Ухвала

від 11.03.2024 по справі 910/2580/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/2580/24Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейтоп" про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейтоп" (далі - Підприємство) 150 815,00 грн грошових коштів, перерахованих у якості авансового платежу за договором поставки від 5 грудня 2023 року № YAS-05/12/23-2239.

Згідно з частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

В обґрунтування своєї заяви Товариство посилалося на те, що 5 грудня 2023 року між ним та Підприємством було укладено договір поставки № YAS-05/12/23-2239, на виконання умов якого заявник сплатив на рахунок цієї юридичної особи суму авансового платежу в розмірі 150 815,00 грн. Водночас, Підприємство свої зобов`язання щодо поставки заявнику обумовленого договором товару не виконало, у зв`язку з чим в останнього, за твердженням заявника, виникла заборгованість у розмірі сплачених покупцем коштів - 150 815,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Грошовим зобов`язанням за договором слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням за договором є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, що визначено у договорі.

Відтак, наказне провадження передбачає можливість стягнення з боржника заборгованості за договором за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення грошової заборгованості за договором, що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту договору від 5 грудня 2023 року № YAS-05/12/23-2239 вбачається, що Підприємство взяло на себе зобов`язання з поставки товару, тоді як Товариство зобов`язалося оплатити вказаний товар. У той же час, будь-яких положень про наявність у Підприємства грошового зобов`язання з повернення сплачених покупцем коштів у разі непоставки товару, а також строків здійснення такого повернення, договір поставки від 5 грудня 2023 року № YAS-05/12/23-2239 не містить.

За таких обставин заявлена Товариством до стягнення сума в розмірі 150 815,00 грн не є заборгованістю Підприємства за укладеним між сторонами договором поставки в розумінні частини 1 статті 148 ГПК України, а відтак така вимога не може бути розглянута в порядку наказного провадження.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Частиною 2 статті 152 ГПК України встановлено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Згідно з частиною 2 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами в позовному порядку.

Оскільки заяву про видачу судового наказу подано з порушенням вимог статті 150 ГПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Керуючись статтями 150, 152, 153, 234, 235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейтоп" 150 815,00 грн заборгованості за договором поставки від 5 грудня 2023 року № YAS-05/12/23-2239.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 11 березня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко