВЦПЗ, визначених вказаним класифікатором, в тому числі, й ті види водного господарства, які відносяться до забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Виходячи із предмету договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004 та додаткової угоди до нього від 31.12.2015, в строкове платне користування передано земельну ділянку державної власності водного фонду для рибогосподарських потреб, а саме для розведення риби та спортивного риболовства.

При цьому, спірна земельна ділянка не передавалась в оренду з цільовим призначенням, пов`язаним із здійсненням діяльності, направленої на забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорону та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків, тобто, для ведення водного господарства.

Відтак, оскільки поняття «водне господарство» та «рибне господарство» не є тотожними, Великобурлуцька районна державна адміністрація не мала законних повноважень приймати розпорядження від 30.12.2015 № 312 та, відповідно, укладати додаткову угоду від 31.12.2015 до договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, оскільки це відноситься до повноважень Харківської обласної державної адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2017 у справі №922/2727/16.

Також, згідно з ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Проте, як зазначалося вище, відповідно до вищевказаної інформацій ДП «Куп`янське лісове господарство» від 02.11.2018, будь-які погодження на вилучення земельної ділянки загальною площею 10,6 га, яка розташована в межах виділу 34 кварталу 35, виділу 18 кварталу 36, виділу 8 кварталу 38 та виділу 2 кварталу 39 Великобурлуцького лісництва з постійного користування ДП «Куп`янське лісове господарство» та передачі її у користування Підприємства «УНВРКЦІ» не надавались.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства не надавались погодження на укладення даного правочину, що також є порушенням вимог ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України.

Таким чином, головою Великобурлуцької районної державної адміністрації, усупереч вищевказаним вимогам законодавства, прийнято розпорядження № 312 від 30.12.2015, яким з перевищенням наданих повноважень надано у користування підприємству «УНВРКЦІ» земельну ділянку державної власності загальною площею 58,1666 га для рибогосподарських потреб (розведення риби та спортивного риболовства), а також без погодження постійного користувача земельної ділянки площею 10,6 га - ДП «Куп`янське лісове господарство» та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства - Державного агентства водних ресурсів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, згідно із ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація

речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 26 вказаного закону передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У зв`язку із викладеним, рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2021 визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації від 30.12.2015 № 312 про поновлення підприємству «Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів» договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004; визнано недійсною додаткову угоду, укладену між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та підприємством «Український науково-виробничий реабілітаційно- комерційний центр інвалідів» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, зареєстрованого в органі Державної реєстрації, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Великобурлуцької селищної ради вчинено запис 16.03.2004 № 458, щодо поновлення строку оренди земельної ділянки площею 58,1566 га на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області від 31.12.2015, відомості щодо якої зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 28827933 від 19.03.2016) та скасовано її державну реєстрацію; визнано відсутнім право користування у підприємства «Український науково- виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів» на земельні ділянки загальною площею 58,1566 га кадастрові номери: 6321455100:02:000:0851- 6321455100:02:000:0854; зобов`язано підприємство «Український науково- виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів» повернути на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та в особі Державного підприємства «Куп`янське лісове господарство» земельні ділянки загальною площею 58,1566 га кадастрові номери: 6321455100:02:000:0851-6321455100:02:000:0854.

Однак, об`єктом оренди були чотири окремих земельних ділянки з різними кадастровими та реєстраційними номерами. А тому під час проведення (на підставі додаткової угоди від 31.12.2015) державної реєстрації права оренди Підприємства «УНВРКЦІ» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6321455100:02:000:0851, 6321455100:02:000:0852, 6321455100:02:000:0853 та 6321455100:02:000:0854 прийнято чотири окремих рішення, а саме № № 28828147 від 19,03,2016, 28828639 від 19.03.2016, 28828474 від 19.03.2016 та 28827933 від 19.03.2016 відповідно.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація змін, припинення, набуття речового права здійснюється на підставі судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Водночас, права оренди підприємства «Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів» земельних ділянок площею 2,0125 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0853), площею 1,5814 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0851) та площею 2,5585 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0852), що були зареєстровані 19.03.2016 на підставі додаткової угоди від 31.12.2015 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 28828474, № 28828147 та № 28828639) не скасовано.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, перелік яких не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, при цьому визначено можливість застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у чинній на цей час редакції) передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав. обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Таким чином, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи викладені обставини, єдиним ефективним способом захисту прав власника земельних ділянок з кадастровими номерами 6321455100:02:000:0851, 6321455100:02:000:0852, 6321455100:02:000:0853 є скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав їх оренди підприємства «Український науково-виробничий реабілітаційно - комерційний центр інвалідів"

Верховним Судом у постанові від 8 лютого 2023 року у справі № 663/3745/19 зроблено правовий висновок про те, що право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Згідно зіст. 17Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно достатті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зістаттею 73 Господарського процесуального кодексу Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписамистатті 86 Господарського процесуального кодексу Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Інших судових витрат заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати державну реєстрацію права оренди Підприємства"Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 2/21/19 літ. А, код ЄДРПОУ 30187344) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:02:000:0851 площею 1,5814 га (номер запису про інше речове право: 13772985), що було зареєстроване за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28828147 від 19.03.2016.

Скасувати державну реєстрацію права оренди Підприємства"Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 2/21/19 літ. А, код ЄДРПОУ 30187344) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:02:000:0852 площею 2,5585 га (номер запису про інше речове право: 13773492), що було зареєстроване за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28828639 від 19.03.2016.

Скасувати державну реєстрацію права оренди Підприємства"Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 2/21/19 літ. А, код ЄДРПОУ 30187344) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:02:000:0853 площею 2,0125 га (номер запису про інше речове право: 13773332), що було зареєстроване за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28828474 від 19.03.2016.

Стягнути з Підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 2/21/19 літ. А, код ЄДРПОУ 30187344) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 8 052,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рушенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Прокурор, яким подано позов - Куп`янська окружна прокуратура Харківської області (63601, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Харківська, 7).

Прокурор, який приймає участь у справі - Харківська обласна прокуратура (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108).

Перший позивач - Харківська обласна військова адміністрація (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956).

Другий позивач - Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області (62602, Харківська область, Куп`янський район, смт. Великий Бурлук, вул. Центральна, 9, код ЄДРПОУ 44699390).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Куп`янська районна військова адміністрація (63701, Харківська область, м. Куп`янськ, пр. Конституції, 3, код ЄДРПОУ 04058739).

Відповідач - Підприємство"Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (04070, м. Київ, вул. Волоська, 2/21/19 літ. А, код ЄДРПОУ 30187344).

Повне рішення складено "08" березня 2024 р.

СуддяС.А. Прохоров