Рішення

від 20.02.2024 по справі 452/3752/23

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/3752/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2024 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,

при секретарі судового засідання Страхоцької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 14 вересня 2023 року звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовної вимоги позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки. У 2021 році, перебуваючи в Великоозиминській сільській раді, його було повідомлено, що за життя ОСОБА_3 складено заповіт від 28 жовтня 2015 року, відповідно до якого спадкодавець заповіла своїм трьом синам все своє майно порівно у розмірі по 1/3 частини.

Після цього, ОСОБА_1 у листопаді 2021 році звернувся до Самбірської державної нотаріальної контори з приводу спадкування, однак нотаріусом 2 листопада 2021 року відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач зазначає, що причиною пропуску встановленого законом строку є те, що йому не було відомо про наявність заповіту, оскільки спадкодавцем про складання заповіту ніколи не згадувалося. Крім того, заповіт було втрачено спадкодавцем за життя і замість нього був виданий дублікат Новокалинівською міською радою, який він отримав після шестимісячного терміну.

Покликаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просить суд визначити додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , тривалістю три місяці, що є достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у даній цивільній справі з призначенням справи до розгляду за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження; витребувано з Самбірської державної нотаріальної контори копію спадкової справ після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2024 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с. 39).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не прибув, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив позов задовольнити (а.с. 34).

Належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання не прибув, подав до суду заяву, в якій просять розглянути справу без його участі, позов визнає повністю (а.с. 42).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 14 вересня 2020 року виконавчим комітетом Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області (а.с. 8).

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 квітня 2018 року у справі № 442/1472/18.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельні ділянки, а саме: на земельну ділянку, площею 1,9072 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4624281300:03:000:0094, яка розташована на території села Озимина Самбірського району Львівської області, що підтверджується Державним актом на право на земельну ділянку, серії ЯЕ № 531573 (а.с. 11); та на земельну ділянку, площею 0,8823 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4624281300:03:000:0256, що підтверджується Державним актом на право на земельну ділянку, серії ЯЕ № 181737 (а.с. 12).

Із довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області від 11 вересня 2023 року № 1971-02/09-129 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Із копії заповіту (дублікат), виданого виконавчим комітетом Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області від 28 жовтня 2015 року відомо, що спадкодавець заповіла своїм трьом синам все своє майно порівно у розмірі по 1/3 частини.

Із листа державного нотаріуса Самбірської державної нотаріальної контори

№ 2098/01-16 від 2 листопада 2021 року відомо, що нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій, оскільки позивачем було пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

Причиною того, що ОСОБА_1 пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини стало те, що йому не було відомо про наявність заповіту, оскільки спадкодавцем про складання заповіту ніколи не згадувалося. Крім того, заповіт було втрачено спадкодавцем за життя і замість нього був виданий дублікат Новокалинівською міською радою, який він отримав після шестимісячного терміну.

Статтею 4 КПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст. 1220, ст. 1222 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, позивач звернувся до нотаріуса 2 листопада 2021 року, отже з пропуском вказаного строку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже правила частини третьої 1272 ЦК України, про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними (Постанова ВС від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року

№ 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заведена, що підтверджується листом завідувача Самбірської державної нотаріальної контори Львівської області № 2192/01-16 від 19 грудня 2023 року (а.с. 37).

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року (справа № 12868/87) та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року (справа № 22774/93) зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивач втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 . Втрата спадкового майна буде для нього надмірним тягарем, і при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлений 1 березня 2024 року.

Головуюча суддя