Рішення

від 07.03.2024 по справі 922/50/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р. Справа № 922/50/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (адреса: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) до Товариства з обмеженою відповідальністю Брент ойл-95 (адреса: 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120; код ЄДРПОУ 42623890) про стягнення 202503,75 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Брент ойл-95 (далі - відповідач) 202503,75 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/03/1011-НП від 14.07.2021 щодо припинення відпуску нафтопродуктів згідно з виданими талонам.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.01.2024 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишено без руху; надано заянику п`ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви; визначено спосіб усунення недоліків.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до суду з заявою на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху (вх. № 955 від 12.01.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2024 відкрито провадження у справі № 922/50/24; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного зв`язку направлено копію вказаної ухвали.

Зокрема, копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів як позивача, так і відповідача в підсистемі Електронний суд, про що свідчать залучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету від 13.01.2024 (а. с. 37-38).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2024.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 14.07.2021 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/03/1011-НП (далі за текстом договір; а. с. 13-16), за змістом якого продавець зобов`язується продавати і відпускати нафтопродукти (товар) через мережу АЗС по паливним талонам (далі «талони»), що надають право на одержання нафтопродуктів, а покупець зобов`язується оплачувати вартість відпущених у зазначений спосіб нафтопродуктів (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2. договору передбачено найменування товару за договором, а саме:

- бензин А-92 36000 літрів

- дизельне паливо 60000 літрів.

На підставі п. п. 2.1-2.2 договору продавець відпускає нафтопродукти по пред`явленим талонам, згідно кількості зазначених у талонах літрів і виду нафтопродукту. Нафтопродукти відпускаються будь-якій особі, що пред`являє талон на одержання нафтопродуктів.

Згідно з п. 3.1.4 договору строк дії талонів складає 1 рік з дати їх видання. Після закінчення терміну дії талону, вони вважаються використаними, а кошти за їх сплату покупцю не повертаються.

Відповідно до п. п. 3.3-3.4 договору покупець зобов`язаний сплатити попередню оплату в розмірі 25% від загальної вартості зазначеної в рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку. Остаточна оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі талонів покупцю відповідно до п. 3.7 даного договору.

За змістом п. 4.4 договору обов`язки продавця:

забезпечувати безперебійну і цілодобову роботу своїх автозаправних станцій за винятком технологічних перерв та обставин непереборної сили;

відпускати нафтопродукти на всю кількість пального, зазначених в талонах, що будуть пред`явлені;

відпускати нафтопродукти по талонам на автозаправних станціях, що належать до мережі продавця;

забезпечувати необхідний асортимент і якість нафтопродуктів відповідно до діючих стандартів і умов даного договору.

У п. 7.1 договору сторони передбачили: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 (тридцять першого грудня дві тисячі двадцять першого року), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами обов`язків, передбачених даним договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач виставив відповідачу до сплати рахунок № 749 від 22.07.2021 на суму 2485440 грн.

Доказів повної або часткової оплати зазначеного рахунка позивачем суду не надано.

Разом з тим, згідно з видатковою накладною № 604 від 29.07.2021 відповідач передав позивачу 36000 л. бензину марки А-92 та 60000 л. дизельного палива.

Крім того, згідно з видатковою накладною 5158405 від 18.08.2021 відповідач передав позивачу паливо дизельне в скретч-картах в кількості 60000 л. та бензин марки А-92 у скретч-картах в кількості 36000 л.

Однак, як зазначає позивач, відповідач до 24.02.2022 забезпечував виконання умов Договору, однак починаючи з 24.02.2022 року, умови договору не виконуються, відповідач не виходить на зв`язок та ніяким чином не відповідає на звернення представників Позивача; обумовлені автозаправні комплекси Відповідача не працюють, що унеможливлює виконання передбачених умов Договору.

Згідно з наданою позивачем бухгалтерською довідкою від 11.09.2023 на балансі у позивача станом на 01.09.2023 перебувають неотоварені скретч-карти відповідача на дизельне паливо в кількості 9610 л. на суму 202530, 75 грн. без ПДВ, та 243036,90 грн. з ПДВ.

Позивач вказує, що з огляду на викладені обставини він не зацікавлений в продовженні дії Договору, готовий повернути Відповідачу скретч-картки на Дизельне паливо в кількості 9610 літрів, натомість вимагає від Відповідача повернути кошти сплачені за дані скретч-картки в розмірі 202503,75 грн.

Як свідчать матеріали справи, з метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 01/01/09/10-01/02/904 від 25.07.2023 (а. с. 7-8), в якій просив невідкладно повернути кошти у сумі 202503,75 грн. у зв`язку з невиконанням умов договору.

Однак, як зазначає позивач, відповіді на зазначену претензію відповідач не надав, умови договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/03/1011-НП від 14.07.2021 щодо поставки товару позивачу також не виконав.

Обставини щодо стягнення з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 202503,75 грн. у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/03/1011-НП від 14.07.2021.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Згідно з ч. 1-2 ст. 4 названого Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ч. 1-2 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування статті 693 Цивільного кодексу України. Так, Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (п. 22 наведеної постанови).

Таким чином, необхідною передумовою для застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є встановлення фактів внесення покупцем попередньої оплати за товар та невиконання продавцем умов договору щодо передачі попередньо оплаченого товару.

В даному випадку, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача кошти за неотоварені скретч-картки в розмірі 202503,75 грн.

З цього приводу суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується виключно факт виставлення відповідачем позивачу до сплати рахунка № 749 від 22.07.2021 на загальну суму 2485440,00 грн (а. с. 12).

Однак, при цьому, всупереч вимог ст. 74-77 ГПК України будь-яких доказів безпосередньої оплати зазначеного рахунка, або внесення на користь відповідача оплати будь-яким іншим чином позивач суду не надав.

Додана до позовної заяви бухгалтерська довідка б/н від 11.09.2023 в розумінні відповідних положень Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні не є первинним документом який підтверджує внесення попередньої оплати, і в ній взагалі не йдеться про те, що така оплата дійсно мала місце.

Зазначене в свою чергу унеможливлює стягнення попередньої оплати з відповідача на користь позивача за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/03/1011-НП від 14.07.2021, як на цьому наполягає позивач в позовній заяві.

Окрім того, суд також враховує зміст статті 629 ЦК України, за яким договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 3.1.4 договору строк дії талонів складає 1 рік з дати їх видання. Після закінчення терміну дії талону, вони вважаються використаними, а кошти за їх сплату покупцю не повертаються.

Згідно з видатковою накладною 5158405 від 18.08.2021 відповідач передав позивачу паливо дизельне в скретч-картах в кількості 60000 л. та бензин марки А-92 у скретч-картах в кількості 36000 л. Таким чином, на підставі п. 3.1.4 договору, строк дії талонів, які передані відповідачем позивачу за договором сплинув 18.08.2022.

Зазначене в свою чергу свідчить, що станом на дату надсилання позивачем на користь відповідача претензії № 01/01/09/10-01/02/904 від 25.07.2023 та звернення позивача до суду з позовом у даній справі строк дії переданих відповідачем позивачу талонів вже сплинув.

Доводи позивача про те, що відповідач починаючи з 24.02.2022 року, умови договору не виконує, не виходить на зв`язок та ніяким чином не відповідає на звернення представників позивача свого підтвердження матеріалами справи не знайшли.

Зокрема, позивачем не надано суду жодних доказів звернення до відповідача протягом строку дії талонів (тобто до 18.08.2022) з приводу отоварення талонів та видачі пального в відповідній кількості, ні доказів ухилення відповідача від вчинення відповідних дій.

На підставі п. 3.1.4 договору після сплину терміну дії талонів, передані відповідачем позивачу талони вважаються використаними, а кошти за їх сплату покупцю не повертаються.

Зазначене також унеможливлює стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/03/1011-НП від 14.07.2021, внесеної в формі оплати за талони які в подальшому залишилися неотовареними , як на цьому наполягає позивач в позовній заяві.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку що заявлений позов позбавлений фактичного та правового обґрунтування, при цьому на підтвердження викладених в ньому обставин його заявником не надано належних та допустимих доказів. Вказане в свою чергу зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні цього позову.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак