Рішення

від 08.03.2024 по справі 420/2256/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2256/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (вул.Г.Музиченка,31, м.Ізмаїл, Одеська область, 68609) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби з ОСОБА_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 08.12.2023 по 27.12.2023 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що yаказом від 07.12.2023 № 714-ос начальника 17 прикордонного закону Державної прикордонної служби України мене, головного-сержанта, інспектора прикордонної служби 1 категорії, остання штатна посада - майстер групи інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) звільнено в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). 27 грудня 2023 року на особистий банківський рахунок позивача від військової частини НОМЕР_1 надійшло 93 425, 88 грн. (компенсація за неотримане речове майно). 08 січня 2024 року позивачем на адресу Відповідача направлено звернення щодо виплати йому середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.12.2023 (наступний день після звільнення) по 27.12.2023. Станом на день подачі позову відповідь на звернення не надходила. Отже, відповідно до ст.116,117 КЗпП відповідач має нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток затримки повного розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 24 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що Військова частина НОМЕР_1 ознайомившись з позовною заявою позивача вважає її необґрунтованою з наступних підстав.

Позивач зазначає, що відповідач в день звільнення не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та просить відповідно до наданого в позовній заяві розрахунку нарахувати йому середній заробіток за період з 08.12.2023по 27.12.2023.

Проте військова частина НОМЕР_1 не може погодитися з такими твердженнями позивача у зв`язку з наступним. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року по справі №480/3105/19 врегульовано механізм розрахунку середнього заробітку виходячи з принципу пропорційності:

« 71. За обставин цієї справи судова палата вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

72.У цій справі загальний розмір належних позива чеві (прим. - військовослужбовцю військової частини Національної гвардії України) при звільненні виплат складав 303772,85 гривень, з яких: грошове забезпечення 246115,38 гривень (81,02%) та компенсація за неотримане речове майно 57657,47гривень (18,98%).

73.Обрахована судом першої інстанції відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року МІ00, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату компенсації за невикористане речове майно, становить 59255,90 гривень.

74.Судова палата, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 11246,77 гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (18,98% від 59255,90).»

Тобто, Верховний Суд розрахував середній заробіток за час затримки розрахунку з військовослужбовцем виходячи з усієї суми виплат при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Відповідно до позовної заяви для обчислення середньої заробітної плати виплати за жовтень 2023 року в сумі 23533,02 грн. та за листопад 2023 року в сумі 23533,02 грн. Враховуючи ці виплати розмір середньомісячної заробітної плати складає: (23533,02 грн. + 23533,02 грн.) / 2 міс. = 23533,02 грн. З розрахунку позивача середньоденне грошове забезпечення складає 771,57 грн.

Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Частиною першою ст.117 КЗпП визначено строк виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Тобто, законодавцем чітко визначено, що максимальна сума виплатити працівникові його середнього заробітку за весь час затримки не повинна перевищувати сумі середнього заробітку більш як за шість місяців.

Відповідно для розрахунку суми виплати позивачу необхідно рахувати 19 днів (з 08.12.2023по 27.12.2023). Отже, можливий максимальний розмір виплати, відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП, в розмірі: 23533,02 грн. * 19/30 днів = 14904,25 грн.

Для визначення суми, яку належить стягнути як середній заробіток за несвоєчасну виплату грошової компенсації за належне але не отримане речове майно за період з 08.12.2023по 27.12.2023 у сумі 93425,88 грн.: тривалість строку між звільненням позивача з військової служби (08.12.2023) і, відповідно, не проведенням з ним повного розрахунку (27.12.2023), співмірність ймовірного розміру майнових втрат пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні військовослужбовця та заявлених позивачем до виплати сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, застосовуючи до даних правовідносин принцип співмірності, враховуючи механізм розрахунку, який зазначений Верховним Судом в постанові від 30.10.2019 по справі №806/2473/18, розрахунок буде наступний. Відсоток невчасно виплаченого грошового забезпечення позивача (істотність частки) в порівнянні із всіх виплачених сум у день звільнення складає 31,75 %: (93425,88 грн. (грошова компенсація за належне, але не отримане речове майно, виплачена йому з порушенням термінів) / 294221,01 грн. (сума всіх виплачених сум в день звільнення) х 100). Отже, сума (з урахуванням принципу співмірності) становить: 771,57 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 31,75 % х 19 (максимальна кількість днів затримки розрахунку, за якими робиться виплата, відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП) = 4654,50 грн. Вказана правова позиція підтверджується також постановою Верховного Суду 04 вересня 2020 року у справі №260/348/19.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що наказом від 07.12.2023 № 714-ос начальника 17 прикордонного закону Державної прикордонної служби України позивача, головного-сержанта, інспектора прикордонної служби 1 категорії, остання штатна посада - майстер групи інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) звільнено в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Станом на день звільнення відповідно до наказу від 07.12.2023 № 714-ос, вислуга років становила: календарна військова 15 років 04 місяця 19 днів, пільгова військова - 07 років 01 місяць 23 дня; всього військова - 22 років 06 місяця 12 днів.

Відповідно до положень цього наказу, позивач на момент звільнення повинен був отримати:

-грошову компенсацію за невикористанні 26 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та 7 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік;

-одноразову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби.

Водночас, станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу НОМЕР_2 прикордонним загоном з ним не проведено розрахунків щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

27 грудня 2023 року на особистий банківський рахунок позивача від військової частини НОМЕР_1 надійшло 93 425, 88 грн. (компенсація за неотримане речове майно).

08 січня 2024 року позивачем на адресу Відповідача направлено звернення щодо виплати йому середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.12.2023 (наступний день після звільнення) по 27.12.2023.

Станом на день подачі позову відповідь на звернення на адресу позивача не надходила.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо несвоєчасного нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно є протиправними.

Зважаючи на те, що позивач має право у відповідності до ст. 117 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, він звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. 31. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 №100 (далі - Порядок № 100), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт працівниками-погодинниками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох, місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів/(годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Висновки суду.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи вищевикладене вище та зважаючи на наведені положення статей 116,117 КЗпП суд зазначає, що повний розрахунок з позивачем мав відбутися у день його звільнення. Останнім днем роботи позивача було 07.12.2023 року, а остаточний розрахунок з ним відбувся 27.12.2023 року.

Досліджені судом обставини справи, платіжні документи свідчать про порушення відповідачем порядку розрахунку з позивачем при його звільненні.

Суд зазначає, що період стягнення середнього заробітка, що пов`язаний з несвоєчасним розрахунком при звільненні з 08.12.2023 по 27.12.2023 року складає 19 днів.

Заробітна плата позивача за останні два місяці складає 47066,04 грн. (23533,02 + 23533,02).

Середньоденний заробіток становить 771,57 грн. (47066,04 грн./61 календарний день).

Отже середній заробіток, що пов`язаний з несвоєчасним розрахунком при звільненні з 08.12.2023 по 27.12.2023 року складає 14659,83 грн. (19 днів х 771,57 грн.).

З огляду на викладене суд вважає бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби ОСОБА_1 , протиправною.

При цьому, суд акцентує увагу позивача на тому, що підставою для його звернення до суду є саме протиправна бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби з ОСОБА_1 .

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби з ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби ОСОБА_1 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 08.12.2023 по 27.12.2023 включно у сумі 14659,83 грн. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, у відповідності до приписів ст.139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1211,20 грн., де 1211,20 грн. - ставка судового збору за звернення до суду із цим позовом.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (вул.Г.Музиченка,31, м.Ізмаїл, Одеська область, 68609) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби ОСОБА_1 .

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін імені полковника ОСОБА_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321860) сплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 08.12.2023 року по 27.12.2023 року включно у сумі 14659,83 грн. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321860) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко