Рішення

від 08.03.2024 по справі 320/44802/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2024 року м.Київ№ 320/44802/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2023 № 9639/0709.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховану пеню у сумі 1 748 673,15 грн за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушення таких термінів відбулось поза волею та відсутності зловживань з боку позивача та зумовлений військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, оскільки в ході перевірки позивача встановлено порушення п. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме порушено граничні терміни проведення розрахунків за контрактом від 02.06.2016 № 160602 з нерезидентом AL ATEF COMPANY FOR TRADING (Єгипет) та 31.10.2021 № 211031 з нерезидентом Ahmed Mohamed El Shamy his partners CO-4A Nutrition (Єтипет).

Ухвалою суду від 09.02.2024 підготовче провадження було закрито та за клопотанням сторін продовжено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" зареєстровано, як юридичну особу Сквирською РДА 20.07.1997 та взято на податковий облік 24.07.1997 під № 111.

Також позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 25.07.1997.

В період з 11.04.2023 по 15.04.2023 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області було проводено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 02.06.2016 № 160602 з компанією нерезидентом AL ATEF COMPANY FOR TRADING (Єгипет), від 06.09.2017 № 170906 з компанією нерезидентом Mass Food International Company (Єгипет), від 04.12.2019 № 03/7776-003 з компанією нерезидентом ООО „БобрЛегион" та від 31.10.2021 № 211031 з компанією нерезидентом Ahmed Mohamed El Shamy his partners CO-4A Nutrition (Єтипет) за період 01.10.2021 по 17.04.2023.

За результатом проведення перевірки було складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 24.04.2023 № 7904/10-36-07-09/0095454 відповідно до якого було встановлено, що ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" порушило ч. 2 ст. 13 Закону України „Про валюту і валютні операції", а саме порушено граничні терміни проведення розрахунків за контрактами від 02.06.2016 № 160602 з компанією нерезидентом AL ATEF COMPANY FOR TRADING (Єгипет) та від 31.10.2021 № № 211031 з компанією нерезидентом Ahmed Mohamed El Shamy his partners CO-4A Nutrition (Єтипет).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, вважаючи його неправомірним та необґрунтованим, 12.05.2023 ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" надав заперечення на акт перевірки від 24.04.2023 № 7904/10-36-07-09/0095454, яким надав підтверджуючі документи про настання форс-мажору згідно п. 6. Закону України «Про валюту і валютні операції», однак вихідним листом № 12289/12/10-36-07-09 від 01.06.2023 ГУ ДПС у Київській області розглянуло заперечення і залишило його без задоволення.

На підставі встановлених порушень, податковим органом 06.06.2023 було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 9639/0709, яким нараховано пеню за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1 748 673, 15 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» подало скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 06.06.2023 № 9639/0709. Вихідним листом № 17629/6/99-00-06-01-02-06 від 03.07.2023 ДПС України продовжила строк розгляду скарги до 18.08.2023 (03.08.2023 до позивача надійшло рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 20990/6/99-00-06-01-02-06 від01.08.2023, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення від 06.06.2023 № 9639/0709 без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано Податковим кодексом України (далі - ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.п. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України встановлено, що податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених п.п. 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Приписами ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

При цьому, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції».

За визначенням понять, наведених у ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Цією ж нормою вказаного Закону визначено, що валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» серед іншого, визначає, що резидентом є юридична особа та інший суб`єкт господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

При цьому, приписами ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених Законом України «Про валюту і валютні операції».

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

За змістом ч. 5 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції», Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами, а відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного закону, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено що, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

При цьому, положеннями ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, і до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до підпункту 2 п. 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 7 від 02.01.2019, відлік установлених Національним банком України граничних строків розрахунків розпочинається з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Згідно з п.п. 2 п. 6 Інструкції № 7 про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за:

1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;

2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку) нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у п.п. 3 п. 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;

3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку) імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

Як вбачається з матеріал справи ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» розпочало вести господарські правовідноси з постачання товару Ahmed Mohamed El Shamy his partners CO - 4A Nutrition (Єгипет) ще з 2017 року.

Починаючи з 2017 року і по теперішній час контрагенту було реалізовано товару на загальну суму 79 445 010,00 грн.

Крім того позивачем було укладено контракт № 160602 від 02.06.2016 з компанією AL ATEF COMPANY FOR TRADING (Єгипет) на поставку готової продукції, які покупець належним чином виконував.

Протягом всього періоду співпраці контрагенти сумлінно сплачували грошові кошти за поставлений товар і в нього ніколи не виникала прострочена заборгованість, проте в кінці 2022 року Ahmed Mohamed El Shamy his partners CO -4A Nutrition (Єгипет) повідомив позивача, що на тлі кризи, відсутності в Єгипті долара, що спричинено війною між Україною та росією, епідемією в світі Коронавірусу (Covid- 19) контрагент не може вчасно провести розрахунки за товар. Основна стаття наповнення бюджету Єгипту в іноземній валюті є туризм. Основними туристами Єгипту є громадяни України та росії та в зв?язку з збройною агресією росіі проти України, епідемією в світі Коронавірусу (Covid-19) туристи перестали відвідувати Єгипет, тим самим зупинили надходження долара США в бюджет країни. Банківською системого країни було обмежено продаж валюти (долара США), що в подальшому унеможливлює контрагента здійснити розрахунок за поставлений товар.

Контрагент Ahmed Mohamed El Shamy his partners CO -4 Nutrition (Єгипет) надав докази неодноразового звернення до банку Єгипту щодо купівлі долара США для погашення заборгованості перед позивачем. Акумулювавши кошти та подавши заявку на купівлю валюти контрагент намагався виконати покладені на нього зобов?язання щодо оплати за поставлений товар згідно договору.

Банк в свою чергу зобов`язувався купити валюту та за розпорядженням контрагента направити її позивачу, для погашення заборгованості за контрактом, проте в зв?язку з відсутністю валюти банк цього не зробив і валюта на рахунок позивача не надійшла.

Тобто контрагент позивача виконав все що від нього залежало, але купівля валюти банком не залежить від волі контрагента, що по суті і стало причиною виникнення форс-мажору, адже ні позивач ні контрагент не може повпливати на цю причину. Саме відсутність валюти стала причиною звернення до Торгово-промислової палати та засвідчення форс-мажору.

В зв?язку з тим, що п. 7.1. вищезазначеного контракту № 211031 від 31.10.2021 передбачено, що з всіх питаннь пов?язаних з виконанням контракту, сторони керуються нормами матеріального права України, та п. 7.2. передбачено настання фарс-мажору, листом від 01.01.2023 компанія Ahmed Mohamed El Shamy his partners CO-4A Nutrition звернулась до ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів про настання форс-мажору та не застосуванням до сторони штрафних санкцій.

Також п. 7.1 контракту № 160602 від 02.06.2016 передбачено, що з всіх питань пов`язаних з виконанням контракту, сторони керуються нормами матеріального права України, та п. 7.2. передбачено настання фарс-мажору, компанія AL ATEF COMPANY FOR TRADING звернулася з листом від 01.03.2023 до ТОВ „Сквирський комбінат хлібопродуктів" про настання форс-мажору та не застосуванням до сторони штрафних санкцій.

Пунктом 6 Закону України «Про валюту і валютні операції» зазначено, що у разі, якщо виконання договору зупиняється у зв?язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків та нарахування пені, відповідно, зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту.

Тобто, одна із сторін договору повинна довести, що наявні обставини (ведення воєнного стану чи початку бойових дій) мають відношення до конкретного господарського зобов`язання та унеможливлюють після постачання товару або здійснення авансового платежу отримати резидентами валютної виручки або поставку їм імпортного товару на невизначений строк, а також з метою не нарахування пені за порушеня граничних строків розрахунків у період дії форс-мажорних обставин необхідно засвідчити даний факт відповідною довідкою уповноваженої установи (органу) країни нерезидента та/або сертифікатом Торгово-промислової палати України (лист Головного управління ДПС у Житомирській області від 14.10.2022).

Розділами 7 контрактів № 211031 від 31.10.2021 та № 160602 від 02.06.2016 передбачено, що засвідчення форс-мажору покладено на ТПП України чи уповноважені нею регіональні TПП, та застосовується виключно матеріальне право України, на підставі листа від 01.01.2023 та від 01.03.2023 ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів» звернувся з заявами від 03.04.2023 № 695 та від 05.04.2023 № 100 до Київської обласної (регіональної) ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання обов?язків (зобов?язань) по контрактам № 211031 від 31.10.2021 та № 160602 від 02.06.2016.

07.04.2023 Київська обласна (регіональна) ТПП встановивши причинно-наслідковий зв?язок унеможливлення виконання контракту, видала Сертифікат № 3200-23-1685 про форс-мажорні обставини за контрактом № 211031 від 31.10.2021 та Сертифікат № 3200-23-1699 про форс-мажорні обставини за контрактом № 160602 від 02.06.2016.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до вимог ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997 торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, саме сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), є підставою для продовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 13.07.2023 у справі № 560/9742/22.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

З викладеного слідує, що нарахування пені відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону зупиняється у разі якщо виконання договору (Контракту) зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні скаржник, який посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Тобто, з 24.02.2022 за контрактами виникли надзвичайні, невідворотні та об`єктивні обставини (форс-мажорні обставини), які призвели до неможливості проведення вчастного розрахунку.

28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на її офіційному веб-сайті (https://ucci.org.ua/) оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1, яким повідомлено, що:

військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили);

зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами законодавчих актів, і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

задля спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин, вказаний лист Торгово-промислової палати України слід вважати загальним офіційний листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Отже, з 24.02.2022 виконання контрактів зупинено у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, існування яких підтверджувалось листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, і визнано компаніями AL ATEF COMPANY FOR TRADING (Єгипет) та Ahmed Mohamed El Shamy his partners CO-4A Nutrition (Єтипет), що відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зупиняло нарахування пені на весь період дії таких форс-мажорних обставин.

Крім зазначеного листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, існування форс-мажорних обставин під час виконання контрактів також підтверджується Сертифікатами № 3200-23-1685 та № 3200-23-1699 про форс-мажорні обставини за контрактами № 211031 від 31.10.2021, № 160602 від 02.06.2016, виданих Київським обласним (регіональним) ТПП, відповідно до якого позивачу засвідчено виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24.02.2022 та їх існування до 11.10.2022.

Тому, враховуючи факт існування в період 24.02.2022 до 07.04.2023 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зупинення дії контрактів, нарахування пені за валютними операціями позивача, граничний розрахунок за якими визначався, відповідно до положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» був зупинний.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення не узгоджується з приписами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Також відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з положеннями п. п. 112.1, 112.2, 112.7 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Суд наголошує, що настання 24.02.2022, тобто до закінчення граничного строку розрахунку за валютними операціями, обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), стало непередбачуваним для позивача, у зв`язку з чим останній вчинив усі можливі дії, які залежали від нього для наміру завершити розрахунок за вказаними валютними операціями, тому в діях позивача відсутня вина у вчиненні податкового правопорушення, а відповідачем не доведено наявність обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Більше того, суд зазначає, що у зв`язку з введенням в дію Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року № 2118-IX (набрав чинності 07.03.2022), відповідно до якого Підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнили п. 69.9 такого змісту: «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

У подальшому, Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX (набрав чинності 27.05.2022) внесені зміни до п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно яких визначено: «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, окрім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Системне тлумачення наведених норм дає суду підстави дійти висновку про те, що на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи (у цьому випадку Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) покладено обов`язок щодо контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Як вбачається з вказаного п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З урахуванням наведеного суд висновує, що дія норми п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України поширюється на правовідносини, які випливають із Закону України «Про валюту і валютні операції», адже контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено саме на контролюючі органи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на ч. 3 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції», яка передбачає, що у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Водночас суд звертає увагу на те, що задля усунення правової невизначеності та мінімізації конфліктних ситуацій щодо неоднакового тлумачення норм права ПК України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платників податків.

Так, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова йде про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у ст. 4 ПК України (п. 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у п. 56.21 ст. 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Відповідні правові висновки висвітлені в постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 300/2906/22.

Отже, керуючись принципом презумпції правомірності рішень платника податків, суд приходить до висновку щодо поширення дії норми п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на правовідносини з приводу строків розрахунків в іноземній валюті, зокрема, щодо зупинення строків їх перебігу.

З огляду на викладене суд зазначає, що у період з 07.03.2022 по 27.05.2022 (81 день) відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» № 2118-ІХ від 03.03.2022, перебіг строку завершення валютних операцій, визначений відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» був зупинений.

Не зважаючи на це, відповідач, в порушення зазначених норм чинного законодавства України, проігнорував зупинення перебігу строку, визначеного відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в період 07.03.2022 - 27.05.2022 та протиправно оскаржуваним рішенням визначив порушення позивачем згаданих положень чинного законодавства України та нарахував пеню на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Отже, враховуючи все викладене в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушення п. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині несвоєчасного повернення нерезидентами коштів, а отже прийняте ГУ ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення від 06.06.2023 № 9639/0709 слід визнати протиправним та скасувати.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

В рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого податкового повідомлення рішення від 06.06.2023 № 9639/0709.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн (платіжне інструкція від 23.08.2023 № 5876), суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області від 06.06.2023 № 9639/0709.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00954544) судові витрати у сумі 26 840 (дев`ятнадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби в Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.