Ухвала

від 11.03.2024 по справі 636/1662/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/1662/24 Провадження № 1-кп/636/831/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

прокурора Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_2 ,

в режимі відеоконференції захисника адвоката ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Чугуєві обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12024221240000064, яке внесене 13.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується, оскільки в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час не відпали та продовжують існувати, а саме: по-перше, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи тяжкість злочину та невідворотність покарання, а саме те, що вказаний злочин відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років, та те, що обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово судимий за умисні, корисливі, тяжкі злочини, після вчинення даного злочину добровільно не звернувся до правоохоронних органів, з місця скоєння кримінального правопорушення зник з метою подальшого переховування від правоохоронних органів та ухилення від кримінальної відповідальності. По-друге, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наявним є ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки враховуючи обставини кримінального провадження, за яких обвинуваченому ОСОБА_5 відомо про місце фактичного мешкання свідків у даному кримінальному провадженні, особисто знайомий із свідками, що дає можливість останньому застосувати відносно них фізичний та психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь, не зважаючи на те, що в ході досудового розслідування свідки вже були допитані, однак суд відповідно до ст. ст. 23, 95 КПК України сприймає докази безпосередньо. По-третє, враховуючи обставини вказаного злочину, ОСОБА_5 може продовжити злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення, пов`язані із заподіянням тілесних ушкоджень та корисливих злочинів, оскільки ОСОБА_5 неодноразово судимий та на шлях виправлення не став, має непогашену судимість, у органу досудового розслідування є наявні підстави вважати існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1. ст. 177 КПК України.

У зв`язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, враховуючи, що останній вчинив злочин, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, а також запобігання зазначеним вище ризикам.

Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із погрозою застосування насильства потерпілій ОСОБА_6 , яке є небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, прокурор просить не визначати розмір застави.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, який поклався на розсуд суду, захисника, який заперечував проти продовження строку запобіжного заходу, зазначивши, що прокурором не доведені ризики, на які вона посилається, та просив обрати обвинуваченому запобіжний захід в вигляді домашнього арешту в денний час доби, потерпілу та представника потерпілого, які не заперечували проти продовження строку запобіжного заходу, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід необхідно обрати та продовжити з наступних підстав.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, передбачено ст. 183 КПК України.

Частина 2 ст. 177 КПК України наголошує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу. Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд, розглядаючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а відтак, з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. ст. 177, 194 КПК України, є дійсними, тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і які не відпали на теперішній час, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується; характер інкримінованого злочину, вік і стан його здоров`я, те, що обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово судимий за умисні, корисливі, тяжкі злочини, після вчинення даного злочину добровільно не звернувся до правоохоронних органів, з місця скоєння кримінального правопорушення зник з метою подальшого переховування від правоохоронних органів та ухилення від кримінальної відповідальності, а також враховуючи обставини кримінального провадження, за яких обвинуваченому відомо про місце фактичного мешкання свідків у даному кримінальному провадженні, особисто знайомий із свідками, що дає можливість останньому застосувати відносно них фізичний та психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь та те, що враховуючи обставини вказаного злочину, ОСОБА_5 може продовжити злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення, пов`язані із заподіянням тілесних ушкоджень та корисливих злочинів, оскільки ОСОБА_5 неодноразово судимий та на шлях виправлення не став, має непогашену судимість.

Отже, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, що відноситься до категорії особливо тяжких та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, а також зважаючи на вчинене діяння, ОСОБА_5 є соціально небезпечною особою, може переховуватись від органу досудового розслідування, може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, та те, що він представляє підвищену суспільну безпеку, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, з урахуванням того, що особа не працює, неодружений, тобто відсутні міцні соціальні зв`язки, в зв`язку із чим суд вважає, що інша міра запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та його належну поведінку.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_5 обвинувачується.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п. 1, 3, 5 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

З огляду на це, інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд уважає, що прокурором доведено існування ризиків того, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, переховуватися від суду або незаконно впливати на свідків по справі, які ще не допитані в судовому засіданні.

Зазначені обставини також свідчать про недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Також, суд ураховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України вважає, що відсутні підстави для визначення розміру застави, оскільки обвинувачений обвинувачується у тяжкому злочині проти життя людини.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 198, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про обрання та продовження строку обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Обрати та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів до 09 травня 2024 року включно.

Копію ухвали надати учасникам судового провадження та направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя