Рішення

від 26.01.2024 по справі 160/24360/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 рокуСправа №160/24360/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не застосування ОСОБА_1 для розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р., з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., з 01.01.2018 р. по 30.11.2018 р.;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р., з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., з 01.01.2018 р. по 30.11.2018 р. із застосуванням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не нараховував і не виплачував йому індексацію грошового забезпечення у вказаних періодах. Указував, що така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки суперечить вимогам Закону України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач направив до суду відзив на позов, в якому просить позовні вимоги залишити без задоволення, у зв`язку з безпідставністю. Вказує, що позивач проходив службу в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з 09 жовтня 2015 року по 08 жовтня 2021 року але просить виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.04.2015 року, відповідно за період (6 місяців), який не працював в ГУДСНС. У пункті 1.3 Тимчасового положення «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МНС України» визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до положень статей 22, 51 Бюджетного кодексу України видатки на грошове забезпечення здійснюються лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. За таких обставин, відповідач діяв виключно у межах чинного законодавства, оскільки виплата залежить від обсягу фінансування на відповідний рік, а для виплати індексації з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року фінансового ресурсу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій не було. Крім того, відповідач акцентував увагу на пропуску позивачем строку звернення до суду, посилаючись на внесення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 за №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, змін до статті 233 КЗпП України. Отже, відповідач з посиланням на вимоги Бюджетного кодексу України просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року клопотання представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про заміну первісного відповідача задоволено частково. Залучено в якості відповідача-2 по справі №160/24360/23 - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ: 35165938, адреса: комплекс будівель та споруд №42-М, будинок 42 М, сільрада Новоолександрівська, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52070).

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 09.10.2015р. проходив службу в аварійно - рятувальному загоні спеціального призначення ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на посад інженера відділення технічних випробувань дослідно-випробувальної лабораторії та відповідно до Витягу з Наказу №369 від 29.09.2021 р. позивача звільнено зі служби цивільного захисту 08.10.2021р.

При звільненні зі служби відповідачем не виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з жовтня 2015 року по листопад 2018 року, що підтверджується Довідкою про розмір нарахованої та виплаченої індексації №172 від 22.04.2022р.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за вказаний період, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами другою та третьою вказаної статті Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

При цьому, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 9 Закону №2017-ІІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення та порядок її проведення визначений Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1282-ХІІ), відповідно до статті 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

За приписами статті 4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Статтею 6 Закону №1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078).

За пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20 та від 27.07.2023 у справі №380/813/22.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Суд звертає увагу відповідача, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а.

Крім цього, відсутність механізму виплати індексації за попередні періоди також не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Суд також враховує, що при розгляді справи «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини в пункті 23 рішення від 08.11.2005 зауважив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Судом встановлено, що позивач проходив службу цивільного захисту на посадах визначених штатним розписом підпорядкованого Головному управлінню підрозділі - Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (АРЗ СП), що також позивачем підтверджено в позовній заяві,

Наказом Головного управління № 369 від 29.09.2021 майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника відділення технічних випробувань дослідно-випробувальної лабораторії аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області звільнено зі служби за пунктом 176 підпунктом 1 (у зв`язку із закінченням контракту) Положення № 593.

Пунктами 6,9 розділу І Інструкції № 623 визначено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби, в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 1,3 розділу XXXI Інструкції № 623 грошовий атестат особам рядового і начальницького складу видається, зокрема при звільненні в запас або відставку із призначенням пенсії. Грошові атестати розбірливо заповнюють і підписують керівник органу управління (підрозділу) та керівник фінансового підрозділу, після чого скріплюють печаткою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час проходження служби в аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області позивач мав право на індексацію грошового забезпечення відповідно до умов чинного законодавства України.

З наданої позивачем довідки про суми грошового забезпечення та індексації (нараховані та виплачені) вбачається, що у період з жовтня 2015 по листопад 2018 позивачу ненараховувалась та невиплачувалась індексація грошового забезпечення, що відповідачем-2 не заперечується та підтверджується у відзиві на позов.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2015 року по листопад 2018 рік.

Разом з тим, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в аварійно - рятувальному загоні спеціального призначення ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з 09.10.2015р., у зв`язку з чим, позовні вимоги за період квітень 2015р. по вересень 2015р. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, враховуючи те, що у межах спірного періоду з жовтня 2015 року по листопад 2018 року (включно) індексація позивачу не нарахована та не виплачена, суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з жовтня 2015 року по листопад 2018 року (включно).

Додатково суд зазначає, що оскільки відповідачем-2 на час виникнення спірних правовідносин не вчинялося будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивачу, тому наразі відсутні підстави для висновку, що має місце порушення прав позивача, пов`язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації за спірний період.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19.

Більш того, спір щодо визначенням базового місяця за даним позовом відсутній, позивачем не заявлявся та судом не вирішувався.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає таке.

Предметом спірних правовідносин у даній справі є незгода позивача із сумою виплати грошового забезпечення під час проходження служби в період з жовтня 2015 по листопад 2018.

Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Таким законом в даному випадку є Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Водночас, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України постановив: відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак обмеження щодо застосування строків визначених частиною другою статті 233 КЗпП України скасовано і починаючи з 01.07.2023 у позивача було три місяці для звернення до суду з даним позовом.

Із даною позовною заявою позивач звернувся до суду 22.09.2023р., тобто в межах тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (49001, м.Дніпро, вул.Короленка, 4, ЄДРПОУ 38598371), Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 35165938, адреса: комплекс будівель та споруд №42-М, будинок 42 М, сільрада Новоолександрівська, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52070) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з жовтня 2015 по листопад 2018.

Зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2015 рік по листопад 2018 рік, із застосуванням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова