Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/13562/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/13562/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/13562/23.

За позовом Державної установи «Українські гідромеліоративні системи» (04053, м. Київ, вул. Олександра Кониського (колишня Тургенєвська), 82)

До 1) Державного агентства водних ресурсів України (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 8)

2) Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг (21000, м. Вінниця, вул. Василя Стусу, 7)

про стягнення упущеної вигоди

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа «Українські гідромеліоративні системи» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства водних ресурсів України (відповідач-1) та Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг (відповідач-2) про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди за надані послуги з обслуговування систем гідротехнічної меліорації земель за період з 07.02.2023 по 22.08.2023.

Також позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати (судовий збір).

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив ухвалу від 12.09.2023 року, якою встановив заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

22.09.2023 від заявника надійшла заява про усунення недоліків.

02.11.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/13562/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відмовив в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

В мотивувальній частині ухвали від 02.11.2023, суд зазначив: «що дослідивши заяву про усунення недоліків позовної заяви, суд констатує, що заявник не усунув недоліки встановлені ухвалою від 12.09.2023. Однак, хоч позивач і не скористався можливістю усунути недоліки позовної заяви, суд відкриває провадження у справі за заявленими позовними вимогами».

16.11.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

21.11.2023 від відповідача-1 надійшов лист з доказами направлення позивачу відзиву на позовну заяву.

05.12.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

12.12.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Постановою Кабінету Міністрів України № 539 від 24.05.2021 «Про деякі питання розподілу окремих повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері меліорації земель» Держводагентство (відповідач-1) позбавлена функцій щодо гідротехнічної меліорації земель, які передані до Державного агентства меліорації та рибного господарства (Держрибагенство), що спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство аграрної політики та продовольства.

Законом України № 2079-ІХ від 17.02.2022 «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель», прикінцевими положеннями внесені зміни до статті 16 Водного кодексу України стосовно виключення із переліку повноважень Держводагентство функцій щодо реалізації державної політики у сфері меліорації земель.

Дорученням першого віце-прем`єр міністра України Міністерства економіки України № 11190/1/1-23 від 14.04.2023 до звернення Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики № 04-11/12-2023/76181 від 12.04.2023 Держводагентство у місячний строк мало забезпечити приведення положення організації, що належить до сфери його управління, у відповідність до вимог законодавства в частині відсутності повноважень у сфері гідротехнічної меліорації земель та здійснити передачу окремо визначеного майна, що використовується для здійснення функцій з гідротехнічної меліорації земель, до сфери управління Держрибагентсва.

Позивач стверджує, що на сьогодні положення Басейного управління водних ресурсів річки Південний Буг (відповідач-2) не приведено у відповідність до зазначених законодавчих та нормативно-правових актів, а зазначені організації всупереч чинному законодавству продовжують здійснювати ці функції.

Таким чином, зазначене свідчить про перевищення повноважень Держводагентством (відповідач-1) та Басейним управлінням водних ресурсів річки Південний Буг (відповідач-2), що належить до сфери управління Держводагентства, нецільове використання бюджетних коштів.

Крім того, як зазначає позивач, Басейне управління водних ресурсів річки Південний Буг (відповідач-2), що належить до сфери управління Держводагентства (відповідач-1) незаконно використовує окреме індивідуально визначене майно, що має відношення до здійснення функцій з гідротехнічної меліорації земель та продовжують надавати платні послуги щодо: 1) подачі (відведення) води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел; 2) підготовки та видачі юридичним і фізичним особам технічних умов на проведення інженерних робіт на об`єктах меліоративних систем.

Отримані такими установами грошові кошти, зважаючи на відсутність повноважень, пов`язаних із обслуговуванням систем гідротехнічної меліорації земель, витрачаються на інші цілі, не пов`язані із підтримкою таких систем у належному стані.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідачів попередньо визначену суму збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 10 000, 00 грн.

II. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідачів збитків у формі упущеної вигоди.

Юридичними підставами позову є стаття 22 Цивільного кодексу України та стаття 224 Господарського кодексу України.

Фактичними підставами позову є відсутність правових (законних) підстав у відповідачів на здійснення меліораційної діяльності.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч постанови Кабінету Міністрів України № 539 від 24.05.2021, статті 16 Водного кодексу України з урахуванням внесених змін Законом України № 2079-ІХ від 17.02.2022 та дорученню першого віце-прем`єр міністра України Міністерства економіки України № 11190/1/1-23 від 14.04.2023 до звернення Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики № 04-11/12-2023/76181 від 12.04.2023 відповідач-1 не привів положення відповідача-2 до вимог чинного законодавства та продовження відповідачами здійснення діяльності у сфері меліорації.

IV. Заперечення відповідача-1 у справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив наступне:

(1) Наказом Держводагентва № 98 від 02.08.2023 затверджено Положення про Басейнове управління водних ресурсів річки південний Буг, яким в свою чергу приведене положення відповідача-2 до вимог чинного законодавства (позивач звернувся до суду 28.08.2023);

(2) Позивач не є органом фінансового контролю, а тому твердження позивача щодо нецільового використання відповідачем-2 бюджетних коштів є безпідставним та необґрунтованим;

(3) Посилання позивача на виконання чи невиконання відповідачами доручень уряду, актів законодавства не стосуються суті справи та не стосуються предмету позову;

(4) Щодо твердження позивача щодо незаконного використання окремого індивідуального визначеного майна, відповідач зазначає, що у відповідності до приписів Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998, право державної власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі. Однак, наразі акти між Держрибагенством та Держводагенством не підписані;

(5) Позивачем не доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення за існуванням яких настає відповідальність з відшкодування збитків.

V. Обґрунтування вирішення спору без заперечень відповідача-2.

18.10.2023 введено в дію норми Закону №3200-ІХ від 29.06.2023, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвала від 02.11.2023 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети сторін по справі.

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету»

Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 02.11.2023 по справі № 910/13562/23 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача-2 - 10.11.2023.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на те, що ухвалу від 02.11.2023 відповідча-2 отримав 11.11.2023 у вихідний день, таким чином вважається, що заявник отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 13.11.2023.

В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 02.11.2023 була вручена відповідачу-2 - 13.11.2023.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач-2 належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/13562/23, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

VІ. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи доведено позивачем одночасно наявність всіх елементів правопорушення у їх взаємозв`язку, що є передумовогою для стягнення збитків?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимогах варто відмовити, виходячи з наступного.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

Збитками є, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (пункт 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 Господарського кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Також, в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток».

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Суд констатує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту наявності збитків та позивач не визначив наявність всіх елементів правопорушення, які зазначені вище і не надав їх обґрунтування.

Суд звертає увагу, що ухвалою від 12.09.2023 (залишення без руху) суд надав час позивачу усунути недоліки в тому числі надати визначення всіх елементів наявності правопорушення та нормативно-правову кваліфікацію.

Проте, позивач не виконав зазначену вимогу, так як не виконав і інших вимог, які зазначені в ухвалі від 12.09.2023, щодо даних обставин, суд в ухвалі від 02.11.2023 зазначив, що позивач не усунув недоліки встановлені ухвалою від 12.09.2023.

Щодо неможливості визначити суму упущеної вигоди позивач посилається на відсутність певних документів, які він просив витребувати у відповідача. Однак, клопотання про витребування доказів, яке позивач долучив до позовної заяви не відповідало вимогам приписів статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим, суд ухвалою від 12.09.2023 надав позивачу час привести клопотання про витребування доказів у відповідність до статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Проте, позивач не скористався наданим йому правом та не усунув недоліки в даному питанні, у зв`язку з чим суд ухвалою від 02.11.2023 відмовив позивачу у задоволенні лопотання про витребування доказів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (частина 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів, які позивач повинен був надати на підтвердження збитків, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, як не доведених та необґрунтованих.

Окремо суд зазначає, що твердження позивача, які викладені ним в позовній заяві щодо того, що на «сьогодні» (28.08.2023 позивач подав позовну заяву до суду) положення відповідача-2 не приведено у відповідність до чинного законодавства не відповідає дійсності. Тому що, наказом Державного агентства водних ресурсів України № 98 від 02.08.2023 затверджено Положення Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг у новій редакції, копію зазначеного наказу та положення у новій редакції відповідач-1 долучив до відзиву на позовну заяву. Позивач не надав пояснень щодо даних обставин. Таким чином, на момент подання позивачем позову до суду положення відповідача-2 було приведене у відповідність до чинного законодавства.

Щодо інших питань, які сторони викладали в заявах по суті, суд зазначає, що не надавав на їх відповіді, оскільки вони не відносяться до предмета позову, яким в свою чергу є стягнення збитків у формі упущеної вигоди. У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору, а обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника та відповідачів на підтримку кожної підстави. Відтак, інші доводи сторін, судом дослідженні, проте не прийняті судом до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд покладає судовий збір на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову Державної установи «Українські гідромеліоративні системи» до 1) Державного агентства водних ресурсів України, 2) Басейнового управління про стягнення упущеної вигоди.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких