Постанова

від 08.03.2024 по справі 759/19411/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2024 року м. Київ

Справа № 759/19411/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5753/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого під головування судді Єросової І.Ю. 18 вересня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху», Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху», згідно з яким, враховуючи клопотання позивача про залучення до справи в якості співвідповідача - Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» та уточненої позовної заяви (т.2, а.с. 1, 2, 4-17), просив стягнути з КП «Центр організації дорожнього руху» та КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва»:

§ розмір нанесеної шкоди на суму 74359, 10 грн (сума боргу), інфляційні втрати у розмірі 7364, 71 грн, штрафні санкції у розмірі 1954, 36 грн, а всього 83678,17 грн;

§ судовий збір у розмірі 908, 00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 14500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 жовтня 2020 року приблизно о 22 год 50 хв. в м. Києві на проспекті Броварський, 105А, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на торцеву частину штучної споруди. При цьому, позивач зазначав, що їхавши у лівій смузі руху, він не побачив острівця безпеки, який не був позначений дорожнім знаком 4.7, який попереджає водіїв про таку перешкоду, та не зміг уникнути зіткнення, внаслідок чого його транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень. На місце події були викликані співробітники поліції, якими відносно ОСОБА_1 було складено протокол ДПР18 № 002270 за порушення п. 12.1, 2.3б ПДР України за ст. 124 КУпАП.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року, яка набрала законної сили, відносно ОСОБА_1 провадження було закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У подальшому інспектором поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 118958, в якому зазначено наступне: 11 жовтня 2020 року о 20 год. 40 хв. в м. Києві на пр. Броварський, 105, гр. ОСОБА_2 порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні дорожніх знаків Деснянського району м. Києва, а саме: не відновив дорожній знак 4.7 «об`їзд перешкоди з правого боку» з щитом з розміткою на ньому 2-3, що супутньо спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди водієм ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «HYUNDAI ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 1.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 140 КУпАП закрито, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року постанову Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Ухвалюючи вказану постанову, суд виходив з того, що відповідно до статуту КП «Центр організації дорожнього руху» підприємство створено з метою забезпечення комфортних та безпечних умов для учасників дорожнього руху шляхом здійснення заходів з організації дорожнього руху та поліпшення пропускної спроможності на вулично-дорожній мережі міста Києва. Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення підприємством своїх обов`язків щодо предмету його діяльності може бути підставою для цивільно-правової відповідальності самого підприємства, а не ОСОБА_2 .

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що КП «Центр організації дорожнього руху», яке є утримувачем дорожніх знаків та забезпечує безпеку дорожнього руху в м. Києві, не відновив дорожній знак 4.7 «об`їзд перешкоди з правового боку» з щитом з розміткою на ньому 2-3, позивач вважає, що вказане підприємство є особою, відповідальною за спричинення йому шкоди.

Разом з тим, оскільки на ділянці, де сталася ДТП, проводився ремонт дороги, а КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва», яке проводило цей ремонт, має право на встановлення дорожніх знаків, позивач вважає, що це підприємство є також відповідальним за нанесену йому шкоди.

Визначаючи розмір завданої йому шкоди, позивач посилається на висновок № 144/1 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 19 січня 2021 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 74 359, 00 грн.

Також, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, позивач вважає, що з відповідачів на його користь підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 1954,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 7364, 71 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху», Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» про відшкодування шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 39056,70 грн, судовий збір у розмірі 424,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3502, 50 грн (т. 2, а.с. 242-247).

Рішення суду мотивовано тим, що КП «Центр організації дорожнього руху» є відповідальною особою за встановлення, утримання та експлуатацію дорожнього знаку 4.7, відсутність якого призвела до виникнення аварійної ситуації на ділянці дороги в м. Києві на пр. Броварський, 105А, та завданню матеріальних збитків. Разом з тим, встановивши, що висновок експерта від 19 січня 2021 року щодо визначення вартості матеріального збитку здійснено з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір матеріального збитку, завданого позивачу, як власнику транспортного засобу, пошкодженого у ДТП, складає 39056, 70 грн та підлягає стягненню з КП «Центр організації дорожнього руху».

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюються положення ст. 625 ЦК України, оскільки між сторонами виникли правовідносини із завдання шкоди, що не є грошовим зобов`язанням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, зокрема в частині стягнення витрат на правничу правову допомогу, суд першої інстанції встановив, що договір про надання правової допомоги № 20/10/20-124-4 від 20 жовтня 2020 року, предметом якого є захист інтересів особи у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП у Дніпровському районному суді м. Києва та відповідно квитанція до прибуткового касового ордеру про оплату послуг адвоката у розмірі 5000, 00 грн за вказаним договором, не відноситься до даної справи про відшкодування шкоди, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат у розмірі 3502,50 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року виправлено описку в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року, зазначивши у абз. 3 резолютивної частини рішення суду суму витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі «3502,50 грн» замість помилкової «12500,00 грн» (т. 2, а.с. 248).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у частині задоволення позовних вимог до КП «Центр організації дорожнього руху» відмовити повністю (т. 3, а.с. 1-14).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що КП «Центр організації дорожнього руху» не є організацією, яка утримує автомобільну дорогу за адресою: м. Київ, пр-т Броварський, 105А, не відноситься до організації, яка проводила дорожні роботи на зазначеній ділянці та станом на 11 жовтня 2020 року до підприємства не надходило будь-яких повідомлень або звернень патрульної поліції, фізичних чи юридичних осіб щодо відсутності дорожнього знаку 4.7 з розміткою 2.3 за вказаною вище адресою.

Натомість, неналежна організація дорожнього руху (зокрема й відсутність дорожнього знаку 4.7) при скоєнні ДТП позивачем, за обставин, про які він зазначає у позовній заяві, зумовлена порушенням суб`єктом господарювання - КП «ШЕУ Дніпровського району», який виконував дорожні роботи, вимог законодавства України, а саме: не забезпечив в місці проведення ремонтних робіт безпечних умов дорожнього руху.

Також, суд першої інстанції безпідставно не задовольнив його клопотання про виклик в якості свідка ОСОБА_2 щодо обставин та матеріалів, які були розглянуті та досліджені у Київському апеляційному суді у справі №33/824/2757/2021, проте задовольнив клопотання співвідповідача про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_3 , який на момент ДТП не працював на посаді головного інженера даного підприємства, не був відповідальною особою за безпеку дорожнього руху в місці проведення дорожніх робіт та не мав жодного відношення до ДТП, чим порушено принципів рівності учасників судового розгляду.

Не погодився з вказаним рішенням суду і позивач. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині вимог, що залишились без задоволення, а в решті рішення суду першої інстанції просить залишити без змін (т. 3, а.с. 22-24).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при визначенні розміру нанесеної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до положень ст. 1166 ЦК України та сталої практики Верховного Суду на КП «Центр обслуговування дорожнього руху» покладається обов`язок у відшкодуванні завданої шкоди в повному обсязі без врахування коефіцієнту фізичного зносу, який, у свою чергу, застосовується у разі виплати страхового відшкодування страховою компанією.

Також, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки з моменту завдання шкоди в особи виникає грошове зобов`язання між потерпілим та винуватцем щодо його відшкодування (деліктне зобов`язання), а тому положення ч.2 ст. 625 ЦК України підлягають до застосування.

У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року у справі № 755/15539/20 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (т. 1, а.с. 11-15).

У вказаній постанові встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 002270 ОСОБА_1 11 жовтня 2020 року о 21 год. 40 хв., керуючи автомобілем марки «Hyundai Accent», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві, по проспекту Броварському, 105А, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну та скоїв наїзд на перешкоду (бордюр), що призвело до пошкодження транспортного засобу, заподіяння матеріальних збитків і порушення п. 12.1, п. 2.3 б Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно з відеозаписом з відеореєстратора, наданого адвокатом Олексієнко М.М., на ділянці дороги, по якій рухався ОСОБА_1 , проводилися ремонті роботи та було знято поверхневий шар асфальту, однак не було нанесено тимчасової розмітки, що дало змогу ОСОБА_1 самому визначити кількість смуг на ділянці дороги, а тому він рухався прямолінійно у крайній лівій смузі для руху. Також, при проведенні ремонтних робіт не було встановлено дорожній знак 4.7, що вказує на порушення вимог п. 10.6.5 ДСТУ 4100-2014 та не забезпечено безпечні умови дорожнього руху для водіїв.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року (провадження № 33/824/2757/2021) скасовано постанову Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року, прийнято нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП (т. 1, а.с. 16-20).

Судом у вказаній постанові встановлено, що на ОСОБА_2 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, а саме: 11 жовтня 2020 року за адресою: м. Київ, пр-т Броварський, 105А, гр. ОСОБА_2 порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні дорожніх знаків Деснянського району м. Києва, а саме: не встановив знак 4.7 «Об`їзд перешкоди з правого боку» з щитом з розміткою на ньому 2-3, що супутньо спричинило скоєння ДТП за участю автомобіля «HYUNDAI ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 1.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був начальником відділу служби експлуатації та ремонту ТЗРДР Деснянського району в м. Києві.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушення підприємством своїх обов`язків щодо предмету його діяльності може бути підставою для цивільної відповідальності самого підприємства, а не ОСОБА_2 .

Відповідно до листа КП «Центр організації дорожнього руху» від 26 січня 2021 року балансоутримувачем дорожнього знаку 4.7 по пр-ту Броварському, 105А, є КП «Центр організації дорожнього руху» (т. 1, а.с. 39).

Згідно з копією графіку планово-профілактичних робіт з обслуговування дорожніх знаків, покажчиків попереднього напрямку в Деснянському районі в 2020 році, з 07 вересня 2020 року по 18 вересня 2020 року по проспекту Броварський від метро «Чернігівська» було здійснено обстеження технічного стану технічних засобів регулювання дорожнім рухом (ТЗРДР) та недоліків щодо утримання дорожніх знаків на пр-ті Броварського виявлено не було, про що складено відповідний акт (т. 1, ас. 157, 158).

Відповідно до Книги обліку заявок по ТЗРДР (дорожні знаки), прийнятих на ЦДП КП «Центр організації дорожнього руху» в період з 02 жовтня 2020 року по 29 жовтня 2020 року будь-яких повідомлень або звернень патрульної поліції, фізичних, юридичних осіб щодо відсутності дорожнього знаку 4.7 з розміткою 2.3 за адресою: м. Київ, пр. Броварський, 105 А, не надходило. 30 жовтня 2020 року до відповідача надійшло повідомлення про відсутність дорожнього знаку 4.7 (запис в Книзі обліку заявок № 4132), який у той же день був відновлений на зазначеній ділянці дороги (т. 1, а.с. 174).

Згідно з листом КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва» від 28 січня 2022 року за №053/46-99 проїзна частина дороги за адресою: м Київ, пр-т Броварський, 105А, знаходиться на балансі КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва». У вересні-жовтні 2020 року на проїзній частині за вказаною адресою проведено середній ремонт вулично-шляхової мережі (т. 1, а.с. 237, 238).

Аналогічна інформація щодо проведення у вересні-жовтні 2020 року КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва» на проїзній частині за адресою: м. Київ, пр-т. Броварьский, 105А, середнього ремонту вулично-шляхової мережі міститься і у відповіді на запит КП «Центр організації дорожнього руху», наданої КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва» 06 грудня 2021 року (т. 1, а.с. 240).

12 липня 2023 року КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва» звернулось до КП по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м. Києва із запитом, в якому просило надати інформацію щодо балансової належності ділянки зеленої зони на розподільчій смузі, що обмежена бортовим каменем, на ділянці Броварського проспекту від контрольно-пропускного пункту на в`їзді в м. Київ до повороту на об'їзну кільцеву дорогу м. Бровари. Окремо просило зазначити балансову належність ділянки, на якій встановлено дорожній знак 4.7 та вертикальна розмітка 2.3, що зображено на фото та в додатку № 2 (т. 2, а.с. 215, 216).

Як вбачається з відповіді КП по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м. Києва від 13 липня 2023 року зелена зона на розподільчій смузі, що обмежена бортовим каменем, на ділянці Броварського проспекту від контрольно-пропускного пункту на в`їзді в м. Київ до повороту на об`їзну дорогу м. Бровари знаходиться та обслуговується КП УЗН Дніпровського району міста Києва (т. 2, а.с. 217, 218).

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, серед іншого: забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Як передбачено ч. 2 ст. 27 Закону України «Про дорожній рух» організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

За змістом п.п. 5, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 30 березня 1994 р. № 198, власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.

Згідно з п. 2.1 Статуту Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» від 05 січня 2018 року №10 підприємство створено з метою забезпечення комфортних та безпечних умов для учасників дорожнього руху шляхом здійснення заходів з організації дорожнього руху та поліпшення пропускної спроможності на вулично-дорожній мережі міста Києва.

Предметом діяльності підприємства є, зокрема, встановлення/будівництво, утримання та експлуатація технічних засобів регулювання дорожнього руху (світлофорних об`єктів, дорожніх знаків та інших технічних засобів регулювання дорожнього руху) (п.2.2.3 Статуту). А також проведення моніторингу дорожньо-транспортної ситуації на вулично-дорожній мережі Києва (п.2.2.16 Статуту).

Відповідно до п.2.1 Положення про відділ експлуатації ТЗРДР, затвердженого першим заступником директора КП «Центр організації дорожнього руху», від 10 січня 2019 року, основними завданнями підприємства є своєчасне технічне обслуговування та утримання технічних засобів регулювання дорожнього руху в належному стані в закріпленому за відділом районі, що знаходиться на балансі підприємства, згідно нормативно-правових документів.

На підставі п.3.1. Положення підприємство виконує такі функції, у тому числі, забезпечує цілодобове відстеження роботи та оперативний ремонт світлофорних об`єктів, дорожніх знаків на вулично-шляховій мережі відповідного району м. Києва.

У свою чергу, відповідно до ст. 3 Статуту Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд Дніпровського району м. Києва» підприємство створено з метою забезпечення безпеки дорожнього руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі. Предметом діяльності підприємства є: виконання необхідного комплексу робіт із технічного нагляду, утримання та ремонту шляхів, підземних пішохідних переходів, вуличної зливної каналізації каналів, канав, туалетів та інших споруд; виконання робіт по ремонту та утриманню шляхів іншим підприємствам та організаціям на основі договорів; надання платних послуг населенню; запровадження досягнень науково-технічного прогресу і механізації в підприємстві; здійснення іншої господарської діяльності, передбаченої законодавством України.

Згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Статуту підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з укладених договорів на виконання робіт та послуг із утримання в належному технічному і санітарному стані міських автомобільних шляхів та споруд на них.

Згідно з наказом Держжитлокомунгоспу України № 154 від 23 вересня 2003 року (п. 1.3) роботи з ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів поділяють на такі види: капітальний ремонт; поточний ремонт (ремонт вулично-дорожньої мережі та штучних спробу поділяється на середній та дрібний); утримання.

Пунктами 1.7, 2.21 вказаного наказу встановлено, що середній ремонт це: роботи пов`язані з періодичним відновленням шару зносу дорожнього покриття, забезпеченням достатньої його жорсткості та рівності, поліпшенням експлуатаційних якостей елементів вулично-дорожньої мережі та штучних споруд, а також роботи з відновлення елементів та конструкцій штучних споруд, які безпосередньо зазнають льодових та хвилевих впливів. При необхідності середній ремонт може полягати в ліквідації всіх дрібних пошкоджень проїзної частини вулично-дорожньої мережі та штучних споруд, у тому числі пошкоджень, що створюють перешкоди для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Відповідно до ДСТУ 8749-2017 «Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт» (п. 10.1.1, п. 10.1.2) до початку дорожніх робіт відповідальна особа (5.1.5) повинна визначитися щодо: а) місця проведення робіт, тривалості, виду (5.2.1) та типу (5.2.2) дорожніх робіт, умов дорожнього руху та умов проведення дорожніх робіт; б) заходів з ОДР (6.1) однієї з типових тимчасових схем (додаток А) чи потреби розроблення (5.1.3) тимчасової індивідуальної схеми ОДР (11.2); ДСТУ 8749:2017 10 г) необхідної кількості тимчасових ТЗР для облаштування зони дорожніх робіт, їхніх видів, типів, типорозмірів; д) необхідності штучності освітлення зони дорожніх робіт.

У п. 10.1.2 вказаного ДСТУ зазначено, що до початку дорожніх робіт відповідальна особа (5.1.5) повинна забезпечити наявність: а) ордера (5.1.1), якщо іншого не передбаченого вимогами цього стандарту (5.1.2); необхідної кількості ТЗР, передбаченої схемами ОДР; в) порядку інформування учасників дорожнього руху та населення.

Водночас, у п. 10.7 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 54 від 14 лютого 2012 року про затвердження технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів зазначено, що установлення тимчасових технічних засобів організації дорожнього руху на ділянках робіт з ремонту та утримання, а також забезпечення правильності розміщення і збереження їх на ділянках до завершення робіт покладається на організацію, що виконує ці роботи.

Верховний Суд у Постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17 вказав на те, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (див. постанову

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у Постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18 вказав на те, що у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Верховний Суд у Постанові від 22 червня 2022 року у справі № 755/953/19 вказав на те, що одним із предметів діяльності підприємства є виконання необхідного комплексу робіт із технічного нагляду, утримання та ремонту шляхів, підземних пішохідних переходів, вуличної зливової каналізації, каналів, канав, туалетів та інших споруд.

Отже, у розумінні наведених положень відповідальність за належне утримання та ремонт шляхів Дніпровського району міста Києва покладено на КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва», балансоутримувачем яких воно є.

Аналогічні висновки щодо особи, яка повинна здійснювати контроль за забезпеченням безпечного руху на автомобільній дорозі, усувати виявлені недоліки та яка несе цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, містяться в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 686/8458/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 185/8229/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 639/2132/18.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 виклала правову позицію, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

У Постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20 вказано на те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються і по відношенню до зобов`язань щодо відшкодування шкоди (нарахування 3 % річних та інфляційних втрат).

З наведених обставин справи вбачається, що позивач як водій і власник транспортного засобу «Hyundai Accent», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 став учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 11 жовтня 2020 року о 21 год. 40 хв., у м. Києві, по проспекту Броварському, 105А, внаслідок якої було пошкоджено вказаний транспортний засіб.

У постанові Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року у справі № 755/15539/20, судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що ДТП сталась в результаті того, що при проведенні ремонтних робіт не було встановлено дорожній знак 4.7, що вказує на порушення вимог п. 10.6.5 ДСТУ 4100-2014 та не забезпечено безпечні умови дорожнього руху для водіїв. На підставі чого суд прийшов до висновку про відсутність складу та події адміністративного порушення у діях водія ОСОБА_1 .

У постанові Київського апеляційного суду від 22 червня 2021 року в іншій справі вказано на те, що мали місце обставини не забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні дорожніх знаків Деснянського району м. Києва, а саме: не встановлення знаку 4.7 «Об`їзд перешкоди з правого боку» з щитом з розміткою на ньому 2-3, що супутньо спричинило скоєння ДТП за участю автомобіля «HYUNDAI ACCENT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Однак суд прийшов до висновку, що порушення підприємством (КП «Центр організації дорожнього руху») своїх обов`язків щодо предмету його діяльності може бути підставою для цивільної відповідальності самого підприємства, а не ОСОБА_2 який був працівником.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у ст. 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

З встановлених судами обставин у справах про адміністративні правопорушення, а також з наявного в матеріалах справи відеозапису з відеореєстратора вбачається, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стала саме відсутність дорожнього знаку 4.7. «Об`їзд перешкоди з правого боку», який є наказовим.

Виходячи з положень Статуту Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» підприємство створено з метою забезпечення комфортних та безпечних умов для учасників дорожнього руху шляхом здійснення заходів з організації дорожнього руху. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, встановлення, утримання та експлуатація технічних засобів регулювання дорожнього руху в тому числі дорожніх знаків та проведення моніторингу дорожньо-транспортної ситуації на вулично-дорожній мережі Києва (п.п.2.2.3, 2.2.16 Статуту).

З урахуванням вище встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що КП «Центр організації дорожнього руху» є відповідальною організацією за встановлення, утримання та експлуатацію дорожнього знаку 4.7, відсутність якого призвела до виникнення аварійної ситуації на ділянці дороги в м. Києві на пр-ті Броварський, 105А, та завданню матеріальних збитків позивачу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протиправна поведінка КП «Центр організації дорожнього руху» виявилась у бездіяльності, яка полягає у невиконанні вимог нормативно-правових актів щодо належного утримання дорожнього знаку 4.7. «Об`їзд перешкоди з правого боку», що прямо входить до предмету їх діяльності. Внаслідок такої протиправної поведінки, яка порушує імперативні норми права, порушено права позивача на зручні і безпечні умови руху.

При цьому, самим відповідачем не заперечується як факт перебування на його балансі дорожнього знаку 4.7 по пр-ту Броварському, 105А, так і те, що після надходження повідомлення про відсутність дорожнього знаку 4.7 за вказаною адресою саме КП «Центр організації дорожнього руху» цей знак був відновлений на зазначеній ділянці дороги.

Тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність відповідальності КП «Центр організації дорожнього руху».

Разом з тим, відповідальність за шкоду завдану транспортному засобу внаслідок неналежного утримання дороги повинен нести балансоутримувач, який зобов`язаний здійснювати контроль за забезпеченням безпечного руху на автомобільній дорозі.

З матеріалів справи вбачається, що проїзна частина дороги за адресою: м Київ, пр-т Броварський, 105А, знаходиться на балансі КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва», до того ж на час дорожньо-транспортної пригоди ними проводились ремонтні роботи.

Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, визначений обов`язок власників дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, зокрема, постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух, а також відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.

Виходячи з положень Статуту КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд Дніпровського району м. Києва» підприємство створено з метою забезпечення безпеки дорожнього руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виконання необхідного комплексу робіт із технічного нагляду, утримання та ремонту шляхів. Причинно-наслідкового зв`язку між ремонтними роботами та дорожньо-транспортною пригодою не вбачається, проте враховуючи мету діяльності цього КП - забезпечення безпеки дорожнього руху транспорту та предмет діяльності - виконання необхідного комплексу робіт із технічного нагляду, слід дійти висновку, що вказане підприємство також є зобов`язальною особою у правовідносинах з позивачем.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства України та встановлені обставини справи, посилання КП «Центр організації дорожнього руху» на те, що КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва» має відповідати за завдання шкоди позивачеві, є обґрунтованими, адже КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд Дніпровського району м. Києва» є також відповідальною особою, яка повина здійснювати контроль за забезпеченням безпечного руху на автомобільній дорозі за адресою: м. Київ, пр-т. Броварський, 105А.

Проте, наявність відповідальності КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд Дніпровського району м. Києва» не виключає відповідальності КП «Центр організації дорожнього руху», з урахуванням наведеного вище.

Таким чином, протиправна поведінка відповідача КП «Центр організація дорожнього руху» виявилася у бездіяльності, яка полягає у невиконанні вимог нормативно-правових акті щодо належного утримання дорожнього знаку 4.7. «Об`їзд перешкоди з правого боку» який перебував на його балансі, а протиправна відповідача КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд Дніпровського району м. Києва» виявилась у бездіяльності, як балансоутримувача дороги, відсутності постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі.

А тому апеляційний приходить до висновку, що обов`язок відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки позивачу, як власнику транспортного засобу, який був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, незабезпечення безпеки дорожнього руху, має бути покладений на обох відповідачів в рівних частинах, так як на кожного з них покладений обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху транспорту.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача щодо невірного визначення судом першої інстанції розміру матеріального збитку ї, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з висновком судового експерта № 144/1 експертного автотоварознавчого дослідження від 19 січня 2021 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Hyundai Accent», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 74359,10 грн, а розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, становить 39056,70 грн. При цьому вбачається, що розмір матеріального збитку визначений з урахування коефіцієнта фізичного зносу (т. 1, а.с. 40-51).

Суд першої інстанції прийняв до уваги вказаний висновок та визначив розмір збитків завданих позивачу у сумі 39056, 70 грн, адже висновок експерта щодо розміру матеріального збитку здійснено з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу, оскільки для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (деталі, частини автомобіля) будуть використані нові вузли, деталі, комплектуючі.

Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та його складових частин ураховується при визначенні матеріального збитку, який відшкодовується страховиком, натомість при визначенні розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з винної особи, ураховується принцип повного відшкодування шкоди потерпілому.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до положень ст. 1166 ЦК України на відповідачів покладається обов`язок у відшкодуванні завданої шкоди в повному обсязі, а саме у розмірі 74359, 10 грн, без врахування коефіцієнту фізичного зносу, який, у свою чергу, застосовується у разі виплати страхового відшкодування страховою компанією.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про помилковість висновків суду першої інстанції щодо того, що правовідносини, які виникли між сторонами, не є грошовим зобов`язанням, адже з моменту завдання шкоди особі виникає грошове зобов`язання між потерпілим та винуватцем щодо його відшкодування (деліктне зобов`язання).

Однак, враховуючи те, що позивач не звертався до відповідачів з вимогами про відшкодування йому матеріального збитку, що відповідальна особа за завдання шкоди позивачеві встановлена лише в рамках даного спору, то наразі відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідачів, а тому підстави для стягнення на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат відсутні.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України).

Отже, оскільки під час апеляційного перегляду рішення, доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження, ухвалене судом рішення, у зв`язку неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з обох відповідачів на користь позивача суми 74359,10 грн в рахунок відшкодування шкоди.

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Центр організація дорожнього руху» та Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» стягнуті рішенням суду першої інстанції судові витрати підлягають перерозподілу.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення заявлених позовних частково на суму 74359,10 грн, то компенсації позивачеві за рахунок відповідачів підлягає сума понесених витрат пропорційно до задоволених позовних вимог розмір яких становить 88%.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено суму судового збору в розмірі 806, 88 грн, а при зверненні з апеляційною скаргою сума судового збору становила 1365, 00 грн, тобто загальна сума витрат по сплаті судового збору становить 2171,88 грн.

Також позивачем були понесені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7500,00 грн. На стадії апеляційного перегляду попередній розрахунок витрат на правничу допомогу суду наданий не був і не було здійснено заяву в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.

А отже загальний розмір понесених позивачем судових витрат становить 9671,88 грн, а компенсації позивачу за рахунок відповідачів підлягає сума в розмірі 8511,25 грн в рівних частинах, тобто по 4255,63 грн з кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381- 384ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху», Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на користь ОСОБА_1 завдану шкоду у розмірі 37179 (тридцять сім тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень 55 копійок та судові витрати в розмірі 4255 гривень 63 копійки.

Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 завдану шкоду у розмірі 37179 (тридцять сім тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень 55 копійок та судові витрати в розмірі 4255 гривень 63 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху», код ЄДРПОУ 32955518, місцезнаходження: м. Київ, вул. Чистяківська, 19А,

Відповідач: Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва», код ЄДРПОУ 05446166, м. Київ, Броварський пр-т, 2.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук