Рішення

від 11.03.2024 по справі 609/1339/23

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/1339/23

2/609/50/2024

11 березня 2024 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючої судді Катерняк О.М.

за участі: секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до

відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства «Вільне життя» про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно,

учасники справи - не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства «Вільне життя» (далі відповідач) про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно, а саме: на житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

2. 22 грудня 2024 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява.

Так, позов обґрунтовано тим, що 18 листопада 1998 року позивачка купила нерухоме майно, а саме частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який до продажу належав колективному сільськогосподарському підприємству «Вільне життя». Між позивачкою та КСП «Вільне життя» на Західно-Українській Товарній біржі відповідно до біржового контракту №0808061 від 18 листопада 1998 року було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. За вищевказаний житловий будинок позивачка сплатила продавцеві 3630 грн. і користується цим домоволодінням по сьогоднішній день, як своєю власністю понад 25 років. Під час підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами було досягнуто згоди відносно усіх істотних умов щодо купівлі-продажу вказаного майна, відповідачем звільнено всі приміщення, передані ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв, погодившись з умовами договору. На час укладення договору, ні позивачка, ні відповідач не знали, що правочин у відповідності до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинний Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочин зареєстрований біржею, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав.

На даний час позивачка не може нотаріально посвідчити вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна, тому звертається до суду з позовною вимогою про визнання правочину, укладеного між нею та КСП «Вільне життя» 11 листопада 1998 року дійсним та визнання за нею права власності на житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 07 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

4. Ухвалою суду від 11 січня 2024 року після усунення позивачкою недоліків, прийнято до розгляду позовну заяву за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 січня 2024 року.

5. Ухвалою суду від 30 січня 2024 року підготовчий розгляд справи було відкладено на 15 лютого 2024 року.

6. Ухвалою суду від 15 лютого 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 11 березня 2024 року.

7. У судове засідання сторони не з`явилися, через канцелярію суду подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі з повним підтриманням та визнанням позовних вимог.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

8. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

9. Судом встановлено, що 18 листопада 1998 року між ОСОБА_1 та Колективним сільськогосподарським підприємством «Вільне життя», в особі ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого Шумською районною державною адміністрацією 11 червня 1998 року на підставі розпорядження №124 від 04 травня 1998 року, зареєстрованого Шумським БТІ 11 червня 1998 року за реєстром №328. Договір купівлі-продажу 18 листопада 1998 року зареєстровано на Західно-Українській товарній біржі на підставі ст. 15 Закону України від 10.12.1992 «Про товарну біржу» на виконання біржового контракту №0808061 від 18.11.1998. За домовленістю сторін продаж цей здійснено за 3630 гривень, які Покупець зобов`язався сплатити Продавцю протягом 10 (десяти) років з дня підписання даного договору.

10. Довідкою, виданою КСП «Вільне життя» за №1 від 21 грудня 2023 року підтверджується, що колективне сільськогосподарське підприємство «Вільне життя» отримало від ОСОБА_1 за продаж частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , гроші у сумі 3630 грн. у відповідності до договору купівлі-продажу, укладеного на Західно-Українській товарній біржі. Дана сума остаточна і визначена договором купівлі-продажу.

11. Відповідно до Реєстраційного посвідчення Шумського БТІ вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Західно-Українською товарною біржею м. Тернопіль 18 листопада 1998 року №0808061 та зареєстровано в реєстрову книгу за №328.

12. З повідомлення про результати огляду об`єкта нерухомого майна № 391/23 від 22.04.2023, складеного ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що станом на 22 квітня 2023 року змін в плануванні та складі об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , не виявлено.

13. Як свідчить заява ОСОБА_1 , остання зверталась до Колективного сільськогосподарського підприємства із вимогою прибути в строк до 01.06.2023 в м. Шумськ для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

14. Згідно із Відповіддю №351999 від 06.12.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що Колективне сільськогосподарське підприємство «Вільне життя» перебуває в стані припинення.

ІV. Оцінка Суду.

15. Вимогами ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

16. Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

17. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

18. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

19. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

20. Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

21. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

22. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

23. Спірна угода укладена в 1998 році. Отже, на правовідносини щодо її укладення поширюється чинний на той час Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

24. Відповідно до ст.153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

25. Відповідності до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.

26. Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 цього Кодексу).

27. Згідно з ч.2 ст.47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

28. Відповідно до частини 1 ЗУ «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно із Законом України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

29. Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу»).

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу житлового будинку за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

30. Відповідно до абз.3 п.2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу - ст.15 Закону України ЗУ «Про товарну біржу» та ст.277 ЦК Української РСР 1963 року, Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 році, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування ст.15 Закону України "Про товарну біржу" (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості без нотаріального посвідчення.

31. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» визначено, що суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності, передбачені законом обмеження. Крім того, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. У відповідності до діючого на даний час законодавства - а саме ст. 204 ЦК України «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».

Судом встановлено, що під час вчинення спірного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, усі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1998 році.

Отже, сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу, у результаті яких наступили юридичні наслідки, а саме одна сторона передала іншій житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель.

Так, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу не спростовані та свідчать про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нерухомого майна. Право власності ОСОБА_1 на житлового будинку зареєстровано у БТІ.

Враховуючи надані суду дані щодо спірного житлового будинку, порядок та підстави набуття ОСОБА_1 права власності на належну їй частину житлового будинку, а також відсутністю на даний час іншої можливості ніж встановлення судом права позивачки на належне їй майно, суд вважає, що є підстави для визнання за позивачкою права власності на житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

32. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

33. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

34. Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

35. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, від представника відповідача КСП «Вільне життя» Діденка В.С. надійшла до суду письмова заява, в якій він повністю визнав позовні вимоги та не заперечував проти визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок згідно із договором купівлі-продажу від 18.11.1998.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

37. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки позивачкою не заявлялось клопотання про вирішення питання стягнення із відповідача в її користь суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, тому судові витрати суд залишає за позивачкою.

38. За правилами ч. 2 ст.7 Закону України «Про судовийзбір» судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Так, 04 грудня 2023 року позивачкою сплачено судовий збір за подання позовної заяви, яка містить дві вимоги: майнового та немайнового характеру, в загальній сумі 2147,20 грн., що підтверджується квитанцією № 1246295497.

Крім того, 22 грудня 2023 року позивачкою повторно сплачено судовий збір за подання позовної заяви, яка містить дві вимоги: майнового та немайнового характеру, в загальній сумі 2147,20 грн., що підтверджується квитанцією № 1257232330 на суму 1073,60 грн. та квитанцією №1257235767 на суму 1073,60 грн., які і підлягають поверненню, як надмірно сплачені.

З цих підстав,

На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 47, 153, 227, 277 ЦК УРСР (ред. 1963 року), ст.ст. 1, 15 ЗУ «Про товарну біржу», ст.ст. 3, 4, 5,10,12, 15,16, 81, 82, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Колективного сільськогосподарського підприємства «Вільне життя» про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно - задовольнити повністю.

2.Визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та Колективним сільськогосподарським підприємством «Вільне життя» 18 листопада 1998 року на Західно-Українській Товарній біржі.

3.Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

4.Зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), надмірно сплачений судовий збір у загальній сумі 2147,20 грн., сплачений на рахунок № НОМЕР_3 за платежем №1257232330 від 22 грудня 2023 року в сумі 1073,60 грн та на рахунок № НОМЕР_3 за платежем №1257235767 від 22 грудня 2023 року в сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення складено 11 березня 2024 року.

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК