Рішення

від 25.02.2021 по справі 757/2068/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2068/19-ц

Категорія 81

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі - Талдоновій М.Є.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ГТО», треті особи ТОВ «Бамбарбія», ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «ГТО», треті особи ТОВ «Бамбарбія», ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, посилаючись на невиконання відповідачем укладеного між ними договору на туристичне обслуговування та завдання таким порушенням прав позивача моральної шкоди.

Ухвалою судді від 18.01.2019 прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду за правилами позовного (спрощеного) провадження.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву. Будь-яких процесуальних документів на адресу суду не надходило.

Від третіх осіб будь-яких процесуальних документів до суду не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.06.2018 між позивачем, як замовником, укладено з ТОВ «ГТО» в особі ФОП ОСОБА_2 , який діяв від імені туроператора на підставі агентського договору № 1091 від 30.06.2017, між ТОВ «Бамбарбія» та ТОВ «ГТО» та генерального субагентського договору між ТОВ «Бамбарбія» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №2390 на туристичне обслуговування та додаток №1 до договору - заявка (програма туристичного обслуговування).

Відповідно до погоджених умов пункту 3.1 вказаного договору на туристичне обслуговування, туроператор зобов`язується належним чином та в повному обсязі виконати зобов`язання щодо надання туристичних послуг, визначених у розділі 3 договору.

Пунктом 4.1 вказаного договору, сторонами погоджено, що загальна вартість туристичних послуг складає 28231,25 грн., що є еквівалентом 1057,35 доларів США по комерційному курсу 26,7 грн.

Відповідно до п. 4.8 договору №2390, турист зобов`язався здійснити повну оплату замовленого турпродукту відповідно до виставленого турагентом рахунку-фактури в розмірі вартості турпродукту шляхом внесення грошових коштів у готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок турагента.

Згідно договору на туристичне обслуговування, ТОВ «ГТО» брало на себе зобов`язання по наданню наступних послуг згідно до заявки, що є додатком №1 до договору, а саме: у період з 08.07.2018 по 18.07.2018 (10 ночей), бронювання чотиризіркового готелю в Туреччині «Аперіон Біч Готель», авіаквитки в обидві сторони, груповий трансфер, медичне страхування. Крім того, зазначений додаток №1 до договору містив такі істотні умови договору як умови харчування та розташування, прізвища та паспортні дані клієнтів.

Позивач вказує, що до підписання договору йому було надано інформацію про готель та запевнено, що туроператор плідно співпрацює з запропонованим готелем. Співробітник, який супроводжував укладення договору, надав готелю «Аперіон Біч Готель» якнайкращі характеристики та описання, запевнив про комфортабельні умови у номерах та про відповідно доглянуту прилеглу територію, наявність майданчика для дітей, інші позитивні характеристики, що відповідають досить високому рівню готелю з рівнем чотири зірки. Проте, в день прибуття до готелю, представники готелю відмовилися надати позивачу для розміщення та проживання заздалегідь зарезервований та оплачений номер або будь-який аналогічний чи номер іншого рівня, таким чином порушуючи умови договору, та пояснили свою поведінку тим, що вільних номерів у них немає. Після великої сварки, яка відбулася вночі, позивачу було запропоновано поїхати для поселення у інший готель. У іншому готелі під назвою « Авалон Біч Готель » ситуація повторилася. Сварки на ресепшені, відмова у наданні вільного номеру для поселення, не бажання вирішувати питання протягом досить тривалого часу, змусили позивача самостійно приймати рішення у відсутності супроводжуючої особи та доплачувати додаткові кошти готівкою для бодай будь-якого розміщення бодай у будь-якому номері готелю. Позивач вказує, що прибувши на відпочинок, не почав отримувати відповідні послуги, а вимушений був сперечатися, писати смс та дзвонити у м. Київ турагентові для вирішення заздалегідь урегульованого питання. Саме з 08 липня після сплати 100 доларів США, позивач отримав номер у готелі « Авалон Біч Готель », хоча згідно заявки поселення мало бути у готелі «Аперіон біч Готель». Відповідно до п. 3.2.4 договору, туроператор має право особисто або через турагента змінювати готель без зниження його категорії у випадку неможливості розміщення туриста у готелі, що вказаний у заявці. В даному випадку, туристу надається проживання у готелі такої чи вищої категорії без додаткової плати. Отже, позивачем був замовлений та оплачений тур з 08.07.2018 по 18.07.2018 у готелі «Аперіон Біч Готель». Фактично, після сплати позивачем додаткових коштів, їх було поселено у готель « Авалон Біч Готель ». Проте, 12.07.2018 позивача попередили, що вони повинні виселитичя і з цього готелю, наданого для їхнього перебування, готелю « Авалон Біч Готель » через брак у них вільних номерів. За тиждень відпочинку, у позивача було третє переселення, що робить умови відпочинку неможливими та звело намагання позивача на відпочинок зі своєю сім`єю нанівець.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав у якості альтернативних туристичних послуг позивачеві розміщення у бунгало готелю «Аперіон Біч Готель», з метою продовження туристичного обслуговування.

Разом з тим, позивач свідомо обирав курорт до Туреччини та розміщення у готелі чотирьох зіркового класу «Аперіон Біч Готель», оскільки в даному готелі найкращі характеристики та описання щодо комфортабельних умов у номерах, про доглянуту прилеглу територію, наявність майданчика для дітей, інші позитивні характеристики, що відповідають досить високому рівню готелю з рівнем чотири зірки.

Відповідно, позивач, разом зі своєю сім`єю, перебуваючи у Туреччині, опинився у ситуації, в умовах якої був змушений скористатися послугою, наданою відповідачем та втретє переселитися з одного готеля у інший, чим було нанесено йому матеріальної та моральної шкоди.

За змістом положень ст. 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента), зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом: він укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

З матеріалів справи вбачається, що позивача, разом з його сім`єю, без попереднього повідомлення, в день його прильоту до Туреччини, поселили в інший готель, ніж той, який був узгоджений сторонами та обраний замовниками послуг, та відповідно розташований на іншій території, природні умови якого не відповідали як очікуванням, так і замовленням позивача.

Згідно приписів ст. 20 Закону України «Про туризм», однією з істотних умов договору на туристичне обслуговування є: готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, туроператором було порушені істотні умови договору.

За змістом тієї ж статті Закону України «Про туризм», якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані.

Керуючись вказаними нормами, відповідачем здійснено бронювання номеру для позивача та його сім`ї в готелі, відмінного від того, що був визначений в договорі.

Разом з тим, відповідачем не враховано, що, здійснюючи вибір готелю, позивач виходив з його конкретних характеристик, зокрема: наближеності до моря, відповідного ландшафту, а також інших власних вподобань. Альтернативний готель, запропонований відповідачем, знаходиться в іншій місцевості і рівень сервісного обслуговування не задовольняв їх потреби.

Таким чином, позивач мав повне право на відшкодування йому фактично ненаданих туристичних послуг у прямо пропорційному розмірі.

Визначаючи розмір такої компенсації, суд керується зазначеними вище розбіжностями в характеристиках готелів та місцевостей, в яких вони знаходяться, фактом недотримання відповідачем істотних умов договору, відсутністю належного та завчасного повідомлення туристів про вказані обставини, а також тими незручностями, які були завдані позивачеві, як найнезахищенішій категорії осіб, на території іншої держави під час відпочинку, з вини туроператора.

Розрахунок компенсації, враховуючи оціночність, в даному контексті, понять «неналежно наданих туристичних послуг» та «прямо пропорційного відшкодування збитків», є правильним та жодним чином відповідачем не спростований.

Згідно положень ст. 20 Закону України «Про туризм», туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Між тим, неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування відбулося з вини осіб, які безпосередньо пов`язані з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що заселення позивача у запропонований йому альтернативний варіант готелю не свідчить про його згоду із наданими послугами.

Положеннями ст. 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що у разі неможливості здійснення альтернативних заходів або відмови туриста від них, туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що туроператором було запропоновано позивачам забезпечити їх транспортування до місця відправлення. Крім того, з матеріалів справи не слідує, що туроператор надавав туристам декілька альтернативних варіантів на вибір.

Таким чином, знаходячись в іншій державі, позивач не міг відмовитись від запропонованого готелю, оскільки не мав іншого місця проживання у Туреччині на період тривалості оплаченої туристичної подорожі, тобто, до дати зворотнього авіарейсу до України. Будь-яких дій зі сторони відповідача для врегулювання конфлікту шляхом надання позивачу варіантів проживання, який би влаштував останнього, не вчинено. При цьому, туристів було поставлено перед фактом зміни готелю, а не перед вибором альтернативних варіантів.

Крім того, за змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 28312,59 грн. збитків, що складаються зі 100% вартості туристичної путівки, та 2771,31 грн. додатково сплачених коштів за поселення у готель «Авалон Біч Готель».

Відповідно, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача у частині стягнення з відповідача суми відшкодування майнової шкоди, що дорівнює різниці між вартістю запропонованої туристичної послуги та сумою, на яку вони були надані у дійсності, у межах заявлених позовних вимог, а саме у сумі 31083,90 грн.

У відповідності до норм ч. ч. 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною 7 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також в Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.95, № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди») зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує положення п 9 вищевказаної постанови Пленуму ВС України, відповідно до якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом (ст. 33 ЗУ «Про туризм»).

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди.

Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з прав людини.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabalesand Balkandali v. The United Kingdom) від 28.05.1985, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про доцільність задоволення вимоги позивача про стягнення моральної шкоди частково, а тому її слід стягнути у розмірі 10000,00 грн., що є достатнім, розумним і справедливим з огляду на встановлені обставини.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням пропорційності до задоволених вимог та беручи до уваги позицію Верховного Суду про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є вимогами майнового характеру, з відповідача в дохід бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн., оскільки при подачі позову до суду позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 20 Закону України «Про туризм», ст.ст. 1-16, 22, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 137, 141, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоТТги ОСОБА_1 до ТОВ «ГТО», треті особи ТОВ «Бамбарбія», ФОП ОСОБА_2 , про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «ГТО» на користь ОСОБА_1 збитки, у розмірі 28312,59 грн. та додатково сплачені кошти у розмірі 2771,31 грн.

Стягнути з ТОВ «ГТО» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ТОВ «ГТО» на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач: ОВ«ГТО», 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 8, офіс 99, код ЄДРПОУ 33151628;

третя особа: ТОВ«БАМБАРБІЯ», 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 15-Г, код ЄДРПОУ 41123728;

третя особа: ФОП ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Суддя Новак Р.В.