Ухвала

від 06.03.2024 по справі 922/2590/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

06 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/2590/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Паркинг+ (вх.№2774 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Прохоровим С.А, повний текст ухвали складено та підписано 14.12.2023) у справі №922/2590/23

за заявою Фізичної особи-підприємця Бойченка Володимира Миколайовича, смт.Безлюдівка Харківської області,

до Товариство з обмеженою відповідальністю Дорожньо-будівельна компанія Уровень, м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень".

Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Фізичної особи-підприємця Бойченка Володимира Миколайовича в сумі 2 883 379, 79 грн основного боргу, 1 889 489, 87 грн пені, 1 117 398, 81 грн збитків від інфляції, 5 878,83 грн 3% річних, 268 302,05 грн штрафу та 26 840,00 грн сплаченого судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі, 60 300,00 грн витрат пов`язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства).

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Введено процедуру розпорядження майном боржника.

Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Волторніста Сергія Івановича (свідоцтво № 1958 від 06.11.2020) та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "ДБК Уровень" у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, джерелами сплати грошової винагороди розпоряднику майна є авансування кредитором, що внесено на депозитний рахунок господарського суду.

Здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника ТОВ Дорожньо- будівельна компанія Уровень, код ЄДРПОУ 36986775 із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничного строку подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 11.08.2023.

Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 01.09.2023. Ухвалено результати проведеної інвентаризації надати до суду за два дні до дати судового засідання.

Зобов`язано розпорядника майна боржника надати до суду не пізніше 08.09.2023 звіт про проведену роботу.

Попереднє засідання господарського суду призначено на 11 вересня 2023 р. об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі №922/2590/23 відхилено грошові вимоги ТОВ "Паркінг+" (заява вх. № 19604 від 25.07.2023) в повному обсязі.

Грошові вимоги ПФ ІВП "Бікар" (заява вх. №20987 від 08.08.2023) визнано частково в сумі 15 096 735,68 грн, з яких: 7 140 000,00 грн основної заборгованості за векселем АА 0512048 від 21.12.2021, 2 253 501, 37 грн 60% річних за період з 21.12.2021 по 30.06.2022, 5 697 866, 31 грн 60% річних за період з 01.07.2022 по 04.07.2023, сплачений судовий збір в розмірі 5 368,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Паркінг+ з ухвалами суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційну скаргу задовольнити, визнати незаконною та скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі № 922/2590/23 в частині відхилення заявлених ТОВ Паркінг+ до ТОВ ДБК Уровень кредиторських вимог.

Скарга обґрунтована тим, що товариством та його представникомадвокатом Бочаровим Д.Є., як у поданих до суду документах (клопотанні адвоката від 07.12.2023), так і безпосередньо у судовому засіданні, що мало місце 11.12.2023, було заперечено як факт отримання від ТОВ ДБК Уровень векселя серії АА №0512047 від 26 березня 2021 року, так і факт існування між підприємствами будь-яких домовленостей щодо здійснення розрахунків за договором поставки №2020/ П/16/1 від 27.02.2020 за допомогою векселя (векселів). Однак, усі твердження товариства та його представника, зокрема щодо достовірності та автентичності поданих ТОВ ДБК Уровень та його представникомадвокатом Сичовим А.Ю. документів, зокрема поданого останніми акту прийому-передачі векселя від 26 березня 2021р. до договору поставки товару №2020/П/16/1 від 27.02.2020, судом першої інстанції були залишені поза увагою, як і заявлене представником ТОВ Паркінг+ під час судового засідання 11.12.2023 клопотання про необхідність проведення відповідних експертних досліджень щодо перевірки достовірності автентичності вказаного акту прийому-передачі.

30.01.2024 до суду від ТОВ Паркінг+ надійшло клопотання про призначення експертизи (вх.№1557 від 31.01.2024), в якому товариство просить призначити відносно наявного у матеріалах справи № 922/2590/23 акту прийому-передачі векселя до договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 від 26 березня 2021 року комплексну почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документа, проведення якої доручити експертам ННЦ Інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

На вирішення експертів поставити наступні питання:

- Коли, у який спосіб (яким чином, за допомогою яких письмових чи друкарських засобів) та у якій послідовності були виконані та нанесені друкований текст, підписи від імені Блінкіна В.Ю. та ОСОБА_1 , а також відтиски печаток ТОВ Паркінг+ та ТОВ ДБК Уровень у акті прийому-передачі векселя до договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 від 26 березня 2021 року?

- Чи були наявні у акті прийому-передачі векселя до договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 від 26 березня 2021 року підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконані одним і тим самим писальним приладом?

- Чи було виконано наявний у акті прийому-передачі векселя до договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 від 26 березня 2021 року підпис від імені ОСОБА_2 Блінкіним Вячеславом Юрійовичем, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт гр. України НОМЕР_1 , виданий 29.10.1997 Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області)?

- Чи було виконано наявний у акті прийому-передачі векселя до договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 від 26 березня 2021 року відтиск печатки ТОВ Паркінг+ із використанням печатки ТОВ Паркінг+ (код ЄДРПОУ 32868719)?

- Чи виготовлено акт прийому-передачі векселя до договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 від 26 березня 2021 року шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

Зупинити розгляд апеляційної скарги ТОВ Паркінг+ на час виконання експертизи.

04.03.2024 до суду від арбітражного керуючого Волторніста Сергія Івановича надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх.№3186), в якому останній просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою кредитора Паркінг+ на ухвалу Господарського суду Харківської області від у справі №922/2590/23, посилаючись на те, що кредитором ТОВ Паркінг+ оскаржується лише ухвала про відхилення їх грошових вимог, та не оскаржується ухвала за результатами попереднього засідання, що прямо заборонено абз.2 ч. 2 ст. 47 КУзПБ.

05.03.2024 до суду від ТОВ ДБК Уровень надійшли пояснення боржника щодо апеляційної скарги (вх.№3227), в яких боржник зазначає, що у даному випадку відбулась новація правовідносин сторін з господарських (цивільних) на вексельні, а саме договірне грошове зобов`язання ТОВ ДБК Уровень у вигляді оплати заборгованості за поставлений товар за договором поставки товару №2020/П/16/1 від 27.02.2020 у розмірі 18 125 630,22 грн припинилось, та у зв`язку з видачою ТОВ ДБК Уровень ТОВ Паркінг+ 26.03.2021 простого векселя АА 0512047 і укладенням сторонами акту прийому-передачі векселя від 26.03.2021 до договору поставки товару №2020/П/16/1 від 27.02.2020, стало вексельним грошовим зобов`язанням, порядок виконання якого став регулюватися спеціальними нормами вексельного, а не цивільно-правового чи господарського законодавства України. У той же час, кредитор заявив свої грошові вимоги на загальну суму 43 556 012,99 грн із посиланням на існування заборгованості згідно з договором поставки №2020/П/16/1 від 27.02.2020, а не за векселем АА 0512047, який видавався боржником кредитору, і видача якого припинила грошові зобов`язання за договором, трансформувавши їх у вексельні.

06.03.2024 до суду від ТОВ Паркінг+ надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вх.№3294), в яких товариство просить залишити подане до суду 04.03.2024 клопотання про закриття апеляційного провадження, датоване 04.03.2024, без розгляду.

06.03.2024 до суду від ТОВ Паркінг+ надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№3304), в яких товариство зазначає, що подані до суду 05.03.2024 письмові пояснення, датовані 05.03.2024, слід залишити без розгляду, з огляду на пропуск ТОВ ДБК Уровень та його представником адвокатом Сичовим А.Ю., визначених судом процесуальних строків.

06.03.2024 до суду від ТОВ ДБК Уровень надійшла заява (вх.№3309), в якій боржник просить відмовити кредитору у призначені експертизи по справі.

Арбітражний керуючий Волторніст Сергій Іванович у судовому засіданні підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Представник ТОВ ДБК Уровень у судовому засіданні підтримав клопотання арбітражного керуючого про закриття провадження у справі.

Представник ТОВ Паркінг+ у судовому засіданні проти клопотання арбітражного керуючого про закриття провадження у справі заперечував.

Колегія суддів, розглянувши клопотання арбітражного керуючого Волторніста Сергія Івановича про закриття провадження у справі (вх.№3186 від 04.03.2024), зазначає наступне.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Паркинг+ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі №922/2590/23; призначено справу до розгляду на "06" березня 2024 р. на 11:30 годині; встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 31.01.2024, з доказами їх надсилання учасникам справи; встановлено учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо до 31.01.2024.

Проте, клопотання про закриття провадження у справі арбітражним керуючим Волторністом С.І. було подано до суду лише 04.03.2024, в зв`язку з чим колегія суддів залишає його без розгляду.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Після втрати чинності Законом про банкрутство з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ), при застосуванні норм ГПК України, які містять посилання на вказаний Закон про банкрутство, з урахуванням частини третьої статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп, за відповідним посиланням застосовуються саме норми КУзПБ (див. постанови Верховного Суду від 16.07.2020 № 910/4475/19, від 29.07.2021 у справі № 911/698/21, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023 частину першу статті 2 КУзПБ доповнено абзацом другим, за яким застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у приписах КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.

Тому загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ.

Відповідно до частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом про банкрутство, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу (частина п`ята статті 232 ГПК України).

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина перша статті 232 ГПК України).

Отже, за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в ГПК України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.

Водночас, процедура банкрутства (неплатоспроможності) є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.

Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Тож, вирішуючи питання співвідношення спеціальних і загальних норм слід розмежовувати, що у справі про банкрутство здійснюється розгляд основного провадження в ході якої вирішуються специфічні питання, притаманні саме процедурі банкрутства, так і в її межах здійснюється розгляд справ позовного провадження за участю боржника (відокремлене позовне провадження у межах справи про банкрутство).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи.

Перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.

Хоч ці справи позовного провадження і розглядаються в межах справи про банкрутство, процесуально вони автономні від непозовного провадженням, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються з моменту відкриття і до ухвалення остаточного рішення лише правилами позовного провадження, встановленими у ГПК України, як про це зазначено у частині третій статті 7 КУзПБ.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 920/162/23 зауважив, що наведені далі правові висновки щодо співвідношення спеціальних і загальних правових норм у питанні апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції, сформульовані саме у правовідносинах з основного провадження у справах про банкрутство, які відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ регулюються цим Кодексом, ГПК України та іншими законами України.

КУзПБ не містить норм, які встановлювали б загальні правила ухвалення судових рішень, водночас аналіз приписів цього спеціального закону засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) лише питання визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів вирішуються постановою, з інших, процедурних чи сутнісних питань цього спеціального провадження суд першої інстанції постановляє ухвали.

Тож, значення ухвал, як судових рішень першої інстанції в процедурі банкрутства, має свої відмінності, оскільки в деяких випадках вони за змістом максимально наближені до рішення (ухвали про визнання грошових вимог кредитора, розірвання мирової угоди чи визнання її недійсною та інші).

Для цілей з`ясування принципів правового регулювання постановлення та оскарження таких ухвал їх можна поділити за ознаками спеціалізації та спрямованості на два типи:

спеціальні- ухвали, які суд постановляє виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ;

універсальні- ухвали, які суд постановляє із загальних питань, що можуть вирішуватися як у справах про банкрутство, так і у справах позовного, інших форм провадження, та не врегульовані КУзПБ.

Так, суд першої інстанції постановляє універсальні ухвали у справі про банкрутство коли здійснює процесуальні дії чи вирішує процедурні питання, розглядає і вирішує клопотання, заяви, скарги за правилами та на підставі приписів ГПК України, зокрема, але не виключно за нормами інститутів відводу (самовідводу) судді, процесуальних строків, судових викликів і повідомлень, судових витрат, заходів процесуального примусу, забезпечення судом повного і всебічного з`ясування обставин справи та дослідження доказів, фіксування судового процесу.

Серед спеціальних ухвал, зокрема, але не виключно: ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі (частина перша статті 35 КУзПБ); про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина друга статті 37 КУзПБ); про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі (частина третя статті 37 КУзПБ); про повернення заяви про відкриття провадження у справі (стаття 38 КУзПБ); про залишення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду (абзац 3 частини шостої статті 38 КУзПБ); про приєднання до матеріалів справи інших заяв (частина четверта статті 39 КУзПБ); про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята статті 39 КУзПБ); про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці (частина одинадцята статті 39 КУзПБ) та інші ухвали, які суд першої інстанції постановляє з питань, що вирішуються виключно у справах про банкрутство за нормами КУзПБ.

На кожній стадії судового провадження у справі про банкрутство досягнення її мети може забезпечуватися господарським судом постановленням як універсальних, так і спеціальних ухвал.

Тобто, спеціалізація і спрямованість ухвали на вирішення загальних процедурних питань господарського процесу чи спеціальних процедур, врегульованих КУзПБ, є першочерговими критеріями для визначення переліку ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК).

Зазначені конституційні приписи закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство нормами КУзПБ та ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.

Пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

Водночас, у КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у статті 9 КУзПБ.

Відповідно до частини першої цієї статті передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 9 КУзПБ, яка стосується саме апеляційного оскарження, визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Такими випадками (виключеннями) із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал є, зокрема, встановлені частиною другої статті 254, частиною першою статті 255 ГПК України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ, зокрема, про те, що ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає (частина шоста статті 5 КУзПБ), ухвала за результатами розгляду вимог кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац другий частини другої статті 47 КУзПБ).

За загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

У рішенні від 27.01.2010 N 3-рп/2010 Конституційний Суд України, надаючи тлумачення припису про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, виснував, зокрема, що це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

Однак, зважаючи на те, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність), на відміну від позовного провадження у такій справі, суд не ухвалює рішення, слід вважати, що учасник справи про банкрутство має право включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду згідно з приписами ГПК України, до апеляційної скарги на судове рішення (ухвалу, постанову), яке є наступним після ухвали, яка не може бути оскаржена окремо, або рішення, яке є логічно та за наслідками пов`язаним із такою ухвалою.

З урахуванням наведеного судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 920/162/23 зауважила, що системний аналіз співвідношення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей 254, 255 ГПК України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9 КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:

а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої статті 9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема частина шоста статті 5 КУзПБ, абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ);

б) ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.

Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити:

1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);

2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;

3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною другою статті 9 КУзПБ для цього виду ухвал.

Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (стаття 260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (частина п`ята статті 260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (частини перша, друга статті 261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих виключень за КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (частини перша, друга статті 261 ГПК України), і така неможливість оскарження має бути констатована в силу відповідного припису закону, зокрема відповідно до частини третьої статті 154 ГПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає або частини шостої статті 5 КУзПБ про те, що ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16 серпня 2023 року у справі № 920/162/23.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Отже, визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (частина 3 статті 47 КУзПБ).

Системне тлумачення пункту 17 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 2, частини 2 статті 9, частини 2 і 3 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що ухвала суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора може бути оскаржена в апеляційному порядку лише разом із оскарженням ухвали суду, постановленої за результатами попереднього засідання, в частині конкретних вимог кредиторів.

Отже, у цій справі №922/2590/23 суд апеляційної інстанції помилково відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Паркинг+ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2023, постановлену за результатами розгляду вимог окремого кредитора ТОВ Паркинг+.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 лютого 2021 року у справі №29/5005/6381/2011 висловив позицію про те, що процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Навпаки, відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.

Статтею 264 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.

Колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито помилково.

Хоча стаття 264 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите провадження, однак в цьому випадку суд вважає процесуально правильним закрити апеляційне провадження, оскільки воно було відкрите з перегляду судового рішення, що не підлягало апеляційному оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18; від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009; від 20.08.2019 у справі №910/1702/15-г; від 29.04.2020 у справі № 917/1185/18.

Враховуючи, що апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Паркинг+ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2023, яка не підлягає оскарженню окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, колегія суддів вважає, що таке провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 254, 255, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Паркинг+ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова