Ухвала

від 19.02.2024 по справі 531/2273/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

19.02.2024

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 531/2273/19

Провадження № 1-кп/553/44/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої особи ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , їх захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

здійснивши у відкритому судовому засіданні у залі суду підготовче засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170180000499 від 05.09.2018 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в:

03.12.2019 Кобеляцькою місцевою прокуратурою Полтавської області на розгляд Карлівського районного суду Полтавської області скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018170180000499 від 05.09.2018 у відношенні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , згідно з яким останнім пред`явлено звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у привласненні і розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у відповідності до наказу № 145 - К від 07.09.2015, працюючи на посаді начальника складу паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ) ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна», розташованого за адресою: вул. Мар`янівська, 1, с. Мартинівка Карлівського р-ну Полтавської області, у відповідності договору про повну матеріальну відповідальність від 15.10.2015, будучи відповідальною за зберігання довірених їй підприємством матеріальних, цінностей та будучи ознайомлена з обов`язками начальника складу ПММ затверджених директором ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна» 03.10.2016 відповідала за: здійсненням контролю прийому ПММ на склад по кількості, із оформленням відповідних документів; виконанням організаційно - розпорядчих функцій по діяльності складу ПММ; керуванням роботою по раціональному розміщенню ПММ на складі; контролем добору і видачі ПММ замовникові по видаткових накладних в присутності охорони підприємства; контролюванням та веденням обліку складських операцій, установленої звітності та інше. При чому у ОСОБА_5 в ході спілкування із іншим працівником підприємства виник умисел на привласнення та розтрату майна підприємства, а саме дизельного палива та пального.

Далі ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, зловживаючи службовим становищем за для вчинення задуманого кримінального правопорушення, направленого на привласнення та розтрату ввіреного їй майна, вступила у злочинну змову з ОСОБА_6 , який у відповідності до наказу директора ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна», № 199-К від 18.09.2015, працював на посаді сторожа ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна», розташованого за адресою: вул. Мар`янівська, 1, с. Мартинівка Карлівського р-ну Полтавської області, згідно договору про повну матеріальну відповідальність працівника від 15.10.2015, був відповідальним за зберігання довірених йому підприємством матеріальних цінностей та згідно з обов`язками співробітника охорони, затвердженими директором ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна» і 18.08.2015, був зобов`язаний забезпечувати всіх заходів щодо охорони об`єкта, зокрема, збереження матеріальних цінностей,

З початку вересня 2017 року по кінець серпня 2018 року, ОСОБА_5 , за попередньою змовою із ОСОБА_6 , у робочий час, перебуваючи на робочому місці, а саме на території складу ПММ ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна», розташованого за вищевказаною адресою, маючи єдиний злочинний умисел, направлений на привласнення та розтрату ввіреного майна, шляхом вільного доступу, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, повторно вчинювала тотожні злочинні дії з періодичністю близько трьох разів протягом одного місяця, а саме: спочатку ОСОБА_5 із металевих ємкостей (цистерн) розташованих на території складу та відведених для зберігання пального на потреби підприємства, протиправно та безоплатно привласнила, наповнюючи за допомогою ручного насосу по 10 каністр ємкістю по 20 літрів за кожним разом, дизельне пальне, в загальній кількості 7861,26 літрів, вартістю 25,25 грн, за один літр, на загальну суму 198496,86 грн та по одній/дві каністри кожного разу, ємністю по 10 літрів бензину в загальній кількості 3082,58 л., вартістю 28,05 грн за один літр, на загальну суму 86466,37 грн., після чого ОСОБА_9 спочатку переносив заповнені каністри із пальним до приміщення туалету неподалік складу ПММ, а в подальшому самостійно вивозив його на власному автомобілі марки «DAEWOO FSO LANOS» сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 за територію підприємства до свого домогосподарства, яким розпорядився на власний розсуд.

ОСОБА_6 обвинувачується у привласненні і розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, а саме ОСОБА_9 , у відповідності до наказу директора ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна» № 199-К від 18.09.2015, працюючи на посаді сторожа ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна», розташованого за адресою: вул. Мар`янівська, 1; с. Мартинівка Карлівського р-ну Полтавської області, згідно договору про повну матеріальну відповідальність працівника від 15.10.2015, будучи відповідальним за зберігання довірених йому підприємством матеріальних цінностей та згідно з обов`язками співробітника охорони, затвердженими директором ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна» 18.08.2015, був зобов`язаний забезпечувати всіх заходів щодо охорони об`єкта, зокрема, збереження матеріальних цінностей, при цьому у ОСОБА_10 виник умисел на привласнення майна підприємства, а саме дизельного пального та бензину.

Далі Блищик ОЛ, реалізовуючи свій злочинний умисел для вчинення задуманого кримінального правопорушення, направленого на привласнення та розтрату ввіреного майна, вступив у злочинну змову із працівником підприємства з числа керівників - ОСОБА_5 , яка призначена на посаду начальника : складу ПММ ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна», розташованого за адресою: вул. Мар`янівська. 1. с. Мартинівка Карлівського p-ну Полтавської області, та яка у відповідності до договору про повну матеріальну відповідальність від 15.10.2015, будучи відповідальною за зберігання довірених їй підприємством матеріальних цінностей та будучи ознайомленою з обов`язками начальника складу ПММ, затверджених директором ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна» 03.10.2016, виконувала організаційно - розпорядчі функцій по діяльності складу ПММ та відповідала: за здійснення контролю прийому ПММ на склад по кількості, із оформленням відповідних документів; за керуванням роботою по раціональному розміщенню ПММ на складі; за контролем добору і видачі ПММ замовникові по видаткових накладних в присутності охорони підприємства; за контролювання та веденням обліку складських операцій, установленої звітності та інше, а у відповідності до злочинної домовленості повинна була наповнювати ємкості (каністри) дизельним пальним та бензином, належним підприємству, які в подальшому ОСОБА_9 повинен перевозити на належному йому автомобілі марки «DAEWOO І FSO LANOS» сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 за територію підприємства та частину використовувати у власних цілях, а частину реалізувати.

З початку вересня 2017 року по кінець серпня 2018 року, ОСОБА_9 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , у робочий час, перебуваючи на робочому місці, а саме на території складу ПММ ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату, імені Халтуріна», і розташованого за вищевказаною адресою, маючи єдиний злочинний умисел, направлений на привласнення та розтрату ввіреного майна, шляхом вільного доступу,, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, вчинювали тотожні злочинні дії з періодичністю близько трьох разів протягом одного місяця, а саме: спочатку ОСОБА_5 із металевих ємкостей (цистерн) розташованих на території складу та відведених для зберігання пального на потреби підприємства, протиправно та безоплатно привласнила наповнюючи за допомогою ручного насосу по 10 каністр ємкістю по 20 літрів за кожним разом, дизельне пальне, в загальній кількості 7861,26 літрів, вартістю 25,25 грн, за один літр, на загальну суму 198496,86 грн та по одній/дві каністри кожного разу, ємністю по 10 літрів бензину в загальній кількості 3082, 58 л., вартістю 28,05 грн за один літр, на загальну суму 86466,37 грн, після чого ОСОБА_11 спочатку переносив заповнені каністри із пальним до приміщення туалету неподалік складу ПММ, а в і подальшому самостійно вивозив його на власному автомобілі марки «DAEWOO FSO LANDS» сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 за територію підприємства до свого домогосподарства, яким розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_12 ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна» було заподіяно матеріального збитку на загальну суму 284963, 19 грн.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.12.2019 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018170180000499, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, направлено для розгляду по суті до Чутівського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24.12.2021 задоволено подання Чутівського районного суду Полтавської області, кримінальне провадження № 12018170180000499 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, направлено для розгляду до Ленінського районного суду м. Полтави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021 справу передано на розгляд судді ОСОБА_13 .

За ухвалою суду від 24.06.2022 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, призначено до судового розгляду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.11.2023 №1162/0/15-23 суддю Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_13 звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату суду № 168 від 06.12.2023 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв`язку із виходом судді ОСОБА_13 у відставку був призначений повторний автоматизований розподіл справи № 551/2273/19.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

За ухвалою судді ОСОБА_1 від 07.12.2023 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Директором ПП «Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна» ОСОБА_14 на розгляд суду подано клопотання про відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

За змістом внесеного клопотання, кримінальне провадження здійснювалось за заявою потерпілого, відповідно до п.3 ч.1 ст.477 КПК України (в редакції до 11.01.2019), тобто у формі приватного обвинувачення. Завдана кримінальним правопорушенням шкода не має непоправного характеру і становище, яке мали особи до вчинення посягання поновлено у зв`язку з порозумінням та примиренням, без застосування встановлених державою заходів примусу, тому потерпілий прохає закрити провадження з підстав відмови від обвинувачення та заявленого цивільного позову.

В судовому засіданні представник потерпілої особи ОСОБА_4 заявлене клопотання підтримав та прохав закрити кримінальне провадження, а цивільний позов залишити без розгляду. Від іншого представника ОСОБА_15 та директора ПП «Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна» ОСОБА_14 надійшли заяви про підтримання раніше поданого клопотання.

Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував, посилаючись на наявність підстав для закриття кримінального провадження.

Обвинувачені та їх захисники підтримали клопотання про закриття кримінального провадження. Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши надані в розпорядження суду матеріали кримінального провадження, суд зазначає про наступне.

Згідно ч.4ст. 26 КПК Україникримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Стаття 284 КПК Українивизначає підстави закриття кримінального провадження, а саме: пункт 7 ч.1 цієї статті встановлює, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо обставини передбачені п.7 ч.1ст.284 КПК Українивиявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 477 КПК Українив редакції, що була чинна на момент вчинення кримінальних правопорушень та на момент подання заяви про злочин, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам).

Зміни дост. 477 КПК Українибули внесені 06.12.2017 та введені в дію з 11.01.2019. Тобто до 11.01.2019 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4ст. 191 КК України, було провадженням у формі приватного обвинувачення.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред`явлено звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, у період з вересня 2017 по серпень 2018 року відносно ПП «Бурякорадгоспу цукрокомбінату імені Халтуріна», а тому внесення відомостей до ЄРДР та досудове розслідування здійснювалось у формі приватного обвинувачення відповідно до п.3 ч.1ст. 477 КПК України(в редакції до 11.01.2019).

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на час вчинення діянь, що їм інкримінуються, перебували у трудових відносинах з ПП «Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна», а також останнім пред`явлено звинувачення у заподіяні матеріального збитку на загальну суму 284963,19 грн виключно ПП «Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна» .

З 11.01.2019 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4ст.191КК України було виключено з переліку приватного обвинувачення, разом з тим, внесення змін дост.477 КПКне позбавляє права потерпілого звернутися до суду із заявою про відмову від обвинувачення, позаяк досудове розслідування розпочато у формі приватного обвинувачення і тому має бути закінчено з дотриманням норм, що визначають особливості розгляду справ приватного обвинувачення.

Загальне правило щодо дії кримінального процесуального закону в часі відповідно до ч. 1ст. 5 КПКпередбачає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цьогоКодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №288/1158/16 вказано на те, що «критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного і приватного інтересу як об`єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв`язання без застосування заходів кримінальної репресії.

Попри суспільну небезпечність кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, як і будь-яких інших злочинів, їх визначальною ознакою є домінування приватного інтересу над публічним, яке надає вирішального значення волевиявленню потерпілого для притягнення чи непритягнення особи до кримінальної відповідальності. Головна ідея запровадження цієї особливої кримінальної процедури у правову систему України полягає в тому, що законодавець надає пріоритет свободі особистості у царині, яка віддана на розсуд індивіда і не може бути об`єктом втручання держави.

Злочини, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, завдають шкоди головним чином інтересам окремих осіб, здебільшого, не є тяжкими і зумовлені локальними конфліктами, їх небезпека для держави й суспільства не є значною, а порушені права потерпілих можуть бути ефективно захищені як за допомогою кримінально-правових механізмів, так і в альтернативний спосіб. Завдана цим особам шкода зазвичай не має непоправного характеру, і становище, яке вони мали до вчинення посягання, може бути поновлено, в тому числі, шляхом порозуміння, примирення, компенсації й іншим чином без застосування встановлених державою заходів примусу.

У цих випадках, які є винятками із засади публічності, законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.

Обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури - чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.

Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першоїстатті 477 КПКможе бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті26, пунктом сьомим частини першої статті 284цьогоКодексупідлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством).

Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв`язку зі злочином конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається устатті 26 КПКі полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом».

Системний аналіз приписів ч.4 ст.26, п.7 ч.1 ст.284та ст.477 КПКз урахуванням наведених положень у постанові Великої Палати Верховного Суду свідчить, що волевиявлення потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є вирішальним у питаннях щодо початку та припинення (закриття) такого провадження. Виникнення у потерпілого права відмови від обвинувачення у такому провадженні нерозривно пов`язане із моментом реалізації початку досудового розслідування, і кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості обмеження названого права потерпілого в цьому провадженні.

Отже, позбавлення потерпілого під час судового провадження наявного в нього з початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення права на відмову від обвинувачення, шляхом звуження поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (виключення п.3 ч.1ст.477 КПК), не відповідатиме принципу правової визначеності як складової вимоги верховенства права. Так, законодавчі зміни в частині проваджень у формі приватного обвинувачення та, відповідно, обмеження права потерпілого на відмову від обвинувачення має базуватися на наданні можливості останньому передбачати наслідки своєї поведінки. Тобто, потерпілий, який ініціював провадження у справі приватного обвинувачення та вже набув права на відмову від обвинувачення, повинен мати чітке розуміння наслідку змін законодавчого регулювання щодо своїх прав, а саме чи вправі буде він відмовитися від обвинувачення з метою закриття такого провадження.

Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №149/3394/18, провадження №51-3184км19.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були найманими працівниками у потерпілого, відповідно до обвинувального акту завдали шкоду безпосередньо ПП «Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна» та представник потерпілого відмовився від обвинувачення у даному кримінальному провадженні і його відмова є безумовною підставою для закриття такого кримінального провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання потерпілої особи про відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення та як наслідок закриття кримінального провадження.

Заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов підлягає залишенню без розгляду, речові докази відсутні, застосований захід забезпечення у виді арешту майна слід скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.26,284,370-372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Кримінальне провадження № 12018170180000499 від 05.09.2018 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, закрити у зв`язку з відмовою представника потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Цивільний позов Приватного підприємства «Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Хартуріна», ЄДРПОУ 00384934, про стягнення з ОСОБА_6 матеріальних збитків в розмірі 144000,37 грн залишити без розгляду.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 07.12.2018 на вилучене 05.12.2018 в ході обшуку майно та передати його власнику. Процесуальні витрати на залучення експерта віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Ленінський районний суд м.Полтави. Ухвала набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1