Постанова

від 20.02.2024 по справі 442/4297/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/4297/23 Головуючий у 1 інстанції: Крамара О.В.

Провадження № 22-ц/811/2142/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Х.Б. Назар

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ,-

в с т а н о в и в:

21 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Скаргу обґрунтовала тим, що на примусовому виконанні у Дрогобицькому відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) знаходиться зведене виконавче провадження ЗВП №65188076, яке включає 22 виконавчих провадження, частина яких стосується платежів до бюджету, а 11 проваджень стосуються утримання спільного з боржником сина. 31.03.2023 вона звернулася до Відділу із заявою, у якій просила державного виконавця звернутися до суду з заявами: про встановлення місця фактичного проживання боржника з батьками за адресою АДРЕСА_1 після зняття з реєстрації у період з 14.06.2021 по 14.11.2021 без реєстрації; про визнання недійними одностороннього правочину - відмови боржника від його частини спадщини, що залишилася після смерті матері ОСОБА_2 , як фраудаторного; про визнання недійним свідоцтв про право на спадщину. Проте 18 квітня 2023 року вона отримала на свою електронну адресу відповідь державного виконавця про відмову у зверненні з такими вимогами до суду через відсутність повноважень у державного виконавця на таке звернення. Вваючи відмову державного виконавця безпідставною, просила скаргу задоволити.

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає, що ухвала суду є незаконною та такою, що постановлена з порушенням чинного законодавства. Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає повноважень державного виконавця на звернення до суду з заявою про встановлення факту в порядку окремого провадження, чи із заявою про визнання недійсним правочину як фраудаторного - спрямованого на уникнення від виконання рішення суду про стягнення заборгованості по аліментах та скасування свідоцтва про право на спадщину у позовному провадженні відповідно. Апелянт вважає, що зазначене суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у справі №2-591/11 від 08.06.2022 року та висновку Верховного Суду від 10.05.2023 року викладеному у справі №509/84/14-ц.

Крім того, скаржник зазначила, що відділом ДВС постійно порушуються її права як стягувача і положення Закону України «Про виконавче провадження», через що аліменти не стягнуті з боржника впродовж 15 років.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити.

У засіданні суду апеляційної інстанції скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримала, надала пояснення, аналогічні доводам скарги. Просила скаргу задоволити.

Державний виконавецьДрогобицького відділудержавної виконавчоїслужби уДрогобицькому районіЛьвівської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції СавчинН. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 ,перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно ст.7 цього ж Закону Державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та, зокрема,рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, виконання судового рішення є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду

Відповідно до ст. 1291Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. ВЦивільному процесуальному Кодексі Українисудовому контролю присвячено Розділ 7 "Судовий контроль за виконанням судових рішень". Судовий контрольза виконанням судових рішень у цивільних справах це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов`язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у післясудовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець, зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно ст. 11 цього ж закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема роз`яснювати сторонам їх права і обов`язки, право звертатися до суду із заявою про роз`яснення рішення, встановлення способу його виконання, викликати фізичних осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні.

Матеріалами справи встановлено, що на примусовому виконанні у Дрогобицькому відділі державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) знаходиться зведене виконавче провадження ЗВП №65188076, яке включає 22 виконавчих проваджень.

Заборгованість боржника ОСОБА_3 по сплаті аліментів у зведеному виконавчому провадженні АСВП № 65188076 станом на 20.04.2023 року становить 534297,69 грн. та 23907,85 євро.

31.03.2023 скаржниця звернулася до Відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з заявою, у якій просила державного виконавця в ході вчинення виконавчих дій звернутися до суду із заявами: про встановлення місця фактичного проживання боржника з батьками за адресою АДРЕСА_1 після зняття з реєстрації, у період 14.06.2021 по 14.11.2021 без реєстрації; про визнання недійними одностороннього правочину - відмови боржника від належної йому обов`язкової частки спадщини, що залишилася після смерті матері ОСОБА_2 ; про визнання недійним свідоцтва про право на спадщину. Вважала, що такі позови підлягають пред`явленню в межах виконавчого провадження, оскільки боржник ОСОБА_3 , переслідуючи мету невиконання рішення суду, за наявності відкритого виконавчого провадження більше 15 років та його злісного невиконання, відмовився від прийняття спадщини після смерті матері на користь третьої особи (не стягувача), що свідчить про фраудаторність такого правочину.

18 квітня 2023 року державний виконавець Савчин Н. листом повідомила ОСОБА_1 , про те, що не вбачає підстав для звернення державного виконавця з такими позовами до суду.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що згідно ч.4 ст.42 ЦПК України, участь у справах можуть брати участь органи та особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Спеціальний нормативний акт, яким є Закон України «Про виконавче провадження» та Цивільний процесуальний кодекс України не передбачають функції представництва у повноваженнях державного виконавця. Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає повноважень державного виконавця на звернення до суду із заявою про встановлення факту в порядку окремого провадження, чи із заявою про визнання недійним правочину та скасування свідоцтва про право на спадщину у позовному провадженні відповідно. Єдиними можливим способом звернення виконавця до суду є подання виконавця у порядку визначеному Розділом VI, тобто подання виконавця не у позовному чи окремому провадженні, а в окремій процедурі, пов`язаній з виконанням судових рішень. Крім того,покладення на виконавця обов`язку звертатись до суду з позовом не забезпечує ефективний захист прав та обов`язків учасників виконавчого провадження, а також суперечить принципам диспозитивності та процесуальної економії.

Однак, з таким висновком судуколегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №2-591/11, виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

В аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про оспорення фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення.

Покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорення фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.

Обов`язокініціювання будь-якогонаступного судовогопроцесу зметою виконанняпопереднього судовогорішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в томучислі запозовом провизнання недійснимправочину щодомайна боржника,який призвівдо неможливостізадовольнити вимогистягувача зарахунок такогомайна (оспорення фраудаторного правочину).

Процесуальний кодекс не містить вичерпного регулювання участі виконавця у позовному провадженні.

При цьому, позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу УІ ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Крім того, приватно-правовий інструментарій (у даному випадку відмова від прийняття спадщини) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення судом незаконного рішення.

З наведених мотивів, ухвалу суду слід скасувати, ухвалити нову постанову, якою скаргу задоволити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця в особі начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів) КушнірСвітлани Тадеївнищодо невчиненнядій,пов`язаних зізверненням досуду зпозовом прооскарження відмовиборжникаОСОБА_3 від прийняття спадщини.

Зобов`язати державного виконавця - начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів) Кушнір Світлану Тадеївну вчинити зазначені в мотивувальній частині цієї постанови дії з виконання зведеного виконавчого провадження № 65188076.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від30червня 2023року скасувати.

Ухвалити новупостанову,якою скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця в особі начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів) КушнірСвітлани Тадеївнищодо невчиненнядій,пов`язаних зізверненням досуду зпозовом прооскарження відмовиборжникаОСОБА_3 від прийняття спадщини.

Зобов`язати державного виконавця - начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів) Кушнір Світлану Тадеївну вчинити зазначені в мотивувальній частині цієї постанови дії з виконання зведеного виконавчого провадження № 65188076.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 березня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра