Постанова

від 08.03.2024 по справі 140/19316/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/19316/23 пров. № А/857/22520/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіМатковської З.М.

суддів-Довгої О.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі №140/19316/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги (головуючий суддя першої інстанції Андрусенко О.О., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту- 27.10.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області ( далі ГУ ДПС у Волинській області) в якому просить: визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу від 08.07.2021 №Ф-11128-13 на суму 37788,74 грн.

На обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивача з 06.05.1998 зареєстрована як фізична особа-підприємець (далі ФОП) та 02.06.2023 від державного виконавця дізналась про податковий борг з несплати єдиного соціального внеску. У відповідь на адвокатський запит, відповідач листом від 23.06.2023 за №10157/6/03-20-24-06-06 повідомив, що станом на 22.06.2023 згідно даних ІТС «Податковий блок» по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 7104000 єдиний соціальний внесок для ФОП, в сумі 37788,74 грн. Позивачка з вимогою відповідача не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки дохід як ФОП вона не отримувала, натомість страхові внески зі сплати єдиного соціального страхування за позивачку як за найманого працівника були сплачені роботодавцем (в період з 15.03.2019 по 28.06.2019 працювала у ФОП ОСОБА_2 ), то в неї відсутній обов`язок як у ФОП щодо сплати єдиного соціального внеску.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2021 №Ф-11128-13 у сумі 3672,24 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 104,24 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивачка подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що вважають рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивачка свою апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ГУ ДПС у Волинській області листом від 23.06.2023 №10157/6/03-20-24-06-06 надано відповідь на адвокатський запит, з якої вбачається, що станом на 22.06.2023 в позивача обліковується заборгованість в сумі 37788,74 грн., яка виникла внаслідок щоквартальних нарахувань за період з 2017 року по 2021 рік, а саме: 09.02.2018 за 2017 рік в сумі 8448,00 грн.; 19.04.2018 за І квартал 2018 - 2457,18 грн.; 19.07.2018 за II квартал 2018 -2457,18 грн.; 19.10.2018 за III квартал 2018 2457,18 грн.; 21.01.2019 за IV квартал 2018 - 2457,18 грн.; 19.04.2019 за І квартал 2019-2754,18 грн.; 19.07.2019 за II квартал 2019 - 2754,18 грн.; 21.10.2019 за III квартал 2019 - 2754,18 грн.; 20.01.2020 за IV квартал 2019- 2754,18 грн.; 21.04.2020 за І квартал 2020 - 2078,12 грн.; 20.07.2020 за II квартал 2020 - 1039,06 грн.; 19.10.2020 за III квартал 2020 3178,12 грн.; 19.01.2021 за IV квартал 2020 2200, 00 грн. Відповідно до індивідуальних відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 ЄСВ в період з 15.03.2019 по 28.06.2019 вона працювала у ФОП, що підтверджується трудовою книжкою. Також згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 27.07.2023 вбачається, що ФОП та Споживче товариство «Три» (код ЄДРГІОУ: 41890912) у період з березня 2019 року по червень 2019 року включно як страхувальники на суму нарахованої позивачці як застрахованій особі заробітної плати нараховували та сплачували ЄСВ та вказані періоди включено до страхового стажу позивачки. У період за січень 2019 року лютий 2019 року, липень 2019 року грудень 2019 року, січень 2020 року лютий 2020 року та червень 2020 року листопад 2020 року ЄСВ позивачкою не сплачено.

З наведеного, вважає, що вимога ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2021 №Ф-11128-13 на суму боргу 37788,74 грн видана на більшу суму ЄСВ аніж позивачка зобов`язана була сплатити, а тому є протиправною і підлягає скасуванню. Попри те, апелянт зазначає, що скасування цих вимог не позбавляє податковий орган права виставити нову вимогу на правильну суму боргу. Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вимог відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2021 №Ф-11128-13 на суму боргу 37788,74 грн підлягають задоволенню.

ГУ ДПС у Волинській області свою апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що позивачкою не було надано до податкового органу жодних доказів щодо сплати ЄСВ за будь який період як і нею самою так і роботодавцем. Єдиним документом який може підтвердити сплату ЄСВ є довідка «форми ОК-5, ОК-7» отримана у відповідному відділенні пенсійного фонду якої позивачкою не надано. Враховуючи, що в періоді, за який позивачці виставлено вимогу, позивачка не була найманим працівником, мала статус фізичної особи-підприємця, віна повинна була нараховувати та сплачувати єдиний внесок в мінімальному розмірі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується записом на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 та не є спірним) з 05.05.1998 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

08.07.2021 ГУ ДПС у Волинській області сформувало ОСОБА_4 (прізвище позивачки до одруження, що також підтверджується записом на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про шлюб) вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11128-13, відповідно до якої станом на 31.01.2021 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 37788,74 грн.

У зв`язку з несплатою позивачкою вказаної заборгованості ГУ ДПС у Волинській області сформовано та листом від 23.09.2021 за №9915/5 направлено до ІІ ВДВС м. Луцька Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вимогу від 08.07.2021 №Ф-11128-13-У для примусового виконання.

ГУ ДПС у Волинській області листом від 23.06.2023 №10157/6/03-20-24-06-06 надано відповідь на адвокатський запит, з якої вбачається, що станом на 22.06.2023 в позивача обліковується заборгованість в сумі 37788,74 грн., яка виникла внаслідок щоквартальних нарахувань за період з 2017 року по 2021 рік, а саме: 09.02.2018 за 2017 рік в сумі 8448,00 грн.; 19.04.2018 за І квартал 2018 - 2457,18 грн.; 19.07.2018 за II квартал 2018 -2457,18 грн.; 19.10.2018 за III квартал 2018 2457,18 грн.; 21.01.2019 за IV квартал 2018 - 2457,18 грн.; 19.04.2019 за І квартал 2019-2754,18 грн.; 19.07.2019 за II квартал 2019 - 2754,18 грн.; 21.10.2019 за III квартал 2019 - 2754,18 грн.; 20.01.2020 за IV квартал 2019- 2754,18 грн.; 21.04.2020 за І квартал 2020 - 2078,12 грн.; 20.07.2020 за II квартал 2020 - 1039,06 грн.; 19.10.2020 за III квартал 2020 3178,12 грн.; 19.01.2021 за IV квартал 2020 2200, 00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що в період з 15.03.2019 по 28.06.2019 позивачка працювала у ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . Також згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 27.07.2023 вбачається, що ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та Споживче товариство «Три» (код ЄДРПОУ: 41890912) у період з березня 2019 року по червень 2019 року включно як страхувальники на суму нарахованої позивачці як застрахованій особі заробітної плати нараховували та сплачували ЄСВ та вказані періоди включено до страхового стажу позивача. Отже ФОП ОСОБА_2 та Споживче товариство «Три» як роботодавець, нараховуючи позивачці заробітну плату, сплачували за неї як страхувальник ЄСВ, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, із сум доходу сплачено ЄСВ, у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Наведене дає підстави для висновку про протиправність вимоги ГУ ДПС у Волинській області від 08.07.2021 №Ф-11128-13 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 3672,24 грн.

Поряд з тим позивачка не надала суду доказів перебування у трудових відносинах у 2017-2018 роках, за період січень-лютий 2019 року та липень 2019 року січень 2021 року. Як свідчать матеріали справи - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), єдиний внесок за вказані періоди нею сплачений також не був і це теж не спростовано позивачко. Отже, оскільки підприємницька діяльність позивачем у вказаному періоді не була припинена у встановленому законом порядку, найманим працівником вона не була, то відповідно до пункту 3 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI позивач мала обов`язок сплатити єдиний внесок у 2017-2018 роках, за період січень-лютий 2019 року та липень 2019 року січень 2021 року за себе як за фізичну особу-підприємця, навіть якщо вона не отримувала доходів від такої діяльності, у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд не знаходить підстав для висновків про протиправність спірної вимоги в частині недоїмки у сумі 34116,5 грн за 2017-2018 роки, період січень 2019 року лютий 2019 року, липень 2019 року грудень 2019 року, січень 2020 року лютий 2020 року та червень 2020 року листопад 2020 року.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (Закон №2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (Інструкція №449), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (Порядок №435).

Статтею 2 Закону №2464-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно ненарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є платниками єдиного внеску.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 3 часини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 від 20.04.2015 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Відповідно до пункту 4 розділу VI цієї Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є сума єдиного внеску, яка своєчасно не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом. Отже, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Ця інструкція також визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, де за розділом III (база нарахування та розміри єдиного внеску), пунктом 3 визначено, що для платників зазначених у підпункті 3, а це фізичні особи - підприємці, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку) отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Пункт 10 Розділу IV Інструкції визначає, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Як встановлено судом першої інстанції, що згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2021 №Ф-11128-13 за позивачкою станом на 01.11.2021 обліковується заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.

З розрахунку заборгованості за кодом бюджетної класифікації 7104000- єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та облікової картки по вказаному податку, які долучені до відзиву на позовну заяву, слідує, що заборгованість в сумі 37788,74 грн. виникла внаслідок щоквартальних нарахувань за період з 2017 року по 2021 рік, а саме: 09.02.2018 за 2017 рік в сумі 8448,00 грн.; 19.04.2018 за І квартал 2018 - 2457,18 грн.; 19.07.2018 за II квартал 2018 -2457,18 грн.; 19.10.2018 за III квартал 2018 2457,18 грн.; 20.01.2019 за IV квартал 2018 - 2457,18 грн.; 19.04.2019 за І квартал 2019-2754,18 грн.; 19.07.2019 за II квартал 2019 - 2754,18 грн.; 21.10.2019 за III квартал 2019 - 2754,18 грн.; 20.01.2020 за IV квартал 2019-2754,18 грн.; 21.04.2020 за І квартал 2020 - 2078,12 грн.; 20.07.2020 за II квартал 2020 - 1039,06 грн.; 19.10.2020 за III квартал 2020 3178,12 грн.; 19.01.2021 за IV квартал 2020 2200, 00 грн.

Також судом встановлено, що в період з 15.03.2019 по 28.06.2019 позивачка працювала у ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . Також згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 27.07.2023 вбачається, що ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та Споживче товариство «Три» (код ЄДРПОУ: 41890912) у період з березня 2019 року по червень 2019 року включно як страхувальники на суму нарахованої позивачці як застрахованій особі заробітної плати нараховували та сплачували ЄСВ та вказані періоди включено до страхового стажу позивача. Отже ФОП ОСОБА_2 та Споживче товариство «Три» як роботодавець, нараховуючи позивачці заробітну плату, сплачували за неї як страхувальник ЄСВ, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, із сум доходу сплачено ЄСВ, у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Колегія суддів наголошує, що позивачкою не надала суду першої інстанції а також на стадії апеляційного розгляду доказів перебування у трудових відносинах у 2017-2018 роках, за період січень-лютий 2019 року та липень 2019 року січень 2021 року. Також не надано доказів сплати єдиних внесків на загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі №140/19316/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. І. Довга С. М. Кузьмич