Рішення

від 29.02.2024 по справі 904/6509/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6509/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (м. Дніпро)

до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Гончаренко І.Б.;

від відповідача: Шинкаренко С.О.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" звернулось з позовною заявою до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості в загальному розмірі 5553670,82грн, з якої: 4413440,12грн - основного боргу, 1029299,00грн - пені, 76671,60грн - трьох відсотків річних, 34260,10грн - інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за типовим договором розподілу природного газу в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за період з грудня 2022 року по травень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.01.2024.

28.12.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач надає контррозрахунок, заявленої позивачем до стягнення пені та просить зменшити розмір пені на 90%.

В обґрунтування заяви про зменшення відповідач зазначає, що позивач не поніс будь-яких збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, що є підставою для зменшення пені. Також зазначає, що відповідач є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності постачання гарячої води та кондиційованого повітря кінцевим споживачам, у зв`язку з чим у нього існує значна дебіторська заборгованість споживачів. Додатково посилається на скрутне фінансове становище підприємства з наданням звітів про фінансові результати за 2023 рік.

09.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Підстави обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення аналогічні тим, якими відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення розміру пені.

12.01.2024 позивач подав до канцелярії суду відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позов у повному обсязі та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення пені на 90 відсотків.

В своїх запереченнях на клопотання відповідача зазначає, що обставини на які посилається відповідач, не вказують на наявність виняткового випадку і можливості зменшення пені. Також зазначає, що відповідач не здійснює погашення заборгованості і такі дії свідчать про низький ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань. Додатково посилається на те, що підприємство позивача також знаходиться в скрутному фінансовому становищі, а розмір заявленої до стягнення пені відповідає засадам розумності і справедливості.

17.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В своїх запереченнях зазначає, що виконання відповідачем зобов`язань перед контрагентами безпосередньо залежить від виконання зобов`язань з оплати кінцевими споживачами послуги, а тому відповідач має можливість здійснювати свої розрахунки з кредиторами виключно у випадку наявності коштів на рахунках. Також зазначає, що між сторонами у справі № 904/3663/22 була укладена мирова угода, яка була виконана відповідачем. Наведене підтверджує, що відповідач не ухиляється від виконання судових рішень, але для їх виконання йому потрібен час у зв`язку з чим і було заявлено заяву про відстрочення виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.02.2024.

01.02.2024 до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення.

В своїх запереченнях зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б могли підтвердити виняткові обставини в контексті розгляду даної заяви для її задоволення, оскільки показники, які зазначені у фінансовій звітності відповідача, є результатом його господарської діяльності. Також зазначає, що відповідачем не надано доказів реальної перспективи виконання судового рішення.

У судовому засіданні 08.02.2024 оголошено перерву до 29.02.2024.

У судовому засіданні 29.02.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу в установленому Кодексом ГРМ порядку 01.09.2021 Комунальне підприємство "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (далі споживач, відповідач) подало Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі оператор ГРМ, позивач) підписану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42АТ491-5684-21 (а.с. 23 том 1).

Цією заявою Комунальне підприємство "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради приєдналось до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 30.09.2015 №2498 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що цей договір є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п. 1.3 договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовим) який є невід`ємною частиною цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Таким чином, підписавши заяву-приєднання відповідач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу.

За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4 договору).

Пунктом 6.5 договору, окрім іншого, передбачено, що у випадку якщо споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об`єктах (об`єкту) в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності.

За змістом п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1 договору).

За змістом п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Нарахування пені здійснюється, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами (п. 12.2 договору).

Між сторонами підписано додаток 4 до типового договору, в якому зазначено розрахунок втрат і витрат природного газу та перелік точок комерційного обліку споживача (Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради) (а.с. 25 том 1).

Відповідно до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 №2744 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпрогаз" встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 0,90грн за 1 метр кубічний на місяць (без урахування ПДВ).

У 2023 році тариф залишився без змін та складає 0,90грн за 1 метр кубічний на місяць (без урахування ПДВ).

На виконання умов договору, позивач у період грудень 2022 року травень 2023 року надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 3970237,84грн, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг:

№ДНГ82026565 від 31.12.2022 на суму 667952,46грн;

№ДНГ-233101-1851 від 31.01.2023 на суму 660457,07грн;

№ДНГ-232802-1851 від 28.02.2023 на суму 660457,07грн;

№БД000000438 від 31.03.2023 на суму 660457,09грн;

№БД000010565 від 30.04.2023 на суму 660457,07грн;

№БД000013831 від 31.05.2023 на суму 660457,08грн (а.с. 32-37 том 1).

31.05.2023 року НКРЕКП постановою №972 зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу виданої АТ «Дніпрогаз», у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

Відповідно починаючи з 01.06.2023 АТ «Дніпрогаз», в розрізі норм чинного законодавства, втрачено статус Оператора газорозподільної системи, а відповідно і можливість виконувати функції оператора ГРМ та сторони в договірних правовідносинах в частині послуг з розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Враховуючи те, що АТ «Дніпрогаз» не має діючої ліцензії з надання послуги з розподілу природного газу, між сторонами укладено додаткову угоду №ДУ-1/№42АТ491-5684-21 від 31.05.2023.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони домовились, в частині надання послуг розподілу природного газу, розірвати договір з 01.06.2023. Останній день дії договору вважати 31.05.2023.

Сторони підтверджують, що станом на 31.05.2023 за договором є невиконані зобов`язання з оплати вартості послуг розподілу природного газу у розмірі 4353740,12грн, і оговорили, що в частині розрахунків договір діє до остаточного їх здійснення (п. 2 додаткової угоди).

Згідно з п. 8 гл. 6 роз. VI Кодексу ГРМ, якщо на дату розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об`єктах цього споживача або об`єкту, який було вилучено із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу, буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір або вилучений об`єкт із заяви-приєднання, споживач зобов`язаний у десятиденний строк з дня виставлення рахунку сплатити оператору ГРМ різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності.

На момент розірвання договору у споживача (відповідача) виникло перевищення обсягу річної замовленої потужності в обсязі 410372,48м3 на суму 443202,28грн, у зв`язку з чим, між сторонами було підписано акт наданих послуг №БД000016917 від 31.05.2023 на суму 443202,28грн (а.с. 40 том 1).

Таким чином, загальна сума боргу на момент розірвання договору склала 4413440,12грн.

Позивач зазначає, що відповідачем зобов`язання за типовим договором розподілу природного газу в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за період з грудня 2022 року по травень 2023 року не виконані, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 4413440,12грн.

Зазначене і стало причиною звернення до суду.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг з розподілу природного газу, строком дії договору, умовами надання послуг та їх оплати, фактом надання послуг, загальною вартістю наданих за договором послуг, настанням строку їх оплати, наявністю часткової чи повної оплати, допущенням прострочення оплати, наявністю підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до частини другої глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі укладеного між ними типового договору, є господарськими, а тому згідно зі статтями 4, 173 - 175 та відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання зазначеного договору мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України та частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодекс України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами пункту 6.6 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

З огляду на положення договору відповідач повинен був оплатити вартість наданої послуги з розподілу природного газу:

за грудень 2022 року не пізніше 10.01.2023, прострочка виконання настає з 11.01.2022;

за січень 2023 року не пізніше 10.02.2023, прострочка виконання настає з 11.02.2023;

за лютий 2023 року не пізніше 10.03.2023, прострочка виконання настає з 11.03.2023;

за березень 2023 року не пізніше 10.04.2023, прострочка виконання настає з 11.04.2023;

за квітень 2023 року не пізніше 10.05.2023, прострочка виконання настає з 11.05.2023;

за травень 2023 року не пізніше 12.06.2023 (10.06.2023 вихідний день (субота), тож строк оплати переноситься на перший робочий день (частина п`ята статті 254 Цивільного кодексу України), прострочка виконання настає з 13.06.2023.

В установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості наданих послуг не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 4413440,12грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 4413440,12грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 8.2 договору в розмірі 1029299,00грн, 3% річних 76671,60грн, інфляційні втрати 15336,34грн, які розраховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до розрахунку (а.с. 10, 11 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Нарахування пені здійснюється, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 1029299,00грн за загальний період з 11.01.2023 по 01.11.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята статті 254 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, з урахуванням дат виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 981288,81грн за загальний період з 11.01.2023 по 01.11.2023.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 34260,10грн за загальний період з січня 2023 року по жовтень 2023 року із заборгованості за грудень 2022 року лютий 2023 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних, які розраховані у загальній сумі 76671,60грн за загальний період з 11.01.2023 по 01.11.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом порушень не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення заборгованості в загальному розмірі 5505660,53грн, з якої: 4413440,12грн основного боргу, 981288,81грн пені, 76671,60грн 3% річних, 34260,00грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про зменшення відповідач зазначає, що позивач не поніс будь-яких збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, що є підставою для зменшення пені. Також зазначає, що відповідач є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності - постачання гарячої води та кондиційованого повітря кінцевим споживачам, у зв`язку з чим у нього існує дебіторська заборгованість споживачів. Додатково посилається на скрутне фінансове становище підприємства, на підтвердження чого надав звіти про фінансові результати за 2023 рік.

Дослідивши заявлену відповідачем заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, в момент підписання заяви про приєднання до типового договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

Частина перша статті 625 Цивільного кодексу України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина друга статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина перша статті 229 Господарського кодексу України).

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин.

Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку контрагентів боржника, наявності коштів на рахунках та інше.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе таке зменшення.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично обґрунтовує свою заяву стосовно наявності підстав для зменшення неустойки скрутним матеріальним становищем, воєнним станом в Україні та наявною дебіторською заборгованістю.

В обґрунтування заяви відповідачем надано звіти про фінансові результати (звіт про фінансовий стан) І квартал 2023 року, І півріччя 2023 року, 9 місяців 2023 року, а також інформацію про стан дебіторської заборгованості.

Однак, відсутність коштів не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Складне матеріальне становище відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Також в матеріалах справи наявні звіт про фінансові результати (звіт про фінансовий стан) 9 місяців 2023 року, наданий позивачем в підтвердження того, що його підприємство також перебуває в скрутному фінансовому становищі.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;

- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні - зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.

Зазначене питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені на 90% у даній справі.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Підстави обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення аналогічні тим, якими відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення розміру пені. Додатково обґрунтовує тим, що між сторонами договору у справі № 904/3663/22 була укладена мирова угода, яка була виконана відповідачем і підтверджує, що відповідач не ухиляється від виконання судових рішень, але для їх виконання йому потрібен час у зв`язку з чим і було заявлено заяву про відстрочення виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Отже, підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які дадуть можливість йому виконати рішення суду через 12 місяців.

Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення відповідачем до суду також не надано.

Відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд не вважає за можливе надати відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.

Разом з цим, господарський суд наголошує на тому, що заява про відстрочення виконання рішення суду може бути подана відповідачем повторно, за умови дотримання ним вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 66067,93грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості в загальному розмірі 5553670,82грн, з якої: 4413440,12грн - основного боргу, 1029299,00грн - пені, 76671,60грн - трьох відсотків річних, 34260,10грн - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 24, ідентифікаційний код 43679389) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49101, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Кониського, буд. 5, ідентифікаційний код 20262860) 4413440,12грн основного боргу, 981288,81грн - пені, 76671,60грн - 3% річних 34260,10грн - інфляційних втрат та 66067,93грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" 48010,19грн - пені.

Відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про зменшення розміру пені до стягнення на 90%.

Відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про відстрочку виконання рішення строком на 12 місяців.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 11.03.2024.

Суддя В.О. Татарчук