Рішення

від 11.12.2023 по справі 760/22/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/22/23 2/760/5/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 грудня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест» про розірвання попередніх договорів купівлі-продажу, розірвання договорів про забезпечення виконання зобов`язань та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест» (далі - ТОВ «Совки-Інвест»), в якому просить: розірвати попередній договір купівлі-продажу квартири, будівельний номер АДРЕСА_1 , укладений між нею та відповідачем 11 жовтня 2018 року; розірвати попередній договір купівлі-продажу квартири, будівельний номер АДРЕСА_2 , укладений між нею та відповідачем 11 жовтня 2018 року; розірвати договір про забезпечення виконання зобов`язань № ДЗЗ 463/3/6/57, укладений між нею та відповідачем 11 жовтня 2018 року; розірвати договір про забезпечення виконання зобов`язань № ДЗЗ 462/3/6/63, укладений між нею та відповідачем 11 жовтня 2018 року; стягнути з відповідача на її користь 767 200,05 грн, з яких: 485 200 грн - сума боргу, 235 022,06 - інфляційні втрати та 46 977,99 грн - 3% річних; стягнути з відповідача на її користь 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 жовтня 2018 року між нею та відповідачем було укладено два попередніх договори купівлі-продажу квартири будівельний номер 57 та квартири будівельний номер АДРЕСА_3 .

Крім того, одночасно з укладенням та нотаріальним посвідченням попередніх договорів між нею та відповідачем було укладено договори про забезпечення виконання зобов`язань № ДЗЗ 463/3/6/57 відносно квартири 57 та № ДЗЗ 462/3/6/63 відносно квартири 63 .

На виконання умов договору про забезпечення виконання зобов`язань № ДЗЗ 463/3/6/57 позивачем було сплачено відповідачу 212 000 грн, а за договором № 462/3/6/63 - 273 200 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до умов попередніх договорів строк введення в експлуатацію будинку - 3 квартал 2019 року, а сторони зобов`язалися укласти основний договір протягом 4 кварталу 2019 року, але не раніше отримання відповідачем правовстановлюючих документів на квартири 57 та 63 . Договори купівлі-продажу квартир мали бути укладеними протягом 30 днів з моменту отримання нею відповідного повідомлення відповідача.

Таким чином, передумовою укладення основного договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості є здійснення відповідачем своїх зобов`язань в частині завершення будівництва, введення в експлуатацію та направлення відповідного повідомлення про готовність укладення основного договору, однак у встановлений попередніми договорами строк відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

Позивач вважає, що прострочення більш як на три роки не є розумним строком виконання зобов`язань за укладеними попередніми договорами.

15 вересня 2019 року позивач направила відповідачу письмову вимогу щодо виконання обов`язків, однак лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Крім того, нею було отримано відповідь Департаменту будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради від 11 грудня 2019 року № 056/834-П-11490/3, в якій було зазначено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва накладено арешт на ЖК «Совські ставки» та відділ продажів ЖК «Совські ставки» за адресою: м. Київ, вул. Володимира Брожка, 70, а також передано їх в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів (АРМА).

Відтак, через протиправні дії відповідача, будівництво житлового будинку та його подальше введення в експлуатацію стало неможливим, тобто відповідач і в майбутньому не зможе виконати зобов`язань за попередніми договорами.

Враховуючи викладене, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань стало істотним порушенням умов попередніх договорів, внаслідок чого вона була позбавлена можливості отримати власне житло, на яке розраховувала та тривалий час вимушена орендувати житло, витрачаючи додаткові кошти. Зазначене вважає підставою для розірвання попередніх договорів, та, відповідно, договорів про забезпечення виконання зобов`язань.

До того ж, оскільки відповідач ухилився від укладення основних договорів протягом четвертого кварталу 2019 року, то з 01 січня 2020 року у неї виникло право повернути сплачені кошти в сумі 485 200 грн.

Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з нього за період з 01 січня 2020 року по 23 березня 2023 року інфляційні втрати в розмірі 235 022,06 грн та 3% річних - 46 977,99 грн.

Також позивач зазначає, що через невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань їй завдано моральної шкоди, оскільки для захисту та поновлення її порушених прав вона вимушена була вживати додаткових заходів, витрачаючи час на дорогу з Одеської обл. до м. Києва. Крім того, вона та її сім`я постійно перебували в стані нервової напруги, викликаного усвідомленням того, що через незаконні дії відповідача вони залишилися без власного житла. Розмір майнової шкоди оцінює в 100 000 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач звернулася до суду з указаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою суду від 06 січня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали, 23 березня 2023 року, позивачем надано до суду позовну заяву в новій редакції, а також докази сплати судового збору або докази звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаним позовом та призначено підготовче судове засідання.

06 липня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, однак в матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомив.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.

Частиною першою статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи клопотання представника позивача, в якому не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом установлено, що 11 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником С. М., зареєстрований в реєстрі за № 1524.

Згідно з пунктом 1.1. попереднього договору за цим попереднім договором сторони зобов`язуються в строки встановлені в пункті 1.4 розділу 1 попереднього договору, укласти договір купівлі-продажу квартири («Основний договір»), відповідно до якого відповідач зобов`язується передати у власність окрему квартиру, характеристики якої вказані в підпункті 1.4.1 пункту 1.4. розділу 1 попереднього договору, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_6 , а позивач зобов`язується прийняти у власність об`єкт та належним чином сплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 попереднього договору.

Пунктом 1.3. попереднього договору встановлено, що плановий строк введення в експлуатацію будинку - 3 квартал 2019 року.

Відповідно до пункту 1.4 попереднього договору, сторони зобов`язуються укласти Основний договір протягом 4 кварталу 2019 року, але в будь-якому разі не раніше отримання ТОВ «Совки-Інвест» правовстановлюючих документів на об`єкт та надання Державною реєстраційною службою України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення Основного договору. Сторони встановили, що Основний договір укладається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання позивачем відповідного повідомлення від ТОВ «Совки-Інвест», яке надсилається поштою рекомендованим листом або іншим способом, який сторони визначають за взаємним погодженням.

Підпунктом 1.4.1. пункту 1.4. встановлено характеристики об`єкта: 3 секція, 6 поверх, будівельний номер квартири 57 , 1 кімната, орієнтовна (проектна) загальна площа 22,96 кв. м.

Відповідно до пункту 1.2. попереднього договору, сторони встановили, що виконання зобов`язання щодо укладання та нотаріального посвідчення Основного договору, яке встановлене пункту 1.1 розділу 1 попереднього договору повинне бути забезпечене. Вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов`язання сторони визначають в окремому договорі про забезпечення виконання зобов`язань. Зазначений договір про забезпечення виконання зобов`язань сторони укладають у простій письмовій формі та підписують одночасно з укладанням та нотаріальним посвідчення попереднього договору.

На виконання даного пункту, 11 жовтня 2018 року сторонами підписано договір про забезпечення виконання зобов`язань № ДЗЗ 463/3/6/57.

Пунктами 2.2., 2.3. договору про забезпечення виконання зобов`язань визначено, що розмір грошових коштів, які сплачуються відповідно до умов договору як забезпечення виконання зобов`язання становить 256,800 грн, в тому числі 20% ПДВ - 42 800 грн. Платежі по договору здійснюються наступним чином: грошові кошти у розмірі 180 000 грн, в тому числі 20% ПДВ - 30 000 грн позивач зобов`язана сплатити відповідачеві до 18 жовтня 2018 року; решту суми в розмірі 76 800 грн, в тому числі 20% ПДВ - 12 800 грн позивач зобов`язана сплатити відповідачу до 15 жовтня 2020 року включно рівними частинами по 3 200 грн, в тому числі ПДВ 20% - 533,33 грн кожного місяці до 15 числа, починаючи з листопада місяця 2018 року.

Крім того, 11 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником С. М., зареєстрований в реєстрі за № 1523.

Згідно з пунктом 1.1. попереднього договору за цим попереднім договором сторони зобов`язуються в строки встановлені в пункті 1.4 розділу 1 попереднього договору, укласти договір купівлі-продажу квартири («Основний договір»), відповідно до якого відповідач зобов`язується передати у власність у власність окрему квартиру, характеристики якої вказані в підпункті 1.4.1 пункту 1.4. розділу 1 попереднього договору, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_6 , а позивач зобов`язується прийняти у власність об`єкт та належним чином сплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 попереднього договору.

Пунктом 1.3. попереднього договору встановлено, що плановий строк введення в експлуатацію будинку - 3 квартал 2019 року.

Відповідно до пункту 1.4 попереднього договору, сторони зобов`язуються укласти Основний договір протягом 4 кварталу 2019 року, але в будь-якому разі не раніше отримання ТОВ «Совки-Інвест» правовстановлюючих документів на об`єкт та надання Державною реєстраційною службою України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення Основного договору. Сторони встановили, що Основний договір укладається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання позивачем відповідного повідомлення від ТОВ «Совки-Інвест», яке надсилається поштою рекомендованим листом або іншим способом, який сторони визначають за взаємним погодженням.

Підпунктом 1.4.1. пункту 1.4. встановлено характеристики об`єкта: 3 секція, 6 поверх, будівельний номер квартири 63 , 1 кімната, орієнтовна (проектна) загальна площа 39,81 кв. м.

Відповідно до пункту 1.2. попереднього договору, сторони встановили, що виконання зобов`язання щодо укладання та нотаріального посвідчення Основного договору, яке встановлене пункту 1.1 розділу 1 попереднього договору повинне бути забезпечене. Вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов`язання сторони визначають в окремому договорі про забезпечення виконання зобов`язань. Зазначений договір про забезпечення виконання зобов`язань сторони укладають у простій письмовій формі та підписують одночасно з укладанням та нотаріальним посвідчення попереднього договору.

На виконання даного пункту, 11 жовтня 2018 року сторонами підписано договір про забезпечення виконання зобов`язань № ДЗЗ 462/3/6/63.

Пунктами 2.2., 2.3. договору про забезпечення виконання зобов`язань визначено, що розмір грошових коштів, які сплачуються відповідно до умов договору як забезпечення виконання зобов`язання становить 463 440 грн, в тому числі 20% ПДВ - 77 240 грн. Платежі по договору здійснюються наступним чином: грошові кошти у розмірі 200 000 грн, в тому числі 20% ПДВ - 33 333 грн позивач зобов`язана сплатити відповідачеві до 16 жовтня 2018 року; решту суми в розмірі 263 440 грн, в тому числі 20% ПДВ - 43 906,67 грн позивач зобов`язана сплатити відповідачу до 15 жовтня 2021 року включно рівними частинами по 7 317,78 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 219,63 грн кожного місяці до 15 числа, починаючи з листопада місяця 2018 року.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої-третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Припинення зобов`язання за попереднім договором не звільняє сторін від відповідальності, передбаченої умовами попереднього договору, за порушення, вчинене під час його дії.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (частина третя статті 635 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №361/2838/18.

Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що мала право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №199/3846/19.

Згідно статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договорів про забезпечення виконання зобов`язань № ДЗЗ 463/3/6/57 від 11 жовтня 2018 року та № ДЗЗ 462/3/6/63 від 11 жовтня 2018 року позивач на рахунок ТОВ «Совки-Інвест» було сплачено грошові кошти в сумі 212 000 грн та в сумі 273 200, відповідно, що підтверджується доданими до позову платіжними дорученнями № 3 від 12 жовтня 2018 року, № 1, № 2 від 16 жовтня 2018 року, № 1 від 19 жовтня 2018 року, № 1 від 07 листопада 2018 року, № 1 від 10 грудня 2018 року, № 1, № 2 від 10 січня 2019 року, № 1, № 2 від 11 лютого 2019 року, № 1, № 2 від 12 березня 2019 року, №1, № 2 від 12 квітня 2019 року, № 1, № 2 від 10 травня 2019 року, № 1, № 2 від 12 червня 2019 року, № 1, № 2 від 11 липня 2019 року, № 1, № 2 від 12 серпня 2019 року.

Разом з тим, відповідачем не було виконано зобов`язань щодо введення в експлуатацію будинку у третьому кварталі 2019 року, укладення основних договорів протягом 4 кварталу 2019 року та передання у власність позивача двох квартир, у зв`язку з чим, 15 вересня 2019 року позивачем було направлено на його адресу письмову вимогу про виконання зобов`язань за попередніми договорами купівлі-продажу квартир, проте конверт повернувся за закінченням терміну зберігання.

Згідно положень пунктів 7.1, 7.9. попередніх договорів купівлі-продажу квартири, попередній договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами і діє до моменту укладення та нотаріального посвідчення Основного договору, або до моменту виконання зобов`язань за попереднім договором щодо сплати штрафних санкцій винною стороною. Сторони погодились, що попередній договір може бути розірваний за згодою сторін, про що сторони укладають договір про розірвання попереднього договору.

В ході судового розгляду встановлено, що Основні договори купівлі-продажу квартир з будівельними номерами 57 та 63 у строк протягом четвертого кварталу 2019 року (до 31 грудня 2019 року), встановленого пунктами 1.4 попередніх догворів, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами не були укладені.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення частини третьої статті 635 ЦК України, згідно з якими, зобов`язання, встановленого попереднім договором припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, зобов`язання за вищевказаними попередніми договорами з 01 січня 2020 року є припиненими на підставі закону, а отже спір між сторонами щодо їх розірвання та порушення прав позивача у зв`язку з цим відсутній, з огляду на що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, пунктами 4.5. договорів про забезпечення виконання зобов`язань, визначено, що сторони погодили, що у разі розірвання (припинення дії, втрати чинності) попередніх договорів, ці договори вважаються розірваними (припиняють дію, втрачають чинність) з дати такого розірвання (припинення дії, втрати чинності), оскільки цей договір є похідним зобов`язанням, що забезпечує виконання попереднього договору.

Отже, враховуючи, що попередні договори є припиненими в силу дії закону, то договори про забезпечення виконання зобов`язань є припиненими з урахуванням положень вимог договорів, тому вимоги про їх розірвання також не підлягають задоволенню.

Разом з тим, оскільки сторони лише домовилися укласти основні договори у майбутньому під час укладання попередніх договорів, то сплачена позивачем відповідачу сума коштів у розмірі 485 200 грн є авансом у розумінні статті 570 ЦК України, яка підлягає поверненню позивачу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 № 461/5297/16-ц, від 17 червня 2021 у справі №711/5065/15-ц.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то суд зазначає наступне.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням умов попередніх договорів у строки, що ними передбачені у відповідача з дня припинення попередніх договорів, тобто з 01 січня 2020 року виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми авансового платежу.

Схожий за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19.

Отже встановивши, що у відповідача з 01 січня 2020 року виник обов`язок з повернення забезпечувальних платежів, які були сплачені позивачем, проте товариство їх не повернуло, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є правомірними.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем у позовній заяві, який не спростовувався відповідачем, розмір інфляційних втрат за період з 01 січня 2020 року до 23 березня 2023 року становить 235 022,06 грн, розмір 3 % річних за період з з 01 січня 2020 року до 23 березня 2023 року - 46 977,99 грн.

Разом з тим, суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок, встановив, що позивачем було допущено неточності.

Так, розмір 3% річних за період з 01 січня 2020 року до 23 березня 2023 року становить 46 938,12 грн (з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року = 485 200 x 3 % x 366/366/100 = 14 556; з 01 січня 2021 року до 23 березня 2023 року = 485 200 x 3 % x 812/365/100 = 32 382,12 грн; 14 556+32 382,12= 46 938,12).

Водночас, розмір інфляційних втрат за період з 01 січня 2020 року до 23 березня 2023 року становить 245 825,39 грн ( індекс інфляції = (100,20/100) x (99,70/100) x (100,80/100) x (100,80/100) x (100,30/100) x (100,20/100) x (99,40/100) x (99,80/100) x (100,50/100) x (101,00/100) x (101,30/100) x (100,90/100) x (101,30/100) x (101,00/100) x (101,70/100) x (100,70/100) x (101,30/100) x (100,20/100) x (100,10/100) x (99,80/100) x (101,20/100) x (100,90/100) x (100,80/100) x (100,60/100) x (101,30/100) x (101,60/100) x (104,50/100) x (103,10/100) x (102,70/100) x (103,10/100) x (100,70/100) x (101,10/100) x (101,90/100) x (102,50/100) x (100,70/100) x (100,70/100) x (100,80/100) x (100,70/100) x (101,50/100) = 1.50664755; 485 200х1.50664755-485 200 = 245 825,39).

З огляду на викладене, беручи до уваги, що відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі визначеному позивачем, тобто 235 022,06 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 100 000 грн моральної шкоди, суд зазначає наступне.

За змістом статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Разом з тим, у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 12-49гс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Означений спосіб захисту застосовний і тоді, якщо можливість отримання відповідного відшкодування за конкретне порушення права (зокрема і права члена адвокатського об`єднання) прямо не передбачене законом, іншим актом цивільного законодавства, договором або іншим правочином. Для задоволення відповідної вимоги суд застосовує приписи пункту 9 частини другої статті 16 та статті 23 ЦК України (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди, за якої у разі порушення майнових або цивільних прав «середня» «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання, тобто моральну шкоду.

За змістом частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19).

Так, відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Позивач, укладаючи попередній договір з відповідачем мала намір забезпечити себе та свою сім`ю житлом, що є однією із потреб фізичної особи, що гарантовано Конституцією, у зв`язку з чим передала у користування відповідача значну суму грошових коштів, відтак була позбавлена можливості придбати інше житло у період до укладення основного договору.

З огляду на викладене, враховуючи, що під час розгляду справи встановлено, що позивач на виконання умов попередніх договорів та забезпечувальних договорів сплатила 485 200 грн з умовою після введення багатоквартирного будинку в експлуатацію укласти основні договори, а отже, мала законні очікування щодо придбання важливих для неї та її сім`ї об`єктів нерухомого майна - квартир, порушення відповідачем договірних зобов`язань, що полягає у тривалому ухиленні від укладення основних договорів купівлі-продажу квартир, внаслідок чого позивач була позбавлена очікуваного, істотність порушення прав позивача, глибину та тривалість її моральних страждань, та з урахуванням засад розумності і справедливості суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду в розмір 50 000 грн.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач, не надавши до суду відзив та не прибувши в жодне із судових засідань наведені позивачем обставини не спростував, доказів виконання зобов`язань за попередніми договорами не надав.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума судового збору, пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог, що була сплачена позивачем при зверненні до суду з указаним позовом. Відтак, сума судового збору в процентному відношенні від задоволеної суми становить 7 211,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 521, 526, 530, 570, 610-611, 625, 629, 635, 651, 655 ЦК України та статтями 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354, 43 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест» на користь ОСОБА_1 767 160,18 грн (сімсот шістдесят сім гривень сто шістдесят гривень 18 коп.) забезпечувальних платежів з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, а також 50 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень) моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 7 211,68 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест», код ЄДРПОУ 40865199, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, оф. 194.

Суддя Л. М. Ішуніна