Ухвала

від 06.03.2024 по справі 521/2085/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/458/24

Справа № 521/2085/24, 1-кс/521/529/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_7 в інтересах ПП «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ ІНФІНІТІ ГРУП» на ухвалу слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 19.02.2024 про накладення арешту на майно в межах к/п №12024163470000077 від 25.01.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскарженою ухвалою слідчого судді в межах к/п №12024163470000077 від 25.01.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн. на рахунку НОМЕР_1 , ПП «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ ІНФІНІТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42323848), відкритому в АТ «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750), зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, крім операцій, пов`язаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати, а також зобов`язано службових осіб АТ «УкрСиббанк» надати слідчим СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 , ОСОБА_8 відомості щодо залишку грошових коштів на вказаному вище рахунку на момент отримання постанови (ухвали) суду про зупинення видаткових операцій по рахунку та іншими цінностями.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що грошові кошти ТОВ «Землебудсервіс» в розмірі 2 000 000 грн., якими заволоділи невстановлені особи з рахунку товариства № НОМЕР_2 в результаті дії шкідливого програмного забезпечення (підміна реквізитів платежу) є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тому існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї представник ОСОБА_7 в інтересах ПП «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ ІНФІНІТІ ГРУП» (далі по тексту ПП) не погодилась із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її незаконною, необґрунтованою та невмотивованою з огляду на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи з огляду на наступні обставини:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що, всупереч вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, які є спеціальними по відношенню до положень ст. 171 КПК України, клопотання про арешт майна було подано слідчим, а не прокурором;

- слідчим суддею безпідставно було надано доступ стороні обвинувачення до інформації, яка містить банківську таємницю, зокрема, зобов`язано службових осіб АТ «УкрСиббанк» надати відомості стосовно залишку грошових коштів на рахунку, за відсутності відповідних посилань в оскаржуваній ухвалі на норми закону, які регулюють тимчасовий доступ до речей та документів та за відсутності клопотання сторони обвинувачення про застосування відповідної правової процедури;

- всупереч твердженням слідчого судді, майно, на яке накладено арешт, не є тимчасово вилученим;

- слідчим суддею не було враховано того, що у сторони обвинувачення відсутні будь-які докази того, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, натомість, грошові кошти, які перебувають на арештованому рахунку ПП не перераховані безпосередньо з рахунку потерпілого ТОВ «Землебудсервіс», в матеріалах провадження відсутня постанова про визнання арештованих грошових коштів речовими доказами, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази зв`язку ПП та ТОВ «Землебудсервіс», жодній особі в зазначеному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру;

- в оскаржуваній ухвалі відсутня узгоджена позиція стосовно справжньої мети накладення арешту на грошові кошти, зокрема, слідчий суддя зазначає про накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, в той час слідчий звернувся із клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів;

- ПП «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ ІНФІНІТІ ГРУП» не отримувала від ТОВ «Ексім Юніон» та ТОВ «Прінтполімер» грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн. двома транзакціями по 1 000 000 грн., натомість, відповідно до наявної в матеріалах провадження довідки КБ «Приватбанк» від 25.01.2024, отримані ПП грошові кошти становлять 399 841 грн. та 999 798 грн.;

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що єдиним джерелом інформації стосовно руху грошових коштів по розрахунковим рахункам слугував рапорт інспектора поліції, який не є доказом в розумінні вимог кримінального процесуального закону, натомість, ноутбук ТОВ «Землебудсервіс» не міг містити інформацію стосовно руху коштів ТОВ «Ксілон Трейд» та ТОВ «Ексім Юніон»;

- в матеріалах провадження відсутні докази вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, зокрема, застосування шкідливого програмного забезпечення, натомість, аналіз доказів дозволяє зробити висновок про те, що головний бухгалтер ТОВ «Землебудсервіс» не перевірила реквізити платежу після збою в системі клієнт-банка та підписала при цьому платіжні доручення чужим електронним цифровим підписом;

- слідчим суддею взагалі не враховані наслідки арешту для законного набувача грошових коштів, оскільки ПП зазначає втручання у невід`ємне право власності в частині неможливості розпоряджатись належним йому майном, через неможливість користування банківськими рахунками підприємство не має можливості проводити фінансово-господарську діяльність, сплачувати податки, що спричиняє шкоду не тільки діловій репутації юридичної особи, а й зумовлює фінансові втрати.

Посилаючись на викладені обставини, представник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ОСОБА_7 , яка підтримала вимоги своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми основного закону узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

На підставі аналізу змісту клопотання в зазначеному к/п №12024163470000077 вбачається, що слідчий просив накласти арешт на зазначене у ньому майно, зокрема, грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн. на банківському рахунку ПП «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ ІНФІНІТІ ГРУП, відкритому в АТ «УкрСиббанк», з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу (а.с. 1-3).

Окрім того, відповідно до клопотання прокурора про накладення арешту на майно, витягу з ЄРДР у вищевказаному к/п №12024163470000077 (а.с. 4) та інших матеріалів провадження, СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за повідомленням ОСОБА_10 стосовно заволодіння невстановленими особами шляхом операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки грошовими коштами ТОВ «Землебудсервіс».

Зокрема, в ході досудового розслідування було допитано представника потерпілого - директора ТОВ «Землебудсервіс» ОСОБА_11 , який зазначив, що 25.01.2024 приблизно о 10:50 год. з рахунку ТОВ «Землебудсервіс» НОМЕР_2 в результаті дії шкідливого програмного забезпечення (підміна реквізитів платежу) грошові кошти ТОВ у сумі 2 000 000 грн. було перераховано на рахунок отримувача НОМЕР_3 ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК».

Встановлено, що рахунок отримувача НОМЕР_3 ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» належить ТОВ «Ксілон Трейд» (код ЄДРПОУ 44864047).

Грошові кошти перераховано та розподілено на рахунки ТОВ «Ксілон Трейд», ТОВ «Ексім Юніон», ТОВ «ПРІНТПОЛІМЕР» та ПП.

Отримані кошти з р/р ТОВ «Ксілон Трейд» (код ЄДРПОУ 44864047) направлено в подальшому на адресу ТОВ «Ексім Юніон» (код ЄДРПОУ 43585940) в АБ «Укргазбанк», а саме на р/р НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ 23697280), а з Укргазбанку 1 000000 грн. направлено на р/р НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ 23697280), що належить ТОВ «Прінтполімер» (код ЄДРПОУ 44010919) в АБ «Укргазбанк», та 1 000000 грн. направлено на р/р НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ 09807750), що належить ПП в Укрсиббанку; після цього з р/р НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ 23697280), що належить ТОВ «Прінтполімер» 1 000000 грн. направлено на р/р НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ 09807750), що належить ПП «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ ІНФІНІТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42323848).

Станом на 14.02.2024 грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн. знаходяться на р/р НОМЕР_1 ПП «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ ІНФІНІТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42323848), відкритому у АТ «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750), головний офіс розташований за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Диспозиція ч. 4 ст. 190 КК України, досудове розслідування за ознаками якої здійснюється в межах к/п №12024163470000077, передбачає кримінальну відповідальність за шахрайство, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Частиною 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

В цьому контексті апеляційний суд критично оцінює посилання представника власника майна ОСОБА_7 на те, що стороною обвинувачення не надано доказів відповідності арештованого майна критеріям речових доказів, натомість, із сукупного аналізу долучених до клопотання слідчого про арешт майна матеріалів вбачається, що грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн., відповідно до електронного повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 25.01.2024, були перераховані із розрахункового рахунку ТОВ «Землебудсервіс» в результаті дії шкідливого програмного забезпечення - підміни реквізитів платежу, на розрахунковий рахунок ТОВ «Ксілон Трейд», відкритий в Аккордбанку (а.с. 45).

В подальшому, як було встановлено під час досудового розслідування к/п, отримані на розрахунковий рахунок ТОВ «Ксілон Трейд» грошові кошти були направлені адресу ТОВ «Ексім Юніон», відкритий в Укргазбанку, а згодом з розрахункового рахунку зазначеного підприємства грошові кошти в розмірі 1 000 000 грн. були направлені на розрахунковий рахунок, належний ТОВ «Прінтполімер» та грошові кошти в розмірі 1 000 000 грн. направлені на розрахунковий рахунок, належний ПП (а.с. 48-49).

При цьому, грошові кошти з розрахункового рахунку ТОВ «Прінтполімер» в розмірі 1 000 000 грн. були також направлені на розрахунковий рахунок ПП, внаслідок чого станом на 14.02.2024 грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн. знаходились на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому ПП в АТ «УкрСиббанк».

Відтак, не зважаючи на те, що, як на цьому зауважує представник в поданій апеляційній скарзі, грошові кошти дійсно не були перераховані на розрахунковий рахунок ПП безпосередньо з розрахункового рахунку потерпілого ТОВ «Землебудсервіс», проте вочевидь такі кошти були перераховані з рахунку потерпілого внаслідок підміни реквізитів платежу, тобто дії шкідливого програмного забезпечення, з огляду на що такі грошові кошти, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, являються об`єктом кримінально протиправних дій, набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз положень ч. 3 ст. 170 КПК України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку відповідності майна (в даному випадку грошових коштів) критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, арешт на таке майно накладається незалежно від того, кому саме належить майно на праві приватної власності, а також без врахування факту відсутності повідомлення жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Що стосується тверджень представника власника майна з приводу того, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, зокрема, застосування шкідливого програмного забезпечення, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними та передчасними.

Натомість, сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів, зокрема, протоколів допиту представника потерпілого та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , копій платіжних інструкцій, повідомлень банку та рапортів співробітників правоохоронних органів, свідчить про наявність в зазначеному кримінальному провадженні з боку невстановлених осіб ознак вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за кваліфікуючими ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману за допомогою використання незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, оскільки існують обґрунтовані підозри вважати, що перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку потерпілого ТОВ «Землебудсервіс» було здійснено з використанням шкідливого програмного забезпечення, яке призвело до підміни реквізитів платежу поза межами волі підприємства.

При цьому, є обґрунтованими доводи представника власника майна стосовно відсутності в матеріалах кримінального провадження постанови про визнання арештованих грошових коштів речовими доказами в зазначеному кримінальному провадженні, проте апеляційний суд наголошує на тому, що чинний кримінальний процесуальний закон не пов`язує існування передбачених законом підстав для накладення арешту на майно із прийняттям слідчим або прокурором постанови про визнання майна речовими доказами, натомість, у разі наявності підстав вважати, що майно відповідає критеріям речових доказів, зазначених ст. 98 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний застосувати стосовно такого майна такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, задля запобігання його втрати та забезпечення виконання завдань кримінального провадження.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку про існування відповідних підстав стверджувати про те, що вищевказані грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн., перераховані на розрахунковий рахунок ПП, можливо набуті протиправно, внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на теперішній час досудове розслідування к/п №12024163470000077 триває та здійснюється подальше проведення слідчих дій для встановлення всіх обставин провадження, а також осіб, причетних до ймовірного вчинення кримінального правопорушення.

Натомість, представником власника майна ні в судовому засіданні суду 1-ої інстанції із розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про арешт майна, ні в судовому засіданні апеляційного суду не було надано відповідних документальних доказів на підтвердження походження таких грошових коштів, наявних на рахунку ПП.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, зазначені вище грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн. мають ознаки речових доказів відповідно до ст. 98 КПК України, зокрема, існують обґрунтовані підстави вважати, що грошові кошти могли бути об`єктом кримінально протиправних дій в межах зазначеного к/п №12024163470000077 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом шахрайства шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Аналізуючи посилання представника на відсутність в оскаржуваній ухвалі слідчого судді узгодженої позиції стосовно справжньої мети накладення арешту на грошові кошти, колегія суддів зауважує на тому, що слідчий у клопотанні про арешт майна метою накладення арешту визначив його збереження в якості речового доказу, при цьому, в оскаржуваній ухвалі, задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя також метою накладення арешту на грошові кошти визначив забезпечення їх збереження як речових доказів.

Відтак, всупереч твердженням апелянта, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не зазначав про накладення арешту на грошові кошти з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, не відповідають дійсності доводи представника власника майна стосовно того, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі посилається на те, що арештоване майно є тимчасово вилученим, оскільки жодного застереження в мотивувальній частині ухвали про визнання грошових коштів, на які накладено арешт, тимчасово вилученим майном немає, натомість, міститься посилання на вимоги ч. 1 ст. 167 КПК України, наряду із посиланнями на інші вимоги кримінального процесуального закону, які є релевантними в даному випадку.

З огляду на викладене, наявність в мотивувальній частини ухвали безпідставного в даному випадку посилання на вимоги ст. 167 КПК України, які містять поняття тимчасового вилучення майна, не можуть слугувати підставою для висновку про необґрунтованість, невмотивованість та незаконність ухвали загалом.

Водночас, заслуговують на увагу та є слушними посилання представника ПП ОСОБА_7 на те, що товариство зазнає втручання у право розпорядження належним йому майном, зокрема, банківськими рахунками, разом із тим, накладення арешту на грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн., наявні на розрахунковому рахунку підприємства в даному випадку відповідає принципам розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, виправдовує таке вручання у право підприємства на мирне володіння майном з огляду на існування обґрунтованих підстав вважати, що такі грошові кошти набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям речових доказів в зазначеному кримінальному провадженні.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу представника на те, що власник майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування майна, із можливістю довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Що стосується доводів представника власника майна на те, що слідчим суддею було безпідставно надано доступ стороні обвинувачення до інформації, яка містить банківську таємницю шляхом зобов`язання службових осіб АТ «УкрСиббанк» надати відомості стосовно залишку грошових коштів на рахунку, колегія суддів зауважує на наступному.

На підставі аналізу резолютивної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, наклав арешт на грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн. на рахунку ПП, зупинивши видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, окрім операцій, пов`язаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати (а.с. 60).

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що арешт коштів як банківська операція становить собою зупинення видаткових операцій по рахунку (при цьому кошти, що надходять на рахунок, продовжують прийматися).

В свою чергу, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, серед іншого, порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд констатує, що застереження в резолютивній частині оскаржуваної ухвали слідчого судді стосовно зупинення видаткових операцій по рахунку та зобов`язання службових осіб банку надати слідчим відомості стосовно залишку грошових коштів на рахунку ПП на момент отримання ухвали про зупинення видаткових операцій в даному випадку відноситься до вирішення питань виконання ухвали про арешт майна та не виходить за межі повноважень слідчого судді.

Окрім того, положеннями п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, зокрема, відомості про наявність рахунків, номери рахунків, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку), тощо, розкриваються банками на запит, в тому числі, органам Національної поліції України, а також за рішенням суду.

Відтак, з урахуванням вищевикладених положень закону, апеляційний суд вважає, що для слідчого, була відсутня імперативна вимога стосовно звернення до слідчого судді із окремим клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, оскільки відомості стосовно залишку коштів на рахунку можуть бути отримані на запит відповідного правоохоронного органу, за відсутності судового рішення.

Що стосується посилань апелянта на те, що клопотання про накладення арешту на майно було подано неуповноваженим суб`єктом, колегія суддів такі доводи вважає вочевидь помилковими з огляду на таке.

Так, дійсно, ч. 2 ст. 64-2 КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Разом із тим, ч. 1 ст. 171 КПК України встановлює, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

За таких обставин апеляційний суд констатує, що положення ст. 171 КПК України є спеціальними відносно положень ст. 64-2 КПК України та, враховуючи наявне неоднозначне застосування вимог закону в даному випадку, колегія суддів наголошує на тому, що клопотання слідчого про арешт майна в к/п №12024163470000077 погоджено прокурором (а.с. 3), що свідчить про відсутність будь-яких істотних порушень вимог закону з боку органу досудового розслідування при складенні та погодженні клопотання про арешт майна.

Підсумовуючи все вищевикладене, апеляційний суд доходить переконання про те, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відповідність грошових коштів в розмірі 2 000 000 грн., наявних на рахунку ПП критеріям речових доказів в зазначеному кримінальному провадженні та, як наслідок, виправдано застосував захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту такого майна, що в даному випадку сприятиме досягненню завдань кримінального провадження.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Отже, враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_7 , а також скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді немає.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_7 в інтересах ПП «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ ІНФІНІТІ ГРУП» - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 19.02.2024, якою в межах к/п №12024163470000077 від 25.01.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України накладено арешт на грошові кошти в розмірі 2 000 000 грн. на рахунку НОМЕР_1 , ПП «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ ІНФІНІТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42323848), відкритому в АТ «УкрСиббанк» та зобов`язано службових осіб АТ «УкрСиббанк» надати слідчим відомості щодо залишку грошових коштів на вказаному вище рахунку - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4