Рішення

від 03.07.2023 по справі 361/1060/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/1060/22

провадження № 2/361/1015/23

03.07.2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 липня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал</a>, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київського області Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал</a> (далі ТОВФККредит-Капітал), у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 29 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за №249482, про стягнення з нього на користь ТОВКредит-Капітал заборгованості в розмірі 15735 грн. та витрат за вчинення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 930 грн. та стягнути з відповідача ТОВКредит-Капітал на його користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 6291 грн. 49 коп.

В обґрунтування позову зазначав, що 29 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №249482, про стягнення з нього на користь відповідача ТОВКредит-Капітал суми заборгованості за кредитним договором №2900519876/488330 від 13 лютого 2020 року за період з 25 травня по 03 червня 2021 року в загальному розмірі 15735 грн. та витрат за вчинення нотаріусом цього виконавчого напису в розмірі 930 грн.

Позивач вважає, що даний виконавчий напис вчинений нотаріусом із порушенням вимог законодавства, зокрема, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, не передбачає можливості стягнення заборгованості у безспірному порядку за не посвідченими нотаріально кредитними договорами. Зазначав, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису ТОВКредит-Капітал не було надано оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, оскільки кредитний договір №2900519876/488330 від 13 лютого 2020 року, який наданий приватному нотаріусу для вчинення ним виконавчого напису нотаріально не посвідчувався. Крім того, кредитний договір він із Товариством з обмеженою відповідальністю Кредитна установа Європейська кредитна група (далі ТОВКУЄвропейська кредитна група) не укладав, тому наявність будь-яких кредитних правовідносин за цим кредитним договором та заборгованість за ним він не визнає та категорично заперечує.

Також вказував, що в ході відкритого 30 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київського області Крегулом І.І. виконавчого провадження №67705045 із примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса №249482 від 29 червня 2021 року з нього, ОСОБА_1 , на користь ТОВКредит-Капітал безпідставно стягнуто 6291 грн. 49 коп., які відповідно до положень ст. 1212 ЦК України він просить стягнути на його користь з відповідача.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Калінін С.К. подав до суду заяву, у якій зазначав, що позов підтримує, просив суд розглянути справу за відсутності сторони позивача та задовольнити заявлені позовні вимоги повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ТОВКредит-Капітал повторно у судове засідання не з`явилося, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялося судом належним чином за його місцезнаходженням, про причини неявки суд не повідомило, відзив на позов до суду не подавало.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І.І., будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснення на позов до суду не подавав.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов.

Провівши заочний розгляд справи, з`ясувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 29 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №249482, про стягнення із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВКредит-Капітал суми заборгованості за кредитним договором №2900519876/488330 від 13 лютого 2020 року.

Зі змісту цього виконавчого напису вбачається, що приватним нотаріусом пропонується звернути стягнення зі ОСОБА_1 невиплачені ним у строк грошові кошти на користь ТОВКредит-Капітал, якому ТОВКУЄвропейська кредитна група відступило право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги №ЕМ-6 від 26 травня 2021 року за кредитним договором №2900519876/488330, укладеним 13 лютого 2020 року між ТОВКУЄвропейська кредитна група і ОСОБА_1 , у загальному розмірі 15735 грн. та витрат за вчинення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 930 грн., всього 16665 грн.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, вважає, що оспорюваний ним виконавчий напис нотаріуса від 29 червня 2021 року за №249482 є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з грубим порушенням вимог законодавства.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України Про нотаріат від 02 вересня 1993 року №3425-XII (далі Закон №3425-XII), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок №296/5), Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі Перелік №1172).

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону №3425-XII нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За змістом п. 19 ч. 1 ст. 34 цього ж Закону виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

У ч. 1 ст. 87 Закону України Про нотаріат, п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України Про нотаріат, п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України Про нотаріат нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, містить такі ж самі правила та умови вчинення нотаріусами виконавчих написів (п. п. 1, 3 Глави 16 розділу II цього Порядку).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

При вчиненні виконавчого напису про стягнення суми заборгованості нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку №1172. При цьому, даний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі №3425-XII та Порядку №296/5.

26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову за №662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зазначеною постановою до вказаного Переліку внесені зміни, після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, Перелік доповнено новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, згідно із яким для одержання виконавчого напису додаються: а)оригінал кредитного договору; б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Внесеними до вказаного вище Переліку змінами нотаріусам було надано право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених у простій формі, тобто які нотаріально посвідченні не були.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року за №662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 залишено без змін та вона набрала законної сили.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 постанови №7 від 20 травня 2013 року Про судове рішення в адміністративній справі роз`яснив, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Оспорюваний ОСОБА_1 виконавчий напис за №249482 про стягнення із нього на користь ТОВКредит-Капітал суми заборгованості за кредитним договором, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинений 29 червня 2021 року, тобто уже тоді коли діяла редакція Переліку №1172, яка передбачала вчинення виконавчого напису нотаріусом лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Згідно із вимогами підпункту 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц виклала правовий висновок і роз`яснила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ч. 1 ст. 88 Закону України Про нотаріат). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності суми заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, ще не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, та може оспорювати у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчого напису нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ТОВКредит-Капітал своїм правом на спростування заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог не скористався, відзив на позов та докази на спростування заявлених позовних вимог, зокрема, копії документів, на підставі, яких вчинений виконавчий напис, нотаріально посвідчений кредитний договір №2900519876/488330 від 13 лютого 2020 року, який став підставою для вчинення виконавчого напису нотаріусом, виписки по рахунку, розрахунок суми заборгованості ОСОБА_1 не подавало, що позбавляє суд можливості встановити відповідність поданих нотаріусу Остапенку Є.М. документів для вчинення ним виконавчого напису, відповідність суми заборгованості тій, що зазначена у виконавчому написі, та перевірити дотримання строку для її стягнення, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 категорично заперечує не лише наявність заборгованості за вказаним договором, а взагалі, що такий договір він укладав із ТОВКУЄвропейська кредитна група.

Відповідачем ТОВКредит-Капітал не надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Є.М. були подані відомості про безспірність заборгованості позивача за кредитним договором №2900519876/488330 від 13 лютого 2020 року, доказів надсилання ОСОБА_1 досудових вимог про виконання ним своїх зобов`язань за вказаним договором, що позбавило позивача можливості реалізувати свої права щодо вирішення спору в добровільному порядку чи оскарження такої заборгованості, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача ОСОБА_1 , зазначений у виконавчому написі нотаріуса, перед відповідачем ТОВКредит-Капітал, є безспірним.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вчинений 29 червня 2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М. виконавчий напис за реєстровим №249482 про стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором №2900519876/488330 від 13 лютого 2020 року за період з 25 травня по 03 червня 2021 року в загальному розмірі 15735 грн. та витрат за вчинення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 930 грн., всього 16665 грн. не відповідає вимогам закону, тому цей виконавчий напис приватного нотаріуса суд визнає таким, що не підлягає виконанню.

Позивачем ОСОБА_1 також заявлено вимогу про стягнення на його користь із відповідача ТОВКредит-Капітал суми набутих останнім без достатньої правової підстави грошових коштів у розмірі 6291 грн. 49 коп., утриманих з нього (позивача) в ході виконавчого провадження №67705045, відкритого 30 листопада 2021 року з виконання виконавчого напису, вчиненого 29 червня 2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М. за реєстровим №249482, який суд у даній справі визнав таким, що не підлягає виконанню.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

У ч. 1 ст. 1212 ЦК України (Глава 83 ЦК України Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз норми ст. 1212 ЦК України дає суду підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1)набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2)відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18 виклав правовий висновок та зазначив, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Із відповіді приватного виконавця Крегуля І.І. за вих. №6141 від 08 лютого 2022 року на адвокатський запит вбачається, що в ході виконавчого провадження №67705045, відкритого 30 листопада 2021 року з виконання виконавчого напису, вчиненого 29 червня 2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М., зареєстрованого в реєстрі за №249482, із позивача ОСОБА_1 було утримано грошові кошти в розмірі 6291 грн. 49 коп.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що оспорюваний позивачем виконавчий напис нотаріуса за реєстровим №249482 від 29 червня 2021 року судом визнано таким, що не підлягає виконанню, підстава, на якій у ході виконавчого провадження №67705045 із позивача стягнуті грошові кошти відпала, суд вважає, що на користь позивача ОСОБА_1 із відповідача ТОВКредит-Капітал підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 6291 грн. 49 коп.

Вирішуючи питання про розподіл, заявлених позивачем ОСОБА_1 , понесених судових витрат у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. ч 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За змістом ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разі задоволення позову на відповідача; 2)у разі відмови в позові на позивача; 3)у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених судових витрат у справі позивач ОСОБА_1 подав до суду договір про надання правової допомоги, укладений 05 січня 2022 року між ним та Адвокатським бюро Калінін і Партнери (далі Бюро), за умовами якого сторони погодили, що за правничу (правову) допомогу, передбачену цим договором, ОСОБА_1 сплачує Бюро гонорар (винагороду) розмір якого, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору, з урахуванням рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), затверджених рішенням засновника Адвокатського бюро Калінін і Партнери №3/2018 від 17 липня 2018 року.

Із додатку №1 до вказаного договору від 05 січня 2022 року №б/н/22 вбачається, що за надання правничої допомоги, передбаченої цим договором, ОСОБА_1 сплачує Бюро гонорар (винагороду) в розмірі 5000 грн., які позивачем сплачені Бюро, що підтверджується меморіальним ордером №ПН2954829 від 12 січня 2022 року, тому суд вважає, що з відповідача ТОВКредит-Капітал на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.

Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову (992,40 грн.) та заяви про забезпечення позову (496,20 грн.) судовий збір у загальному розмірі 1488 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 49, 76, 77, 79, 81, 89, 133, 134, 137, 141, 259, 263 265, 280 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 29 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №249482, про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал</a>, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованості за кредитним договором №2900519876/488330 від 13 лютого 2020 року в розмірі 15735 (п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 930 (дев`ятсот тридцять) грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал</a>, код ЄДРПОУ 35234236, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 6291 (шість тисяч двісті дев`яносто одна) грн. 49 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. та судовий збір у розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дутчак І. М.