Рішення

від 28.02.2024 по справі 607/18918/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28.02.2024 Справа №607/18918/23 Провадження №2/607/166/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

представника позивача адвоката Багрія Б.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Тернопільська філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» про стягнення надбавки за науковий стаж, матеріальної допомоги на оздоровлення та інфляційних втрат,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» про стягнення надбавки за науковий стаж, матеріальної допомоги на оздоровлення та інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 02.06.2003 позивач був прийнятий на посаду провідного агрохіміка лабораторії охорони родючості ґрунтів Державної установи «Тернопільський обласний Державний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції», яка у 2013 році перейменована на Тернопільську філію державної установи «Інститут охорони ґрунтів України».

13.01.2004 позивач переведений на посаду старшого наукового співробітника лабораторії якості продукції та хіміко-токсикологічних досліджень, а 15.03.2004 на посаду завідувача відділу.

15.05.2003 позивач звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України № 494 від 14.04.2004 позивачу нараховувалась надбавка за науковий стаж.

Разом з тим, на думку позивача, відповідач протиправно не зарахував позивачеві до стажу, що дає право на встановлення такої надбавки, службу позивача в армії у період з 16.11.1975 до 15.11.1978, а також роботу в Монастириському РАПО за період з 09.06.1986 до 02.02.1988.

Позивач вважає, що станом на 28.04.2010 стаж наукової роботи позивача складав 20 років 7 місяців, а відтак відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачеві надбавку за науковий стаж у розмірі 30% від посадового окладу. Однак відповідач надбавку у такому розмірі позивачеві не виплачував, що призвело до невиплати коштів у сумі 25050,68 грн.

Крім цього, позивач зазначив, що відповідно до абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 524 від 11.05.2011 позивачеві мала виплачуватись допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Проте відповідач таку допомогу виплачував позивачеві лише частково, унаслідок чого заборгованість за періоди 2009-2011 років та 2014-2020 років становить 55223,25 грн.

За таких підстав позивач просить зобов`язати Державну установу «Інститут охорони ґрунтів України» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за науковий стаж за період з вересня 2009 року до травня 2023 року у розмірі 25050,68 грн, а також стягнути кошти на оздоровлення при наданні відпусток у розмірі 55223,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 100% невиплачених сум 80273,92 грн.

05.10.2023 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначене судове засідання на 02.11.2023 та наданий учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

01.11.2023 до суду надійшов відзив, у якому відповідач позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивований тим, що з трудової книжки позивача вбачається відсутність необхідного стажу (20 років і більше) для виплати надбавки за трудову діяльність у розмірі 30% від окладу. На дату звільнення такий стаж позивача становив 19 років 11 місяців 14 днів. Також посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 524 від 11.05.2011 є хибним, оскільки допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки стосується лише медичних і фармацевтичних працівників, до яких позивач не належить. Також відповідач вважає, що позивач пропустив визначений у ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду з даним позовом.

01.11.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач додатково вказав, що на підтвердження служби в армії позивач надавав відповідачу військовий квиток. Також зазначив, що положення ст. 233 КЗпП України не стосуються позовів про стягнення заробітної плати.

02.11.2023 розгляд справи не здійснювався у зв`язку із зайнятістю головуючої судді в іншому судовому провадженні. Судове засідання призначене на 30.11.2023.

30.11.2023 судове засідання відкладене на 11.01.2024 за клопотанням відповідача.

11.01.2024 судове засідання відкладене на 08.02.2024 у зв`язку з неявкою відповідача.

08.02.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 28.02.2024 у зв`язку з необхідністю оглянути оригінали доказів, копії яких надані позивачем.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Багрій Б.Є. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просив позов задовольнити повністю. Додатково пояснив, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 524 від 11.05.2011 розповсюджуються на позивача, оскільки стосуються працівників бюджетної сфери. Також зазначив, що інфляційні втрати становлять більше, ніж 100%, однак позивач просить стягнути саме 100% від невиплаченої суми.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з`явився, однак приймає участь у судовому процесі через свого представника.

У судове засідання представник відповідача Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, та просив у позові відмовити повністю.

У судове засідання представник третьої особи Тернопільська філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з`явився без повідомлення про причини неявки.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частина 1 ст. 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, згідно з Порядком виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 494 від 14.04.2004 (далі за текстом Порядок № 494) надбавка за стаж наукової роботи виплачується: 1) науковим працівникам, які пройшли атестацію на відповідність займаній посаді згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Положенням про атестацію наукових працівників, затвердженим постановою КМУ від 13.08.1999 № 1475, і працюють у наукових установах та організаціях, закладах вищої та післядипломної освіти державної та комунальної форми власності, інших державних установах, організаціях та підприємствах на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженому постановою КМУ від 04.03.2004 № 257; 2) особам, які працюють за професіями, визначеними у розділі 2 (Професіонали) Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327, у наукових підрозділах наукових установ та організацій закладів вищої та післядипломної освіти державної та комунальної форми власності, інших державних установ, організацій та підприємств за умови, що вони займаються та/або є організаторами наукової і науково-технічної діяльності та пройшли атестацію на відповідність займаній посаді згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Положенням про атестацію наукових працівників, затвердженим постановою КМУ від 13.08.1999 № 1475.

Згідно з п. 2 Порядку № 494 до стажу наукової роботи, що дає право на встановлення надбавки за стаж наукової роботи, зараховується серед іншого стаж державної служби.

У разі наявності стажу наукової роботи понад 20 років надбавка за стаж наукової робот виплачується щомісяця науковим працівникам у розмірі 30% посадового окладу.

Суд встановив, що 02.06.2003 позивач був прийнятий на посаду провідного агрохіміка лабораторії охорони родючості ґрунтів Державної установи «Тернопільський обласний Державний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції», яка у 2013 році перейменована на Тернопільську філію державної установи «Інститут охорони ґрунтів України».

13.01.2004 позивач переведений на посаду старшого наукового співробітника лабораторії якості продукції та хіміко-токсикологічних досліджень, а 15.03.2004 на посаду завідувача відділу.

15.05.2003 позивач звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Указане підтверджується відомостями, що містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій на ім`я позивача.

Також з розрахункових відомостей позивача за період з 2009 до 2020 років вбачається, що позивачу нараховувалась надбавка за науковий стаж.

Так, як вбачається з військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 16.11.1975 був призваний на військову службу та звільнений (демобілізований) в запас 15.11.1978.

Згідно з абз. 2 ч. 1ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинностіЗаконом України «Про державну службу» від 10.12.2015обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Даний пункт визначає, щостаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинностіЗаконом України «Про державну службу» від 10.12.2015) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, який затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.

Так, п. 3 Порядку № 283 передбачено, що час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях включається до стажу державної служби.

Указана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 686/8090/17.

Таким чином період проходження позивачем строкової військової служби в рядах Радянської Армії з 16.11.1975 до 15.11.1978 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Крім цього, у додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Стаття 25 Закону України № 3723 передбачає сім категорій посад державних службовців, що зараховуються до стажу державної служби. Сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.

Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом від 04.04.2018 у справі № 822/524/18, від 03.07.2018 у справі № 569/350/17.

Згідно з постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 14.11.1985 № 1114 та постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів Української РСР від 10.12.1985 № 429 установлено, що Державний агропромисловий комітет Української РСР (Держагропром УРСР) є центральним органом державного управління агропромисловим комплексом республіки і поряд з облвиконкомами несе всю повноту відповідальності за нарощування виробництва, виконання планів закупівель сільськогосподарської продукції та забезпечення її збереження, якісну переробку і значне розширення асортименту продовольчих товарів. З цією метою Комітет наділяється відповідними правами і повноваженнями в області планування, фінансування і забезпечення матеріально-технічними ресурсами агропромислового комплексу. Рішення Держагропрому УРСР, прийняті в межах його компетенції, є обов`язковими для виконання всіма міністерствами і відомствами УРСР, а також установами, об`єднаннями, підприємствами та організаціями. Держагропрому УРСР здійснює свою діяльність під керівництвом Ради Міністрів УРСР, а агропрому областей, районні агропромислові об`єднання - під керівництвом відповідно виконкомів обласних, районних Рад народних депутатів.

Як вбачається зі звернення голови обласної профспілкової організації працівників АПК, позивач у період з 09.06.1986 до 02.02.1988 працював у Монастирському районному агропромисловому об`єднанні, що згідно з Порядком № 283 входить до переліку державних органів УРСР, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату міністерств і відомств УРСР.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, не обґрунтував з посиланням на нормативно-правові акти, у тому числі відповідні класифікатори професій щодо трудової діяльності позивача у спірний період про наявність/відсутність/прирівняність/не прирівняність посад роботи позивача до тих, що дають право на зарахування до стажу державної служби з відповідною аргументацією та доводами дії законів у часі.

Також відповідач не спростував розрахунок позивача щодо заборгованості за науковий стаж за період з 2009 року до 2020 року у сумі 25050,68 грн.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 524 від 11.05.2011 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» визначено, що з 01.01.2012 медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Разом з тим зі змісту трудової книжки позивача не вбачається, що посади, які позивач займав у Тернопільській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», належать до посад медичних і фармацевтичних працівників, та як наслідок не вбачається, що зазначені вище положення розповсюджуються на позивача та останній має право на допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Доводи позивача про те, що дана постанова КМУ розповсюджується на усіх працівників бюджетної сфери є хибними та спростовуються змістом самої постанови, у якій вказано, що постанова стосується оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

За таких підстав суд доходить висновку, що вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Зважаючи, що суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача коштів у сумі лише 25050,68 грн, то й інфляційні втрати мають бути стягнуті лише у такому ж розмірі, оскільки позивач зазначив, що просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 100% від невиплаченої суми.

Також суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Так, ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Разом з тим відповідач не довів суду, що при звільненні позивачем одержане письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а також не надані докази на підтвердження дати отримання позивачем такого повідомлення. Відтак суд доходить висновку, що строк звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущений.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відтак приймаючи до уваги, що даний позов задоволено частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 501,07 грн, а судовий збір у сумі 1104,41 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 6, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Тернопільська філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» про стягнення надбавки за науковий стаж, матеріальної допомоги на оздоровлення та інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надбавку за науковий стаж за період з вересня 2009 року до травня 2023 року у розмірі 25050 (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят) гривень 68 копійок (за вирахуванням визначених законом податків і зборів) та інфляційні втрати у розмірі 25050 (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят) гривень 68 копійок.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 501 (п`ятсот одна) гривня 07 копійок.

Судовий збір у сумі 1104 (одна тисяча сто чотири) гривні 41 копійка компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник відповідача: адвокат Багрій Богдан Євгенович, місцезнаходження: вул. Князя Острозького, 32, м. Тернопіль.

Відповідач: Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України», місцезнаходження: провулок Бабушкіна, буд. 3, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25835792.

Третя особа: Тернопільська філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», місцезнаходження: вул. Микулинецька, буд. 22, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38517313.

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення cкладене 04.03.2024.