Ухвала

від 06.03.2024 по справі 204/1907/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/1907/24

Провадження № 2/204/1888/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

про залишення позову без руху

06.03.2024 суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Чудопалова С.В., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райфазен Банк», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа ОСОБА_2 , про визнання боргу безпідставним та зобов`язання списання заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на захист прав споживачів. Просить визнати борг за кредитним договором безпідставним , зобов`язати відповідачів списати з особового рахунку заборгованість, в тому числі і по нарахованим відсоткам . Частиною 1ст.4ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідност.175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі, з додержанням вимог ст.ст.175-177 ЦПК України. Відповідно до ч. 5ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Згідностатті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу. Із п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України №5від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів`вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер). Таким чином, позивач, який вважає себе споживачем, при зверненні до суду у відповідності до вимог статті 175ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності дост. 21Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навивши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюютьсяЗаконом України «Про захист прав споживачів». Застосування Закону України «Про захист прав споживачів до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Закон України«Про захистправ споживачів»регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Тобто, права особи, як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин, тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України «Про захист прав споживачів`не може застосовуватись. Отже, при посиланні на нормиЗакону України«Про захист прав споживачів»повинно мати місце порушення прав споживача на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтуванням позовних вимог. Згідност. 11Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України "Про споживче кредитування". Але, як вбачається з позовної заяви, підставою звернення позивача з позовом до суду не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача»(позов не містить жодного посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених саме цим Законом, а саме: визнання боргу за кредитним договором безпідставним (ч.6ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів"). Згідно з п.п. 1,7 ч. 2ст.3Закону України «Про споживче кредитування»цей закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору. Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. За змістом п. 22 ч. 1ст.1Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Отже, між ОСОБА_1 та АТ «Райфазен Банк», АТ «Оксі Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» виник спір, який не стосується захисту прав споживача. Відповідно до п. 3 ч.1Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. Разом з цим, твердження позивача, що нормиЗакону України«Про захистправ споживачів»поширюються на вказані правовідносини є хибним, оскільки в даному випадку позивач не є споживачем товарів чи послуг, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі кредитного договору, в яких позивач не виступає споживачем. При цьому, зміст позовної заяви та додані до неї документи не дають можливості встановити приналежність цого кредитного договору до договорів споживчого кредитування та, відповідно, чи розповсюджуються на нього вимогиЗакону України«Про захистправ споживачів»таЗакону України «Про споживче кредитування». Таким чином, потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положеньЗУ «Про захист прав споживачів»та його звільнення від сплати судового збору. Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як вбачається з тексту позовної заяви, позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру. Так,згідно ст.4Закону України«Про судовийзбір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір`передбачені розміри ставок судового збору, так за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, передбачена сплата судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 гривень). Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Таким чином, оскільки позивач не відносяться до жодної з пільгових категорій суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору,перелік яких визначено статтею 5 Закону України «Про судовий збір»,він повинен сплатити судовийзбір за кожну з вимог немайнового характеру,відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», за реквізитами а саме: отримувач коштів - УК у Чечелівському районі м. Дніпра/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA658999980313141206000004632, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу: Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська (назва суду, де розглядається справа) та надати суду оригінал квитанції. Відповідно до частини 1 та 2ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Додатково суд роз`яснює, що відповідно до ч. 7ст. 185 ЦПК Україниу випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючисьст.ст.175,177, 185 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райфазен Банк», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа ОСОБА_2 , про визнання боргу безпідставним та зобов`язання відповідачів списати заборгованістьзалишити без руху. Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Роз`яснити, що в разі невиконання вказаних вимог, заява буде вважатись не поданою та повернута. Водночас роз`яснюю, що невиконання до вказаного строку вимог не позбавляє права повторного звернення до суду. Ухала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В.Чудопалова