Ухвала

від 07.03.2024 по справі 758/8963/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8963/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12019100000000601, внесеного до ЄРДР 05.06.2019 року, відносно

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,

обвинувачених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

01 липня 2021 року до Подільського районного суду міста Києва від прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_14 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України.

01 липня 2023 року судом прийнято рішення про призначення підготовчого судового засідання.

Відносно обвинувачених запобіжні заходи не обиралися.

26.02.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у звязку зі смертю.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за можливе призначити справу до судового розгляду по суті.

Захисники заперечили щодо призначення справи до судового розгляду та заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору мотивуючи тим, що обвинувальний акт в порушення п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить переліку всіх слідчих та прокурорів, що здійснювали досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, а також їх повних імен та по батькові, займаних посад. Також захисник вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 17, п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України - містить формулювання обвинувачення відносно осіб ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ), які не є учасниками кримінального провадження. Це на думку захисника спричиняє незрозумілість пред`явленого його підзахисним обвинувачення, а також порушує принцип презумпції невинуватості ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Сам обвинувальний акт складений формально, оскільки формулювання обвинувачення відносно кожного обвинуваченого зводиться до копіювання обставин. Захисник вважає, що це є недопустимим, оскільки позбавляє обвинувачених можливості повністю розуміти обвинувачення проти них. Як вбачається із обвинувального акту обвинувачення у кримінальному провадженні висунуто 8 особам, їх анкетні відомості зазначені на початку обвинувального акту. Разом із цим, обвинувальний акт містить стверджувальні формулювання щодо вчинення кримінального правопорушення в співучасті із зазначеними обвинуваченими також і іншими особами ОСОБА_17 та ОСОБА_16 . Зокрема, із формулювання обвинувачення відносно кожного обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_17 , ОСОБА_16 разом із іншими обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 перешкоджали законній господарській діяльності ТОВ «БУДГРУППРОЕКТІНВЕСТ-2», ТОВ «МОСТИЦЬКИЙ 2», оскільки перебували на місці ймовірного вчинення злочину разом із обвинуваченими та блокували проїзд техніки до будівництва, оскільки до них, в тому числі, звертались працівники вищевказаних товариств із проханням розблокувати проїзд до будівництва, слідство вважає, що ОСОБА_17 та ОСОБА_16 виконували об`єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 206 КК України, що інкримінується іншим обвинуваченим у цьому провадженні. Посилання в обвинувальному акті на ОСОБА_17 , ОСОБА_16 як на співучасників такого кримінального правопорушення, попри те, що вони не мають статусу у кримінальному провадженні, зумовлює незрозумілість пред`явленого обвинувачення особам відносно яких буде розглядатись справа, оскільки, злочин вчинявся у співучасті, обвинувачення пред`явлене лише щодо 8 осіб. Обвинувальний акт складений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, реєстр не містить всіх процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. Крім того, обвинувальний акт з додатками не вручений під розписку жодному із захисників, що грубо порушує п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, у зв`язку з чим останній підлягає поверненню прокурору. Обвинувачені підтримали захисників.

Прокурор заперечив щодо клопотання захисників.

Суд вислухавши учасників, дослідивши матеріали, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України і повернення обвинувального акту може мати місце, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст 291 КПК України, обвинувальний акт не вручений під розписку обвинуваченим та захисникам про вручення копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Стаття 291 КПК України містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчими і прокурорами. Недотримання ж вимог ст. 291 КПК України призводить до невідповідності обвинувального акту вимогам закону та неможливість розгляду кримінального провадження по суті.

Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Частиною четвертою статті 291 КПК України встановлено перелік документів, які додаються до обвинувального акту: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Відповідно до положень, передбачених ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що аби сприяти роботі захисту, не можна створювати перешкод ані у отриманні обвинуваченим копій долучених до справи документів, ані у здійсненні і використанні ним будь яких нотаток («Расмуссен проти Польщі» (Rasmussen v. Poland), §§ 48-49; «Моісеєв проти Росії» (Moiseyev v. Russia), §§ 213-218; «Матиєк проти Польщі» (Matyjek v. Poland), § 59; «Селезнев проти Росії» (Seleznev v. Russia), §§ 64-69).

У підпукнті b пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підпукнт b пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права) визначено, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Чіткого формулювання обвинувачення також вимагає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини

Так, згідно з пунктом «а» частини 3 статті 6 Конвенції, кожен має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Аналогічної правової позиції дотримується Європейський суд з прав людини в справі «Маттоціа проти Італії», який в своєму рішенні зазначив: «Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В судових рішень Європейського Суду з прав людини, які стосуються формулювання обвинувачення зазначено про наступне.

У рішенні від 26.06.2008, у справі «Ващенко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що «обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії», Європейський суд з прав людини зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79).

Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], №25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Маттоціа проти Італії», №23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34).

Таким чином, безумовною є вимога про те, щоб обвинувачення та його формулювання повинно бути викладене настільки конкретно, в тому числі з відображенням часу, місця, обставин, мотивів вчинення діяння, щоб це забезпечило право на захист.

В даному випадку, орган досудового розслідування цього не виконав, що перешкоджає призначити справу до розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до вимог п.п. 2, 3, 3-1, 4 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості виключно щодо таких осіб як обвинувачений, потерпілий, викривач, слідчий та прокурор у справі.

З аналізу обвинувального акту також вбачається, що слідство у формулюванні обвинувачення конкретному обвинуваченому допускає просте копіювання викладених обставин із розділу «Фактичні обставини».

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Це свідчить про те, що формулювання обвинувачення не може дублювати фактичні обставини кримінального правопорушення.

У випадку вчинення кримінального правопорушення у співучасті, у формулюванні обвинувачення має бути наявний виключно опис діянь, в яких обвинувачується саме ця конкретна особа. Наведене необхідно для того, щоб обвинувачений мав достатньо інформації, щоб повністю розуміти обвинувачення проти нього, щоб належним чином підготувати свій захист, задля дотримання права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції.

За таких умов суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Стверджувати про вчинення кримінального правопорушення в обвинувальному акті особами із зазначенням їх анкетних даних, яким обвинувачення не висунуто, або висунуто в іншому кримінальному провадженні, є порушенням вимог кримінально-процесуального права. Такий обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Такий висновок кореспондує із практикою Верховного Суду. У постанові Верховного суду від 19 червня 2018 року у справі № 757/26602/15-к «…відповідно до практики Європейського суду з прав людини порушення принципу презумпції невинуватості може також статися в разі певних процесуальних припущень, через які особа вважається винною без установлення її вини в загальному процесі та відповідно до певного стандарту доведення («Клуві проти Франції», п. 42 - 54)...».

Окрім цього, судом встановлено, що реєстр матеріалів досудового розслідування, який долучено до обвинувального акта не відповідає вимогам ст.ст 109,110 КПК України.

Відповідно до положень ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Згідно зі ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Однак, у реєстрі матеріалів досудового розслідування неповно відображений перелік всіх процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, оскільки із обвинувального акту слідує, що в ході досудового розслідування були прийняті й інші процесуальні рішення, які не зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування, що суперечить вимогам ст. 109 КПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст.ст 109,110,291 КПК України, не вручений захисникам, оскільки до обвинувального акту не долучені розписки захисників про таке вручення.

Порушення прокурором процесуального порядку надання під розписку захисникам копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, копій позовних заяв одночасно з переданням обвинувального акту до суду, який передбачено ст. 293 КПК України. Порушення процесуальної вимоги, передбаченої п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України, щодо обов`язкового додавання до обвинувального акту розписки про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, є безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору, у звязку з чим клопотання захисників підлягає задоволенню, а обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12019100000000601, внесеного до ЄРДР 05.06.2019 року відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України поверненню прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 314-316 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисників - задовольнити.

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12019100000000601, внесеного до ЄРДР 05.06.2019 року відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Подільський суд м Києва протягом 7 діб.

СуддяОСОБА_1