Постанова

від 15.02.2024 по справі 904/2663/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2663/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 (суддя Бєлік В.Г.)

у справі № 904/2663/18

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-33"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-33" про стягнення заборгованості у сумі 516 008,33 грн., з яких: 437 695,06 грн. - основна сума боргу, 36 044,02 грн. - інфляційні втрати, 9 501,30 грн. - 3 % річних, 18 073,71 грн. - пеня, 14 694,24 грн. - 7 % штрафу. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням суду від 11.09.2018 у справі № 904/2663/18 позов задоволено частково, а саме: в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу за Договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 532 від 07.10.2013 у сумі 132 088,58 грн., - закрито провадження; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-33" на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 297 288,97 грн. - основного боргу, 9 501,30 грн. - 3 % річних, 36 044,02 грн. - інфляційних втрат, 7 347,12 грн. - 7 % штрафу, та 6 353,58 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

12.10.2018 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази по справі № 904/2663/18.

31.08.2023 від Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 у справі №904/2663/18 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 у справі № 904/2663/18 та прийняте нове рішення, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що звернення із заявою про поновлення процесуального строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є єдиним можливим способом стягувача виконати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2018 у справі № 904/2663/18.

За твердженням скаржника, сплачуючи в добровільному порядку заборгованість боржник визнавав наявну заборгованість на загальну суму 119 675,53 грн.

Вважає, що суд залишив поза увагою висновок Конституційного Суду України про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист (рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) та висновки ЄСПЛ щодо остаточності виконання судових рішень.

Апелянт вказує на невідповідність висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви стягувача про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

Відповідач (боржник) своїм правом на подання відзиву не скористався.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 15.02.2024 року з`явився представник позивача (апелянта). Відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направи, про причини неявки суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви, апеляційної/касаційної скарги до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги участь представника відповідача в судовому засіданні 30.11.2023 та надання ним заперечень щодо апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача (апелянта) просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні заяви скасувати та прийняти нове про її задоволення.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача (апелянта), дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин і висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-33" про стягнення заборгованості у сумі 516 008,33 грн., з яких: 437 695,06 грн. - основна сума боргу, 36 044,02 грн. - інфляційні втрати, 9 501,30 грн. - 3% річних, 18 073,71 грн. - пеня, 14 694,24 грн. - 7% штрафу. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу теплової енергії № 532 від 07.10.2013.

Рішенням суду від 11.09.2018 у справі № 904/2663/18 позов задоволено частково, а саме: в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу за Договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 532 від 07.10.2013 у сумі 132 088,58грн., - закрито провадження; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-33" на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" - 297 288,97 грн. - основного боргу, 9 501,30 грн. - 3% річних, 36 044,02 грн. - інфляційних втрат, 7 347,12 грн. - 7% штрафу, та 6 353,58 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

12.10.2018 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази по справі №904/2663/18.

31.08.2023 від Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заявник стверджує, що зазначений наказ ним втрачено.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання заявник зазначив, що у зв`язку з добровільним виконанням Боржником рішення суду Стягувач не звертався до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу № 904/2663/18 від 12.10.2018.

Наказ Господарського суду Дніпропетровської області №904/2663/18 від 12.10.2018 не виконано, заборгованість згідно рішення суду в повному обсязі не сплачено.

В подальшому впродовж 2018-2022 років Житлово-будівельний кооператив "Восток 33" добровільно здійснював погашення заборгованості згідно рішення суду №904/2663/18. За вказаний період боржником було частково погашено заборгованість на загальну суму - 236 859,46 грн.

Проте, згодом Відповідач припинив добровільно виконувати рішення суду та станом на 16.08.2023 року заборгованість боржника по даній судовій справі складає 119 675,53 грн.

Оскільки Боржник перестав виконувати свої зобов`язання щодо погашення заборгованості стягнутої рішенням суду, у Стягувача виникла необхідність для звернення до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу №904/2663/18 від 12.10.2018.

Однак, оригінал наказ Господарського суду Дніпропетровської області №904/2663/18 від 12.10.2018 втрачений. У зв`язку із втратою оригіналу виконавчого документу у Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документу.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не наведено об`єктивних, незалежних від стягувача підстав, які унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання. Таким чином, правові підстави для задоволення заяви Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання відсутні, а заява про визнання причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання поважною та поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/2663/18 від 12.10.2018 задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Розділ XV "Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, встановлює алгоритм відновлення втраченого виконавчого провадження, а саме визначає специфіку дій як державного виконавця так і сторін виконавчого провадження, які необхідні для відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження.

Абз. 1 п. 3 розд. XV наведеної Інструкції передбачено, що виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Отже, зазначений припис передбачає право, а не обов`язок як виконавця (за власною ініціативою чи за заявою сторін), так і самих сторін звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа. Тобто у разі потреби кожен із цих суб`єктів має право на відповідне звернення для отримання дубліката виконавчого документа (правова позиція Верховного Суду у постанові від 30.06.2022 у справі № 5020-1129/2012).

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Підпунктом 19.4 п. 19 розд. ХІ "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Колегія суддів зауважує, що дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №1/904/302/2013, від 01.11.2023 у справі № 1/137, від 17.08.2023 у справі № 910/22462/15.

Аналіз змісту пп. 19.4 п. 19 розд. ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить про те, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 910/6772/14, від 04.08.2022 у справі № 21/5005/2686/2012, від 13.09.2021 у справі № 922/4576/15.

Апеляційний суд враховує, що приписи ГПК України не надають суду право відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язують стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Відповідний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №1/904/302/2013, від 01.11.2023 у справі № 1/137, від 17.08.2023 у справі № 910/22462/15, від 08.12.2020 у справі № 03/77-50.

Водночас, обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа є сталою та послідовною, і викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12, від 10.10.2023 у справі № 12/106, від 21.12.2023 у справі № 1/904/302/2013, від 18.01.2024 у справі № 913/869/14.

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до пп. 19.4 п. 19 розд. ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та / або його зупинення (пункт 3.15 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11).

Таким чином, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 та постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/22462/15, від 01.11.2023 у справі № 1/137, від 21.12.2023 у справі № 1/904/302/2013, від 18.01.2024 у справі № 913/869/14.

Так, на час видачі Господарським судом Дніпропетровської області Наказу у справі № 904/2663/18 від 12.10.2018 діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).

З огляду на зміст ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, Наказ Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2663/18 від 12.10.2018 міг бути пред`явлений до виконання протягом трьох років до 13.10.2021.

Як свідчать матеріали справи та пояснення позивача, Наказ до примусового виконання не пред`являвся, у зв`язку з частковим добровільним виконанням відповідачем зобов`язань щодо погашення заборгованості стягнутої рішенням суду.

Оскільки боржник перестав сплачувати присуджені на користь стягувача суми, в останнього виникла необхідність у зверненні до органів виконавчої служби з заявою про примусове виконання Наказу № 904/2663/18 від 12.10.2018.

Проте, зважаючи на втрату оригіналу наказу, АТ "Криворізька теплоцентраль" звернулось до господарського суду із цією заявою (про поновлення строку для пред`явлення Наказу та видачу його дублікату).

За приписами ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону № 1404-VIII).

Вказані норми визначають можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В той же час, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

За таких обставин, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому ж, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, заяву про видачу дубліката наказу подано після закінчення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме 31.08.2023.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання заявник зазначив, що у зв`язку з добровільним виконанням Боржником рішення суду Стягувач не звертався до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу № 904/2663/18 від 12.10.2018.

Наказ Господарського суду Дніпропетровської області №904/2663/18 від 12.10.2018 не виконано, заборгованість згідно рішення суду в повному обсязі не сплачено. В подальшому впродовж 2018-2022 років Житлово-будівельний кооператив "Восток 33" добровільно здійснював погашення заборгованості згідно рішення суду №904/2663/18. За вказаний період боржником було частково погашено заборгованість на загальну суму - 236859,46 грн. Проте, згодом Відповідач припинив добровільно виконувати рішення суду та станом на 16.08.2023 року заборгованість боржника по даній судовій справі складає 119675,53 грн.

Оскільки Боржник перестав виконувати свої зобов`язання щодо погашення заборгованості стягнутої рішенням суду, у позивача виникла необхідність для звернення до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу № 904/2663/18 від 12.10.2018.

Однак, оригінал наказ Господарського суду Дніпропетровської області №904/2663/18 від 12.10.2018 втрачений. У зв`язку із втратою оригіналу виконавчого документу у Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документу.

Судом зауважено, що стягувач понад 4 роки і 10 місяців не вчиняв жодних дій щодо пред`явлення до виконання наказу суду.

Заявник звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу та поновлення строку на його пред`явлення до виконання лише 31.08.2023, тобто через 1 рік 10 місяців та 18 днів після спливу строку для пред`явлення наказу до виконання.

В даному випадку також враховується, що позивачем на доказ добровільного виконання відповідачем рішення суду у справі № 904/2663/18 від 11.09.2018 надані копії платіжних доручень за період 11.02.2022 по 02.11.2022 на загальну суму 12 550,00 грн., тобто після спливу строку на пред`явлення наказу від 12.10.2018 до примусового виконання. При цьому загальна сума присуджена до стягнення складає 350 181,41 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не наведено об`єктивних, незалежних від позивача підстав, які унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання.

Більше того, з моменту набрання рішенням законної сили та до 13.10.2021 стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання, однак своїм правом не скористався, виходячи з особистих міркувань.

Жодних перешкод йому в цьому не існувало, а в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Посилання апелянта на обставини сплати в добровільному порядку заборгованості боржником як доказ визнання ним наявної заборгованості на загальну суму 119 675,53 грн, не впливають на можливість примусового виконання Наказу про стягнення присуджених судом сум.

Сторони могли врегулювати спірні питання, в тому числі на стадії виконання судового рішення, шляхом укладення мирової угоди, розстрочення виконання судового рішення тощо, однак цього не зробили.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставин переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання заявником не приведено й судом таких не встановлено.

З огляду на викладене, АТ "Криворізька теплоцентраль" не доведено поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, відтак й відсутні правові підстави для задоволення заяви про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Слід звернути увагу на те, що доводи апеляційної скарги фактично повністю зводяться до незгоди скаржника саме з висновками господарського суду щодо оцінки ними поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу № 904/2663/18 від 12.10.2018 до виконання, а також наявності підстав для поновлення такого строку.

Щодо цього доцільно наголосити на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20.10.2011).

Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. BULGARIA»), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11.11.1996 у справі «Кантоні проти Франції» («CANTONI v. FRANCE»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», заява «№ 20372/11).

У рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може підлягати обмеженням, що допускаються, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, що саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності. На цьому наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Кунерт проти Польщі (заява № 8981/14).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Таким чином, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).

За встановлених обставин спливу строку для пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/2663/18 від 12.10.2018 до виконання та звернення АТ "Криворізька теплоцентраль" із заявою про видачу дублікату виконавчого документа після закінчення строку для пред`явлення його до виконання без доказів пропуску його з поважних причин, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого документа.

Наведене свідчить про вірне застосування судом першої інстанції положень пп. 19.4 п. 1 розд. XI "Перехідні положення" ГПК України під час прийняття оскаржуваного рішення в частині розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа, чим спростовуються доводи скаржника у відповідній частині апеляційної скарги.

Аргументи апелянта про неврахування судом висновку Конституційного Суду України про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист (рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) та наведених у скарзі висновків ЄСПЛ щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду в межах перевірки обґрунтованості судового рішення суду першої інстанції щодо наявності/відсутності правових підстав для поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу та видачі його дубліката.

Колегія суддів зазначає, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали, апеляційним судом не виявлено, скаржником висновків суду не спростовано.

За таких умов, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 у справі № 904/2663/18.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.

Керуючись статтями 236, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 у справі № 904/2663/18 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 у справі №904/2663/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 11.03.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко