Рішення

від 05.03.2024 по справі 580/19/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року справа № 580/19/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до суду з адміністративним позовом до Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Іркліївської сільської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж комплексної пам`ятки природи урочище Бурти, яке знаходиться на Пд. Сх. від с. Лящівка, Золотоніського району, Черкаської області на схилі правого берега р. Сула, площею 10 га закріплення їх в натурі (на місцевості), зобов`язавши Іркліївську сільську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт з винесення меж комплексної пам`ятки природи урочище Бурти, яке знаходиться на Пд. Сх. від с. Лящівка, Золотоніського району, Черкаської області на схилі правого берега р. Сула, площею 10 га закріплення їх в натурі (на місцевості).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідач протиправно не вживає заходів з метою винесення меж комплексної пам`ятки природи урочище Бурти, яке знаходиться на Пд. Сх. від с. Лящівка, Золотоніського району, Черкаської області на схилі правого берега р. Сула, площею 10 га закріплення їх в натурі (на місцевості).

Черкаською окружною прокуратурою подається вказаний позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу та Черкаської обласної військової адміністрації, оскільки в ході реалізації повноважень, наданих органам прокуратури Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», встановлено факт недотримання вимог природоохоронного законодавства, що проявляється у не вжитті заходів з метою винесення меж комплексної пам`ятки природи урочище Бурти, яке знаходиться на Пд. Сх. від с. Лящівка, Золотоніського району, Черкаської області на схилі правого берега р. Сула, площею 10 га закріплення їх в натурі (на місцевості).

Відповідач у відзиві позов не визнав та просив у задоволенні позову прокурора відмовити з тих підстав, що згідно з пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України підпункту «в» - землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель в перелік яких входять землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно- заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

На думку відповідача, виконання дій щодо винесення меж комплексної пам`ятки природи урочище Бурти не віднесено до кола повноважень Іркліївської сільської ради, тому суперечить ст. 19 Конституції України та пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України підпункту «в», так як і охоронне зобов`язання від 30.08.2012 №310.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та наполягав на задоволенні позову.

Державна екологічна інспекція Центрального округу подала до суду письмові пояснення, в яких погодилась з доводами прокурора, зазначивши, що державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області з метою забезпечення режиму, охорони та збереження території комплексної пам`ятки природи загальнодержавного значення «Бурти» передано Лящівській сільській раді під охорону комплексну пам`ятку природи «Урочище Бурти», площею 10 га, про що складено охоронне зобов`язання від 30.08.2012 №310.

Вказана пам`ятка природи знаходиться у віданні Іркліївської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області, тому саме на відповідача покладено обов`язок винесення меж комплексної пам`ятки природи та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 14.10.1975 №780-р «Про доповнення списку пам`яток природи республіканського значення, що беруться під охорону держави» створено комплексну пам`ятку природи загальнодержавного значення «Урочище Бурти»

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №507 від 17.10.2012 затверджено Положення про комплексну пам`ятку природи загальнодержавного значення «Урочище Бурти».

Згідно вказаного Положення землекористувачем комплексної пам`яткти природи загальнодержавного значення «Урочище Бурти» є Лящівська сільська рада Чорнобаївського району Черкаської області.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області з метою забезпечення режиму, охорони та збереження території комплексної пам`ятки природи загальнодержавного значення «Бурти» передано Лящівській сільській раді під охорону комплексну пам`ятку природи «Урочище Бурти», площею 10 га, про що складено охоронне зобов`язання від 30.08.2012 № 310.

Золотоніською окружною прокуратурою листом від 10.10.2023 № 52/1-1121вих23 повідомлено Державну екологічну інспекцію Центрального округу про порушення вимог природоохоронного законодавства в частині не встановлення меж комплексної пам`ятки природи урочище «Бурти» в натурі (на місцевості) та з метою встановлення підстав для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру витребовувалась інформація про вжиті інспекцією заходи, в тому числі в судовому порядку, щодо усунення виявленого порушення та про причини їх не вжиття.

Згідно з інформацією Державної екологічної інспекції Центрального округу від 23.10.2023 № 03.5-11/4857 заходи державного нагляду (контролю) відносно вказаного об`єкта природно - заповідного фонду не здійснювалися.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, яка викладена в листі від 15.11.2023 № 10-23-0.2-6997/2-23 технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на вказаний об`єкт природно-заповідного фонду на зберігання до Держеокадастру не надходила. В Державний земельний кадастр відомості про вказаний об`єкт на підставі документації із землеустрою не вносились, кадастровий номер земельної ділянки вказаного об`єкту природно-заповідного фонду не присвоювався. Державний акт про право постійного користування на земельну ділянку не виготовлявся.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно із частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В даному випадку, охоронюваний законом інтерес полягає в забезпеченні охорони пам`ятки природи загальнодержавного значення урочище «Бурти». Відповідно, у даному випадку порушено інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища. Оскільки орган, який уповноважений відповідно до вимог чинного законодавства України звертатися до суду з позовом про зобов`язання сільської ради здійснити вищевказані дії, не вжив відповідних заходів, тому є підстави для відповідного звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Згідно з ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних І технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

При цьому з огляду на зміст абз. «в» ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; проведення науково-дослідних робіт; встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Відповідно до ст. 47 абз. 4 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно- заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово- паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

У ст. 47 Закону України «Про землеустрій» вказано, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

На підставі ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч.ч. 1,3 ст. 140 Конституції України).

Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань.

Водночас, предметом відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто ті, що пов`язані передусім із життєдіяльністю територіальних громад.

Виходячи з вказаних конституційних положень в їх системному зв`язку з положеннями ст. 6 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст. ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Конституція України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 34, 37 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон України 1423-ІХ).

Підпунктом 58 пункту 4 Закону України 1423-ІХ, внесені зміни до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, зокрема, доповнено пунктом 24, який передбачає, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та Іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е)визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Рішенням Іркліївської сільської ради від 08.12.2020 № 1-6/VІІІ «Про початок реорганізації Васютинської, Вереміївської, Жовнинської, Кліщинської, Крутьківської, Степівської, Лихолітської, Лящівської, Москаленківської, Першотравневої, Придніпровської, Ревбинської, Староковрайської, Тимченківської сільських рад шляхом приєднання до Іркліївської сільської ради» розпочато процедуру реорганізації Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (ЄДРПОУ 34177434, місце знаходження: вул. Миру, 19А, с. Лящівка, Чорнобаївського району, Черкаської області) шляхом приєднання до Іркліївської сільської ради (ЄДРПОУ 34177193, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 7, с. Іркліїв, Чорнобаївського району, Черкаської області).

Також, пунктом 8 вищевказаного рішення передбачено, що Іркліївська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Лящівської сільської ради.

З огляду на викладене, оскільки об`єкт знаходиться в адміністративних межах Лящівської сільської ради та останньою підписано охоронне зобов`язання від 30.08.2012, а тому, заходи землеустрою щодо об`єкта є обов`язком відповідача та перебуває в межах відповідальності Іркліївської сільської ради.

З вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що саме на Іркліївську сільську раду покладається обов`язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою, організації і встановлення меж території в натурі об`єкту природно-заповідного фонду комплексної пам`ятки природи урочище Бурти, а також здійснення контролю за його виготовленням.

Твердження відповідача про відсутність відповідного обов`язку суд вважає непереконливими, оскільки вони спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Як встановлено судом, листом №1808/10-12 від 17.11.2023 Іркліївська сільська рада повідомила позивача керівника Золотоніської окружної прокуратури, що станом на 17.11.2023 нею не проводились роботи з винесення в натуру (на місцевості) меж, та не вносились дані про земельну ділянку до Державного земельного кадастру щодо комплексної пам`ятки природи урочище Бурти.

Зважаючи на вищезазначене, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 250, Держекоінспекція: - здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, зокрема про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; - звертається до суду із позовами щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Тобто, уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція Центрального округу, яка має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень у сфері охорони й збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Золотоніською окружною прокуратурою, листом від 10.10.2023 № 52/1- 1121вих23 повідомлено Державну екологічну інспекцію Центрального округу про порушення вимог природоохоронного законодавства в частині не встановлення меж комплексної пам`ятки природи урочище «Бурти» в натурі (на місцевості) та з метою встановлення підстав для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру витребовувалась інформація про вжиті інспекцією заходи, в тому числі в судовому порядку, щодо усунення виявленого порушення та про причини їх не вжиття.

Згідно з інформацією Державної екологічної інспекції Центрального округу від 23.10.2023 № 03.5-11/4857 заходи державного нагляду (контролю) відносно вказаного об`єкта природно - заповідного фонду не здійснювалися.

Крім того, до структури Черкаської ОДА входить Управління екології та природних ресурсів, основним завданням якого згідно положення, затвердженого розпорядженням обласної державної адміністрації від 18.12.2015 № 650 (у редакції розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 15.10.2020 № 640), є: забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Управління відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання: забезпечує реалізацію державної політики у сфері заповідної справи, здійснює державне управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об`єктів природо - заповідного фонду України на території Черкаської області відповідно до чинного законодавства.

Разом з тим, до цього часу належних заходів спрямованих на захист інтересів держави, в тому числі, в судовому порядку, Державною екологічною інспекцією Центрального округу та Управління екології та природних ресурсів не вжито.

Вказане свідчить про бездіяльність з боку даного органу державної влади та є виключним випадком для звернення прокурора до суду з вказаним позовом.

Таким чином, Черкаською окружною прокуратурою подається вказаний позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу та Черкаської обласної державної адміністрації, оскільки в ході реалізації повноважень, наданих органам прокуратури Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», встановлено факт недотримання вимог природоохоронного законодавства, що проявляється у невинесенні меж комплексної пам`ятки природи урочище «Бурти» та не закріпленні його меж в натурі (на місцевості). Незважаючи на повідомлення окружної прокуратури про виявлені порушення вказані органи не скористались наданими їм повноваженнями щодо захисту та відновлення порушених прав у суді.

Невжиття відповідачем заходів для проведення робіт з винесення меж території пам`ятки природи місцевого значення, закріплення їх в натурі (на місцевості) створює небезпеку використання земель на території пам`ятки не за цільовим призначенням, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж пам`ятки та закріпити її межі в натурі (на місцевості). Відсутність визначених меж пам`ятки природи місцевого значення впливає на дотримання вказаних вище вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі дотримання обмежень землекористування та фактично унеможливить збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач не надав доказів понесених судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 189, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж комплексної пам`ятки природи урочище Бурти, яке знаходиться на Пд. Сх. від с. Лящівка, Золотоніського району, Черкаської області на схилі правого берега р. Сула, площею 10 га закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов`язати Іркліївську сільську раду Золотоніського району Черкаської області (вул. Соборності, буд. 2, с. Іркліїв, Золотоніський район Черкаської область, 19950, код ЄДРПОУ 34177193) відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт з винесення меж комплексної пам`ятки природи урочище Бурти, яке знаходиться на Пд. Сх. від с. Лящівка, Золотоніського району, Черкаської області на схилі правого берега р. Сула, площею 10 га закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО