Рішення

від 11.03.2024 по справі 904/6790/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6790/23за позовом 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області, м. Самбір Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 20 246,27грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

8 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- визнати недійсними пункт 3.2 Розділу 3 "Ціна договору" договору поставки від 15.03.2022 № СК103-02845, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" сплачену за договором поставки від 15.03.2022 № СК103-02845 суму податку на додану вартість у розмірі 15 498,33грн, 3% річних у розмірі 821,62грн, інфляційні втрати у розмірі 3 926,32грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5368,00грн.

В обгрунтування позовних вимог включення до вартості закупівлі пального згідно з договором поставки від 15.03.2022 № СК-103-02845 податку на додану вартість в загальній сумі 15498,33грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанові № 178. Недотримання при укладенні договору поставки від 15.03.2022 № СК-103-02845 вимог податкового законодавства, зумовлює наявність підстав для визнання такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та, відповідно, підстав для визнання недійсним пунктів 3.2 вказаного договору поставки, укладеного між 8 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 справу №904/6790/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.02.2024.

Позивач та відповідач у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Ухвалу суду від 15.01.2024 в електронному вигляді доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 16.01.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 49, 50).

24 січня 2024 року від 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області до господарського суду надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 12.02.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.03.2024.

У судове засідання 11.03.2024 позивач та відповідач не з`явились, явку уповноважених представників не забезпечили.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

15.03.2022 між 8 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (продавець) укладено договір поставки № СК-103-02845, згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність товари, код закупівлі ДК 021:2015:0913000-9.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: бензин А-92 Energy, бензин А-95, бензин А-95 Energy, дизпаливо Energy, газ нафтовий.

Згідно з пунктом 3.2 договору загальна сума договору складає 92990,00грн, у тому числі ПДВ 15 498,33грн.

Відповідно до пунктів 1.5., 2.1., 5.2., 5.3. Договору поставки № СК-103-02845 від 15.03.2022 передача 8 державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області, як Покупцю, відповідного товару здійснювалася на умовах самовивезення шляхом заправки автомобілів Покупця на АЗС Постачальника при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки з дійсним терміном дії.

В силу підпункту 5.2.2. пункту 5.2. Договору поставки № СК-103-02845 від 15.03.2022 скретч-картка є підставою для видачі (заправки) в АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

Порядок здійснення оплати 8 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області, як Покупцем, за товар придбаний у ТОВ "Лівайн Торг", як Постачальника, врегульовано положеннями Розділу 4 Договору поставки № СК-103-02845 від 15.03.2022.

Пунктом 4.1. Договору поставки № СК-103-02845 від 15.03.2022 встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.

На виконання договору поставки № СК-103-02845 від 15.03.2022, відповідно до платіжного доручення від 16.03.2022 № 98 (внутрішній номер 203376106), 8 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації на рахунок ТОВ "Лівайн Торг" сплачено 92 990,00 грн, у тому числі ПДВ 15 498,33грн (а.с.10).

Таким чином, 8 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області сплачено на рахунок ТОВ "Лівайн Торг" податок на додану вартість у сумі 15 498,33грн.

При цьому, з урахуванням поставки товару (бензину, дизпалива та газу) ТОВ "Лівайн Торг" (видаткова накладна № 0103/0000771 від 15.03.2022, а.с.9) та проведення розрахунків за нього 8 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області, договір вважається таким, що повністю виконано сторонами.

Позивач просить визнати недійсним пункт 3.2. договорів в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 15 498,33грн, як такий, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині та стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти у виді податку на додану вартість за вищевказаним Договором поставки.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсним пункту договору поставки.

Щодо недійсності пункту 3.2. договору поставки № СК-103-02845 від 15.03.2022.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відповідно до частини 1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до частини 1 статті 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Згідно пунктом 4 статті 5 постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження положення про Міністерство оборони України" Міноборони з метою організації своєї діяльності: забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, в тому числі тих, що передбачені для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних; здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за їх використанням та усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами.

02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" № 178.

Відповідно до пунктів 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Системний аналіз вказаних вище норм права дозволяє дійти висновку, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як військової установи та органу військового управління в складі Збройних Сил України.

Відтак, операції з постачання 8 державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області пального (бензину та дизпаливу) за Договором поставки № СК-103-02845 від 15.03.2022 підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Відповідно до частинні статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

У даній справі можна припустити наявність (існування) Договору № СК 103-02845 від 15.03.2022 і без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.

Згідно правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який викладено у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, податок на додану вартість хоча і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Судом установлено, що пунктом 3.2. Договору поставки № СК-103-02845 від 15.03.2022 до ціни договору незаконно включено суму ПДВ у розмірі 15498,33 грн за придбання 8 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області пального для заправки (дозаправки) транспорту Збройних Сил, забезпечення транспорту Збройних Сил України та для потреб забезпечення оборони України.

Зокрема, зміст оспорюваного правочину в цій частині суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині.

З матеріалів справи убачається, що оплата повної вартості придбаного на підставі Договору поставки товару згідно з ціною, визначеною у пункті 3.2. цього Договору, включно з податком на додану вартість на загальну суму 92990,00грн, була здійснена 8 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області, як Покупцем, що підтверджується платіжним дорученням від 16.03.2022 № 98 (внутрішній номер 203376106) з відміткою Самбірського УДКСУ про оплату зобов`язань в повному обсязі.

Разом з тим, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

З метою спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань 02.03.2022 прийнято Постанову КМУ № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", яка набрала чинності з дня її опублікування і застосовувалась з 24.02.2022.

Станом на дату укладання договору поставки № СК-103-02845 від 15.03.2022 дана постанова, яка регулювала питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану була чинною.

Незважаючи на те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, відповідач отримав від позивача суму ПДВ за договором поставки у повному обсягу.

За висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21, неповернення зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Таким чином, набуття ТОВ "Лівайн Торг", як однією зі сторін господарсько-договірного зобов`язання, бюджетних коштів за рахунок 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза передбаченими договорами підставами, внаслідок здійснення оплати понад вартість товару, який було поставлено, свідчить про необхідність застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України в частині повернення надмірно сплачених бюджетних коштів у загальному розмірі 15498,33 грн.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Установлено, що позивач перерахував на рахунок відповідача загальну суму 92990,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16.03.2022 № 98 (внутрішній номер 203376106).

З огляду на те, що грошові кошти в сумі 15498,33 грн були перераховані позивачем на користь відповідача поза межами їхніх договірних відносин та були безпідставно отримані відповідачем 16.03.2022, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути їх згідно з нормами статті 1212 ЦК України.

Початком прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів є 17.03.2022.

При цьому, норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовуються (п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.20.2024 у справі № 910/3831/22)

Враховуючи вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 15498,33 грн безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано до стягнення 3% річних за період прострочки повернення безпідставно набутих коштів з 16.03.2022 по 20.12.2023 у сумі 821,62грн та втрати від інфляції у сумі 3926,32грн за період з квітня 2022 року по листопад 2023 року.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем невірно визначено період прострочення та вирахування 3% річних на суму боргу, які підлягають стягненню з відповідача.

Як було зазначено вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Отже, строк повернення безпідставно набутих коштів настав 16.03.2022.

За розрахунком суду 3% річних за період прострочення з 17.03.2002 по 20.12.2023 нараховані на суму 15 498,33грн складають 820,35грн (644 дні прострочки).

Перевіркою розрахунку втрат від інфляції судом помилок не виявлено, нарахована позивачем сума 3926,32грн є обгрунтованою.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання недійсним п.3.2. договору поставки, стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 15498,33грн, 3% річних у сумі 820,35грн та втрати від інфляції у сумі 3926,32грн, а всього 20245,00грн.

У решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо судового збору.

Звертаючись з позовом до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 5368,00грн згідно з платіжною інструкцією № 610 від 08.12.2023 (а.с.38).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 5367,83грн (2684,00грн (немайнова вимога) + 2683,83грн (20245,00грнх2684/20246,27грн) майнова вимога).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 20 246,27грн задовольнити частково.

Визнати недійсними пункт 3.2 Розділу 3 "Ціна договору" договору поставки від 15.03.2022 № СК103-02845, укладеного між 8 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (ідентифікаційний код 41449359; вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503, місто Дніпро, 49000) на користь 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області (ідентифікаційний код 38108935; вулиця Шевченка, будинок 55, місто Самбір, Львівська область, 81400; рахунок: IBAN UA648201720313281002600083458 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) сплачену за договором поставки від 15.03.2022 № СК103-02845 суму податку на додану вартість у розмірі 15 498,33грн, 3% річних у розмірі 820,35грн, інфляційні втрати у розмірі 3 926,32грн, видати наказ.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (ідентифікаційний код 41449359; вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503, місто Дніпро, 49000) на користь 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Львівській області (ідентифікаційний код 38108935; вулиця Шевченка, будинок 55, місто Самбір, Львівська область, 81400; рахунок IBAN UA 228201720343101002200083458 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5367,83грн, видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 11.03.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва