Рішення

від 07.03.2024 по справі 240/30565/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/30565/23

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури та туризму Коростишівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника відділу культури та туризму Коростишівської міської ради від 27.09.2023 № 99-к;

- стягнути з відповідача недоплачений заробіток за період простою з 27.09.2023 по день ухвалення судом рішення за цим позовом з розрахунку 278,32 грн/день.

В обґрунтування позову зазначає, що жодних заяв про наявність простою позивач роботодавцю не подавала, підстав для встановлення простою щодо її посади у позивача не було.

Ухвалою від 31.10.2023, копію якої відповідач отримав 15.11.2023, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не подав відзив на позовну заяву, про причини цього суд не повідомив, що суд, керуючись ч.4 ст. 159 КАС України, кваліфікує як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працює на посаді провідного спеціаліста відділу культури та туризму Коростишівської міської ради.

27.09.2023 начальник відділу культури та туризму Коростишівської міської ради прийняв наказ № 99-к "Про оголошення простою" відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 34, 113 КЗпП України, Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64 (із змінами) «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу Президента» (із змінами), Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26,07.2023 р. № 451/2023, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 27.07.2023 р, № 3275-ІХ., ст. 12 Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2020 р. № 221 «Про деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», у зв`язку із воєнним станом в Україні, враховуючи відсутність організаційних і технічних умов, необхідних для виконаній роботи за посадами та невиконанням дохідної частини міського бюджету за 111 квартал 2023 року, яким наказано оголосити простій не з вини працівника відділу культури та туризму Коростишівської міської ради, починаючи з 27.09.2023 року до усунення вищезгаданих причин або припинення чи скасування воєнного стану в Україні: ОСОБА_1 - провідному спеціалісту відділу культури та туризму Коростишівської міської ради.

Під час простою ОСОБА_1 , звільняється від обов`язку бути присутньою на віддаленому робочому місці та на робочому місці в установі.

Головному бухгалтеру централізованої бухгалтерії відділу культури та туризму ОСОБА_2 забезпечити нарахування заробітної плати відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим наказом, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.3 та ст.4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Відповідно до положень ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.

Простоєм вважається вимушене призупинення роботи. При цьому, оплата праці за час простою залежать від того з чиєї вини він виник.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згідно з відповідними указами Президента України регулярно продовжувався.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Суд зазначає, що у спірному наказі відсутнє посилання на відповідні положення частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», що виключає можливість у спірних правовідносинах обмежувати конституційне право на працю.

Крім того, у спірному наказі про оголошення простою у роботі позивача не зазначено обставини, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання позивачем роботи саме через введення воєнного стану на території України, а також не наведено доказів таких обставин.

Отже, вбачається, що обставин, які створюють загрозу життю та здоров`ю саме позивачу, які об`єктивно були б підставою для оголошення простою не існує, а відповідач, в умовах воєнного стану, діючи фактично на власний розсуд, встановив простій у роботі.

Суд зазначає, що у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, станом на 27.09.2023 і на даний час Житомирська область відсутня.

Таким чином, на момент прийняття спірного наказу на території Житомирській області не велись воєнні (бойові дії) та така територія не перебувала в тимчасовій окупації. Вбачається, що прямої загрози життю та здоров`ю позивача, яка б була об`єктивною причиною встановлення простою у роботі працівнкиа даного державного органу не існувало.

Разом з цим, судом встановлено, що Відділ культури та туризму Коростишівської міської ради у період воєнного стану безперервно функціонує та зупинення роботи (що є однією із підстав для оголошення простою) не відбулось.

Національне агентство України з питань державної служби у роз`ясненні від 28.04.2022 №152-р/з «Щодо призначення на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігається посада» звернуло увагу на таке:

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 221 керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, надано право до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати праці, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Суд зазначає, що самої по собі дії правового режиму воєнного стану в Україні недостатньо для оголошення простою в роботі конкретного працівника, у даному випадку позивача, якщо державний орган продовжує функціонувати.

Крім того, судом не встановлено простою у інших працівників Відділу культури та туризму Коростишівської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах позивачем подано докази та наведено фактичні обставини справи, які спростовують необхідність оголошення простою у роботі позивачу, а відповідачем не доведено протилежного.

Також відповідачем не надано доказів на підтвердження зупинення роботи Відділу культури та туризму Коростишівської міської ради. Так само як і не підтверджено існування обставин, які створюють загрозу життю та здоров`ю саме ОСОБА_1 , та об`єктивно перешкоджали позивачу виконувати свої посадові обов`язки, а також, відповідачем не зазначено обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання позивачем своїх посадових обов`язків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо стягнення недоплаченого заробітку (заробітної плати) за період простою.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України "Про оплату праці").

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (ст.2 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оплату праці", норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно частин 1, 2 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу); за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Враховуючи вищевикладене і те, що наказ від 27.09.2023 № 99-к "Про оголошення простою є протиправним, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену з 27.09.2023 у зв`язку із прийняттям спірного наказу позивачу частину заробітної плати.

Щодо ч. 2 ст. 235 "Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи" КЗпП України, на яку посилається у позові позивач, то вона в даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки спір не пов`язаний з поновленням позивача на роботі.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 3500 грн., яка підтверджується Договором про надання правової допомоги від 05.10.2023 між позивачем та Адвокатом Ленським І.О., свідоцтвом, посвідченням, розрахунком вартості наданої правової допомоги від 18.10.2023, квитанцією від 18.10.2023 № 120, ордером на надання правничої (правової) допомоги.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу) підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини другої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що відповідач клопотання зменшити розмір витрат на правничу допомогу не подавав, тобто вважав, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 3500 грн співмірні зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторони, а тому ці витрати, враховуючи задоволення позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесенні ним судові витрати в сумі 4573,60 грн, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Відділу культури та туризму Коростишівської міської ради (вул. Соборна площа, 20, м. Коростишів, Житомирська обл., 12501, код 41177031) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника відділу культури та туризму Коростишівської міської ради від 27.09.2023 № 99-к "Про оголошення простою".

Зобов`язати Відділ культури та туризму Коростишівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену з 27.09.2023 у зв`язку із прийняттям наказу від 27.09.2023 № 99-к частину заробітної плати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 4573,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Відділу культури та туризму Коростишівської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк