Рішення

від 05.03.2024 по справі 184/295/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/295/23

Номер провадження 2/184/11/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання Попівніч Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудо ремонтний завод» «про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди», -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод», в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» (місцезнаходження Дніпропетровська область., м. Покров, вул.. Г.Тикви, будинок, 3) на її користь заробітну плату у сумі 18686,68 грн., компенсації за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки у сумі 1316,17 грн, середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку в сумі 37037 грн. 35 коп., моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 41197454) на її користь (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працювала в Товаристві зобмеженою відповідальністю«Покровський рудоремонтнийзавод»,код ЄДРПОУ41197454 на посаді підсобного робітника ремонтно-будівельної служби. 04 жовтня 2022 року її було звільнено на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін, на підставі наказу № 14к від 04.10.2022 року, що підтверджується записом у трудовій книжці (номер запису 23), але у день звільнення з нею не було проведено розрахунок при звільнені у строки передбачені ст. 116 КЗпП України, таким чином позивач вважає порушеним її конституційне право на отримання заробітної плати у встановлені законом строки та підлягає захисту.

Позивач зазначає, що індивідуальними відомостями про застрахованих осіб форми ОК-5 від 25.10.2022 року з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровської області стверджується сума нарахованої відповідачем заробітної плати за грудень 2021 рік у сумі 9468,06 грн., за січень 2022 року у сумі 8114,85 грн., за лютий 2022 року у сумі 8114,82 грн., які підлягали виплати за вирахуванням податку на доходи 18% та військового збору 1,5%, а саме:за грудень 2022 року 5621,79 грн. (02.03.2022 року позивачем частково було виплачена заробітна плата за грудень 2021 року у сумі 2000,00 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 відкритому в ТВБВ № 10003/0477 Філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»), за січень 2022 року у сумі 6532,46 грн., за лютий 2022 року у сумі 6532,43 грн.. Окрім того, залишається невиплаченою сума компенсації за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки у сумі 1316,17 грн.. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітної платі на день звільнення та подання позову складає 20002,85 грн.

Також, позивач зазначає, що відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців та надає суму розрахунку відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, а саме за 89 робочих днів у сумі 37037 грн. 35 коп..

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.04.2023 року від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» - директора Івженко О.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (з додатками), в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Зазначає, що позивач з 12.11.2020 року по 04.10.2022 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» підсобним робітником ремонтно-будівельної служби. Наказом Товариства зобмеженою відповідальністю«Покровський рудоремонтнийзавод» №17/09-21від 17вересня 2021року починаючіз 01.12.2022року працівникамТОВ «ПРРЗ»було встановленонеповний робочийтиждень зробочими днями понеділок,у томучислі іпідсобному робітникуремонтно-механічноїслужби ОСОБА_1 .На підставіч.2ст.32Кодексу законівпро працюУкраїни ОСОБА_1 було ознайомленняз наказом№17/09-21від 17вересня 2021року танаказом попідприємству №б/нвід 30.11.2021року буловстановлено неповногоробочого тижняна підставінаказу №17/09-21від 17вересня 2021року. Позивачку булоознайомлено зіспірним наказомпід підписне пізнішеніж задва місяцядо зміністотних умовпраці. Крім того, сторона відповідача надала до суду табеля робочого часу за грудень 2021р., січень 2022р., лютий 2022 р., жовтень 2022 року, копії наказів № 01к від 28.02.2022 року та № 25/04-22 від 25.04.2022 року підтверджуючих те, що Позивач у період з 01.03.2022 року та по 04.10.2022 року не працювала і їй заробітна плата не нараховувалась. Також Відповідач, разом з відзивом, надав до суду розрахунково-платіжні відомості на ОСОБА_1 за грудень 2021р., за січень 2022р., лютий 2022 р. та наказ № 17/04-23/2 від 17.04.2023 року про виправлення помилки та надав свій розрахунок щодо заборгованості під час звільнення ОСОБА_1 в якому вказав заборгованість по заробітної плати у сумі 2694 грн. 22 коп., компенсації за невикористану відпустку у сумі 1316 грн. 17 коп. та розрахунок середнього заробітку під час затримки при звільнені у сумі 3039 грн. 52 коп., на загальну суму 7049 грн. 91 коп..

Також від відповідача на адресу суду 21.04.2023 року надійшло заява про закриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою суми заборгованості відповідача перед звільненим працівником та надано доказ перерахування заборгованості по заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку у сумі 7050грн. 00 коп. (квитанція № 20 від 19.04.2023 року).

26.04.2023року відпозивача надійшлавідповідь навідзив в якому останній заперечує проти наданих доказів відповідачем з підстав, викладених у відповіді на відзив. Зазначає, що копії документів наданих відповідачем до суду не завірені належним чином відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55 «ДСТУ 4163-2003» та не можуть сприйматись судом як доказ. До того ж позивач заперечує проти того що вона була ознайомлена з наказом №17/09-21 від 17 вересня 2021 року про встановлення неповного робочого тижня та у списку робітників РСС ознайомлених з наказом №17/09-21 від 17 вересня 2021 року підпис біля її прізвища відрізняється від її підпису у паспорті, що свідчить про те що вона не підписувала даний документ та не була ознайомлена з наказом №17/09-21 від 17 вересня 2021 року про встановлення неповного робочого тижня. Також позивач вважає в наданих відповідачем документах містяться арифметичні помилки та викривляють реальні обставини справи.

Також від відповідача на адресу суду 12.05.2023 року надійшло клопотання, в якому просить витребувати від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області наступні докази: - довідку ОК-7 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка містить відомості про суми зарплати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок та страховий стаж за період з 2011 року по сьогоднішній день.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16.05.2023 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49000) наступні докази строком до 27.09.2023 року: - довідку ОК-7 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка містить відомості про суми зарплати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок та страховий стаж за період з 2011 року по сьогоднішній день.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49000) наступні докази строком до 27.09.2023 року: - довідку ОК-7 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка містить відомості про суми зарплати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок та страховий стаж за період з 2011 року по сьогоднішній день.

17.06.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли докази виконання Ухвали суду від 16.05.2023 року про витребування доказів, а саме довідка ОК-7 від 05.06.2023 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка містить відомості про суми зарплати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок та страховий стаж за період з 2011 року по сьогоднішній день.

Також від відповідача на адресу суду 29.06.2023 року надійшло клопотання, в якому просить витребувати від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області наступні докази: - довідку ОК-7 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка містить відомості про суми зарплати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок та страховий стаж за період з 2011 року по сьогоднішній день та надано довіку про доходи позивача за № 28/06-23/2 від 28 червня 2023 року та докази самостійного отримання довідки ОК-7 на ОСОБА_1 .

30.06.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли докази виконання Ухвали суду від 07.06.2023 року про витребування доказів, а саме довідка ОК-7 від 19.06.2023 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка містить відомості про суми зарплати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок та страховий стаж за період з 2011 року по сьогоднішній день.

04.07.2023 року від Позивача надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів від Відповідача, а саме: наказ №17/09-21 від 17 вересня 2021 року; список робітників РСС ознайомлених з наказом №17/09-21 від 17 вересня 2021 року; наказ від 30.11.2021 року без номера «Про встановлення мінімальної заробітної плати»; письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільнені , із зазначенням окремо кожного виду виплат (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші види виплати, на які працівник має право згідно умов трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільнені) згідно ст. 116 КЗпП України.

07.07.2023 року від Позивача надійшли пояснення щодо перерахунку нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, які співпадають з тим, що позивач надавав у відповіді на відзив.

Також від відповідача на адресу суду 26.07.2023 року надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з відсутністю здійснення виправлень помилок в уточнюючому звіті за формою Д(1), так як викликати бухгалтера для здійснення виправлень не представилось можливим, також відповідач до клопотання надав копію договору № С000036/07/2023 від 20.07.2023р. про надання бухгалтерських послуг по перерахунку заробітної плати працівникам.

29.09.2023 року від відповідача надійшло клопотання про залучення в якості доказу копію довідки ОК-7 на ОСОБА_1 наданої з ГУ Пенсійного Фонду України складеною станом на 12.09.2023 року разом с супроводжувальним листом за вих. № 0400-010704-7/141439 від 12.09.2023 року.

26.10.2023 року від позивача надійшла заява про доручення в якості доказу довіку ОК-5 від 05.10.2023р. надану ОСОБА_1

17.11.2023 року від відповідача надійшла заява про виключення з числа доказів - довіку ОК-5 від 05.10.2023р. надану ОСОБА_1 у справі № 84/295/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудо ремонтний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, як такого, що не стосуються предмета доказування.

05.03.2024 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в якої позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» (місцезнаходження Дніпропетровська область., м. Покров, вул.. Г.Тикви,будинок, 3, код ЄДРПОУ 41197454) на її користь (РНОКПП НОМЕР_3 ) заробітну плату у розмірі 15992,46 грн., середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку в сумі 33997 грн. 83 коп., моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 41197454) на її користь (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн., та додаткові пояснення, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави прийняти уточнену позовну заяву до розгляду та долучити до матеріалів справи. В подальшому розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін і дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Судом встановлено, що відповідно до копії наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» №31-к від 12.11.2020 року позивач ОСОБА_1 працювала у вказаному підприємстві на посаді підсобного робітника ремонтно-будівельної служби з 12.11.2020 року.

Згідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» №17/09-21 від 17 вересня 2021 року, підприємство оголосило позивачу ОСОБА_1 неповний тиждень з робочими днями понеділок з 01.12.2021 року.

Як зазначає позивач, вона з вказаним наказом не була ознайомлена та його не підписувала.

Відповідно до відомостей про ознайомлення з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» №17/09-21 від 17 вересня 2021 року Позивач була ознайомлена з цим наказом.

Таким чином суд вважає, що Позивач був ознайомлений з наказом №17/09-21 від 17 вересня 2021 року про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяця. До ствердження позивача про те, що надані докази до відзиву відповідачем не завірені належним чином відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55 «ДСТУ 4163-2003» та не можуть сприйматись судом як доказ, суд відноситься критично, у зв`язку з тим, що відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Вимоги до процесуальних документів і додатків до них, зокрема щодо засвідчення копій, визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України на це звернула увагу Велика палата ВС у Постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18.

Також суд розглянув клопотання позивача від 04.07.2023 року про витребування оригіналів доказів від Відповідача, а саме: наказ №17/09-21 від 17 вересня 2021 року; список робітників РСС ознайомлених з наказом №17/09-21 від 17 вересня 2021 року; наказ від 30.11.2021 року без номера «Про встановлення мінімальної заробітної плати»; письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільнені, із зазначенням окремо кожного виду виплат (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші види виплати, на які працівник має право згідно умов трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільнені) згідно ст. 116 КЗпП України. Суд та вважає його таким, що не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що надані копії документів відповідачем належним чином завірені, а позивачем не обґрунтовано у своєму клопотанні підставу та не поставлено під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, до того ж оригінали вищезазначених документі було витребувано у справі № 184/296/23 на підставі Ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року та оглянуто у судовому засіданні, а відповідач повідомив про неможливість надати одночасно оригінали зазначених документів так як вже надав їх до справи № 184/296/23.

Відповідач надав до суду у якості доказу належним чином завірені копії наказу №17/09-21 від 17 вересня 2021 року та доказ ознайомлення з наказом позивача ОСОБА_1 , копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за грудень 2021 року, копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за січень 2022 року, копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за лютий 2022 року, копію табелю обліку робочого часу на ОСОБА_1 за жовтень 2022 року, копію наказу про виправлення помилки № 17/04-23/2 від 17.04.2023 року, копію табелю обліку робочого часу за грудень 2021 року. копію табелю обліку робочого часу за січень 2022 року, копію табелю обліку робочого часу за лютий 2022 року, копію наказу № 01к від 28.02.2022 року, копію наказу № 25/04-22 від 25.04.2022 року, копію наказу від 30.11.2021 року про встановлення неповного робочого тижня, довідку про доходи Позивача від 28 червня 2023 року, копію договору про надання послуг № С000036/07/2023 від 20.07.2023р..

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , на підставінаказу №14квід 04.10.2022року,що підтверджуєтьсязаписом утрудовій книжці(номерзапису 23), позивач була звільнена з займаної посади з 04.10.2022 року. В день звільнення позивач отримала трудову книжку. В день звільнення остаточний розрахунок з позивачем проведено не було.

Відповідач вважає, що позивачем здійснений не вірний розрахунок позовних вимог, в тому числі і заборгованості по заробітної платі.

Суд звертає увагу на те, що оскільки розрахунок позовних вимог сам по собі не є доказом, а є відображенням порядку визначення розміру заборгованості, а тому на підтвердження обґрунтованості розрахунку позовних вимог позивач зобов`язаний надавати суду первинні документи бухгалтерського обліку, які мають відповідати критеріям, які визначені законодавством щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, а в разі неможливості цього здійснити, надати клопотання про їх витребування у відповідача або іншої особи в якої вони перебувають.

Крім того, відповідно до приписів ст.ст. 12, 13, 76-89, 175 ЦПК України, обов`язок надання суду обґрунтованого розрахунку позовних вимог та надання доказів на підтвердження його обґрунтованості, тобто доведення перед судом його правильності та достовірності, покладено на позивача. Суд, в свою чергу, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Тобто суд перевіряє правильність та обґрунтованість розрахунку позовних вимог в ракурсі відповідності останнього вимогам чинного законодавства та наданих позивачем доказів. При цьому на суд не покладено обов`язок здійснювати замість позивача розрахунок чи перерахунок позовних вимог. Встановивши, що розрахунок позовних вимог не відповідає критерію обґрунтованості, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, з метою всебічного, повного та об`єктивного вирішення спору, зобов`язаний надати можливість позивачу надати інший розрахунок позовних вимог або ж навести перед судом додаткові доводи на обґрунтування розрахунку позовних вимог чи надати додаткові докази.

В якості надання іншого розрахунку позовних вимог та ж наведення перед судом додаткові доводи на обґрунтування розрахунку позовних вимог чи надати додаткові докази позивач здійснює уточнення позовних вимог та надає в якості доказу нарахування йому заробітної плати довіку ОК-5 від 05.10.2023р. на ОСОБА_1 в якої у таблиці звітній рік 2021 у стовпчику 12 таблиці відомості за звітній місяць (чисельник сума заробітку для нарахування пенсії (грн.) у тому числі доплата до мінімальної заробітної плати вказана сума 6500,00 грн., у таблиці звітній рік 2022 у стовпчику 1 таблиці відомості за звітній місяць(чисельник сума заробітку для нарахування пенсії (грн.) у тому числі доплата до мінімальної заробітної плати вказана сума 6596,85 грн., у таблиці звітній рік 2022 у стовпчику 2 таблиці відомості за звітній місяць(чисельник сума заробітку для нарахування пенсії (грн.) у тому числі доплата до мінімальної заробітної плати вказана сума 6500,00 грн..

Відповідач надав в якості доказу нарахування заробітної плати відповідачу копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за грудень 2021 року, копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за січень 2022 року, копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за лютий 2022 року, копію табелю обліку робочого часу на ОСОБА_1 за жовтень 2022 року, копію наказу про виправлення помилки № 17/04-23/2 від 17.04.2023 року, копію табелю обліку робочого часу за грудень 2021 року. копію табелю обліку робочого часу за січень 2022 року, копію табелю обліку робочого часу за лютий 2022 року, копію наказу № 01к від 28.02.2022 року, копію наказу № 25/04-22 від 25.04.2022 року, копію наказу від 30.11.2021 року про встановлення неповного робочого тижня, довідку про доходи Позивача від 28 червня 2023 року та довіку ОК-7 від 12.09.2023р. на ОСОБА_1 надану Головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якої у таблиці звітній рік 2021 у стовпчику 12 таблиці відомості за звітній місяць (чисельник сума фактичного заробітку/доходу (грн.) вказана сума 1195,40 грн., у таблиці звітній рік 2022 у стовпчику 1 таблиці відомості за звітній місяць (чисельник сума фактичного заробітку/доходу (грн.) вказана сума 1721,85 грн., у таблиці звітній рік 2022 у стовпчику 2 таблиці відомості за звітній місяць (чисельник сума фактичного заробітку/доходу (грн.) вказана сума 1625,00 грн..

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на вказані приписи ЦПК України та надані сторонами докази, достовірно можна встановити лише те, що позивач надав в якості доказу нарахування йому заробітної плати лише довідку ОК-5 від 05.10.2023р. сформовану Головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а позивач на спростування вказаної суми надав до суду копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за грудень 2021 року, копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за січень 2022 року, копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за лютий 2022 року, копію табелю обліку робочого часу на ОСОБА_1 за жовтень 2022 року, копію наказу про виправлення помилки № 17/04-23/2 від 17.04.2023 року, копію табелю обліку робочого часу за грудень 2021 року, копію табелю обліку робочого часу за січень 2022 року, копію табелю обліку робочого часу за лютий 2022 року, копію наказу № 01к від 28.02.2022 року, копію наказу № 25/04-22 від 25.04.2022 року, копію наказу від 30.11.2021 року про встановлення неповного робочого тижня, довідку про доходи Позивача від 28 червня 2023 року та довіку ОК-7 від 12.09.2023р. на ОСОБА_1 ..

Обов`язок роботодавця про необхідність ведення табелю робочого часу випливає із норми ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», за якою роботодавець має зобов`язання забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи.

Так, Верховний Суд України у постанові від 16.01.2020 р. (справа №2040/7558/18) дійшов до висновку, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи шляхом ведення табеля обліку робочого часу (в тому числі посилаючись на вищевказаний Лист Міністерства праці та соціальної політики України).

Таким чином, враховуючи практику застосування обов`язку роботодавця забезпечувати облік виконуваної працівниками роботи, який досить широко сформульований законодавцем у нормі закону, приходимо до висновку, що не дивлячись на формальну відсутність обов`язку вести табель обліку робочого часу, саме він вважається належним документальним відображенням обліку робочого часу на підприємстві. Ведення Табелю є обов`язковим, зокрема й для малих підприємств (див. лист Мінпраці від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10). Табель, як правило, ведеться в електронному та паперовому вигляді. Ведення табелю лише в електронному вигляді не допускається.

Форма Табеля (типова форма № П-5) затверджена Наказом № 489. Вона носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. Рекомендаційний характер полягає в тому, що за необхідності вона може бути доповнена іншими показниками, потрібними для обліку робочого часу на підприємстві. Водночас слід пам`ятати, що в Табелі повинні відображатися всі позиції, які застосовуються на підприємстві для працівників.

У разі потреби можна застосовувати й іншу форму Табеля, але при цьому обов`язковим є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці (див. лист Державної служби статистики від 12.01.2012 р. № 9/4-10/9).

Як встановленосудом,з обґрунтуванняпозову тадоказів наданихна йогопідтвердження,вірними дляобчислення заборгованостіпо заробітноїплаті ОСОБА_1 під часзвільнення з Товариства зобмеженою відповідальністю«Покровський рудоремонтнийзавод» (місцезнаходженняДніпропетровська область.,м.Покров,вул..Г.Тикви,будинок,3,код ЄДРПОУ41197454)можна вважатидокази наданівідповідачем,як такі,що усукупності відображаютьфактичну заборгованістьперед ОСОБА_1 (реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків НОМЕР_1 )при звільнені.

Таким чином суд вважає, що розрахунок Позивача, щодо заборгованості по заробітної плати є невірним та таким що не відповідає дійсності та не підтверджуються долученими до позову доказами.

Водночас ні від позивача, ні від відповідача не надійшло жодних заяв чи клопотань щодо вчинення процесуальних дій, які необхідно вчинити з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи по суті, в тому числі, щодо призначення судової економічної експертизи документів, почеркознавчої експертизи, зокрема, з метою встановлення: відповідності наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості роботодавця (зі сплати заробітної плати) перед звільненим працівником та документам щодо нарахування роботодавцем заробітної плати.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Як встановлено судом та не заперечуються сторонами у справі, позивач у день звільнення не працювала, вимогу про розрахунок до відповідача не направляла, тому на підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню.

Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачемкопії позовноїзаяви абопроведення судомсудового засідання(завідсутності відомостейпро датуотримання копіїпозовної заяви)до фактичноївиплати заробітноїплати. (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року по справі № 682/3060/16-ц провадження № 61-23170сво18).

Відповідно до матеріалів страви відповідач отримав позовну заяву та додатки до неї 06.04.2023 року, то фактично з цього часу рахується момент коли відповідачу стало відомо про пред`явлення вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України. (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року по справі № 682/3060/16-ц провадження № 61-23170сво18).

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Положенням пункту п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, з огляду на вказані приписи ЦПК України та надані сторонами докази, достовірно можна встановити лише те, що розрахунки сторін середнього заробітку під час затримки розрахунку при звільнені є невірними та такими, що не відповідають дійсності.

Судом встановлено, що відповідач, 19 квітня 2023 року відповідно до квитанції № 20, здійснив розрахунок по заробітної платі у сумі 2694,22 грн., компенсації за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки у сумі 1316,17 грн., середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку в сумі 3039,52 грн. на загальну суму 7049, 91 грн., що не заперечується сторонами.

Таким чином, як встановлено судом з обґрунтування позову та доказів наданих на його підтвердження та заперечення сторонами середньоденна (годинна) заробітна плата дорівнює 334,69 грн. (3346,85/10), а число робочих днів у спірному періоді, які мають бути оплачені за середнім заробітком, - 8 днів (починаючи з 07.04.2023 року по 19.04.2023 року).

Нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 квітня 2023 року по 19 квітня 2023 року включно становить 2677,52 грн. (334,69 грн. х 8 робочих днів).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19 (провадження № 61-7911св20).

Суд звертає увагу, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Подібний висновок висловлено 26 червня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

За таких обставин суд вважає за необхідне дійти висновку, що розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач становить 2677,52 грн. та є співмірним відшкодуванням передбаченої ст. 117 КЗпП України та на день розгляду справи був в повною мірою сплачений відповідачем, тому у задоволені позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» (місцезнаходження Дніпропетровська область., м. Покров, вул.. Г.Тикви, будинок, 3, код ЄДРПОУ 41197454) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку в сумі 33997 грн. 83 коп. необхідно відмовити, так як розмір позовних вимог є необґрунтованим та не підтверджуються наявними доказами у справі.

Також слід відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» (місцезнаходження Дніпропетровська область., м. Покров, вул.. Г.Тикви, будинок, 3, код ЄДРПОУ 41197454) про стягнення заробітної плати у сумі 15992,46 грн., так як розмір позовних вимог є необґрунтованим та не підтверджуються наявними доказами у справі і становить 2694,22 грн. та на день розгляду справи був в повною мірою сплачений відповідачем.

Ч.3 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Отже, законодавець пов`язує звільнення від відповідальності роботодавця за умови доведення останнім, що таке порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили.

Судом встановлено що відповідно до наказу № 25/04-22 від 25.04.2022 року з позивачем призупинено дію трудових відносин на підставі статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Судом встановлено, що підставою видачі наказу про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «ПРРЗ» слугувала військова агресія проти України, ведення в квітні 2022 року бойових дій в Дніпропетровській області, що унеможливлювало безпечні умови праці працівників.

У відповідності до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" позивачку було повідомлено про призупинення дії трудового договору в доступний спосіб.

За таких обставин суд вважає за необхідне дійти висновку, що невчасна виплата заробітної плати позивачу відбулась внаслідок ведення бойових дій, але це не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В частині 2 ст.23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В силу ч. 4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Тобто, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань, яких позивач зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою роботодавця щодо неї, глибину душевних страждань, що позбавило можливості тривалий час користуватись своїми коштами, належними при звільненні; ступень вини роботодавця, який з різних причин не забезпечив виконання вимог статті 116 КЗпП України на день звільнення позивача з роботи присудження позивачеві грошової компенсації у виді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що частково пом`якшує душевні страждання позивача та часткова неплатоспроможність відповідача, яка зумовлена фінансово економічною кризою.

Враховуючи наведені обставини справи, повну виплату заборгованості по заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку та вимоги розумності і справедливості суд відмовляє у призначені моральної шкоди, оскільки на підтвердження завданої шкоди саме в розмірі 5 000 грн., позивач доказів не надала і не обґрунтувала саме такий розмір.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29)

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, з сукупності викладеного вище слідує, що розмір позовних вимог є необґрунтованим, обставини покладенні в основу позову не підтверджуються долученими до позову доказами, а позивачем не надано суду інших доказів на підтвердження обґрунтованості позову, тобто позов є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

Як вбачається зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудо ремонтний завод» «про стягнення не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст було складено 08 березня 2024 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш