Постанова

від 05.03.2024 по справі 335/10567/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.03.2024 Справа № 335/10567/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 335/10567/18 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

№ 22-ц/807/590/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ

В вересні 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вобґрунтування позовних вимог зазначало, що 13.03.2008 року між банком та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 2773, згідно з умовами якого Банк надав Боржнику кредит у сумі 45 866,00 ЄВРО зі сплатою 11,5 відсотків річних, з терміном остаточного погашення 13.03.2023 року.

13.07.2009 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1750, у відповідності до якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов`язання за Договором про іпотечний кредит № 2773 від 13.03.2008 року, а також додатковими угодами до нього, що укладенні та можуть бути укладенні в майбутньому.

У зв`язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору станом на 22.08.20

18 року виникла заборгованість у сумі 36 062 Євро 44 центів, з них: - заборгованість за кредитом 28 643,62 ЄВРО; заборгованість за відсотками - 5 688,78 ЄВРО; пеня за прострочення відсотків - 699,83 ЄВРО; пеня за прострочення кредиту - 734,54 ЄВРО; заборгованість 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 143,10 ЄВРО; заборгованість 3% річних від простроченої суми кредиту - 152,57 ЄВРО.

Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 36 062 Євро 44 центів, а також сплачений при зверненні до суду судовий збір.

В січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим.

Вобґрунтування позовних вимог зазначала, що після завершення позасудового врегулювання заборгованості, шляхом реалізації предмета іпотеки, Іпотекодержатель (Банк), в порушення ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», намагається стягнути заборгованість за Договором кредиту з Позивача, як з поручителя, за основним зобов`язанням, в зв`язку із чим подається вказаний позов.

Порука є похідною від основного зобов`язання. Отже, факт припинення основного зобов`язання є підставою для припинення поруки.

Між Іпотекодержателем (Банком) та Іпотекодавцем - ОСОБА_4 , 05.08.2019 року було укладено Договір про розірвання договору іпотеки, в зв`язку з реалізацією предмета іпотеки в позасудовому порядку з метою погашення заборгованості за Договором про іпотечний кредит № 2773 від 13.03.2008 року.

Хоча Законом України «Про іпотеку» і не передбачено прямо такого виду позасудового врегулювання за договором іпотеки як «добровільний продаж предмету іпотеки позичальником за погодженням з іпотекодержателем та внесенням грошових коштів від продажу предмета іпотеки в рахунок погашення основного зобов`язання», позивач вважає що в даній ситуації суд може застосувати аналогію Закону, оскільки добровільний продаж предмета іпотеки від імені позичальника повністю тотожний процедурі продажу предмета іпотеки від імені іпотекодержателя, але одночасно є більш ефективним способом.

В 2019 році між Банком та Позичальником було досягнуто згоди щодо погашення заборгованості за Договором про іпотечний кредит № 2773 від 13.03.2008 року, шляхом продажу Предмета іпотеки (квартири), після чого зобов`язання за кредитом буде припинено.

В рамках досягнутих домовленостей банком було погодження розірвання договору іпотеки для добровільного продажу квартири та погашення заборгованості за кредитом.

05.08.2019 року було укладено Договір купівлі-продажу квартири (Предмету іпотеки). Згідно вказаного договору купівлі-продажу, Предмет іпотеки - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 585 274,00 грн.

Розірвання Договору іпотеки є наслідком виконання основного зобов`язання за рахунок добровільного продажу предмета іпотеки в позасудовому порядку для погашення заборгованості за кредитом та припинення зобов`язання за Договором про іпотечний кредит № 2773 від 13.03.2008 року.

Відповідно, порука ОСОБА_2 є припиненою, в зв`язку з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Таким чином, подальші вимоги Банку до позивача, як поручителя, за договором, є недійсними, в зв`язку з припиненням основного зобов`язання - виконання зобов`язання за Договором про іпотечний кредит № 2773 від 13.03.2008 pоку, шляхом реалізації предмета іпотеки в позасудовому порядку в рахунок погашення заборгованості.

Також вважає, що наявні підстави для припинення поруки за ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до п. 1.2 Договору про іпотечний кредит, кредит надавався строком на 180 місяців з терміном остаточного погашення Кредиту не пізніше 13.03.2023 року.

В той же час умовами договору було передбачено обов`язок позичальника повернути кредит достроково при настанні обставин порушення умов договору: пунктом 1.5 договору на позичальника було покладено обов`язок внесення щомісячного ануїтетного платежу в сумі 535,80 євро, щомісячно до 25 числа місяця.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено Право банку, при виникненні простроченої заборгованості за Кредитом чи процентами більше ніж на 2 (два) місяці, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, вимагати дострокового повернення Кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість, за цим Договором в примусовому порядку.

В той же час пунктом 4.3.3 Договору передбачено обов`язок клієнта безумовно повернути всю суму кредиту достроково, при цьому отримання окремої вимоги банку не вимагається.

Як встановлено розрахунком заборгованості за кредитним договором, останній платіж за кредитом було здійснено позичальником 07.12.2016 року в розмірі 279,99 євро. Інші платежі по кредиту не здійснювалися Позичальником, в порушення пункту 1.5 договору щодо внесення щомісячного платежу в розмірі 535,80 євро.

Відповідно до умов п. 4.2.2, 4.3.3 договору, в зв`язку з порушенням умов договору понад на два місяці, строк повернення кредиту настав 25.03.2017 року - через два місяці після 25.01.2017 року (дати, коли повинен бути внесений черговий платіж).

Таким чином, строк повернення кредиту настав достроково, в порядку ст. 1050 ЦК України, 25.03.2017 року.

Пунктом 4.2. Договору поруки визначено, що порука припиняється, якщо Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за Договором про іпотечний кредит № 2773 від 13.03.2008 року, не пред`явить вимоги до поручителя.

Виходячи з того, що строк повернення кредиту настав 25.03.2017 року, з позовом до поручителя кредитор мав право звернутися протягом шести місяців до 25.09.2017 року.

Позовна заява Банком була пред`явлена до суду лише 10.09.2018 року, майже через рік після закінчення строку дії договору поруки, в зв`язку з чим порука ОСОБА_2 припинила свою дію.

Посилаючись на вищезазначене просила суд визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2023 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» залишено без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано припиненою поруку за договором поруки № 1750 від 13.07.2009 року, укладений між Відкритим акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_2 .

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на корить ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 2773, згідно з умовами якого Банк надав Боржнику кредит у сумі 45 866,00 ЄВРО зі сплатою 11,5 відсотків річних, з терміном остаточного погашення 13.03.2023 року.

У відповідності до п. 1.5 Кредитного договору Позичальник зобов`язується щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти ануїтетними платежами в сумі 535,80 ЄВРО, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з квітня 2008 року на відповідні позичкові рахунки Позичальника, відкриті у Філії ЗОУ ВАТ «Ощадбанк».

Сплату останнього ануїтетного платежу здійснити до 13.03.2023 року. При сплаті останнього ануїтетного платежу Банк та Позичальник здійснюють звірку сум нарахованих та сплачених процентів за користування кредитом, в рахунок в рахунок погашення Кредиту та сплати нарахованих Банком процентів здійснити не пізніше 13.03.2023 року.

Згідно до п. 3.4 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми Кредиту в цілому, або у визначеній Банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором або невиконання чи неналежного виконання Позичальником будь - яких зобов`язань за Іпотечним Договором, в тому числі у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов`язань за Іпотечним договором.

Підпунктом 4.2.1 п. 4.2 розділу 4 Кредитного Договору передбачено право Банку вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань по цьому Договору.

При виникненні простроченої заборгованості за кредитом та процентами більше ніж на 2 місяці, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, вимагати дострокового повернення Кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

У відповідності до розділу 4 Кредитного договору Позичальник зобов`язується належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим договором; повернути кредит в сумі 45 866,00 ЄВРО, своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим Договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим Договором; у разі порушення умов цього договору та / або Іпотечного договору достроково повернути Кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород, штрафів та інших належних до сплати платежів відповідно до чинного законодавства України. Сторони домовилися, що розмір збитків визначатиметься Банком самостійно, на що Позичальник цим надає свою згоду.

Відповідно до п. 5.2 розділу 5 Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми Кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування Кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим Договором, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку пеню у розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

У забезпечення виконання умов кредитного договору, 13.03.2008 року між відкритим акціонерним товариством „Державний ощадний банк України" та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки є: трикімнатна квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Також, 13.07.2009 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1750, у відповідності до якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов`язання за Договором про іпотечний кредит № 2773 від 13.03.2008 року, а також додатковими угодами до нього, що укладенні та можуть бути укладенні в майбутньому.

У відповідності до п. 3.1 р. 3 Договору поруки Поручитель відповідає по зобов`язаннях за вищезазначеним Договором про іпотечний кредит перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник.

Судом першої інстанції було враховано, що між Банком та Позичальником було досягнуто згоди щодо добровільного продажу предмета іпотеки, а саме: трикімнатної квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 05.08.2019 року, квартира, що є предметом іпотеки була продана за ціною - 585 274,00 грн.

Відповідно до наданого Банком розрахунку станом на 04.05.2023 року заборгованість за Кредитним договором заборгованість становить 17 855,66 євро, з яких:

- заборгованість за кредитом 15 865,70 євро;

- заборгованість 3 % річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 352,51 євро;

- заборгованість 3% річних від простроченої суми кредиту - 1 637,45 євро;

- пеня за період з 16.08.2018 року по 04.05.2023 року складає 73 705,72 гривень.

Судом першої інстанції також враховано, що у вимогах на ім`я ОСОБА_1 від 02.01.2018 року та на ім`я ОСОБА_2 від 26.02.2018 року Банк вимагав повернення всієї суми Кредиту та здійснення платежів за нарахованими процентами за користування Кредитом та інших платежів, що станом на 14.12.2018 року становила 32 766,28 євро, у тому числі: заборгованість за кредитом - 28643,62 євро, заборгованість за процентами - 3419,02 євро, прострочена заборгованість 3 % річних за кредитом - 59,07 євро, прострочена заборгованість 3 % річних за процентами - 54,38 євро; пеня за прострочення відсотків - 287,70 євро, пеня за прострочення кредиту - 302,49 євро.

Натомість судом першої інстанції враховано, що надання банком позичальнику згоди на продаж предмета іпотеки з метою погашення кредитного боргу є різновидом договірного позасудового врегулювання, яке суттєво вплинуло на права та обов`язки сторін.

Так, підстави для припинення зобов`язання визначені у статтях 598-609 Цивільного кодексу України. Разом з тим частина перша статті 598 ЦК України визначає, що зобов`язання може бути припинено і з підстав, визначених договором або законом, а отже вказує на невичерпність переліку підстав припинення зобов`язання, наведених у ЦК України.

Зокрема, Закон України «Про іпотеку» визначає правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового зобов`язання, а й основного зобов`язання, що випливає з кредитного договору.

За ст. 36 зазначеного Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частина четверта статті 591 ЦК України містить загальне правило, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Подібне правило визначено і частиною сьомою статті 47 Закону України «Про іпотеку».

Водночас частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлює спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» після звершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Тож суд першої інстанції зробив переконливий висновок про те, що вказана норма передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено.

Це тягне неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов`язання в розмірі, який перевищує визначену суб`єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).

У той же час, виходячи з розуміння зобов`язання як правовідношення, у якому боржнику належить юридичний обов`язок вчинити певну дію на користь кредитора (або ж утриматися від її вчинення), а кредитор має право вимагати від боржника виконання такого обов`язку, відсутність кореспондуючого праву обов`язку призводить до припинення існування між кредитором та боржником цього зобов`язання в цілому, тобто до припинення зобов`язання з підстав, визначених законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або його продажу іншій особі-покупцеві, законодавець встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником чи майновим поручителем, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує розмір вимог кредитора вартість предмета іпотеки.

Відтак, як зазначив суд першої інстанції. законодавець у такий спосіб встановив баланс між майновими правами та інтересами кредитора-іпотекодержателя і боржника, надавши можливість швидкого та ефективного задоволення вимог кредитора, запобігаючи при цьому зловживанню кредитором своїм становищем та вимагаючи добросовісної поведінки від учасників правовідносин.

Судова колегія також звертає увагу, що договір поруки було укладено щодо забезпечення договору про іпотечний кредит.

Поручитель була обізнана про забезпечення кредитного договору іпотекою, а подальші зміни у правовідносинах сторін, (укладення між банком та позичальником угоди про продаж боржником предмета іпотеки), суттєво змінили права та обов`язки за іпотечним кредитуванням, що також впливає на правомірність існування поруки у змінених умовах договору між позичальником - іпотекодавцем та боржником.

З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відмову у позові та наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 березня 2024 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков