Постанова

від 11.03.2024 по справі 922/3518/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/3518/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи ОСОБА_1 , м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2024 у справі № 922/3518/23, повний текст якої складено та підписано 29.01.2024

за позовом Акціонерне товариство "Акціонерний банк "РАДАБАНК", м. Дніпро

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК", м. Харків

2. ОСОБА_1 , м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Акціонерний банк «РАДАБАНК» (далі- Позивач) звернулося з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ТЕХНІЧНА І ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ВГІК (далі- Відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі- Відповідач 2) заборгованості за Кредитним Договором №7621/ЮКР/0 від 30.04.2021р. у розмірі 1 024 539,24 грн., що складається з простроченої заборгованості по кредиту у сумі 995 333,70 грн. та простроченої заборгованості по процентам у сумі 29 205,54 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 відкрито провадження у справі №922/3518/23 та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні.

Від Відповідача 2 13.09.2023 надійшов зустрічний позов про визнання недійсним Договору поруки №7621/ЮКР-0-П1 від 30.04.2021, який було повернуто ухвалою від 18.09.2023.

Ухвалою суду від 09.08.2023 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні.

Через надходження до господарського суду Харківської області 23.08.2023 заперечень Відповідача 1 проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. №22594), ухвалою суду від 28.08.2023 суд першої інстанції перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Від Відповідача 2 13.09.2023 до суду надійшла зустрічна позовну заява вх. №24855 до Акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК РАДАБАНК» про визнання недійсним Договору поруки №7621/ЮКР-0-П1 від 30.04.2021, яку було повернуто ухвалою від 18.09.2023.

Підготовче засідання у справі призначено на 09.10.2023.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2023р., провадження у справі було зупинено у зв`язку з надходженням запиту Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 залишено без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2023 про повернення зустрічного позову.

Після повернення матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 22.01.2024 провадження у справі було поновлено та призначено підготовче засідання у справі на 05.02.2024.

Від Відповідача 2 24.01.2024 повторно надійшла зустрічна позовна заява вх. №2188 до Позивача про визнання недійсним Договору поруки №7621/ЮКР-0-П1 від 30.04.2021, в якій також заявлено клопотання про поновлення строків на подання зустрічного позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.24 у справі №922/3518/23 зустрічний позов було повернуто Відповідачу через відсутність поважних причин для поновлення строку на подання зустрічного позову.

Відповідач, не погодившись з означеною ухвалою суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив означену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким матеріали справи №922/3518/23 передати для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Відповідач зазначав, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права та неправомірно повернуто зустрічну позовну заяву, оскільки право на повторне звернення Відповідача 2 з зустрічним позовом виникло після перегляду апеляційним судом попередньо оскарженої ухвали про повернення зустрічного позову та до цього часу питання щодо законності підстав щодо повернення зустрічного позову вирішено не було.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/3518/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 01.03.2024р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) на підставі ч.2 ст.271 ГПК України.

Позивач та Відповідач 1 не скористались правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду підлягає залишенню в силі, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.46 ГПК України, одним із спеціальних прав відповідача є право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.

Разом з цим, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Процесуальний порядок сумісного розгляду в межах однієї справи первісного та зустрічного позовів регулюється нормами ст. 180 ГПК України, за змістом ч.ч.1,2 якої відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу.

Повертаючи зустрічну позову заяву, суд першої інстанції зазначив, що наведені обставини пропуску строку на звернення з зустрічним позовом є неповажними, оскільки:

- Відповідач 2 був обізнаний про відкриття провадження у справі від 09.08.2023 та після доставки у його електронний кабінет, у той же день мав змогу подати відзив на позовну заяву або зустрічний позов у визначений законом строк;

- раніше поданий Відповідачем зустрічний позов (надійшов до суду 13.09.2023) не був ним підписаний, саме через це він був повернутий ухвалою від 18.09.2023;

- постанову суду апеляційної інстанції від 27.12.2023 було отримано Відповідачем 2 28.12.2023р., що спростовує його доводи про необізнаність з результатами розгляду його апеляційної скарги.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені Відповідачем 2 обставини пропуску строку на подання зустрічного позову є неповажними.

Судова колегія погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції за наступних підстав.

Статями 113 - 116 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, -встановлюються судом.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви,

скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи, тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку.

Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст.86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Із правового контексту норм ст. ст. 118, 119 ГПК України вбачається, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №910/15481/19, від 19.05.2021р. у справі №916/2657/20.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 09.08.2023 року, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3518/23, Відповідачу встановлений 15- денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Електрону копію даної ухвали Відповідачу-2 доставлено до електронного кабінету в 15.46год 09.08.223 року, отже з урахуванням вищенаведених вимог закону та ухвали суду строк до заявлення зустрічного позову в межах даної господарської справи сплинув 25.09.2023 року.

На адресу суду 13.09.2023 року від Відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору недійсним, проте вона була повернута ухвалою суду від 18.09.2023 року на підставі ч.5 ст. 174 ГПК України, оскільки заява не була підписана заявником.

Зазначена ухвала надійшла заявникові до електронного кабінету в 16.49, а отже з цієї дати він був обізнаний про невідповідність вимогам закону поданої позовної заяви, що зумовило її повернення.

Отже за умови прагнення Відповідача добросовісно використовувати процесуальне право на подання зустрічного позову в межах цієї справи, саме з вищенаведеної дати він мав можливість надати належним чином підписану зустрічну позовну заяву.

В подальшому, законність та обґрунтованість повернення судом зустрічної позовної заяви була підтверджена судом апеляційної інстанції ( постанова від 27 грудня 2023 року, надійшла до електронного кабінету заявника 28.12.2023) внаслідок її апеляційного перегляду за апеляційною скаргою Відповідача, проте доводи останнього, що саме із закінченням такого перегляду та отримання постанови суду на паперовому носії він отримує право на повторне звернення із зустрічною позовною заявою - не відповідають вимогам закону та базується на довільному тлумаченні ним норм процесуального права.

Так, Відповідачем-2 за власною ініціативою було реалізоване право на апеляційне оскарження ухвали суду, проте такий перегляд не змінює та не скасовує встановлений законом та визначений ухвалою суду від 09.08.2023 року строк на подання зустрічної позовної заяви, а ухвала суду від 18.09.2023 року про її повернення не перешкоджає повторному її поданні за умови дотримання вимог закону.

За таких підстав судова колегія вважає, що клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову не містить посилання на обставини, що завадили Відповідачу 2 звернутися до суду із зустрічним позовом в межах встановленого судом строку, а наведені ним причини пропуску строку не містять посилання на обставини, що є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення Відповідача 2 та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії щодо пред`явлення зустрічного позову у встановлений строк.

За вказаних підстав місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні клопотання про поновлення строку на пред`явлення зустрічного позову.

Враховуючи, що Відповідач 2 не позбавлений можливості у межах позову про стягнення заборгованості за кредитним Договором доводити відсутність підстав до її нарахування через обставини, за які він не відповідає, зокрема, як він вважає через не підписання Договору поруки, а також не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом - його право на судовий захист не є порушеним.

Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з дотриманням процесуальних прав сторін та норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги .

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2024 у справі № 922/3518/23 залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2024 року у справі №922/3518/23 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на ОСОБА_1 , м. Харків.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков