Постанова

від 07.03.2024 по справі 758/11224/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/44/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 року місто Київ

справа № 758/11224/22

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юамед Хелскеа Венчерз» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просила:

стягнути на її користь з ТОВ «Юамед Хелскеа Венчерз» грошові кошти в розмірі 15570 грн., сплачених згідно з квитанцією №КЕ5Т-К4Т3-Н6ХТ-4585 від 27 грудня 2021 року та чеком №1375 від 27 грудня 2021 року;

стягнути на її користь з ТОВ «Юамед Хелскеа Венчерз» відшкодування моральної шкоди в розмірі 7000 грн.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що нею було сплачено ТОВ «Юамед Хелскеа Венчерз» грошові кошти в розмірі 15570 грн., що підтверджується квитанцією №КЕ5Т-К4ТЗ-Н6ХТ-4585 від 27 грудня 2021 року та чеком №1375 від 27 грудня 2021 року.

Вказувала, що оплата здійснювалась в ході узгодження між нею та відповідачем надання медичних послуг, які мали бути надані їй за адресою: АДРЕСА_1 , однак між сторонами не було погоджено обсягу, переліку, інших істотних умов будь-якого договору, а також відділення за адресою: АДРЕСА_1 припинило свою роботу.

Зазначала, що на даний час вона не володіє жодним документом, який би визначав конкретні умови договору/угоди, якщо такі було укладено між нею та ТОВ «Юамед Хелскеа Венчерз»та/або які є правовою підставою перерахування нею грошових коштів в розмірі 15570 грн. згідно з квитанцією №КЕ5Т-К4ТЗ-Н6ХТ-4585 від 27 грудня 2021 року та чеком №1375 від 27 грудня 2021 року.

Посилалась на те, що квитанція №КЕ5Т-К4ТЗ-Н6ХТ-4585 від 27 грудня 2021 року, чек № 1375 від 27 грудня 2021 року не містять відомостей про призначення платежу.

Вказувала, що перерахування нею коштів та фактичне отримання їх ТОВ «Юамед Хелскеа Венчерз» не можуть в розумінні ч. 1 ст.641 та ч.1 ст.642 ЦК України вважатись офертою і акцентом, оскільки документ, що підтверджує банківський переказ, не містить істотних умов будь-якого договору/угоди, а отримання коштів не є згодою з такими невідомими умовами.

Зазначала, що кошти в розмірі: 15570 грн. було перераховано нею відповідачу безпідставно, якщо і існувала правова підстава перерахування коштів, то вона відпала.

Посилалась на те, що їй завдано моральну шкоду, внаслідок того, що вона позбавлена того, на що розраховувала, а саме - обумовити та отримати певний перелік медичних послуг (процедур) та позбавлення її власних коштів в сумі 15570 грн. Тому, наразі вона вимушена відчувати моральний дискомфорт, адже щоб повернути кошти, вона має звернутися до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивач ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що підстава набуття коштів припинена з 29 грудня 2022 року.

Вказувала, що грошові кошти в розмірі 15570 грн. сплачувались в якості авансу, не є жодним видом забезпечення в розумінні чинного законодавства України, відповідно із припиненням договірних відносин між сторонами такі кошти підлягають поверненню в сумі не наданих відповідачем, не отриманих позивачем.

Зазначала, що послуг на суму 15570 грн. позивачу відповідачем надано не було, враховуючи, що вартість частки наданих згідно консультативного висновку від 17 січня 2022 року послуг, не підтверджена відповідачем та невідома позивачу чи суду.

Посилалась на те, що позивач була позбавлена можливості отримати послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за якою розраховувала їх отримати, дану адресу вказано на чеку №1375 від 27 грудня 2021 року, як адресу відповідача.

Вказувала, що структурний підрозділ відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , призупинив роботу з 24 лютого 2022 року до моменту закінчення дії воєнного стану та/або видання окремого наказу директора Товариства.

12 грудня 2023 року від відповідача ТОВ «Юамед Хелскеа Венчерз» на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення коштів та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти в сумі 15570 грн. було отримано відповідачем за наявності достатніх правових підстав. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то позивач не зазначила, які конкретно її права було порушено, в чому проявлялась протиправна поведінка відповідача та не надала жодних доказів щодо можливого морального дискомфорту. Відповідач жодним чином права позивача не порушив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Юамед Хелскеа Венчерз» було укладено Публічний договір про надання медичних послуг за пакетами комплексних медичних програм, на користь пацієнта від 30 липня 2021 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується за дорученням замовника надати пацієнту платні медичні послуги, обсяг та перелік яких передбачено Пакетами комплексних медичних програм, визначених цим Договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити медичні послуги.

В той же день, позивачем було підписано заяву на приєднання до Публічного договору про надання медичних послуг за пакетами комплексних медичних програм від 30 липня 2021 року, з якої вбачається, що замовник замовляє, а виконавець надає наступні послуги: пакет «Річна програма для новонароджених», кінцева дата отримання послуги 28 грудня 2022 року, загальна вартість медичних послуг 15570 грн.

Як вбачається з квитанції №КЕ5Т-К4ТЗ-Н6ХТ-4585 від 27 грудня 2021 року та чеку №1375 від 27 грудня 2021 року, позивачем ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Юамед Хелскеа Венчерз» було сплачено кошти у розмірі 15570 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом вказував на те, що кошти, були перераховані позичем відповідачу безпідставно, а якщо і існувала правова підстава перерахування коштів, то вона відпала.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що між ним та позивачем було укладено Публічний договір про надання медичних послуг за пакетами комплексних медичних програм, на користь пацієнта від 30 липня 2021 року. Позивачем було здійснено три підтверджуючі дії, які свідчать про укладення (приєднання) до вказаного вище договору, найменування, обсяг, перелік, вартість та строк надання послуг було погоджено. Зазначав, що починаючи з 27 грудня 2021 року позивач почав отримувати послуги з Пакету «Річна програма для новонароджених». Посилався на те, що 24 лютого 2022 року структурний підрозділ Медичного центру «Кіндерклінік» за адресою: місто Київ, вулиця Кахи Бендукідзе, 2 тимчасово призупинив свою роботу, проте позивач за наданням послуг Пакет «Річна програма для новонароджених» за будь-якою із зазначених в договорі адрес не зверталась.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України).

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру (не договірного) безпосередньо між власником та володільцем майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В ч. 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено Публічний договір про надання медичних послуг за пакетами комплексних медичних програм, на користь пацієнта від 30 липня 2021 року, найменування, обсяг, перелік, вартість та строк надання послуг було погоджено.

Крім того, відповідно до п.2.16 Договору, медичні послуги вважаються замовленими з моменту вчинення підтверджуючих дій. Як вбачається з преамбули вказаного догору, підтверджуючими є дії, що свідчать про згоду дотримуватися договору та положень, викладених на сайті медичного центру та в договорі. Такими діями можуть вважатися: підписання замовником заяви на приєднання або початок фактичного отримання медичних послуг, або оплата рахунку за послуги, або усі перелічені дії разом чи декілька з них, чи інші дії, встановлені законом.

Враховуючи, що позивач підписала заяву на приєднання до Публічного договору про надання медичних послуг за пакетами комплексних медичних програм від 30 липня 2021 року та перерахувала кошти на рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією №КЕ5Т-К4Т3-Н6ХТ-4585 від 27 грудня 2021 року, чеком №1375 від 27 грудня 2021 року та не заперечується позивачем, отже, грошові кошти були отримані відповідачем за наявності достатніх правових підстав, адже між сторонами на момент перерахунку коштів існували договірні правовідносини.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що правова підстава набуття коштів припинена з 29 грудня 2022 року, а тому і не має жодної достатньої правової підстави у відповідача на отримання і утримання грошових коштів позивача, а також, що послуг на суму 15570 грн. позивачу відповідачем надано не було, враховуючи, що вартість частки наданих згідно консультативного висновку від 17 січня 2022 року послуг, не підтверджена відповідачем та невідома позичу чи суду, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, адже як вбачається з п.2.19 Публічного договірупро надання медичних послуг за пакетами комплексних медичних програм, на користь пацієнта від 30 липня 2021 року, у разі спливу строку зазначеного в п.п. 2.17 та 2.18, кошти за невикористані послуги, які входять до пакету комплексної медичної програми не компенсуються, не повертаються. Договір вважається виконаним в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань апелянта на те, що вона була позбавлена можливості отримати послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за якою розраховувала їх отримати, адже дану адресу вказано на чеку №1375 від 27 грудня 2021 року, як адресу відповідача, та на те, що структурний підрозділ відповідача за вказаною вище адресою, призупинив роботу з 24 лютого 2022 року до моменту закінчення дії воєнного стану та/або видання окремого наказу директора Товариства, адже як вбачається із п. 1.7 Публічного договору про надання медичних послуг за пакетами комплексних медичних програм, на користь пацієнта від 30 липня 2021 року, місце надання послуг: Медичний центр «Кіндерклінік»: місто Київ, вулиця Кахи Бендукідзе, 2; відділення №2 Медичного центру «Кіндерклінік»: місто Київ, вулиця Олександра Мишуги, 2; відділення Медичного центру «Кіндерклінік»: місто Київ, вулиця Вишгородська, 45/2. Отже, позивач не була позбавлена можливості отримати медичні послуги, згідно укладеного договору у відділенні Медичного центру «Кіндерклінік» за іншою адресою.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд не бере до уваги посилання апелянта на те, що вона наразі вимушена відчувати моральний дискомфорт, адже щоб повернути кошти, вона вимушена звертатися до суду, оскільки відповідач своїми діями не порушив її права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: