Ухвала

від 08.03.2024 по справі 600/980/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 березня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/980/24-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Південного регіонального управління (військова частина НОМЕР_1 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року;

- зобов`язати Південне регіонального управління (військова частина НОМЕР_1 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність Південного регіонального управління (військова частина НОМЕР_1 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі за періоди з 01 березня 2018 року по 29 листопада 2023 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року та без врахування вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати Південне регіонального управління (військова частина НОМЕР_1 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із 01 березня 2018 року по 29 листопада 2023 року - березень 2018 року та застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Відповідно ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 5 КАС України).

В силу частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що в розумінні КАС України військова служба є публічною службою.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Також, згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, позивачем оскаржується бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу з 01.12.2015 по 29.11.2023 р. індексації грошового забезпечення.

Слід зазначити, що спір щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення та нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

З матеріалів доданих до позову видно, що позивача звільнено з військової служби 27.11.2023 року.

Як вже зазначено вище, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Так, строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати при звільненні закріплено ст.233 КЗпП України.

Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.

З матеріалів доданих до позову видно, що позивача виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення 27.11.2023 року згідно наказу начальника Південного регіонального управління ДПС України на підставі наказу Голови ДПС України від 24.11.2023 р. №1701-ОС. В наказі відображено усі суми виплат, які належать позивачу до виплати при звільненні. Крім того, отримуючи грошове забезпечення (заробітну плату) щомісяця у відповідному розмірі позивачу повинно було бути відомо про порушення його прав в частині не вірного його обчислення.

Таким чином, після звільнення зі служби позивачу повинно було бути відомо щодо розміру недоплаченого грошового забезпечення та про те, що спірна індексація йому не нарахована та не виплачена.

Відтак, враховуючи викладене вище, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, який закінчився 27.02.2024 року.

Разом з тим, звертаючись до суду поза межами тримісячного строку, представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску у зв`язку з дією воєнного стану.

Щодо доводів про воєнний стан суд, зазначає наступне

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (далі Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його дія подовжена. Суди працюють у штатному режимі на виконання ст.122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі ВС) в ухвалі від 18 травня 2022 року у справі №802/592/17-а відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені причини пропуску строку неповажними та відмовив у відкритті касаційного провадження. Так, Верховний Суд зазначив: …Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, колегія суддів вважає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо пропуск цього строку відбувся ще до запровадження воєнного стану..

Суд також враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 06.09.2022 у справі №420/16598/21, згідно з якими сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збоку у всіх абсолютно випадках. Поновлення строків це виняток, а війна загальна умова для всіх.

Дотримуючись вказаного підходу, суд дійшов висновку, що оскільки суд та всі учасники заявленого спору діють в однакових умовах воєнного стану, сам по собі факт дії такого стану не свідчить про поважність пропуску строку для звернення до суду. Позивач не обґрунтував та не подав суду належних, достовірних та достатніх доказів щодо його залучення до здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Викладені у заяві доводи не стосуються об`єктивних фактів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення до відповідача та суду щодо нарахування та виплати йому за спірний період грошового забезпечення, а отже, не обґрунтовані. Тобто, за змістом не містить посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду. Тому не підлягає задоволенню.

Таким чином, зазначені в поданій заяві причини пропуску строку на звернення до суду суд не вважає поважними, а тому надає позивачу строк для належного обґрунтування підстав такого пропуску строку на звернення до суду.

При цьому, варто зазначити, що представником позивача також не надано суду будь-яких інших доказів, які б вказували про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 123 КАС України.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на вищенаведене, суддя вважає, що без усунення вказаних вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачеві строк для їх усунення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

4. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Маренич