Постанова

від 29.02.2024 по справі 761/23594/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024року м. Київ

Справа № 761/23594/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/4567/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Бевзи А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Шереметьєвої Л.А., 14 серпня 2023 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, 4-В», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток Ірина Володимирівна про визнання протиправним і скасування наказу,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, 4-В», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток Ірина Володимирівна про визнання протиправним і скасування наказу - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що даний спір є публічно-правовим, а тому має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Не погодився із вказаним судовим рішенням позивач, його представником подана апеляційна скарга. Представник позивача вважає вказану ухвалу незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає про те, що справа, згадана у постанові Верховного Суду, на яку посилався суд першої інстанції, має інші обставини, предмет спору та інші позовні вимоги - за таких умов ця практика Верховного Суду не є релевантною для застосування при розгляді питання про відкриття провадження у цій справі. Позовні вимоги у справі, що розглядалась Верховним Судом були направлені на те, щоб зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу, яку позивач подавав, але отримав протиправну відмову у її розгляді. Позовні вимоги позивача в даному випадку були направлення на скасування наказу Міністерства юстиції України у зв`язку з порушенням останнім його майнового права.

Вказує, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Зазначає, що він звернувся з позовом приватно-правового характеру та у нього наявний майновий інтерес, який було порушено наказом Міністерства юстиції України від 15 жовтня 2021 року №4085/5 «Про задоволення скарги», а тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства навіть якщо до порушення приватного інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №826/13961/147, яка є релевантною до спору, який виник між позивачем та Міністерством юстиції України.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача Міністерства юстиції України зазначав, що погоджується з позицією суду першої інстанції, даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Саме адміністративний суд має з`ясувати, чи був оскаржуваний наказ Міністерства юстиції від 15 листопада 2021 року №4085/5 «Про задоволення скарги» прийнятий, зокрема, у межах повноважень, визначених законом та з дотриманням встановленої процедури, на засадах розсудливості, добросовісності, пропорційності. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20.

На підставі викладеного, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача - адвокат Лукомський П.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про задоволення заявлених ними вимог.

Представник відповідача Міністерства юстиції України - Семенченко Я.А. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому їх неявка, згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справ вбачається, що позивач в липні 2023 року звернувся до суду з позовом, в якому визначив відповідачами: Міністерство юстиції України та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, 4-В»; третьою особою: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток І.В..

Предметом позову є визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 жовтня 2021 року №4085/5 «Про задоволення скарги».

В обґрунтування позову позивач вказував на те, що між ним ЗАТ «Українська будівельна компанія» 04 лютого 2021 року був укладений договір №1/178-61 купівлі-продажу майнових правна 1/500 частку нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Лобановського, 4-В. Договірні зобов`язання сторонами були виконані. На підставі умов Договору та наданих доказів виконання договірних зобов`язань приватним нотаріусом КМНО Черток І.В. була здійснена державна реєстрація його права власності на нерухоме майно, внаслідок якої він, вважається таким що набув право власності. Однак наказом Міністерства юстиції України від 15 жовтня 2021 року №4085/5 «Про задоволення скарги» було скасовано рішення приватного нотаріуса Черток І.В. № 57920997 від 28 квітня 2021 року про державну реєстрацію його права власності. А тому оскаржуваним рішенням прямо порушуються його права за захистом яких він і звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з тих підстав, які передбачені законом.

Такі підстави визначено у статті 186 ЦПК України.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі 826/9341/17вказала на те, що з огляду на наведені вище нормативні положення не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

ТакожРішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. А до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З наведених обставин у цій справі вбачається, що позовні вимоги пред`явлені до двох відповідачів: Міністерство юстиції України та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, 4-В», і останній не є суб`єктом владних повноважень і, відповідно, правовідносини між цим відповідачем і позивачем не мають характеру публічно-правових. А отже відмова у відкритті провадження у справі в цілому не відповідає наведеним вище вимогам чинного законодавства та вже усталеної судової практики.

Розглядаючи вимоги пред`явлені до Міністерства юстиції України, який дійсно є суб`єктом владних повноважень необхідним є визначення характеру спірних правовідносин.

Згідно позовної заяви, виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України № 4087/5 від 15 листопада 2021 року щодо скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57920997 від 28 квітня 2021 року, яке стосується його права власності на 1/500 частку у нерухомому майні - нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнання протиправним та скасування зазначеного вище рішення відповідача впливає на приватні права позивача, а тому в цьому випадку існує спір про право, що, у свою чергу, унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Та обставина, що даний відповідач є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані з необхідністю захисту приватно-правових відносин.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки не врахував, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України не пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а пов`язані із захистом приватного права особи.

Аналогічний по суті висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 761/37331/19-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 185/7091/21.

Отже, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до двох відповідачів, один з яких не є суб`єктом владних повноважень, а вимогами про скасування наказу Міністерства юстиції України заявлені з метою захисту свого приватноправового інтересу та дійшов неправильного висновку про те, що такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З наведених вище підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали позовної заяви та предмет пред`явлених вимог, тому зробив помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі, що привело до порушення права позивача на судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо відмови у відкритті провадження у цій справі є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 08 березня 2024 року.