Рішення

від 06.03.2024 по справі 927/1653/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1653/23

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., у відкритому судовому засіданні розглянув заяву від 23.02.2024 б/н Товариства з обмеженою відповідальністю Кортева Агрісаєнс Україна про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Кортева Агрісаєнс Україна,

вул. Сагайдачного Петра, 1, м. Київ, 04070;

до відповідача: Приватного підприємства Городнянські аграрні інвестиції,

вул. Набережна, 66, с. Дібрівне, Городнянський район, Чернігівська область, 15163;

про стягнення 1809041,15 грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Якімлюк Н.О., адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1512466, виданий 19.12.2023;

від відповідача: Городнича Т.В., адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1072106, виданий 01.02.2024.

У судовому засіданні 06.03.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

21.02.2024, Господарський суд Чернігівської області, постановив ухвалу в справі № 927/1653/23, якою прийняв відмову позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Кортева Агрісаєнс Україна від позову до Приватного підприємства Городнянські аграрні інвестиції про стягнення боргу в сумі 1809041,15 грн; закрив провадження в справі; повернув Товариству з обмеженою відповідальністю Кортева Агрісаєнс Україна 50% судового збору (10854,25 грн).

Питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених сторонами в ході судового розгляду спору при постанові ухвали судом не вирішене.

Позивач, в позовній заяві повідомив, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн, фактичний розмір яких буде ним підтверджений належними доказами, поданими в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на протязі п`яти днів після ухваленого судового рішення в справі.

23.02.2024, від позивача, з дотриманням строку встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України, через систему Електронний суд, надійшла заява від 23.02.2024 б/н про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, фактичний розмір яких склав 60000,00 грн.

На підтвердження заявлених витрат позивач до заяви додав: рахунок на оплату № 97 від 03.01.2024 на суму 60000,00 грн; акт надання послуг № 97 від 03.01.2024 на суму 60000,00 грн та додаток від 20.11.2023 № 131 до договору про надання правової допомоги від 13.11.2023 №30-LS/17 (указаний договір попередньо поданий до суду разом з заявою про відмову від позову), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 5270/10 від 19.12.2014, виданого на ім`я Іванова В.П. (додане до позовної заяви), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 7316/10 від 01.03.2019, виданого на ім`я Якімлюк Н.О. (додане до заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції), ордер на надання правничої (правової) серія АІ № 1508395 на ім`я адвоката Іванова В.П. та ордер на надання правничої (правової) серія АІ № 1512466 на ім`я адвоката Якімлюк Н.О., які видані Адвокатським об`єднанням «ЕС ЕЛ ЕЙ» (наявні в матеріалах справи).

Ухвалою від 26.02.2024, суд прийняв до розгляду заяви позивача про відшкодування судових витрат, призначив судове засідання щодо її розгляду на 06.03.2024, забезпечив участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, про що сторони повідомлені шляхом направлення ухвали до їх електронних кабінетів.

06.03.2024, у судове засідання прибули: повноважні представники обох сторін (участь представника позивача забезпечена в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, ухвалою від 26.02.2024).

Відповідач письмово заперечив проти заявленого до відшкодування розміру витрат позивача на правничу допомогу, що на його думку, неспівмірні до затраченого часу та обсягу фактично виконаних адвокатом робіт. Також звертав увагу, що акт надання послуг від 03.01.2024 № 97 не визначає, які саме послуги з правничої допомоги отримані позивачем та скільки затрачено часу адвокатом за фактом їх надання, а тому вважає, що цей акт не підтверджує надання будь-яких послуг саме в цій справі.

Відповідно до частин 3, 6 статті 130 ГПК України в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У випадках, установлених частинами 3 - 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження в справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

За частинами 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішене питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Провадження в справі закрито судом на підставі п. 4 частини 1 статті 231 ГПК України, внаслідок відмови позивача від позову, оскільки відповідач після пред`явлення позивачем позову до суду повністю розрахувався за отриманий товар. Наведені дії відповідача зумовили додаткові витрати позивача, пов`язані з забезпеченням судового захисту в межах даної справи.

За частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору № 30-LS/17 про надання правової допомоги, укладеного 13.11.2017, між ТОВ «Піонер Насіння Україна» (найменування якого змінене на ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна», про що сторонами укладена додаткова угода № 2 від 20.10.2020 до Договору) (далі позивач, клієнт) та Адвокатським об`єднанням «СЕЕ Attorneys» (найменування якого змінене на Адвокатське об`єднання «ЕС ЕЛ ЕЙ», про що сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 26.11.2019 до Договору) (далі Адвокатське об`єднання) (п. 1.1.), Адвокатське об`єднання зобов`язалось надати клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а клієнт зобов`язався сплатити Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) за її надання та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання доручення.

За умовами п. 1.2. Договору правова допомога, яка надається Адвокатським об`єднанням полягає в: наданні правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовому супроводі діяльності клієнта (п. 1.2.1.); здійсненні захисту прав та законних інтересів клієнта, його працівників (п. 1.2.2.); складенні заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 1.2.3.); представництві інтересів клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, а також перед фізичними та юридичними особами (п. 1.2.7.).

Якщо інше не буде узгоджене сторонами в додатках до цього Договору, вартість послуг Адвокатського об`єднання з надання правової допомоги складається з гонорару, що визначатиметься шляхом множення кількості часу, витраченого працівниками Адвокатського об`єднання на надання послуг, на відповідні погодинні ставки цих працівників, визначені в додатку № 1 до Договору (п. 4.1.1. Договору).

Виходячи з умов пунктів 4.4., 4.5. Договору, сторони в додатках до Договору можуть визначати попередню оцінку ймовірної вартості за надання правової допомоги. Остаточна вартість надання правової допомоги визначатиметься на підставі часу, фактично затраченого працівниками Адвокатського об`єднання на надання правової допомоги та відображеного в погодинних звітах про надані послуги. Облік часу, затраченого працівниками Адвокатського об`єднання на надання правової допомоги, здійснюється ним у часових частках, що становлять одну дванадцяту (1/12) години; мінімальний час, що враховується при обліку часу на виконання певної роботи, складає одну дванадцяту (1/12) години.

Відповідно до умов додатку № 131 до Договору від 13.11.2017 № 30-LS/17, за п. 1. якого Адвокатське об`єднання зобов`язалось надати клієнту правничу допомогу з метою захисту прав та законних інтересів клієнта, яка включає в себе наступне: аналіз документів, наданих клієнтом щодо господарських відносин з контрагентом ПП «Городнянські аграрні інвестиції» за договором купівлі-продажу насіння № 21305 від 04.11.2021; підготовка, підписання та направлення листів, претензій, вимог, відповідей на претензії, заяв про вжиття заходів забезпечення позову, позовних заяв, відзивів, заперечень, пояснень, будь-яких інших процесуальних документів та представництво клієнта в судовій справі про стягнення заборгованості, яка розглядатиметься Господарським судом Чернігівської області між ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» та ПП «Городнянські аграрні інвестиції» за договором купівлі-продажу насіння № 21305 від 04.11.2021; періодичне інформування клієнта про хід та проміжні результати надання правничої допомоги. Обсяг правничої допомоги, визначений в цьому пункті, є орієнтовним.

У п. 3. додатку № 131 до Договору від 13.11.2017 № 30-LS/17 визначено, що загальна вартість правничої допомоги Адвокатського об`єднання за цим Додатком складає 50000,00 грн (без ПДВ). Вартість правничої допомоги вказана без урахування ПДВ та інших податків, які будуть додатково включені до рахунку в разі необхідності.

Суд установив, що додаток від 20.11.2023 № 131 до Договору від 13.11.2017 № 30-LS/17 не підписаний позивачем.

Адвокатським об`єднанням, на виконання умов додатку від 20.11.2023 № 131 до Договору, складений акт надання послуг від 03.01.2024 № 97, за яким вартість робіт (послуг) за надану правничу допомогу становить 60000,00 грн, у т.ч. ПДВ 10000,00 грн.

Як встановлено судом, указаний акт також не містить підпису позивача в полі для його підписання, натомість підпис проставлений позивачем в особі директора Дуніної О.А. в полі для його затвердження.

03.01.2024, на оплату наданих послуг за актом від 03.01.2024 № 97 до додатку від 20.11.2023 № 131 до Договору, виставлений рахунок № 97 на суму 60000,00 грн, що повністю оплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією від 09.01.2024 № 160029491.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджений факт отримання позивачем професійної правничої допомоги в справі згідно з додатком від 20.11.2023 № 131 до Договору від 13.11.2017 № 30-LS/17 та актом надання послуг від 03.01.2024 № 97, що повністю ним оплачена.

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин 2, 3 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення в справі вказав, що в межах справи надано наступну правничу допомогу, вартість якої має бути відшкодована за рахунок відповідача: аналіз документів, наданих ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» щодо господарських правовідносин з контрагентом ПП «Городнянські Аграрні Інвестиції» за договором купівлі-продажу насіння (1); складання, підписання та направлення відповідачу вимоги від 21.11.2023 про сплату заборгованості та неустойки за Договором купівлі продажу насіння (2); складання, підписання та направлення відповідачу та до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви від 11.12.2023 про стягнення з ПП «Городнянські Аграрні Інвестиції» грошових коштів за Договором купівлі продажу насіння № 21305 від 04.11.2021 з додатками (3); складання підписання та направлення відповідачу та до Господарського суду Чернігівської області двох заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (4); аналіз клопотання ПП «Городнянські Аграрні Інвестиції» про закриття провадження в справі від 01.02.2024 (5); складання та направлення відповідачу та до Господарського суду Чернігівської області заяви про відмову від позову та закриття провадження в справі від 09.02.2024 з додатками (6); підготовка та участь представника позивача в судовому засіданні 21.02.2024 (7); складання та направлення відповідачу та до Господарського суду Чернігівської області заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (8).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач письмово заперечував проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, з огляду неспівмірність таких витрат зі складністю справи, наданими адвокатом послугами, витраченим на них часом, та просив зменшити їх розмір, але не більше 6000,00 грн. Просив узяти до уваги, що ним одразу після відкриття провадження в справі в повному обсязі сплачений наявний борг.

Загальне правило розподілу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене частиною 4 статті 129 ГПК України. Водночас, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалене рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 цієї статті.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

В постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлена правова позиція, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях: від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені в документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що під час судового розгляду даної справи адвокатом позивача фактично надана наступна правова допомога, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України), розумності та обґрунтованості: 1) аналіз документів щодо господарських правовідносин сторін; 2) складання та направлення відповідачу досудової вимоги; 3) складання та направлення відповідачу та суду позовної заяви з додатками; 4) складання заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; 5) складання та направлення відповідачу та суду заяви про відмову від позову та закриття провадження у справі; 6) участь представника в судовому засіданні 21.02.2024.

Вирішуючи чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору в справі, суд установив, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу (60000,00 грн), не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності таких витрат.

Також суд вважає за доцільне зауважити, що виходячи з умов пунктів 4.4., 4.5., 4.10. Договору від 13.11.2017 № 30-LS/17, вартість наданої правничої допомоги визначається з урахуванням фактично затраченого Адвокатським об`єднанням часу, облік якого здійснюється на підставі погодинних звітів узгоджених з клієнтом, що в матеріалах справи відсутні.

Судом також враховано, що відповідач одразу після відкриття провадження в справі (18.12.2023) оплатив наявний борг у сумі 1809041,15 грн за платіжною інструкцією від 21.12.2023 № 793.

Таким чином, беручи до уваги ступінь складності справи (один епізод договірних відносин поставка товару за видатковою накладною, факт отримання якого відповідач не спростовував), предмет спору та його ціну, характер та обсяг наданих адвокатом послуг (перелік яких наведений вище), враховуючи погашення відповідачем наявного боргу невідкладно після відкриття провадження, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись частинами 4, 5 статті 129 та частиною 3 статті 130 ГПК України, суд вирішив покласти на відповідача відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, понесених позивачем внаслідок неправомірних дій відповідача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 233, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кортева Агрісаєнс Україна від 23.02.2024 б/н про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі, задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства Городнянські аграрні інвестиції (вул. Набережна, 66, с. Дібрівне, Городнянський район, Чернігівська область, 15163; код ЄДРПОУ 35274745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кортева Агрісаєнс Україна (вул. Сагайдачного Петра, 1, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 31352075) 8000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. В іншій частині відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду, в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складений та підписаний 08.03.2024.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко