Рішення

від 29.02.2024 по справі 747/451/23

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/451/23

Провадження № 2/747/5/24

РІШЕННЯ

іменем України

29.02.2024 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

представника позивача Іванової О.І.

представників відповідачів ОСОБА_2 , Лисенка В.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ПСП агрофірма «Відродження» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко Світлана Віталіївна, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, переведення прав покупця, припинення права власності та скасування запису про право власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача та третьої особи. В обґрунтування позову зазначається, 25.08.2020 року між ОСОБА_4 та ПСП «Відродження» укладено договір оренди землі № 301, згідно якого орендодавець надає а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Липівської сільської ради площею 2, 0 га, кадастровий номер 7425384000:05:001:1921. 17.08.2021 р між ОСОБА_4 та ПСП «Відродження» укладено Додаткові угоди до договорів оренди землі від 25.02.2000 року № 301, яку внаслідок недобросовісних дій власника земельної ділянки орендар позбавлений можливості здійснити її державну реєстрацію у зв`язку з незаконним укладанням договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Позивач вважає укладеною Додаткову угоду до договору оренди землі № 301 від 25.08.2000 та термін дії на підставі неї становить до 31.12.2047 р. 08.05.2023 р ПСП «Відродження» отримало повідомлення про намір власника ОСОБА_4 щодо продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7425384000:05:001:1921 площею 2, 0 га. Листом № 7 від 09.05.2023 р ПСП «Відродження» повідомило приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко С.В. про бажання скористатися переважним правом купівлі даної земельної ділянки. Також повідомлено приватного нотаріуса Радченко С.В., що будь-які обмеження щодо набуття юридичною особою у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відсутні та не передбачені ЗК. ПСП «Відродження» наголосило про бажання реалізувати переважне право купівлі земельної ділянки та прохало направити текст договору купівлі-продажу земельної ділянки з юридичною особою, а також повідомити про призначений день і час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Даною відповіддю ПСП «Відродження» погодилось з ціною продажу земельної ділянки, але розглянути проекти договору купівлі-продажу земельної ділянки позивач позбавлений можливості, оскільки проект складений для укладення між фізичними особами. 16.06.2023 р за вх № 3 ПСП «Відродження» отримало повторне повідомлення про намір власника ОСОБА_4 щодо продажу належної їй земельної ділянки. Також приватним нотаріусом Радченко С.В. повідомлено, що укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки призначено на 20.06.2023 на 10.00 год, повідомлено про перелік документів, які покупцю необхідно мати при собі. На думку позивача приватним нотаріусом Радченко С.В. навмисно направлено повторне повідомлення із запізненням з метою ненадання можливості підготувати пакет документів, розглянути проект договору купівлі-продажу земельної ділянки, мати необхідну суму грошових коштів на банківському рахунку. Так, 16.06.2023 - дата отримання повідомлення про дату і час укладання договорів купівлі-продажу, припала на п`ятницю, і залишався тільки один робочий день 19.06.2023 в понеділок для підготовки пакету документів, що фактично було неможливим для позивача. Позивач вважає, що дані дії були вчинені навмисно приватним нотаріусом та продавцем з метою усунення позивача від укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Позивач чекав повторного призначення дати і часу укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок та відповідного повідомлення від приватного нотаріуса. 10.07.2023 року представником позивача отримано інформацію з Державного земельного кадастр у про право власності та речові права на земельні ділянки, і позивачеві стало відомо про зміну власника земельної ділянки у призначений день укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки 20.06.2023. Так, власником земельної ділянки є ОСОБА_5 , який безпідставно придбав спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі продажу № 1013, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Таким чином, недобросовісними діями відповідачів та приватного нотаріуса Радченко С.В. на думку позивача порушено переважне право позивача на придбання земельної ділянки, належної ОСОБА_4 , яка не мала права відчужувати її без попередження, але продала орендовану позивачем земельну ділянку ОСОБА_5 , чим порушила законні права позивача як належного орендаря за договором, тому існують підстави для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсною. Відповідачі при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки достеменно знали, що орендарем даної земельної ділянки є ПСП «Відродження» та те, що вони свідомо порушують законне право позивача на першочергове придбання земельної ділянки як належного орендаря за договором.

Крім того, земельна ділянка не відноситься до земель пайового фонду та не підпадає під дію мораторію на відчуження, тобто відсутні будь-які обмеження позивача як юридичної особи щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства. Позивач є виробником сільськогосподарської продукції та від здійснення цієї діяльності отримує дохід, тому будь-яких перешкод у переведенні на позивача прав покупця за оспорюваними договорами не існує, тому можуть бути переведені на позивача. Відповідачі порушили переважне право позивача на придбання земельних ділянок, які позивач мав намір придбати і саме тому надав відповідь на повідомлення нотаріуса, і цим реалізували своє переважне право. Таким чином до відповідача ОСОБА_5 перейшли права та обв`язки відповідача ОСОБА_4 відносно земельної ділянки, але відповідачі не повідомили позивача про вчинені ними недобросовісні дії та не виконали обов`язку у відповідності до ч.5 ст 31 Закону України «Про оренду землі», внаслідок чого порушили права та законні інтереси позивача.

Тому позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі продажу № 1013 від 20.06.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Радченко С.В., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425384000:05:001:1921 площею 2, 0 га на території Липівської сільської ради; припинити право власності ОСОБА_5 на дану земельну ділянку; визнати недійсним та скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 50697269, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію 68102414 від 20.06.2023 року, здійсненого приватним нотаріусом Радченко С.В.; перевести на позивача права та обов`язки покупця по договору купівлі-продажу № 1013 від 20.06.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Радченко С.В.

Ухвалами від 26 липня 2023 року відкрито загальне позовне провадження за та призначено підготовче судове засідання на 18 вересня 2023 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 18 вересня 2023 року призначено судовий розгляд по справі на 16 жовтня 2023 року. у судовому засіданні 16 жовтня 2023 року оголошено перерву до 05 грудня 2023 року, у якому оголошено перерву до 26 січня 2023 року, відкладено за клопотанням представника відповідача на 29 лютого 2024 року.

У судових засіданнях по справі представник позивача Іванова О.І. позовні вимоги підтримала і просила задовольнити, оскільки позивач не був належним чином і вчасно повідомлений нотаріусом про день і час укладення договору купівлі-продажу, у позивача не було достатньо часу, щоб підготувати необхідні документи, 16 червня 2023 року ПСП «Відродження» отримало від приватного нотаріуса повідомлення про те, що укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 на яку позивач, як орендар, мав переважне право, призначено на 20 червня 2023 року, та зазначено перелік документів, які необхідно подати нотаріусу для укладення договорів. На це у позивача залишався один день - 19 червня 2023 року, що фактично було неможливим підготувати пакет документів за цей час. На думку позивача приватним нотаріусом Радченко С.В. такі дії були вчинені навмисно, що усунути позивача від процесу купівлі земельної ділянки. Пізніше з Державного реєстру позивачу стало відомо, що змінився власник орендованої ним земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2023 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Таким чином недобросовісними діями відповідачів та нотаріуса порушено переважне право позивача на придбання орендованої ним земельної ділянки ОСОБА_4 , яку позивач мав намір придбати та використовувати у своїй діяльності. Відповідачі не виконали свого обов`язку у відповідності до ч.5 ст 31 Закону України «Про оренду землі» і цим порушили права та законні інтереси позивача. Тому представник позивача в судових засіданнях просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2023 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Радченко С.В., припинити право власності відповідача ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку, визнати недійсним та скасувати запис про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевести на ПСП «Відродження» права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Радченко С.В. 20 червня 2023 року, та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат Жовнер О.М. позов не визнали, оскільки позивач був належним чином повідомлений нотаріусом про дату і час укладення договору купівлі-продажу. Відповідач ОСОБА_4 в квітні 2023 року вирішила продати належну їй земельну ділянку, яка перебуває в оренді ПСП «Відродження». Вона звернулась до приватного нотаріуса Радченко С.В. з пакетом документів для оформлення договорів та подала заяву про державну реєстрацію наміру продати земельну ділянку з визначено ціною та умовами продажу. Нотаріус повідомив орендаря про намір ОСОБА_4 продати належну їй земельну ділянку, але представник орендаря у визначений нотаріусом день і час не прибув, про причини неявки не повідомив, заяв чи пропозицій про відкладення дати укладення договору на надав. 20 червня 2023 року відповідач разом з ОСОБА_5 прибули до нотаріуса Радченко С.В. , де уклали договір купівлі-продажу належної ОСОБА_4 земельної ділянки. Перед укладенням договору нотаріусом їм було роз`яснено про переважне право орендаря на купівлю земельної ділянки, якому після реєстрації 19 квітня 2023 року наміру ОСОБА_4 на продаж земельної ділянки 21 квітня 2023 року було направлено письмове повідомлення про це. 30 травня 2023 року приватним нотаріусом до ПСП «Відродження» направлено лист, яким повідомлено перелік документів, що необхідно мати представнику для укладення договору купівлі -продажу земельної ділянки, повідомлено про дату та час укладення договору та направлено проект договору. 20 червня 2023 року представники ПСП «Відродження» не прибули до нотаріуса для укладання договору купівлі-продажу належної ОСОБА_4 земельної ділянки, і після цього нею було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_5 і нотаріально посвідчений. Тому відповідач ОСОБА_4 та її представник в судових засіданнях по справі просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник адвокат Лисенко В.С. в судових засіданнях позов не визнали, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений і посвідчений згідно з вимогами чинного законодавства. Так, у червні 2023 року до ОСОБА_5 звернулась його знайома ОСОБА_4 з пропозицією придбати у неї земельну ділянку і повідомила, що вона вже зібрала необхідний пакет документів для укладення договору з ПСП «Відродження», але їх представник чомусь не прибув до нотаріуса в призначений день. 20 червня 2023 року ОСОБА_5 прийняв пропозицію ОСОБА_4 щодо придбання земельної ділянки та прибули разом до приватного нотаріуса Радченко С.В. в м Прилуки. Там ознайомились з деталями угоди, підписали договір купівлі-продажу земельної ділянки з їх власником та сплатив визначену договором ціну. Нотаріус перед укладанням договору купівлі-продажу роз`яснив, що ОСОБА_4 як особа, що має намір продати земельну ділянку, заздалегідь звернулась до нотаріальної контори для її оформлення, після чого нотаріус вчинила ряд дій, передбачених законодавством - в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано намір ОСОБА_4 щодо продажу земельної ділянки, направлено орендарю даної земельної ділянки, як суб`єкту переважного права на придбання земельної ділянки - ПСП «Відродження» - повідомлення про намір власника здійснити продаж земельної ділянки і проект договору купівлі-продажу земельної ділянки. Крім того, нотаріус повідомила їх, що до ПСП «Відродження» вона 30 травня 2023 року повторно направила проект договору купівлі-продажу та повідомила про призначену дату укладання договору - 20 червня 2023 року, та роз`яснила наслідки неявки. Але у призначений день і час представники ПСП «Відродження» до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу не з`явились, чим втратили своє переважне право на укладення правочину, тому відповідачі уклали між собою договір купівлі-продажу, який був посвідчений нотаріусом. Тому відповідач ОСОБА_5 та його представник в судових засіданнях просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа - приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко С.В. - в судових засіданнях позов не визнала, оскільки нею не було порушене переважне право позивача на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Так, у квітні 2023 року до неї звернулась ОСОБА_4 для реєстрації наміру продажу належної їй земельної ділянки та подала заяву про реєстрацію наміру разом з проектом договору, в якому було визначено ціну та інші умови. 21 квітня 2023 року у відповідності до ст 130-1 ЗК України нею цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення № 98/01-16 направлено повідомлення орендарю, як суб`єкту переважного права. Дане повідомлення було ними отримано 26 квітня 2023 року. 15 травня 2023 року нотаріусом отримано лист ПСП «Відродження» від 09 травня 2023 року, де її повідомили про бажання скористатися переважним правом та виражене прохання про направлення ним проекту договору купівлі-продажу та повідомити про призначений день і час укладення договору. Нотаріус відповідно до ч.3 ст 130-1 ЗК України 30 травня 2023 року відправила до ПСП «Відродження» цінний лист з описом вкладень та повідомленням про вручення за № 131/01-16 про призначення дати і часу укладення договору купівлі-продажу та з проектом договору купівлі-продажу з юридичною особою і зазначенням переліку документів, які необхідно мати представнику ПСП для укладення договору. Також нотаріус повідомила ПСП про призначений день і часу укладення договору купівлі - продажу - 20 червня 2023 року на 10.00 год. Крім того даним листом нотаріус роз`яснила, що у разі, якщо суб`єкт переважного права не з`явиться для укладення договору купівлі-продажу у день і час, призначений нотаріусом (за умови отримання повідомлення про вручення суб`єкту переважного права повідомлення про призначення дати і часу укладення договору купівлі-продажу), вважатиметься, що суб`єкт переважного права відмовився від свого переважного права. Повідомлення нотаріуса було отримано ПСП «Відродження» 31 травня 2023 року. У визначений в письмовому повідомленні нотаріусом день і час - 20 червня 2023 року - представник ПСП «Відродження» не прибув для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, про причини своєї неявки нотаріуса не повідомив, заяв чи пропозицій відтермінування визначено нотаріусом дати не надав. Отже, так як суб`єкт переважного права не з`явився для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки у день і час, визначені нотаріусом, тому він є таким, що відмовився від свого переважного права купівлі земельної ділянки. І тому 20 червня 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прибули до нотаріуса, ознайомились з умовами та уклали договір купівлі-продажу земельної ділянок на умовах, які були визначені у зареєстрованому проекті договору. Нотаріус вважає, що у ПСП «Відродження» було достатньо часу для підготовки необхідних документів для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з часу отримання ними повідомлення - 31 травня 2023 року - до дати укладення договору - 20 червня 2023 року, нотаріусом було дотримано усіх необхідних термінів згідно з вимогами законодавства, тому третя особа просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, зваживши доводи позовної заяви, з`ясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, а також дослідивши представлені сторонами докази, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору оренди землі № 301 від 25 серпня 2020 року орендодавець ОСОБА_4 передала, а орендар ПСП «Відродження» прийняв в строкове платне користування належну орендодавцю земельну ділянку площею 2, 0 га ріллі, кадастровий номер 7425384000:05:001:1921 строком на 7 років. (а.с. 15-20) Право оренди ПСП «Відродження» на земельну ділянку 2, 0 га ріллі, кадастровий номер 7425384000:05:001:1921 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 18.09.2020 року. Дата закінчення дії права оренди - 25.08.2027 року (а.с. 21-22) Також в судовому засіданні встановлено, що 19 квітня 2023 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Радченко С.В. із заявою про намір продажу належної їй земельної ділянки площею 2 га на території Липівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які передані в оренду ПСП «Відродження (а.с.103). Даний намір власника 19.04.2023 року був зареєстрований нотаріусом в Державному реєстрі речових прав (а.с. 106)

21 квітня 2023 року приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Радченко С.В. направила ПСП «Відродження» повідомлення відповідно до ч.3 ст 130-1 ЗК України про те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований намір власника ОСОБА_4 щодо продажу земельної ділянки площею 2 га на території Липівської сільської ради, орендарем якої до 25.08.2027 року є ПСП «Відродження», в зв`язку з чим на підставі ч.1 ст 130-1 ЗК України являється суб`єктом переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги. Нотаріус повідомив про намір власника щодо продажу земельної ділянки за ціною 200 000 грн. Також нотаріус роз`яснив, що у разі бажання скористатися таким переважним правом, то зобов`язані повідомити про це нотаріуса цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Протягом місяця з дня отримання повідомлення про бажання скористатися переважним правом нотаріус за погодженням з продавцем земельної ділянки повинен призначити день і час укладення договору купівлі-продажу та повідомити про це суб`єкта переважного права, який виявив бажання скористатися таким правом. У разі якщо протягом місяця суб`єкт не повідомив належним чином нотаріуса про своє бажання скористатися переважним правом або відмовився від укладення договору купівлі-продажу, вважається, що такий суб`єкт переважного права відмовився від свого переважного права. (а.с.107) Додатком до даного повідомлення був проект договору купівлі-продажу (а.с. 104-106) Зазначене повідомлення нотаріуса та додатки до нього були отримані ПСП «Відродження» 26.04.2023 року згідно копії поштового повідомлення, що міститься в матеріалах справи (а.с.111). 09 травня 2023 року ПСП «Відродження» направило приватному нотаріусу Радченко С.В. повідомлення про бажання скористатися переважним правом купівлі земельної ділянки площею 2, 0 га ріллі, кадастровий номер 7425384000:05:001:1921. Також просили нотаріуса направити їм проект договору купівлі-продажу земельної ділянки з юридичною особою а також повідомити про призначений день і час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.116)

30 травня 2023 року приватним нотаріусом Радченко С.В. було направлено повідомлення ПСП «Відродження» про те, що за погодженням з продавцем укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2, 0 га ріллі, кадастровий номер 7425384000:05:001:1921 призначено на 10.00 год 20 червня 2023 року в приміщенні приватного нотаріуса Радченко С.В. по АДРЕСА_1 . До даного повідомлення долучений проект договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 119-121) Згідно поштової розписки про вручення дане повідомлення нотаріуса було отримано ПСП «Відродження» 31.05.2023 року (а.с.125)

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що застосуванню у даному випадку підлягають норми цивільного законодавства щодо укладення правочинів в загальному та щодо укладення правочинів, предметом яких є земельні ділянки, які регулюються як загальними положеннями Цивільного кодексу України, так і спеціальними положеннями Земельного кодексу України.

Вирішуючи позовну вимогу щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Позивачем - ПСП «Відродження» - не надало належних та допустимих доказів того, що оспорений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений з порушенням вимог статей 203, 215 ЦК України, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання його недійсними.

Розглядаючи можливе порушення переважного права позивача на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою, другою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 130-1 ЗК України зазначено, що переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб`єкти:

а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення, якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва;

б) у другу чергу - орендар земельної ділянки.

Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги може реалізувати таке право у разі відсутності суб`єкта переважного права першої черги або відмови суб`єкта першої черги від реалізації такого права. Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відмовитися від реалізації такого права шляхом подання нотаріусу відповідної заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Відмова суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення від реалізації такого права на земельних торгах здійснюється в порядку, визначеному статтями 135-139 цього Кодексу. Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 130-1 Земельного кодексу України, у разі якщо протягом місяця з дня спливу двох місяців з моменту реєстрації намірів, договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений, процедура продажу земельної ділянки, визначена ст. 130-1 Земельного кодексу України, здійснюється повторно. Тобто, продавець за два місяці до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення повинен повідомити суб`єкта переважного права, а суб`єкт переважного права протягом цього часу, якщо має намір скористатися своїм переважним правом, але не може набувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення у власність, повинен передати це право особі, яка може набути таку земельну ділянку у власність та протягом місяця з моменту спливу вищевказаних двох місяців, укласти договір купівлі-продажу.

Посилання позивача на те, що приватний нотаріус Радченко С.В. не виконала вимоги ст 130-1 ЗК України та не повідомила вчасно позивача про дату та час продажу земельної ділянки, що мало наслідком нез`явлення суб`єкта переважного права для укладення такого договору та, відповідно, продажу земельної ділянки відповідачу ОСОБА_5 , не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки було встановлено, що повідомлення про призначення дати укладення договору на 20 червня 2023 року було отримано ПСП «Відродження» 31 травня 2023 року, і тому у позивача було достатньо часу для підготовки пакету документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу. Посилання позивача на те, що повідомлення від нотаріуса ПСП «Відродження» отримало тільки 16 червня 2023 року не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Тобто жодних порушень з боку приватного нотаріуса під час проведення процедури продажу земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 відповідачу ОСОБА_5 , які би потягли за собою правові наслідки у вигляді визнання недійсними укладених договорів купівлі-продажу земельної ділянки, в ході судового розгляду не було встановлено, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 4 ст. 130-1 ЗК України, у разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі суб`єкт переважного права, який відповідно до цієї статті може реалізувати таке право, має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець. Вимоги ч. 4 ст. 130-1 ЗК України є спеціальною нормою у разі порушення переважного права купівлі-продажу земельної ділянки, тому саме вона підлягає застосуванню у разі виникнення спору. Зазначений висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 16 жовтня 2023 року по справі № 526/2909/21, провадження № 61-8209св23, який є обов`язковим для суду першої інстанції при вирішенні аналогічних спорів. Крім того, згідно з п. 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позову про переведення на підставі статті 362 ЦК України прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, суду слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи. Невнесення одночасно з пред`явленням позову на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, є підставою для відмови в позові. Подаючи позов до суду позивач ПСП «Відродження» не вніс на депозитний рахунок необхідну грошову суму, яку за договором купівлі-продажу сплатив покупець, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Оскільки суд в ході розгляду справи не знайшов підстав для визнавання недійсним договору купівлі-продажу від 20 червня 2023 року, тому відсутні підстави для припинення права власності відповідача ОСОБА_5 на земельну ділянку, на визнання недійсним і скасування запису в про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та на переведення на ПСП «Відродження» прав і обов`язків покупця по договору купівлі-продажу від 20 червня 2023 року, укладеного між ОСОБА_4 до ОСОБА_5 . Таким чином в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПСП «Відродження» в повному обсязі.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. У відповідності до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на відповідача. Оскільки у даному випадку суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, тому наявні правові підстави для стягнення з позивача понесених відповідачами судових витрат. Стаття 133 ЦПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України. Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства у відповідності до п.12 ч.3 ст 2 ЦПК України. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідачу ОСОБА_4 правнича допомога надавалась Ніжинським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги згідно доручення від 03 серпня 2023 року, тобто за рахунок держави. Відповідачу ОСОБА_5 правничу допомогу надавав адвокат Лисенко В.С. на підставі договору № 1008 від 10 серпня 2023 року про надання правничої допомоги. (а.с. 86) Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 3 від 11 серпня 2023 року до Договору про надання правової допомоги від 10 серпня 2023 року всього надано адвокатом послуг на суму по 10 000 грн. Копією платіжної інструкції від 11.08.2023 року підтверджується сплата відповідачем ОСОБА_5 адвокату Лисенку В.С. по 7035 грн 18 коп.

Нормами ч.2 ст 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно із ч.4 ст 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.6 ст 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 3 ст 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ч.8 ст 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом відповідачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявлених до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, наявність сталої судової практики в такій категорії справ суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 понесені витрати на правничу допомогу в даній справі 10 000 грн. При цьому судом враховуються положення Постанови Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, якою встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таким чином суд приходить до висновку про стягнення з позивача ПСПП «Відродження» на користь відповідача ОСОБА_5 10 000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 130, 130-1 ЗК України, ст. 12, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ПСП агрофірма «Відродження» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко Світлана Віталіївна, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянок недійсним, переведення прав покупця, припинення права власності та скасування запису про право власності.

Стягнути з ПСП агрофірма «Відродження» на користь ОСОБА_5 10 000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма «ВІДРОДЖЕННЯ», вул Гагаріна, 5 с Скороходове Прилуцького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 30894354

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - с Скороходове Прилуцького району Чернігівської області

Відповідач: ОСОБА_5 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 )

Повний текс рішення суду виготовлений 11 березня 2024 року.

Суддя Л.В.Тіщенко