Постанова

від 06.03.2024 по справі 927/1056/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. Справа№ 927/1056/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Техресурс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2023 (повний текст підписано 03.03.2023)

у справі № 927/1056/22 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Техресурс»

про стягнення заборгованості у сумі 24897,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2023 у справі №927/1056/22 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Техресурс» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» пеню у сумі 12 507, 65 грн., 3 % річних у сумі 2000, 57 грн., інфляційні втрати у сумі 10 389, 15 грн. та судовий збір у сумі 2481 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2023 по справі № 927/1056/22 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству «Укртрансгаз» до ТОВ «ВК Техресурс» в частині стягнення пені у сумі 12 507, 65 грн., 3 % річних у сумі 2000, 57 грн., інфляційних втрат у сумі 10 389, 15 грн.

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (АТ «Укртрансгаз», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Техресурс» (ТОВ «ВК «Техресурс», відповідач) грошових коштів в загальному розмірі 24 897, 38 грн., з яких: пеню в сумі 12 507, 65 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 000, 57 грн. та інфляційні втрати в сумі 10 389, 15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного сторонами договору №2111000093 від 22.11.2021 купівлі-продажу металобрухту, що стало підставою для нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2023 у справі №927/1056/22 позов задоволено повністю.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи та її фактичними обставинами доведений факт прострочення внесення попередньої оплати за договором; вказані обставини відповідачем у справі не спростовано; вимоги претензії відповідачем залишені без задоволення; позов в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що фактично ТОВ «ВК Техресурс» не було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, хоча ТОВ «ВК Техресурс» здійснює господарську діяльність незалежно від введення в Україні воєнного стану, та оскільки судом не забезпечено належне повідомлення сторони про час та розгляд справи, про що суду було достеменно відомо (повернута ухвала суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою), фактично порушено принципи змагальності та рівності сторін та не забезпечено справедливого розгляду справи, чим порушено норми процесуального права (п. 2 та 4 частини 3 ст. 2 ГПК України).

Згідно доводів скаржника при розгляді справи суд безпідставно не врахував, що перерахування своєчасно другої частини суми зумовлені були поведінкою самого позивача, який зволікав щодо передачі металобрухту відповідачу, та чинив перешкоди щодо проведення відповідних робіт; посилаючись на ч. 3 ст. 219 ГК України, ТОВ «ВК Техресурс» вважає відсутніми правові підстави для застосування відповідальності за часткове невиконання грошових зобов`язань; суд першої інстанції, постановляючи рішення у справі, не надав належної правової оцінки усім обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також апелянт просив врахувати відсутність доказів негативних наслідків у позивача від несвоєчасного часткового невиконання зобов`язання, що свідчили б про погіршення фінансового стану ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, а також те, що порушення зобов`язання у даній справі навпаки завдало збитків ТОВ «ВК Техресурс».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Техресурс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2023 у справі № 927/1056/22.; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Під час апеляційного провадження позивачем до справи подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують фактичні обставини справи щодо наявності в діях ТОВ «ВК Техресурс» порушення умов договору (прострочення внесення попередньої оплати) щодо вчасної оплати.

14.06.2023 відповідачем (ТОВ «ВК Техресурс») подані додаткові пояснення до апеляційної скарги із долученням доказів, які з об`єктивних причин (неотримання ухвали суду) не могли бути подані до справи в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

22.11.2021 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Техресурс» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу металобрухту №2111000093, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язувався за договором передати у власність покупця металобрухт (метали чорні вторинні) (далі - товари), а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товари на умовах договору (а.с. 7-14).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товарів, місце поставки, одиниця виміру, розрахункова маса та вартість, зазначені у специфікацій (-ях), наведеній (-их) у додатку(-ах) до договору, які є його невід' ємною частиною, далі - Специфікація(-ї).

Ціна договору складається із загальної вартості товарів, наведених у специфікації(-ях) до цього договору і становить 546 833,00 грн. ПДВ нараховується згідно вимог чинного законодавства (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору розрахунки за товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється покупцем у розмірі 100% від ціни договору, зазначеної в п. 3.1, протягом 5 банківських днів з дати укладення Договору та отримання оригіналу рахунку-фактури під продавця шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, назначений у розділі 13 договору. В графі призначення платежу платіжного доручення на перерахування кошів покупець вказує номер даного договору, специфікації (-ій).

Відповідно до п. 5.1 договору приймання-передача товарів здійснюється партіями в межах специфікації(-ій) на підставі замовлень покупця, які покупець надсилає продавцю в письмовій формі після здійснення попередньої оплати згідно п. 4.1 договору, далі - замовлення.

Приймання-передача кожної партії товарів здійснюється сторонами у строк погоджений сторонами у замовленні, за умови отримання продавцем від покупця попередньої оплати за товар згідно п. 4.1 договору. Продавець не здійснює передачі партії товару покупцю у разі відсутності її попередньої оплати. Продавець передає покупцю товар, вільний від будь-яких прав та вимог третіх осіб, на базисних умовах EXW «Франко-завод (місце поставки - склад продавця згідно специфікації» (Інкотермс, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року).

Разом з партією товарів продавець зобов`язаний передати покупцю видаткову накладну на кожну партію товарів та інші документи, передбачені стандартом, зазначеним в п. 2.1. Датою передачі партії товарів визнається дата, вказана акті приймання- передачі товарів (п. 5.5). Право власності на товари переходить від продавця до покупця в момент складання акту приймання-передачі товарів (п. 5.5). (п. 5.10-5.12 договору).

Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині передачі товарів до 28.02.2022, а у частині розрахунків - до їх повного завершення.

Сторонами укладено додаток №1 до договору купівлі-продажу металобрухту №2111000093 від 22.11.2021 (специфікація №1), у якому зазначено найменування товару - брухт чорних металів, місце поставки, маса - 46192,17 кг., вартість - 546833,00 грн. (а.с. 15).

На виконання умов договору позивач виписав відповідачу рахунок на оплату №25 від 24.11.2021 на суму 546833,00 грн. (а.с. 16), який отриманий відповідачем 26.11.2021. що підтверджено роздруківкою з сайту ТОВ «Нова пошта» (а.с. 17).

Факт отримання відповідачем рахунку підтверджується проведеною 02.12.2021 відповідачем частковою оплатою на суму 250 000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за брухт чорних металів згідно договору № 2111000093 від 22.11.2021», що підтверджено випискою банку з рахунку позивача (а.с. 18-22).

Оплата у сумі 250 000, 00 грн. здійснена відповідачем протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання (26.11.2021) рахунку-фактури від АТ «Укртрансгаз». Таким чином, відповідачем у строки визначені п. 4.1 договору, здійснено лише часткову оплату на суму 250000,00 гривень.

Іншу частину грошових коштів (попередньої оплати) на суму 296 833, 00 грн. відповідач перерахував на рахунок позивача з порушенням строків, визначених п. 4.1 договору, а саме 23.02.2022, що підтверджується копією виписки з особового рахунку позивача з призначенням платежу: «Оплата за брухт чорних металів згідно договору №2111000093 від 22.11.2021» (а.с. 22-23).

02.02.2022 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про виконання договірних зобов`язань №3301вих-22-101 від 02.02.2022 (а.с. 24-27) з вимогою сплати пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення умов щодо попередньої оплати за договором. Вимогу відповідачем отримано 07.02.2022, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 28).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.

Згідно п. 7.3 договору у разі несплати або несвоєчасної оплати товарів у строки, зазначені в пункті 4.1 даного договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Приймаючи рішення про задоволення вимог позивача про стягнення нарахованих ним сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з наступного:

- матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору купівлі-продажу металобрухту №2111000093 від 22.11.2021 та додатку №1 до договору (специфікація), факт порушення відповідачем умов щодо внесення попередньої оплати за товар, передбачений п. 4.1 договору, а саме: 02.12.2021 відповідачем з моменту отримання рахунку на оплату (26.11.2021) здійснено оплату у сумі 250000,00 грн., решту суми попередньої оплати у розмірі 296833,00 грн. відповідачем внесено 23.02.2022;

- здійснені позивачем на підставі п. 7.3 договору розрахунок пені за період прострочення обов`язку з внесення попередньої оплати за товар за період з 04.12.2021 до 23.02.2022 на суму 12507,65 грн., та розрахунки 3% річних за період прострочення платежу з 04.12.2021 до 23.02.2022 на суму 2000,57 грн., а також інфляційні нарахування за період прострочення платежу за грудень 2021 - лютий 2022 року на суму 10389,15 грн., є обгунтованими.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення штрафної санкції (пені) відповідно до умов договору купівлі-продажу металобрухту №2111000093 від 22.11.2021, зокрема п. 7.3, а також суми 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані та заявлені до стягнення згідно ст. 625 ЦК України.

Встановивши, що відповідачем допущено прострочення в оплаті виставленого рахунку № 25 від 24.11.2021, який отриманий відповідачем 26.11.2021 відповідно до умов п. 4.1 договору, суд першої інстанції правомірно прийняв рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги, поданої у справі, не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відхиляються через наступне.

Суд першої інстанції розглянув даний спір у порядку спрощеного позовного провадження, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розгляд справи № 927/1056/22 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.

При цьому, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції вирішив з огляду на те, що ціна цього позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що узгоджується з положеннями процесуального закону, відповідає критерію малозначності справи передбаченому у п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України.

Посилання скаржника на те, що судом не забезпечено належне повідомлення сторони про час та розгляд справи спростовуються наявними у справі доказами вчинення усіх необхідних дій по направленню відповідачу ухвали про відкриття провадження, що підтверджено, зокрема, долученим до справи конвертом рекомендованого відправлення з повідомленням про вручення на адресу відповідача, який був повернутий поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

У справі також наявні докази направлення відповідачу позовної заяви (поштовий чек від 25.11.2022, накладна Укрпошти 0102122157323), що відповідно обумовлює можливість відповідача отримати інформацію щодо розгляду судом такої позовної заяви.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

В частині кваліфікації правовідносин, щодо яких виник спір у справі між сторонами, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права оскільки, регулювання відносин, що виникають з договору купівлі-продажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу положень п. 4.1 договору купівлі-продажу металобрухту №2111000093 від 22.11.2021, розрахунки за товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється покупцем у розмірі 100% від ціни договору, зазначеної в п. 3.1, протягом 5 банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від продавця, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений у розділі 13 цього договору.

Таким чином, сторонами в договорі чітко погоджено строк, у який має бути здійснено розрахунок, і такий має бути здійснений у розмірі 100% від ціни договору зазначеної в п. 3.1 (546 833 грн.) та у строк - протягом 5 банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від продавця.

Факт перерахування частини оплати (по сумі 296 833, 00 грн.) із простроченням у 82 дні підтверджено матеріалами справи, зокрема проведенням платежу 23.02.2022, тоді як передбачені умови приймання-передачі товарів (розділ 5 договору), обставини неузгодження сторонами у питаннях доступу та проведення демонтажу металобрухту (товару) не ставлять у залежність виконання відповідачем обов`язку по оплаті товару згідно умов п. 4.1 договору.

У відповідності з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, неотримання протягом тривалого строку покупцем товару через неузгодження у питаннях надання дозволу на вивезення, зважування, демонтажу металобрухту не звільняє покупця від передбаченої договором відповідальності за допущене порушення строку оплати, відповідно в межах предмету даного спору не мають встановлюватися вказані обставини позаяк не розглядаються вимоги покупця щодо неналежного виконання договору продавцем.

У випадку доведення факту порушення продавцем своїх обов`язків, визначених договором, зокрема в частині порушення строків передачі товару; покупець не позбавлений права заявити свої вимоги продавцю, вирішити відповідний спір, зокрема і в судовому порядку (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Такими, що не підтверджені матеріалами справи є доводи апелянта що він, користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством, а також умовами договору (п. 6.2.5, п. 6.2) запропонував розірвати цей договір та повернути передоплату у сумі 250 000 грн., оскільки додана до апеляційної скарги копія листа за вих. № 52 від 28.12.2021 не містить вимог до позивача про розірвання договору, у вказаному листі немає посилань на умови договору, в тому числі на п. 6.2.5, а зазначено лише прохання повернути авансовий платіж в сумі 250 000 грн.

Неспроможними є також твердження апелянта про те, що суд безпідставно не врахував, що перерахування своєчасно другої частини суми зумовлені були поведінкою самого позивача, який зволікав щодо передачі металобрухту відповідачу, та чинив перешкоди щодо проведення відповідних робіт, оскільки:

зволікання щодо передачі металобрухту відповідачу жодним чином не впливають на обов`язок та можливість відповідача здійснити оплату товару у строк та на умовах погоджених у п. 4.1 договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Укладаючи договір сторони погодили його істотні умови, в тому числі, ціну, строки виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначений договором строк та порядок здійснення розрахунків.

Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини першої статті 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно п. 7.3 договору у разі несплати або несвоєчасної оплати товарів у строки, зазначені в пункті 4.1 даного договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 04.12.2021 до 23.02.2022 на суму 12507,65 грн., 3% річних за період прострочення платежу з 04.12.2021 до 23.02.2022 на суму 2000,57 грн., а також інфляційних нарахувань за період прострочення платежу за грудень 2021 - лютий 2022 року на суму 10389,15 грн., згідно положень ст. 625 ЦК України.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позовних вимог. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Техресурс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2023 у справі №927/1056/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2023 у справі №927/1056/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК Техресурс».

4. Матеріали справи № 927/1056/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко