Постанова

від 06.03.2024 по справі 204/5753/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/325/24 Справа № 204/5753/20 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімової - Бандюкової Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз Кирило Тарасович, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року у справі № 204/5753/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна Михайла Самуіловича, приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, треті особи - державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія Вячеславівна, Придніпровська товарна біржа, ОСОБА_4 , Акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання договору купівлі-продажу, електронних торгів та протоколу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна Михайла Самуіловича, приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, треті особи - державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія В`ячеславівна, Придніпровська товарна біржа про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідченого 22 січня 1996 року Придніпровською товарною біржою за реєстраційним номером № 121-НД/41-Н; визнання недійсними проведених 30 квітня 2020 року ДП «СЕТАМ» електронних торгів за номером лота 416516; визнання недійсним акту про проведені електронні торги, складеного 21.05.2020 приватним виконавцем Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілією; визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія НОН 098446/р № 435, виданого 03 червня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С.; визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно індексний номер 52508995 від 03 червня 2020 року; скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 36744652; про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення позивачки до квартири АДРЕСА_1 .; витребування з чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1205784212101.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 звернулася до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з уточненою позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна Михайла Самуіловича, приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія Вячеславівна, Придніпровська товарна біржа, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зареєстрованого 22 січня 1996 року на Придніпровській товарній біржі за реєстраційним номером № 121-НД/41-Н від 22.01.1996 року; визнання недійсними проведені ДП «СЕТАМ» 30 квітня 2020 року електронні торги за номером лота 416516 та протокол № 477808 проведення електронних торгів щодо 53/100 частин житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 145,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; визнання недійсним акту про проведені електронні торги, складеного 21 травня 2020 року приватним виконавцем Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А.; визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія НОН 098446/р № 435, виданого 03 червня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С.; визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно індексний номер 52508995 від 03 червня 2020 року; скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 36744652; усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні житлом шляхом вселення її до квартири АДРЕСА_1 в межах 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1205784212101, що складається з наступного майна: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 145,4 кв. м., житлова площа 81,2 кв. м., літня кухня літ. Б, сарай літ. В, сарай літ. Г. вбиральня літ. Ж, огорожа, споруди мостіння № 1-9, I; витребування з чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1205784212101, що складається з наступного майна: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 145,4 кв. м., житлова площа 81.2 кв. м., літня кухня літ. Б, сарай літ. В. сарай літ. Г. вбиральня літ. Ж, огорожа, споруди мостіння № 1-9, I (том № 1, а.с. 50 - 76).

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона з 24 листопада 1988 року зареєстрована та проживає у буд. АДРЕСА_2 .

Підставою для вселення за згоди власника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та інших членів сім`ї до вказаного житлого приміщення були обставини перебування позивачки у шлюбі з ОСОБА_7 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

На підставі рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради № 816/3 від 07 серпня 1981 року, за ОСОБА_6 право власності затверджено на 53/100 частки домоволодіння, а подальша перереєстрація права власності не проводилась. Померла ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

01.12.2007 року заведена спадкова справа після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_7 за № 981/2007. Після смерті чоловіка вона, як дружина, своєчасно заявила державному нотаріусу Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є. В. про вступ у спадщину та прийняття спадщини, яка складається з наступного майна: житлового будинку АДРЕСА_2 літ. А-1, загальною площею 145,4 кв. м., житловою площею 81.2 кв. м., літньої кухні літ. Б, сараю літ. В, сараю літ. Г., вбиральні літ. Ж., огорожі, споруди мостіння № 1-9, І.

Позивачка зазначає, що з 2007 року вона належним чином виконувала всі вимоги державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є. В. щодо збирання на запити нотаріуса документів, які, на думку нотаріуса є необхідними для видачі їй свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка та інших родичів. При цьому, весь вказаний період часу вона не тільки мала зареєстроване місце проживання у спірному домоволодінні, але й фактично проживала у ньому, щодо якого подала заяву про прийняття такого у спадщину.

22 червня 2020 року вказаним нотаріусом їй було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину з обгрунтуванням того, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 213427205 від 22 червня 2020 року, сформованого Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою право власності на 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 належить не спадкодавцю, а іншій особі.

Так, нею було з`ясовано, що 03 червня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М. С., на виконання вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про проведені електронні торги (Державне підприємство СЕТАМ), реєстраційний номер лота: 416516, дата проведення 30 квітня 2020 року, складеного 21.05.2020 року приватним виконавцем Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А., посвідчено, що ОСОБА_1 є власницею 53/100 частки домоволодіння АДРЕСА_2 . За інформацією з вказаного свідоцтва 53/100 частки належало боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_5 , що має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22.01.1996 року Придніпровською товарною біржою за реєстр. № 121-НД/41-Н, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2020 року, № запису 35055142, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1205784212101. Вказана частка домоволодіння придбана за 434500,00 грн. Саме щодо вказаної частки (53/100) щодо домоволодіння АДРЕСА_2 відкрита спадкова справа і позивачкою заявлено про прийняття саме вказаної спадщини. Адвокатом Бутенком О.О. отримано інформацію з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої власником спірної 53/100 частки домоволодіння АДРЕСА_2 є відповідачка ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з офіційного сайту ДП СЕТАМ https://setam.net.ua/auction/417528 30 квітня 2020 року дійсно відбулись торги щодо спірного нерухомого майна: 53/100 частин житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, заг.пл. 145,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , лот № 416516. Відповідно до інформації про характеристику лоту, передбачено: Зареєстровано 4 повнолітні особи, що вказує на обізнаність покупця про сервітутні права третіх осіб на спірне майно.

Згідно з інформацією з АСВП станом на 07.09.2020 року щодо ОСОБА_5 , в правовому статусі боржника наявне завершене виконавче провадження № НОМЕР_2, на користь Стягувача: ОСОБА_4 . Приватний виконавець Бурхан - Крутоус Л.А.

20 серпня 2020 року, приблизно о 09 год. 00 хв., коли позивачка перебувала на роботі, їй зателефонували сусіди і повідомили про те, що невідомі особи зламали хвіртку та двері у житловий будинок, проникли до нього, а через вікна будинку викидають її речі. Стверджує, що прибувши за місцем свого проживання вона викликала поліцію та адвокатів, а особа, яка назвалася ОСОБА_8 та який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , повідомив, що в виданій йому довідці в будинку не зареєстровано місця проживання щодо жодної особи, а тому він не пустить її до житла і власні дії щодо його звільнення від її меблів, одягу та інших речей не припинить.

21 серпня 2020 року позивачкою подане повідомлення про злочин через незаконне виселення та підробку документів для реєстрації права власності.

Стверджує, що станом на дату звернення з позовом позивачка фактично позбавлена права користування спірним житлом, а оскільки іншого житла вона не має, вимушена винаймати платно житло для власного проживання.

Вважає, що недопущення її до житла, без додержання процедури звернення до суду, є грубим порушенням її конституційного права на житло, що гарантоване ст. 47 Конституції України, а тому просить суд усунути їй перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення, що є ефективним способом захисту, не дивлячись на наявність/відсутність у останньої речового права власності на частку у домоволодінні. Разом з цим, стверджує, що вона є єдиним спадкоємцем 53/100 частки домоволодіння АДРЕСА_2 , про що нею своєчасно та належним чином було заявлено нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Так, зазначає, що власниця 53/100 частки спірного домоволодіння ОСОБА_6 мала доньку ОСОБА_9 , яка по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , мала фактичне і зареєстроване місце проживання за адресою спірного домоволодіння та фактично здійснювала управління часткою в домоволодінні після смерті своєї матері. Сином ОСОБА_9 був ОСОБА_7 , який також був прописаний і фактично проживав у спірному домоволодіння по день своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в свою чергу, фактично здійснював управління і володіння спадковим майном після смерті своєї матері. Разом з цим, стверджує про те, що 22 січня 1996 року ОСОБА_6 , якій в 1996 році виповнилось 82 роки, не здійснювала відчуження власного єдиного житла - частки у будинку АДРЕСА_2 , про вказану подію остання нікого не повідомляла. При цьому зазначає, що укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна передбачало державну реєстрацію та фактичну передачу такого майна, чого до 2020 року так і не відбулось. Тобто з 1996 року по 2020 рік ніхто і знати не міг про укладення договору стосовно частки у домоволодінні. Зазначає, що договір купівлі-продажу частки домоволодіння від 22 січня 1996 року, на виконання вимог ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР, не перереєстрований. При цьому, державна реєстрація права власності за ОСОБА_5 щодо вказаного договору у 2020 році є безпідставною, адже такий договір не був нотаріально посвідчений та не зареєстрований в бюро технічної інвентаризації. При цьому, передбачена ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» умова, за якою угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, не замінює нотаріального посвідчення. З цих підстав вважає, що і біржовий договір купівлі-продажу, як і проведені електронні торги та протокол № 477808 проведення електронних торгів мають бути визнані недійсними. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Визнано недійсними проведені ДП «Сетам» 30 квітня 2020 року електронні торги за номером лота 416516 та протокол № 477808 проведення електронних торгів щодо 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 145,5 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами.

Визнано недійсним акт про проведені електронних торгів, складений 21 травня 2020 року приватним виконавцем Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія на номер: НОН 0988446/р № НОМЕР_1 , виданого 03 червня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно індексний номер 52508995 від 03 червня 2020 року.

Усунено ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення до квартири АДРЕСА_1 в межах 53/100 частин житлового будинку, загальною площею 145,5 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1205784212101.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 145,5 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1205784212101.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз Кирило Тарасович, звернулася до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що позивачка особисто зазначає про кримінальний характер обставин і дій, пов`язаних з продажем спірної частини будинку та встановлення цих обставин і доведення їх належним чином можливо лише у кримінально-процесуальному порядку. Без вироку суду, що набрав законної сили по даному питанню, не можливо встановити фактичні обставини цієї цивільної справи та всебічно і повно її розглянути.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу спірного майна від 22 січня 1996 року взагалі не укладався і є нікчемною угодою на підставі листа директора Придніпровської товарної біржі, і разом з цим зазначає, що копія договору купівлі-продажу від 22 січня 1996 року відсутня як в матеріалах виконавчого провадження, так і в матеріалах цивільної справи. Однак суд не встановив, яким чином цей договір послугував підставою для реєстрації прав власності на спірну частину домоволодіння за боржником перед реалізацією цієї частини з торгів, тобто суд першої інстанції допустив припущення, що цей договір взагалі не укладався, а встановивши цей факт, суд вийшов за рамки позовних вимог, адже такий договір ніхто не оспорює.

Що стосується державної реєстрації, то відповідачка покладалась на відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто не знала та не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, тому вона вважає, що набула право на це майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, як добросовісний набувач, який, в силу усталеної судової практики, не повинен нести індивідуальний та надмірний тягар з приводу витребування у нього майна, придбаного у законний спосіб, що не буде складати справедливий баланс між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягнути. Доводи сторони відповідача з цього приводу судом першої інстанції були проігноровані та в рішенні суду їм правової оцінки не надавалось.

За усталеною судовою практикою суду належить встановлювати обставини, які могли б свідчити про недобросовісність відповідача, адже його добросовісність суди не ставлять під сумнів, чому суд першої інстанції уваги не надав та таких обставин не встановлював.

Відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз К.Т., вважає, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, крім того, що позивач не надала суду достатніх доказів, що у 1996 році угода на товарній біржі не укладалась, як і не надала доказів належності їй спірного майна, адже їй нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз К.Т просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, оскільки рішення суду постановлено з грубим порушенням норм як процесуального, так і матеріального права.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року витребовано цивільну справу № 204/5753/20 у Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

07 вересня 2023 року цивільна справа надійшла до апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2023 року справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення.

25 вересня 2023 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено додаткове рішення у справі, яким вирішено питання розподілу судових витрат у справі.

03 жовтня 2023 року цивільна справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року апеляційна скарга залишалась без руху та 13 жовтня 2023 року відповідачка усунула зазначені в ухвалі суду недоліки.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз К.Т.

Копію ухвали та апеляційної скарги сторонам судом надсилалось поштою 17 жовтня 2023 року та на електронну пошту сторін того ж дня та 18 жовтня 2023 року ( том № 4, а.с.218-226).

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року та призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз К.Т., до розгляду по суті.

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи булла повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою (том № 4, а.с. 259 зв.).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року представник відповідача - Державного підприємства «СЕТАМ» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (том № 4, а.с. 259 зв).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року відповідач -приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін М.С. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (том № 4, а.с. 259 зв).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року відповідач -приватний виконавець Бурхан-Крутоус Л.А. не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою (том № 4, а.с. 259 зв).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року третя особа - державний нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є. В. не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою (том № 4, а.с. 259 зв).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року представник третьої особи - Придніпровської товарної біржи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (том № 4, а.с. 259 зв).

Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Мороз К.Т., пояснення позивачки ОСОБА_2 , пояснення представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Аракелову А.Р., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз К.Т., задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Як вбачається із частини 3 вказаної вище статті, судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 4 вказаної вище статті передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 вказаної вище статті, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Саме таким вимогам і відповідає рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року.

Судом першої інстанції встановлено, що що 21 жовтня 1983 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (нині ОСОБА_2 ) укладено шлюб, про що складено актовий запис № 2267.

З домової книги по АДРЕСА_2 вбачається, що в кв. АДРЕСА_4 зареєстровані: з ОСОБА_2 (вперше, у зв`язку із заміжжям) з ІНФОРМАЦІЯ_11 року, з 24 листопада 1988 року (постійно), з реєстрації не знята; ОСОБА_7 з 24 листопада 1988 року (постійно) по 03 грудня 2007 року, ОСОБА_11 з ІНФОРМАЦІЯ_11 року (з народження, постійно) по ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_12 з 20 вересня 1959 року (постійно) по 03 грудня 2007 року; ОСОБА_9 з 06 червня 1955 року (постійно) по 03 грудня 2007 року.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що складено актовий запис про смерть № 460.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено актовий запис про смерть № 8197.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис про смерть № 6272.

Зі спадкової справи № 981/2007 (у спадковому реєстрі № 43547304) Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, заведеної після смерті ОСОБА_7 , з поміж іншого вбачається, що: 01 грудня 2007 року із заявою № 2313 про відмову від належної йому частки спадщини, після померлого ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 звернувся його син ОСОБА_11 , а 22 червня 2020 року із заявою № 739 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 - його дружина ОСОБА_2 .

Крім того, зі спадкової справи вбачається, що 04 листопада 1992 року ОСОБА_13 було складено заповіт на усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося на користь ОСОБА_7 , який посвідчено державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. за реєстровим № 2-5322.

З відповіді КП «ДМБТІ» ДОР № 16527 від 29 листопада 2016 року вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року, в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_2 містяться відомості про право власності за: ОСОБА_6 - 7/20 частки (частка не перереєстрована) на підставі договору дарування від 28 квітня 1952 року посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за № 5/3908, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 9 за реєстровим № 186 (том - 1, а. с. 169 та на звороті; том - 2, а. с. 63); ОСОБА_6 - 3/200 частки (частка не перереєстрована) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18 квітня 1962 року, виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-1380, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 133 за реєстровим № 73 (том - 1, а. с. 168 та на звороті; том - 2, а. с. 64 та на звороті); ОСОБА_14 - 47/200 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 березня 1987 року, виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-17, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 400 за реєстровим № 142 (том -2, а. с. 66 та на звороті); ОСОБА_15 - 47/200 частки на підставі договору дарування від 28 січня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Поповою І.В., за реєстровим № 102, зареєстровано в КП «ДМБТІ» ДОР в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 4464738. Крім того, зазначено, що в матеріалах інвентаризаційної справи, міститься рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів від 07 серпня 1981 року за № 816/3 «Про затвердження ідеальних часток», згідно якого за ОСОБА_6 затверджено 53/100 частки домоволодіння (том - 1, а. с. 167 на звороті; том - 2, а. с. 65 та на звороті), але перереєстрація правовстановлюючих документів в КП «ДМБТІ» ДОР не проводилася. Також вказано про те, що листом ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 22 грудня 2011 року № 30586/10/17-231 заборонено проводити будь-які дії, щодо перереєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності ОСОБА_14 ( АДРЕСА_2 ) та, листом ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2012 року № 17522/17332 заборонено проводити будь-які дії, щодо перереєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності ОСОБА_6 (( АДРЕСА_2 ).

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що складено актовий запис про смерть № 2295.

З адресної картки Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 14 листопада 2016 року, яка підтверджена 22 червня 2017 року вбачається, що по АДРЕСА_5 зареєстровані: з 29 квітня 1959 року по 03 грудня 2004 року ОСОБА_6 (уповноважений власник на підставі свідоцтва про право на спадщину) та з 24 листопада 1988 року - ОСОБА_16 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 2410 від 14 листопада 2016 року у кв. АДРЕСА_1 зареєстровані: уповноважений власник - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

З копії виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, відкритого приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. (том - 2, а. с. 119-266), зокрема вбачається, що: боржником у даному виконавчому проваджені є ОСОБА_5 , а стягувачем ОСОБА_4 , категорія стягнення (майнова) - 150000 гривень.

03 березня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір позики грошових коштів, терміном до 11 березня 2020 року, у сумі 150000 гривень, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галушкою О.В. за реєстровим № 159.

12 березня приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галушкою О.В. винесено виконавчий напис № 184 з примусового стягнення з ОСОБА_5 суми боргу за договором позики від 03 березня № 159, у сумі 150000,00 грн.

30 березня 2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 184 від 20 березня 2020 року та винесено постанову про арешт майна боржника. Зі змісту вказаної постанови, з-поміж іншого, вбачається, що державним виконавцем постановлено накласти арешт на все майно/майнові права боржника в межах суми боргу з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 165400,00 грн.

31 березня 2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. винесено постанову про опис та арешт майна боржника. Зі змісту вказаної постанови, з-поміж іншого, вбачається, що державним виконавцем постановлено здійснити опис та накласти арешт на майно: «53/100 частини житлового будинку, з господарчими будівлями та спорудами, реєстраційний/кадастровий номер 1205784212101, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , 53/100 частини житлового будинку, з господарчими будівлями та спорудами - 1205784212101, опис об`єкта: загальна площа (кв. м.): 145,4, житлова площа (кв. м): 81,2 кв. м, Опис: опис об`єкта згідно з технічним паспортом, виготовленим КП «Дніпропетровське МБТІ» ДОР станом на дату 05.07.2006 року, в цілому: житловий будинок літ. А-1 загальною площею 145,4 кв. м, житловою площею 81.2 кв. м.; літня кухня літ. Б; сарай літ. В; сарай літ. Г; вбиральня літ. Ж; огорожа, споруди, мостіння № 1-9, І».

Відповідно до звіту про оцінку майна від 03 квітня 2020 року, що наданий ФОП ОСОБА_17 на виконання вимог постанови приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л.В. «Про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, вартість 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовано по АДРЕСА_2 є 434500,00 грн.

З відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб № 11/5-237 від 07 квітня 2020 року, що надана на запит приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л.А. вбачається, що відповідно до наявних даних будинкової книги та даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, за адресою: АДРЕСА_2 станом на 07 квітня 2020 року зареєстровані 4 особи: ОСОБА_18 (з 31 травня 2005 року по теперішній час), ОСОБА_14 (з 12 травня 1987 року по теперішній час), ОСОБА_2 ( з 04 листопада 1988 року по теперішній час) та ОСОБА_19 (з 14 червня 1991 року по теперішній час).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 квітня 2020 року вбачається, що право власності на 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 1205784212101) на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5 . При цьому вказано, що право власності на вказаний об`єкт нерухомості їй належить на підставі (підстава виникнення права власності): «технічний паспорт, серія та номер: 104/18, виданий 10.04.2018, видавник: ТОВ «ЖИТЛОБУДСЕРВІС» «Д»; серія та номер:17842, виданий 15.11.2019, видавник КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»; договір купівлі-продажу, серія та номер: 121-НД/41-Н, виданий 21.01.1996, видавник: Придніпровська товарна біржа». Вказано, що державна реєстрація проведена 10 січня 2020 року, номер запису про право власності № 35055142, вчинена державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Бутовою А.Г.».

10 квітня 2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. до Дніпропетровської філії ДП «Сетам» подано заявку, за вихідним № 1696/834/НОМЕР_2, на реалізацію в Сетам нерухомості (ВП № НОМЕР_2), а саме: 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 ; загальною площею 145,4 кв. м, житловою площею 81.2 кв. м.; Опис об`єкта: житловий будинок літ. А-1 загальною площею 145,4 кв. м, житловою площею 81.2 кв. м.; літня кухня літ. Б; сарай літ. В; сарай літ. Г; вбиральня літ. Ж; огорожа, споруди, мостіння № 1-9, І».

Протоколом проведення електронних торгів № 477808 підтверджено, що торги відбулися 30 квітня 2020 року, переможцем торгів визнано ОСОБА_1 , яка запропонувала найвищу цінову пропозицію 434500,00 грн.

21 травня 2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А., складено акт про проведені електронні торги у ВП № НОМЕР_2. З вказаного акту, з-поміж іншого, вбачається, що за придбане майно (лот № 416516) переможцем електронних торгів ОСОБА_1 сплачена повністю сума у розмірі 434500,00 грн.

25 травня 2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 винесено постанови: «Про зняття арешту з майна», «Про закінчення виконавчого провадження».

03 червня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкіним М.С. видано свідоцтво серії НОН 098446, реєстровий № 435, яким посвідчено, що ОСОБА_1 на підставі Акту про проведені електронні торги (ДП «Сетам», реєстраційний номер лата 416516, дата проведення 30 квітня 2020 року), належить на праві власності майно, що складається з 53/100 частки житлового будинку з належними господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 . Також, зазначено, що вказані 53/100 частки житлового будинку з належними господарськими будівлями та спорудами, раніше належали ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 січня 1996 року Придніпровською товарною біржею за реєстровим № 121-НД/41-Н, право власності на яке було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 січня 2020 року, номер запису 35055142, реєстровий номер об`єкта 1205784212101.

22 червня 2020 року державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В. винесено постанову про відмову ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, зокрема видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/20 та 7/20 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_7 . При цьому, підставою для такої відмови, нотаріусом вказано те, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 червня 2020 року, сформованого Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою, право власності на 53/100 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить не спадкодавцю, а іншій особі.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 червня 2020 року вбачається, що право власності на 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 1205784212101) на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 . При цьому вказано, що право власності на вказаний об`єкт нерухомості їй належить на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: НОН 098446/р. № 435, виданий 03 червня 2020 року, видавник - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкін М.С.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 серпня 2020 року вбачається, що право власності на 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 1205784212101) на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 . При цьому вказано, що право власності на вказаний об`єкт нерухомості їй належить на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: НОН 098446/р. № 435, виданий 03 червня 2020 року, видавник - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкін М.С.

21 серпня 2020 року між Мороз І.Б. та ОСОБА_2 укладено договір оренди житлового приміщення - кв. АДРЕСА_6 , загальною площею 191,4 кв. м., житловою площею 118 кв. м, розмір частки 15/200.

З наданої генеральним директором Придніпровської товарної біржі В.В. Дерев`янко заяви № 07/2021/-вс від 18 лютого 2021 року вбачається, що Придніпровська товарна біржа не може надати суду: «належним чином засвідчені документи, що були правовою підставою для реєстрації договору купівлі-продажу від 22 січня 1996 року № 121-НД/41-Н та відповідно самого договору купівлі-продажу від 22 січня 1996 року № 121-НД/41-Н, в зв`язку з тим, що ні 22 січня 1996 року, ні в інші будь-які дати договір купівлі-продажу від 22 січня 1996 року за номером 121-НД/41-Н не укладався, крім того на Придніпровській товарній біржі не укладались та не реєструвались будь-які інші договори, предметом яких було домоволодіння АДРЕСА_2 .

Копія договору купівлі-продажу від 22 січня 1996 року за номером 121-НД/41-Н відсутня як в матеріалах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, так і в матеріалах цієї цивільної справи.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

04 лютого 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою № 333 про прийняття спадщини після смерті його цивільної дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз Кирило Тарасович, про те, що враховуючи, що позивачка прямо вказує у позові на кримінальний характер обставин і дій, пов`язаних з продажем спірної частини будинку, вважає, що доведення цих обставин можливе тільки у кримінально-процесуальному порядку; без вироку, що набрав законної сили по даному питанню не можливо встановити фактичні обставини цієї цивільної справи та всебічно і повно її розглянути, є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 30 Конституції України передбачено, що кожному гарантується недоторканість житла.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачку примусово та незаконно виселили з буд. АДРЕСА_2 , який є її єдиним житлом та, де вона постійно була зареєстрована й мешкала з 24 листопада 1988 року, при цьому, заблокувавши з 20 серпня 2020 року їй доступ до будинку, в якому залишились її особисті речі, побутова техніка та меблі, аргументуючи такі дії тим, що дане домоволодіння вже належить інший особі, у зв`язку з чим, вона була вимушена нести тягар по вийму житла, що підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз Кирило Тарасович, про те, що суд першої інстанції зазначив, що копія договору купівлі-продажу від 22 січня 1996 року за номером 121-НД/41-Н відсутня як в матеріалах виконавчого провадження, так і в матеріалах цієї цивільної справи, але суд не встановив, яким чином тоді цей договір послугував підставою для реєстрації прав власності на спірну частину домоволодіння за боржником перед реалізацією цієї частини з торгів, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається із частини 3 вказаної вище статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Фактично, нікчемний правочин (договір) це такий, що ніколи і не укладався. При цьому, слід пам`ятати, що нікчемний правочин не можна опротестувати у суді.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 вказала на те, що захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину закон не передбачає, так як нікчемний правочин є недійсним, у силу закону. Тож, обраний спосіб захисту не призводить до фактичного відновлення порушених прав позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу № 121-НД/41-Н від 21 січня 1996 року Придніпровською товарною біржею, ані 22 січня 1996 року, ані в інші будь-які дати не укладався, так само, як і не укладалися будь-які інші договори, предметом яких було домоволодіння АДРЕСА_2 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз Кирило Тарасович, про те, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, є безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 статті 386 ЦК України, Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Частиною 1 статті 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовуються до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Пунктом 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про права людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі «Маркс проти Бельгії», в рішенні якого суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності».

У своєму рішенні ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» нагадав, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав. Рішенням у справі «Прессос компанія Нав`єра А.О.» та інші проти Бельгії» Європейським судом встановлено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

ЦК України передбачено як одні зі способів захисту порушених прав - віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому, положеннями ст. 388 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Вказане вище співпадає з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц.

Таким чином, правова мета віндикаційного позову полягає у повернені певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне користування, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз Кирило Тарасович, про те, що позивачка не надала суду достатніх доказів, що у 1996 році угода на товарній біржі не укладалась, як і не надала доказів належності їй спірного майна, адже їй нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, є безпідставними, оскільки із відповіді Придніпровської товарної біржи № 4488 від 24.02.2021 року вбачається, що ні 22 січня 1996 року, ні в інші будь-які дати договір купівлі-продажу від 22 січня 1996 року за номером 121-НД/41-Н не укладався, крім того на Придніпровській товарній біржі не укладались та не реєструвались будь-які інші договори, предметом яких було домоволодіння АДРЕСА_2 (том № 2, а.с. 70 - 71).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз Кирило Тарасович, про те, що обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові, є безпідставними, оскільки частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як пояснила в судовому засіданні Дніпровського апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Аракелова А.Р., оскільки позивачка була незаконно примусово виселена з вказаного домоволодіння і при цьому було порушено порядок її виселення, то вони здійснювали різні способи захисту порушених прав позивачки.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, зокрема: справедливістю, добросовісністю та розумністю, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачки.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз Кирило Тарасович, немає.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мороз Кирило Тарасович, залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

О.В.Халаджи

Повний текст судового рішення складений 11 березня 2024 року

Суддя: О.Д.Канурна