Рішення

від 11.03.2024 по справі 905/1078/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2024 Справа №905/1078/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Літмашімпекс»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський ливарно-індустріальний союз»про стягнення 320 094,62 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК «Літмашімпекс» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський ливарно-індустріальний союз» про стягнення основного боргу у розмірі 320094,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №03 ТПК від 06.09.2016 з оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1078/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.09.2023 направлялась відповідачу рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, а саме: 85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Волкова, буд. 23.

Однак, відповідне поштове відправлення було повернуте на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» та надійшло до суду 24.10.2023.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 роз`яснено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до п. 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Крім того, судом здійснено телефонограму відповідачу за номерами телефонів, які містяться в матеріалах позовної заяви, а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Однак, зміст ухвали Господарського суду Донецької області від 13.09.2023 не вдалось передати відповідачу, у зв`язку з неможливістю встановити зв`язок з абонентом, що підтверджується телефонограмою від 25.10.2023.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/1078/23 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

06.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Літмашімпекс» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський ливарно-індустріальний союз» (покупець, відповідач) підписано Договір поставки №03 ТПК, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити продукцію, в кількості і за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною договору.

Фактичні асортимент, кількість і ціна продукції, що поставляється, узгоджується сторонами шляхом подання заявок на поставку окремих партій (п. 1.2 Договору).

Загальна сума Договору визначається як наростаюча кількість усіх рахунків-фактури або видаткових накладних (п. 2.3 Договору).

Заявка на поставку відповідної партії продукції подається покупцем в усному чи письмовому вигляді (п. 3.1 Договору).

Покупець здійснює оплату на наступних умовах: протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження продукції. Датою відвантаження продукції є дата складання видаткової накладної (п. 3.2 Договору).

Постачання продукції здійснюється на умовах FCA м. Харків, «Інкотермс 2010» (п. 3.7 Договору).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту офіційного розірвання сторонами (п. 7.1 Договору).

Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або чинним законодавством України (п. 7.2 Договору).

Згідно підписаного обома сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2020 року лютий 2022 року, на початок період звірки у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 387652,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з січня 2020 року по лютий 2022 року поставив відповідачу товар на загальну суму 2185641,38 грн.

Відповідачем в свою чергу була здійснена оплата поставленого товару у загальному розмірі 2253199,42 грн.

Таким чином, неоплаченим відповідачем залишається поставлений товар на суму 320094,62 грн (2185641,38+387652,68-2253199,42).

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання сторін виникли в порядку ст. 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов`язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець здійснює оплату на наступних умовах: протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження продукції. Датою відвантаження продукції є дата складання видаткової накладної.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору своїх зобов`язань за Договором не виконав, за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 320094,64 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 320094,64 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №11.05/23 від 11.05.2023, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Літмашімпекс» та адвокатом Єпіфановим Ярославом Володимировичем, ордер серії АХ №1069476 від 11.05.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1103 від 04.11.2011, розрахунок винагороди за договором №11.05/23 від 11.05.2023.

Як вбачається з розрахунку винагороди за договором №11.05/23 від 11.05.2023, адвокат надав позивачу послуги на загальну суму 5000 грн, а саме: консультація щодо застосування цивільного, господарського законодавства під час виконання договірних зобов`язань з аналізом документів; підготовка позовної заяви про стягнення грошових коштів з ТОВ «Донбаський ливарно-індустріальний союз»; участь у суді першої інстанції з розгляду справи.

Відповідно до усталеної практики, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж самі критерії застосовуються ЄСПЛ при присудженні судових витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, судом зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v.Latvia) від 28.11.2002 ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України, надання йому адвокатом послуг професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн покладаються на відповідача у зв`язку з висновками суду про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський ливарно-індустріальний союз» (85300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Волкова, буд. 23, ідентифікаційний код 38102205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Літмашімпекс» (61091, Харківська обл., м. Харків, вул. Харківських Дивізій, буд. 17, літ. А-1, ідентифікаційний код 37998823) заборгованість у розмірі 320094 (триста двадцять тисяч дев`яносто чотири) грн 64 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 4801 (чотири тисячі вісімсот одна) грн 42 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова