Рішення

від 06.03.2024 по справі 903/1354/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2024 року Справа № 903/1354/23

за позовом: Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, м. Луцьк;

-Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-Волинь, м. Володимир, Волинська обл.;

-Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради, м. Нововолинськ, Волинська обл.

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 29 422 грн 50 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Королюк І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: ТОВ Велес-Волинь - Лялька Ю.А., договір від 09.01.2024

у судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області: Лопоха О.С., посвідчення від 01.03.2023

встановив: 29.12.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-Волинь, Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод №1 від 21.09.2021, №2 від 15.12.2021 до договору №010470-b-a1 від 01.07.2021 та стягнення 29 422 грн 50 коп.

Позовна заява обґрунтована безпідставним збільшенням відповідачем вартості одиниці товару в десять разів.

Ухвалою суду від 04.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.02.2024 о 12 год 20 хв. Запропоновано відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати прокурору, позивачам, докази чого подати суду; прокуратурі, позивачам - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачам; відповідачам - заперечення на відповідь прокуратури, позивачів протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання прокуратурі, позивачам.

Нововолинський науковий ліцей Волинської обласної ради ухвалу суду отримав 10.01.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю Велес-Волинь - 11.01.2024 (а.с. 102-103).

Строк для подання відзиву по 25.01.2024, 26.01.2024 відповідно.

Відзиви відповідачів на адресу суду не надходили.

У судовому засіданні прокурор зазначив про надіслання на адресу суду клопотання про долучення доказів сплати позивачем грошових коштів на виконання умов додаткових угод, які помилково не були долучені до позовної заяви.

Представник відповідача зазначив, що відзив на позовну заяву не подавався.

Враховуючи вищевикладене, рівність всіх учасників судового процесу, ненадходження на адресу суду клопотання прокуратури, відсутність заперечень учасників справи, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 07.02.2024 підготовче засіданні відклав на 21.02.2024 о 12 год 00 хв.

09.02.2024 надійшло клопотання Володимирської окружної прокуратури про долучення до матеріалів справи платіжних доручень, які підтверджують сплату позивачем відповідачу коштів в сумі 213 172 грн 50 коп., оскільки до позовної заяви їх помилково не було додано.

З врахуванням вищевикладеного, відсутності заперечень учасників справи, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 21.02.2024 долучив вищевказані докази до матеріалів справи.

Враховуючи відсутність відзивів відповідачів, закінчення строків для їх подання, виконання мети підготовчого провадження, його строки, суд протокольною ухвалою від 21.02.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 06.03.2024 о 15 год 00 хв.

22.02.2024 надійшли пояснення Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, згідно яких позовні вимоги підтримує, оскільки перевіркою виконання умов спірного договору встановлено недотримання пропорційності ціни відповідно до рівня коливання середніх цін на аналогічну продукцію на рику при внесенні змін до його істотних умов. Постачання масла за підвищеною ціною проводилося ще до укладення додаткової угоди про підвищення ціни. Внаслідок здійснення оплати за масло вершкове, яке поставлене за цінами, визначеними спірними додатковими угодами, ліцею завдано збитків на суму 29 422 грн 50 коп. Жодною із сторін укладеного договору не доведено факту настання обставин, що дають право на зміну істотних умов договору. Зазначає, що ТОВ «Велес-Волинь» не є підконтрольною установою для управління. Орган фінансового контролю не має права звертатися до суду із позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю товарів, робіт, послуг за бюджетні кошти та додаткових угод, укладених до них.

З метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 06.03.2024 долучив пояснення Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області до матеріалів справи.

У судовому засіданні прокурор, представник відповідача дали пояснення, заперечення, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Нововолинським науковим ліцеєм Волинської обласної ради 09.06.2021 проведено відкриті торги по закупівлі продукції "Масло вершкове" 2 200 кг.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено Нововолинським науковим ліцеєм-інтернатом в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro-публічні закупівлі» 24.05.2021 за ідентифікатором UA-2021-05-24-010470-b.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвались:

-ТОВ "Велес Волинь", остаточна пропозиція: 330 000 грн.;

- ФОП "Ярема Мирослава Миколаївна", остаточна пропозиція: 380 600 грн.;

-ТОВ "ТзОВ Радивилівмолоко", остаточна пропозиція: 389 400 грн.;

За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено ТОВ "Велес Волинь" з ціновою пропозицією 330 000 грн.

Нововолинський науковий ліцей (замовник) та ТзОВ "Велес Волинь" (виконавець) 01.07.2021 уклали договір № 010470-b-а1 про закупівлю товарів за державні кошти, а саме: 2 200 кг продукції "Масло вершкове жирністю від 72,5 %" на загальну суму 275 000 грн без ПДВ, 330 000 грн з ПДВ (ціна за 1 кг. "Масло вершкове жирністю від 72,5 %" - 150 грн з ПДВ).

В період з вересня по грудень 2021 року сторонами укладено ряд додаткових угод, внаслідок яких ціну за товар суттєво збільшено:

-№1 від 21.09.2021, ціна збільшилась на 15 грн;

-№2 від 15.12.2021, ціна збільшилась на 16 грн 50 коп.

Таким чином, в наслідок укладення спірних додаткових угод вартість товару збільшилась з 150 грн до 181,50 грн за 1 кг товару.

На обґрунтування необхідності підвищення ціни виконавець долучив листи Головного управління статистики у Волинській області № 03.2.-07/533-21 від 01.09.2021, №03.2-07/783-21 від 14.12.2021 з інформацією щодо середніх цін на продукцію "Масло вершкове" в липні 2021 року - 43,6 грн./ 200г, тобто 218 грн./кг; в листопаді 2021 року 45,06 грн/200 г, тобто 225,30 грн за 1 кг (а.с. 59, 61).

У відповідності до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В частині першій ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Відповідно до пункту 4 Порядку зміни умов договору, зміна умов договору оформляється сторонами шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 010470-b-а1 від 01.07.2021 та дві додаткові угоди, якими змінено ціну за одиницю товару, внаслідок чого ціна на продукцію «масло вершкове жирністю 72,5%» збільшилась зі 150 грн до 181,50 грн за 1 кг.

Суд зазначає, що будь який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємство має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

В абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Додаткові угоди №№ 1, 2 укладено на підставі листів Головного управління статистики у Волинській області № 03.2.-07/533-21 від 01.09.2021, №03.2-07/783-21 від 14.12.2021 з інформацією щодо середніх цін на продукцію "Масло вершкове" в липні 2021 року - 43,6 грн./ 200г, тобто 218 грн./кг; в листопаді 2021 року 45,06 грн/200 г, тобто 225,30 грн за 1 кг (а.с. 59, 61).

Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Листи ГУ статистики у Волинській області від 01.09.2021, 14.12.2021 не підтверджують коливання ціни на товар з моменту укладення договору (21.07.2021) і по дату укладення додаткових угод (15.12.2021), а констатують ціну на продукцію «масло вершкове» станом на липень, листопад 2021 року.

Таким чином, самі по собі дані, викладені в листах Головного управління статистики у Волинській області, не можуть підтверджувати динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення з 01.07.2021 по 15.12.2021.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18.

Таким чином, відповідач не довів факт коливання ціни на товар - "Масло вершкове жирністю 72 %" на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору, а також необхідність збільшення ціни додатковими угодами від 21.09.2021 №1, від 15.12.2021 №2, а відтак постачальником не дотримано порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі".

Отже, вбачається не відповідність укладених додаткових угод від 21.09.2021 №1, від 15.12.2021 №2 приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з яким істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, відповідачі не довели обставини такого коливання цін станом на дату укладення кожної з додаткових угод, а тому їх укладенням порушено визначену зазначеним Законом граничну межу зміни ціни товару, що спотворює результати торгів та нівелює економію, яку отримано під час підписання договору та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсними додаткових угод №№ 1, 2 до договору від 01.07.2021 на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені з порушенням статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення 29 422 грн 50 коп. Тому правомірність підписання інших додаткових угод суд не оцінює.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши матеріали та перевіривши обставини справи суд зазначає, що укладені додаткові угоди №№ 1, 2 до договору від 01.07.2021 суперечать вимогам законодавства, зокрема, Закону України «Про публічні закупівлі» та положенням статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки товар поставлений за цінами вищими, ніж вказано в основному договорі про постачання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що такі угоди слід визнати недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №903/504/22 від 22.08.2023.

Судом враховано, що відповідач не довів належними та допустимими доказами коливання ціни на ринку, необхідність збільшення ціни за товар, неможливість виконання договору, а також те, що договір для нього був невигідним, збитковим.

Визнання недійсним попередніх вимог тягне недійсність наступних.

У позовній заяві прокурором зазначено, що дослідженням інформації, розміщеної на офіційному веб сайті Держкомстату України встановлено, що в червні 2021 року (місяць подання цінових пропозицій по закупівлі товару "Масло вершкове жирністю від 72,5 %") на території Волинської області середня ціна на масло вершкове становила 42,34грн/200г, тобто 211,70 грн/кг. Таким чином постачальник ТзОВ "Велес-Волинь" у тендерній пропозиції запропонував нижчу за середньоринкову ціну товару, тим самим свідомо занизивши ціну на товар "Масло вершкове жирністю від 72,5 %" (150 грн за 1 кг, порівняно з ринковою ціною - 211,70 грн). Вищевказані порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 632 Цивільного кодексу України констатовані актом перевірки закупівель Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради № 030-22/03 від 10.08.2022, проведеним управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (а.с .31-44).

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За договором №010470-b-а1 від 01.07.2021 до укладення додаткової угоди № 1 поставлено 50 кг по 150 грн на суму 7 500 грн.

За додатковою угодою №1 від 21.09.2021 поставлено 460 кг по 165 грн на суму 75 900 грн.

Сума надміру сплачених коштів становить 6 900 грн.

За додатковою угодою № 2 від 15.12.2021 поставлено 715 кг по 181,50 грн на суму 129 772,50 грн.

Сума надміру сплачених коштів становить 22 522,50 грн.

Усього за договором № 010470-b-а1 від 01.07.2021 поставлено продукції 1 225 кг, за яку сплачено 213 172,50 грн.

Таким чином, з урахуванням недійсних угод, укладених між Нововолинським науковим ліцеєм та ТОВ "Велес Волинь", було надміру сплачено бюджетних коштів на суму 29 422,50 грн, які підлягають стягненню з ТОВ "Велес Волинь" внаслідок збільшення ціни та зменшення об`єму поставленого товару за укладеними всупереч законодавству спірними додатковими угодами.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Зі змісту п.п. 1-4 розд. І Статуту Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради, затвердженого розпорядженням голови Волинської обласної ради від 09.09.2021 №378, вбачається, що засновником Нововлинського наукового ліцею являється Волинська обласна рада (майно ліцею є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області; власником майна є територіальна громада сіл, селищ, міст області в особі Волинської обласної ради). Ліцей є юридичною особою, закладом комунальної форми власності, має статус бюджетної установи і фінансується за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

До джерел формування кошторису ліцею насамперед віднесено кошти державного та місцевого бюджету (п. 10 розд. VI Статуту).

Контроль за фінансово-господарською діяльністю ліцею здійснюється засновником (п. 15 розд. VI Статуту). При цьому, ліцей зобов`язаний надавати засновнику будь-яку інформацію щодо здійснення ним господарсько- фінансової діяльності та виконання статутних завдань (п. 14 розд. VI Статуту).

У даному конкретному випадку фінансування проведеної конкурентної процедури закупівлі № UA-2021-05-24-010470-b здійснювалося виключно за рахунок коштів обласного бюджету.

Так, державою надано органам місцевого самоврядування широкі права для здійснення ними економічного і соціального розвитку на своїй території.

Згідно ст. 140 Конституції України, органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

У ст. 143 Конституції України зазначено, що обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно норм ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (ч. 6 ст. 16 даного Закону)

Виключно на пленарних засіданнях районних, обласних рад вирішуються питання щодо розгляду прогнозів відповідно районних, обласних бюджетів, затвердження таких бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання (п. 17 ч. 1 ст. 43 указаного вище Закону).

Згідно ч. 2 ст. 61 цього ж Закону, районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Отже, Волинська обласна рада наділена повноваженнями з приводу затвердження та виконання обласного бюджету, контролю за його виконанням, а також здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема, бюджетними коштами).

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

При цьому, на підставі ч. 1 ст. 62 указаного Закону, держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Відтак, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у даних спірних правовідносинах, являється Волинська обласна рада, зокрема, як орган місцевого самоврядування, якому підпорядковується сторона оспорюваного прокурором договору (навчальний заклад комунальної форми власності), а також, беручи до уваги здійснення радою виключних повноважень щодо затвердження обласного бюджету, внесення змін до нього і затвердження звіту про його. Тому, Позивач 1 має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень, а також контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.

У п. 8. 47 постанови Верховного Суду від 21.06.2023 по справі № 905/1907/21 зазначено, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Аналогічна позиція висловлена у п. 45 постанови ВСУ від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 ( підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Ураховуючи, що договір від 01.07.2021 фінансувався за рахунок коштів обласного бюджету, Волинська обласна рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження обласного бюджету, контролює його виконання, у тому числі підзвітними та підконтрольними їй установами.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 названого Закону).

При цьому, на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. З указаного Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 цього Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба (в тому числі її міжрегіональні територіальні органи) наділена повноваженнями щодо здійснення державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Пунктами 1 та 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23, визначено, що Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях.

Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

При цьому, згідно з п. 7 цього ж Положення, Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління.

Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №906/296/18, від 20.02.2019 у справі №912/894/18, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від №911/1497/18, від 21.05.2019 у справі №912/895/18, від №909/545/18, від 20.11.2019 у справі №912/2887/18, від №924/316/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Листом Нововолинського відділу окружної прокуратури № 50/1-167вих- 23 від 24.01.2023 повідомлено Волинську обласну раду про укладення додаткових угод, які в судовому порядку можуть бути визнані недійсними та стягнення отриманих бюджетних коштів, та чи вживатимуться Волинською обласною радою відповідні заходи представницького характеру у судовому порядку.

З відповіді Волинської обласної ради № 248/47/2-23 від 22.02.2023 вбачається, що Волинською обласною радою не вживатимуться заходи представницького характеру про визнання недійсними угод № 1 та № 2 до договору № 010470-Ь-аІ від 01.07.2021 та стягнення отриманих коштів.

Листом Нововолинського відділу окружної прокуратури № 50/1-2690вих- 22 від 29.12.2022 повідомлено Нововолинський науковий ліцей про укладення додаткових угод, які в судовому порядку можуть бути визнані недійсними та стягнення отриманих бюджетних коштів, та чи вживатимуться Нововолинським науковим ліцеєм-інтернатом відповідні заходи у судовому порядку.

З відповіді Нововолинського наукового ліцею-інтернату Волинської обласної ради № 13 від 13.01.2023 вбачається, що ліцеєм не вживатимуться заходи представницького характеру про визнання недійсними угод № 1 та № 2 до договору № 010470-b-а1 від 01.07.2021 та стягнення отриманих коштів.

Листом Нововолинського відділу окружної прокуратури №50/1-1397вих-23 від 02.06.2023 повідомлено Західний офіс Держаудитслужби про укладення додаткових угод, які в судовому порядку можуть бути визнані недійсними та стягнення отриманих бюджетних коштів. Цим же листом витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави

З відповіді Західного офісу Держаудитслужби № 130313-17/1529-2023 від 19.06.2023 вбачається, що Управління Західного офісу Держаудитслужби не буде звертатися в суд із позовом про визнання недійсними угод № 1 та № 2 до договору від 01.07.2021 та стягнення отриманих коштів.

У даному випадку укладення спірних додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням спірних додаткових угод до договору порушені матеріальні інтереси споживача, оскільки з урахуванням додаткових угод Нововолинський науковий ліцей фактично отримав товар у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов поданий у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору в сумі 8 052 грн 00 коп відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на них пропорційно.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 21.09.2021, №2 від 15.12.2021 до договору №010470-b-a1 від 01.07.2021.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Волинь» (вул. Олександра Олеся, 2, м. Володимир, Волинська обл., код ЄДРПОУ 37602533) на користь Волинської обласної ради (Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 00022444) в дохід обласного бюджету Волинської області (код ЄДРПОУ 38009371) сплачені бюджетні кошти в сумі 29 422 грн 50 коп (двадцять дев`ять тисяч чотириста двадцять дві грн 50 коп) на р/р UA518999980314010544000003001 ГУК у Волинській області 24060300, код класифікації доходів бюджету 24060300.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Волинь» (вул. Олександра Олеся, 2, м. Володимир, Волинська обл, код ЄДРПОУ 37602533) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 4 026 грн 00 коп (чотири тисячі двадцять шість грн 00 коп) витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради (вул. Академіка Амосова, 1, м. Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 21748470) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 4 026 грн 00 коп (чотири тисячі двадцять шість грн 00 коп) витрат по сплаті судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 11.03.2024.

Суддя А. М. Кравчук