Рішення

від 11.03.2024 по справі 533/1102/23

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.03.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/1102/23

Провадження № 2/533/23/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лобач М.С.,

представниці позивачки - адвоката Юрченко А.В.,

представника відповідача - адвоката Портянка Є.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2023 року представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Аліна Валентинівна звернулася від імені та в інтересах позивачки до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у якій просила суд:

- змінити розмір аліментів та стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частину заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття;

- виконавчий лист Козельщинського районного суду Полтавської області № 533/638/22 від 09.01.2023 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 26.09.2022 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відкликати.

Процесуальні рішення та дії у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 27 грудня 2023 року, визначено резервну дату наступного судового засідання на 03 січня 2024 року на 10.00 годину (а.с. 37-38).

13.12.2023 представником відповідача адвокатом Портянко Євгеном Вікторовичем подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив суд у позовних вимогах відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю, залишити розмір стягуваних аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 на рівні 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 42-44).

15.12.2023 представницею позивачки адвокатом Юрченко Аліною Юріївною подано відповідь на відзив на позовну заяву прозміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а.с. 60-63).

26.12.2023 представником відповідача адвокатом Портянко Євгеном Вікторовичем подано заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 70).

Протокольною ухвалою суду від 27.12.2023 судове засідання з розгляду справи відкладено на резервну дату 03 січня 2024 року на 10.00 годину (а.с. 72).

01.01.2023 представником відповідача адвокатом Портянко Євгеном Вікторовичем повторно подано заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 76).

Протокольною ухвалою суду від 03.01.2024 задоволено клопотання представника відповідача, судове засідання з розгляду справи відкладено на 01 лютого 2024 року (а.с. 80).

01.02.2024 представниця позивачки ОСОБА_4 подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

Протокольною ухвалою суду від 01.02.2024 судове засідання відкладено на 06.03.2024.

У судове засідання 06.03.2024 з`явилися представники позивачки та відповідача. Справу розглянуто за даною явкою.

Представниця позивачки - адвокат Юрченко Аліна Валентинівна у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Надала пояснення, аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача - адвокат Портянко Євген Вікторович позовні вимоги заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 1-3, 60-63)

Від шлюбних відносин у позивачки та відповідача є спільні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Козельщинського районного суду Полтавської області від 05.09.2022 на користь позивачки призначено стягнення аліментів з відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення донькою повноліття.

У подальшому рішенням суду розмір стягуваних аліментів зменшено до 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача та стягнуто аліменти на утримання старшої доньки подружжя - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час навчання до досягнення 23-річного віку у розмірі 1/10 частини від заробітку ( доходу) відповідача.

На підставі зазначених судових рішень на виконанні у Горішньоплавнівському ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 70825419 з примусового виконання виконавчого листа Козельщинського районного суду Полтавської області № 533/638/22 від 09.01.2023 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 до досягнення донькою повноліття.

Також на виконанні у Горішньоплавнівському ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 70825074 з примусового виконання виконавчого листа Козельщинського районного суду Полтавської області у справі № 533/600/22 від 09.01.2023 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/10 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 до закінчення донькою навчання. На даний момент вказане виконавче провадження завершено в зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

Підставою для стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини заробітку була сплата відповідачем аліментів на утримання старшої доньки сторін ОСОБА_5 на підставі рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21.11.2022 №533/600/22.

На думку позивачки, оскільки донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , припинила навчання і аліменти на її утримання відповідач не сплачує, наявні усі підстави для збільшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу ) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття.

При нормативному обґрунтуванні позовних вимог позивачка посилалася на ст. 51 Конституції України, ст. 150, 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991.

У відповіді на відзив позивачка, заперечуючи доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, зазначала, що розмір стягуваних аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 було зменшено з до 1/6 частки лише у зв`язку зі стягненням з відповідача аліментів на утримання старшої доньки ОСОБА_5 до закінчення нею навчання, а не через те, що сплата аліментів у розмірі частки всіх доходів відповідача була необґрунтована та завелика.

Заперечувала ствердження представника відповідача про відсутність у відповідача доходу. Адже згідно з п. 22 Положення «Про дитячий будинок сімейного типу», затвердженого ПКМУ від 22.04.2002 № 564, батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу виплачується грошове забезпечення у порядку, встановленому КМУ, й щомісячний дохід відповідача від такої діяльності становить 24156,00 грн.

Крім того, відповідач отримує орендну плату від здачі в оренду земельної частки (паю).

Мати відповідача матеріальної допомоги не потребує, оскільки у червні 2023 року набула право власності на житловий будинок, попередньо збудувавши та увівши його в експлуатацію, вартість будинку становить 3,4 млн грн.

Щодо погашення відповідачем кредиту, то стверджувала, що транспортний засіб, на придбання якого було отримано кредит, є власністю відповідача і саме він є зацікавленою особою у погашенні кредиту. Крім того, уважала, що сплата за кредитом ніяким чином не може враховуватися при визначенні розміру аліментів, так як за своєю правовою природною дані правовідносини мають різну правову природу.

Отже, на думку представниці позивачки, відповідачем не доведено відсутність матеріальної можливості для сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частки доходу; факту скрутного матеріального становища, який міг би бути підставою для відмови у збільшенні розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ; відповідачем не надано доказів на підтвердження погіршення його матеріального стану. Посилання відповідача на утримання непрацездатної матері не підтверджено відповідним рішенням суду про стягнення на її користь аліментів з відповідача.

Заперечувала факт зловживання материнськими правами, адже керувалася материнським інстинктом, вивозячи дитину за кордон під час воєнного стану.

Позиція відповідача (а.с. 41-44)

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, уважав позовні вимоги безпідставними та надуманими, які не узгоджуються з фактичними обставинами та матеріалами справи та ґрунтуються виключно на особистих неприязних відносинах позивача до відповідача.

Стверджував, що відповідач ОСОБА_2 ніде не працює, а є батьком-вихователем дитячого будинку сімейного типу, до якого влаштовано 9 неповнолітніх дітей. Відповідач належним чином утримував та утримує доньку ОСОБА_3 , однак сплата аліментів в розмірі 1/4 частини всіх доходів є необґрунтованою та завеликою.

Зазначав, що з моменту розірвання шлюбу позивачка ОСОБА_1 виїхала проживати за кордон України та покинула доньку ОСОБА_3 , яка проживала разом з батьком ОСОБА_2 . Після повернення до країни у серпні 2022 року, на прохання позивачки, відповідач надав дозвіл на виїзд доньки ОСОБА_3 за кордон, одразу після виїзду яких за кордон, представником ОСОБА_1 до Козельщинського районного суду було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки. Розцінював такі дії позивачки як зловживання її материнськими правами. Через особисті неприязні відносини позивачки до відповідача, ОСОБА_1 всіляко намагається налаштувати негативно доньок до батька, зокрема розповсюджує неправдиву інформацію щодо нього, подає надумані та безпідставні позови щодо стягнення аліментів.

Також повідомив, що на утриманні відповідача перебуває хвора матір, ОСОБА_6 , яка є пенсіонером. Її доходом є лише пенсія, у зв`язку чим відповідач фінансово утримує та допомагає матері.

Звертав увагу суду, що 15.10.2010 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та застави по купівлі транспортного засобу Renault Duster, позивач є заставодавцем та через неналежне виконання позивачкою умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 здійснює щомісячну оплату взятого кредиту ОСОБА_1 в розмірі 12 000,00 грн.

Відповідач є батьком-вихователем одноособово, усю фінансову допомогу, яку надає держава на утримання та виховання дітей, ОСОБА_2 витрачає на оплату комунальних послуг, лікування дітей сиріт, забезпечення дітей продуктами харчування, одягом та освітні послуги.

Оскільки на даний час, окрім сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , відповідач утримує свою мати ОСОБА_6 , яка є пенсіонером, то є усі підстави для залишення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

При нормативному обґрунтуванні заперечень проти позовних вимог посилався на ст. 23 Конституції України, ст. 141, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3; ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідач ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 є батьками дітей:ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження від 02 серпня 2023 року серії НОМЕР_1 (а.с. 9) та копією свідоцтва про народження від 26 червня 2007 року серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

Донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату звернення позивачкою до суду з даною позовною заявою, не досягла повноліття (а.с. 11). Має повних 16 років. Проживає разом з матір`ю у Німеччині, що не заперечувалося жодною зі сторін.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2021 року по справі № 533/636/21 шлюб між позивачкою ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 23 вересня 2001 року відділом Козельщинського районного відділу ДРАЦС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 20, - розірвано (а.с. 13).

05.09.2022 Козельщинським районним судом Полтавської області по справі № 533/578/22 видано судовий наказ про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 87).

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року у справі № 533/638/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів задоволено частково. Змінено розмір аліментів, який визначений наказом судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2022 року по справі №533/578/22, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.09.2022 року, і до досягнення дитиною повноліття. Визнано таким, що не підлягає виконанню судовий наказ судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2022 року по справі № 533/578/22 з дати набрання цим рішенням законної сили (а.с. 14-15).

Рішення суду було обґрунтоване тим, що позивач ОСОБА_2 фактично утримує ще одну дочку - ОСОБА_5 , яка є студенткою навчального закладу, та позивачем укладено оплатний договір з навчальним закладом про надання освітніх послуг дочки.

09.01.2023, на виконання рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року у справі № 533/638/22, судом видано виконавчий лист (а.с. 16).

23.01.2023 на підставі виконавчого листа від 09.01.2023 № 533/638/22 державним виконавцем - начальником Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 70825419 з його примусового виконання (а.с. 17).

Відповідно до постанови державного виконавця від 30.04.2023 про передачу виконавчого провадження виконавчий лист від 09.01.2023 № 533/638/22 було передано на виконання Горішньоплавнівському відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 19).

Постановою від 30.04.2023 виконавче провадження №70825419 прийнято Горішньоплавнівським відділом державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 20).

На даний час виконавче провадження триває.

З розрахунку зі сплати аліментів, виконаного державним виконавцем, вбачається, що станом на 29 лютого 2024 року заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим листом відсутня. Сума щомісячного розміру аліментів, що стягується з відповідача, становить 2393,00 грн. Розмір доходу за період з вересня 2022 року по лютий 2024 року включно нараховано, виходячи зі середньої заробітної плати по регіону, враховуючи відсутність доказів про отримання доходів боржником (а.с. 105).

Також судом встановлено, що рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року у справі № 533/600/22 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку або доходу щомісячно, починаючи з 07.09.2022 року і до закінчення нею навчання, а саме до 30 червня 2023 року. Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання (а.с. 21-23).

09.01.2023 на виконання рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року у справі № 533/600/22 судом видано виконавчий лист (а.с. 24).

23.01.2023 на підставі виконавчого листа від 09.01.2023 № 533/600/22 державним виконавцем - начальником Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 70825074 з його примусового виконання (а.с. 25).

Постановою державного виконавця від 06.11.2023 виконавче провадження №70825074 з виконання виконавчого листа від 09.01.2023 № 533/600/22 закінчено у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду (а.с. 30).

Також судом зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 10 вересня 1984 року (а.с. 45) встановлено, що матір`ю відповідача ОСОБА_2 є ОСОБА_6 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого відділом ЗАГС м.Хорол Полтавської області 22 квітня 1983 року (а.с.46).

ОСОБА_6 є пенсіонеркою, що вбачається з копії пенсійного посвідчення від 07.06.2017 № НОМЕР_5 (а.с. 46). Мати відповідача проживає окремо від відповідача, що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні, та у 2023 році набула у власність будинок.

Так, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.07.2023 (номер довідки 340972983) ОСОБА_6 (мати відповідача ОСОБА_2 ) є власником такого нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 279,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Дата та час державної реєстрації права власності - 26.06.2023 (а.с. 66).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 22 листопада 2023 року оціночна вартість об`єкта оцінки: житлового будинку загальною площею 279,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 3 455 435,86 грн, оціночна вартість земельної ділянки, кадастровий номер: 5322055100:30:001:0028 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), складає 462 254,21 грн (а.с. 67-68).

Розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області від 04.10.2021 № 311 внесено зміни до розпорядження голови Козельщинської райдержадміністрації від 02.11.2009 № 308, виклавши пункт 1 у редакції: «Створити дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_2 на власній житловій площі за адресою: АДРЕСА_1 », пункт 3 виклавши у такій редакції: «Управлінню соціального захисту населення райдержадміністрації… здійснювати призначення та виплати державної соціальної допомоги на дітей і грошового забезпечення батьку-вихователю ОСОБА_2 щомісяця до 20 числа у межах видатків, передбачених у державному бюджеті» (а.с. 47).

Додатковою угодою від 06 липня 2022 року до договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу від 04 жовтня 2021 року викладено преамбулу договору у новій редакції, у якій наведено перелік влаштованих до дитячого будинку дітей (усього 9 дітей: 2005, 2007, 2014, 2015, 2016, 2012, 2016, 2008, 2010 років народження) ( а.с. 48).

Відповідно до довідки відділу № 3 з питань призначення та виплати соціальних допомог та надання інших видів соціальної підтримки населенню Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області від 08.01.2024 № 25/10-16 ОСОБА_2 призначена допомога у виді грошового забезпечення бутька-вихователя у сумі 26840,00 грн та державна соціальна допомога на десятьох дітей-вихованців на загальну суму 76491,00 грн (а.с. 95).

Перебуваючи у шлюбі сторони придбали транспортний засіб за рахунок отриманого позивачкою кредиту, за погашення якого поручився відповідач.

Так, згідно з умовами комплексного договору (кредиту та застави) від 15.10.2020 №1/4025864 сторонами цього договору є: банк - АТ «Креді агріколь банк», позичальник - ОСОБА_1 та заставодавець - ОСОБА_2 (а.с. 49). За умовами цього договору банк надав позивальнику кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язаний повернути кредит у порядку та у строки, встановлені договором (п. 1.1 договору). Сума кредиту 509306,49 грн, у тому числі 485100,00 грн - на купівлю транспортного засобу для особистого користування; 24206, 49 грн - на сплату страхової премії за договором добровільного страхування від нещасних випадків. Строк кредиту - до 14.10.2025 (п. 1.2). Цей договір, відповідно до якого в заставу передається транспортний засіб, що купується за кредитні кошти, у відповідності до розділу 2 договору: договір поруки з ОСОБА_2 (п. 1.6).

Відповідно до квитанцій за період з вересня 2021 року по вересень 2022 року ОСОБА_2 здійснював оплату з призначенням платежу: зарахування коштів згідно з кредитним договором №1/4025864 від 15.10.2020 (а.с 50-55) по 12000,00 грн щомісяця. За ствердженням представника відповідача саме відповідач продовжує сплачувати обов`язкові кредитні платежі й надалі за кредитним договором, оскільки він є поручителем за кредитом.

Станом на дату розгляду справи в суді кредит у повному обсязі не погашено. Транспортний засіб, придбаний в кредит, зареєстрований на відповідача та знаходиться у користуванні відповідача, що не заперечувалося жодним з учасників.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.07.2023 (номер довідки 339692348) (а.с. 64-65) відповідач ОСОБА_2 є власником та орендодавцем такого нерухомого майна:

- земельна ділянка, кадастровий номер: 5324881900:00:014:0043, площею 2,4455 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Кленачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області;

- земельна ділянка кадастровий номер: 5324881900:00:007:0113, площею 0,3352 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кленачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Орендарем земельних ділянок є сільськогосподарський виробничий кооператив «Перемога» (ідентифікаційний код: 05423113).

Застосовані судом норми права

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою ВР України від 27.02.1991 N 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішеннях інших органів (посадових осіб) регулюються розділом VI ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до п. 24 Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.04.2002 № 564, виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу, грошового забезпечення батькам-вихователям, а також сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за батьків-вихователів здійснюються за рахунок коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за відповідною програмою, згідно з Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях за принципом "гроші ходять за дитиною", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. N 552 (Офіційний вісник України, 2019 р., N 53, ст. 1840).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Судом встановлено, що позивачка та відповідач є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітня дитина проживає разом з матір`ю, що не заперечувалося відповідачем.

На підставі рішення суду з відповідача на утримання дитини на даний час стягуються аліменти у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Раніше з відповідача на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 стягувалися аліменти у більшому розмірі, а саме частка від усіх його видів заробітку/доходу. Пізніше за його позовом такий розмір аліментів судом було зменшено у зв`язку з тим, що відповідач мав обов`язок сплачувати аліменти (1/10 частка від доходів) на утримання іншої спільної повнолітньої дитини позивачки та відповідача ОСОБА_5 . На даний час такі виплати припинилися, а підстави для зменшення попередньо встановленого судом розміру аліментів відпали.

Суд також зазначає, що ані у позивачки як отримувача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ані у відповідача як платника аліментів не змінилися обставини, наведені у ч. 1 ст. 192 СК України, що полягали б у зміні матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, порівняно з часом видання судом наказу про стягнення аліментів у вересні 2022 року та ухвалення рішення про зменшення розміру аліментів у листопаді 2022 року. Принаймні, сторонами таких доказів не надано та під час судового розгляду не здобуто.

Основним правовим питанням, яке постало перед судом у розглядуваній справі, є те, чи може той факт, що попередня підстава для зменшення розміру аліментів відпала (припинилася), бути підставою для повернення (зміни) до раніше визначеного судом розміру аліментів на утримання дитини, що призведе до збільшення останнього розміру (зменшеного судом).

Адже позивачка фактично намагається не збільшити розмір аліментів з підстав, викладених у пунктах 1 - 3-2 ст. 182, ч. 1 ст. 192 СК України, а повернути його до попередньо визначеного судом, що існував до зменшення судом такого розміру щомісячних періодичних виплат (аліментів), що стягувалися з відповідача.

Відповідач же, заперечуючи можливість та необхідність збільшення розміру аліментів, посилався на підстави, що визначені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 182 СК України, а саме наявність на його утриманні дітей, позбавлених батьківського піклування, та матері пенсійного віку, а також періодичне погашення відповідачем кредиту, отриманого подружжям на ім`я позивачки.

Аналіз положень ст. 182, 192 СК України та ст. 273 ЦПК України свідчить про те, що зміна будь-яких життєвих обставин дитини, отримувача аліментів, платника аліментів, що впливають на визначений раніше розмір платежів, може бути підставою для зміни розміру аліментів як періодичних платежів, а перелік обставин, що можуть впливати на рішення суду при визначенні нового розміру аліментів, наведений у пунктах 1 - 3-2 ч. 1 ст. 182 СК України, не є вичерпним.

Отже, викладені позивачкою обставини, які законодавець визначив як інші обставини, що мають істотне значення (п. 4 ч. 1 ст. 182 СК України), належать до обставин, які підлягають урахуванню судом при визначенні розміру аліментів на утримання дитини (впливають на такий розмір). І, вочевидь, зміна цієї обставини, зокрема, припинення виплати на іншу дитину, що вплинуло на зменшення попередньо визначеного розміру аліментів, може бути підставою для зміни раніше визначеного розміру аліментів.

Ураховуючи призначення та мету аліментів на утримання дитини, виходячи із системного аналізу вищенаведених положень Конвенції про права дитини, Конституції України, СК України, ЦПК України, Закону України «Про охорону дитинства», надаючи відповідь на основне правове питання у розглядуваній справі, суд виснує, що припинення обставин, які стали підставою для зменшення раніше визначеного судом розміру аліментів, може бути підставою для збільшення раніше зменшеного судом розміру аліментів на утримання дитини, якщо внаслідок такого зменшення раніше визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини, а відповідачем не доведено наявність та вплив на його платіжостроможність інших обставин, у тому числі наведених у п. 1-4 ч. 1 ст. 182 СК України.

Суд також ураховує, що виходячи з положень п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, ч. 2 ст. 182 СК України, одна чверть від заробітку (доходу) платника аліментів є практично мінімальним та безспірним розміром аліментів, що підлягає стягненню на утримання однієї дитини. На даний час дитина отримує аліменти, що не відповідають мінімальному рекомендованому розміру аліментів на одну дитину, та, у даному випадку, виходячи з доходу відповідача (26840,00 грн), такий розмір аліментів ( 1/4 від заробітку (доходу) буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Намагання та бажання матері поліпшити матеріальну базу на утримання свої дитини шляхом пред`явлення позову про зміну розміру аліментів, суд не уважає зловживанням правами, та не погоджується в цій частині з аргументами відповідача, оскільки право на пред`явлення такого позову прямо передбачено ст. 192 СК, 273 ЦПК України.

Що стосується кредитного договору, укладеного банківською установою з позивачкою як позичальником та відповідачем як поручителем та заставодавцем, та погашення заборгованості за таким договором відповідачем, то суд не уважає такі обставини такими, що доводять необхідність залишити розмір аліментів у раніше визначеному судом розмірі, оскільки сам договір був укладений до розірвання шлюбу, такі обставини існували як станом на визначення розміру аліментів перший раз у розмірі однієї чверті від заробітку /доходу відповідача, так і станом на дату зменшення розміру аліментів другий раз до розміру 1/6 від заробітку/доходу відповідача. Крім того, згідно з доказами, наданими відповідачем, останній платіж ним було зроблено у вересні 2022 року, тоді як зменшено розмір аліментів було у листопаді 2022 року, отже причинно-наслідкового зв`язку розміру аліментів з таким погашенням кредиту суд не убачає. Доказів неналежного виконання умов кредитного договору позивачкою відповідачем не надано. Сам автомобіль перебуває у володінні та користуванні відповідача. Крім того, відповідач поручився за належне виконання умов такого договору позивачкою, отже погашення кредиту є його договірним обов`язком.

Що стосується матері відповідача як пенсіонерки та особи похилого віку, яка нібито перебуває на його утриманні, то суд зазначає, що надання відповідачем добровільної допомоги, у тому числі фінансової, матері, яка є пенсіонеркою, не свідчить, що його матір перебуває на повному його утриманні. Утримання осіб, у тому числі непрацездатних батьків, передбачає перебування особи (утриманця) на тривалому або постійному матеріальному або грошовому забезпеченні з боку інших осіб (у даному випадку повнолітнього сина - відповідача), і ця допомога повинна бути основним джерелом для існування такої особи. Під час судового розгляду даної справи не було беззаперечно встановлено, що матеріальна допомога з боку відповідача є єдиним та основним джерелом доходів його матері, оскільки остання, за його ствердженням, отримує пенсію та, як встановлено судом, має у власності коштовну нерухомість і проживає окремо від відповідача.

Перебування на утриманні платника аліментів непрацездатних батьків не є однозначною підставою для зменшення розміру аліментів. Такий висновок зробив Верховний Суд у справі 760/11934/16-ц від 01.08.2019.

Факт наявності у відповідача як платника аліментів на утриманні й вихованні й інших дітей також не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову про збільшення розміру аліментів, оскільки ці обставини існували й раніше. Окрім того, держава забезпечує утримання дітей - вихованців будинку сімейного типу відповідними виплатами державної соціальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і збільшення розміру аліментів до частки від доходу відповідача на його рідну дитину жодним чином не вплине на матеріальне забезпечення дітей, позбавлених батьківського піклування, що є вихованцями будинку сімейного типу.

Відтак, суд убачає достатньо підстав для збільшення присудженого раніше до стягнення розміру аліментів на дочку сторін у справі до 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача. При цьому, суд також враховує матеріальний стан обох батьків, та вважає, що матеріальний стан відповідача, який отримує дохід як батько-вихователь та орендодавець земельних часток (паїв), дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі, про який просила позивачка, й відсутні істотні перешкоди для сплати аліментів у розмірі однієї чверті доходу для забезпечення належного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Суд уважає, що з урахуванням конкретних обставин справи, на даному етапі життя дитини, необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини буде визначення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому задовольняє позовні вимоги позивачки у цій частині та змінює розмір аліментів шляхом його збільшення.

Що стосується вимоги про відкликання судом виконавчого листа, яку позивачка та її представниця не обґрунтували нормами матеріального чи процесуального права, суд зазначає, що нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено процедуру відкликання судом виконавчого листа, який було видано на виконання рішення суду.

Разом з цим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, або з інших причин, а суд дійшов висновку про необхідність зміни розміру аліментів, тобто у позивача виникне обов`язок сплачувати аліменти за новим судовим рішенням та припиниться за попереднім, то виконавчий лист від 09.01.2023, виданий на виконання рішення суду від 21.11.2022 у справі № 533/638/22, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Розподіл судових витрат

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачка звільнена від сплати судового збору, - відповідно, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 1 073 гривні 60 коп за одну вимогу (збільшення розміру аліментів). Вимога про відкликання виконавчого листа самостійною позовною вимогою не є, тому судовий збір за її розгляд судом не стягується.

Крім того, представниця позивачки у судовому засіданні до судових дебатів просила суд стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, на підтвердження яких надала відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При поданні позовної заяви до суду 17.11.2023, на виконання п. 1 ст. 134, п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, представниця позивачки повідомила, що за попереднім розрахунком судові витрати позивачки на професійну правничу допомогу будуть складати 5000,00 грн.

У судовому засіданні представницею позивачки на підтвердження витрат позивачки на правничу допомогу було надано такі докази: 1) копію договору про надання правничої допомоги від 06.11.2023, укладеного між адвокатом Юрченко А.В. та Бобіренко Т.М., відповідно до умов якого правнича допомога адвоката полягала у зборі доказів та інших документів, підготовці процесуальних документів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів у Козельщинському районному суді, а розмір гонорару становить 8000,00 грн (а.с. 108); 2) розрахунок витрат на правничу допомогу клієнту, за яким загальна вартість наданих послуг за 6 годин роботи буде складати 8052,00 грн, а за домовленістю сторін розмір гонорару визначається на рівні 8000,00 грн (а.с. 109); 3) акт приймання-передачі правничих послуг від 06.03.2024, відповідно до якого за домовленістю сторін розмір гонорару визнано у сумі 8000,00 грн (а.с. 110); 4) квитанцію від 06.06.2024 № 57/23 про прийняття від ОСОБА_1 адвокатом Юрченко А. за ведення справи за її позовом про зміну розміру аліментів до ОСОБА_2 8000,00 грн (а.с. 111).

Представник відповідача проти стягнення витрат у такому розмірі заперечував, уважаючи їх неспівмірними, такими, що не відповідають складності справи, а також не підтвредженими належними доказами, оскільки позивачка проживає за кордоном і не могла фізично підписати договір у той день, коли його було укладено, та не могла розрахуватися з адвокатом за договором готівкою у день, коли складена квитанція.

Представниця позивачки стверджувала, що договір та акт приймання-передачі правничих послуг підписувався її клієнткою особисто, після чого договір сканувався та переселився їй електронною поштою. Щодо передання готівки за договором, пояснила це тим, що готівка була передана від імені позивачки іншими особами, що проживають в Україні.

Суд уважає, що підписання та пересилання договору та акту за допомогою сучасних методів кумунікації шляхом сканування підписаного договору та направлення на електронну пошту адвоката, а також проведення розрахунку за договором з адвокатом від імені позивачки іншими особами є допустимим та в цілому не може бути підставою для відмови у стягненні понесених позивачкою витрат з відповідача.

Зі сторони позивачки надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених нею витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг за договором, розрахунок витрат та квитанцію на підтвердження фактичної сплати суми гонорару. Такі докази були вручені представнику відповідача.

Відповідач же не довів перед судом неспівмірність витрат, понесених позивачкою на правову допомогу. Будь-яких доказів чи аргументів щодо неспівмірності (невідповідності ринковим цінам на такі послуги, чи невідповідність складності справи тощо) не надав. У якому саме розмірі відповідач уважав витрати співмірними та такими, що відповідають, на його думку, критерію розумності та дійсної вартості таких витрат, - не повідомив. Суд зазначає, що недостатньо просто заявити про неспівмірність витрат на правову допомогу, що понесені іншою стороною. Неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, зважаючи на те, що договір між представницею позивачки (адвокатом) та позивачкою було укладено 06.11.2023, з позовом представниця позивачки від імені позивачки звернулася 17.11.2023, то представниці позивачки на етапі подання позову до суду було відомо, що попередній розрахунок витрат на допомогу її клієнтці складає суму гонорару, зазначену у договорі (8000,00 грн), а не 5000,00 грн, про які було у строки та у порядку, встановлені процесуальним законом, повідомлено відповідача.

Зважаючи на те, що позивачкою чи її представницею з незрозумілих причин не було завчасно у порядку та у строки, визначені ЦПК, повідомлено іншу сторону та суд про витрати позивачки на професійну правничу допомогу саме у такому розмірі (8000,00 грн), суд уважає за можливе зменшити розмір витрат позивачки на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 5000,00 грн, які документально підтверджені та про які було завчасно у порядку, визначеному п. 1 ст. 134, п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомлено відповідача.

На думку суду, судові витрати у такому розмірі, що понесені позивачкою, відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими та обтяжливими для відповідача. Розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для позивачки та дитини, що перебуває на її утриманні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 14, 19, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками ВС, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, утримуваних зі ОСОБА_2 на підставі рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2022 року у цивільній справі № 533/638/22 на користь ОСОБА_1 , до розміру 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Козельщинським районним судом Полтавської області 09 січня 2023 року по справі № 533/638/22 про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.09.2022 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 гривень 60 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаного строку не буде подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ; тел.: НОМЕР_7 ).

Представник позивача: адвокат Юрченко Аліна Володимирівна (адреса: вулиця Пушкіна, буд. 25, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_8 ; тел.: НОМЕР_9 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ; тел.: НОМЕР_11 ).

Представника відповідача: адвокат Портянко Євген Вікторович (адреса: АДРЕСА_4 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_9 ; тел.: НОМЕР_12 ).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11 березня 2024 року.

Суддя В.П. Козир