Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/19460/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024Справа № 910/19460/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства «Інформатика» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2О Електрік»

про стягнення 195 300,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Інформатика» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2О Електрік» про стягнення 195 300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 17/18-06 про надання послуг від 21.06.2018 в частині ненадання відповідної дозвільної документації зі встановлення інформаційних терміналів, що було встановлено у аудиторському звіті Департаменту фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.11.2022 № 070-2-1-04/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.12.2023 до суду від позивача надійшло клопотання на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19460/23, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строк для подання до суду заяв по суті спору, а також строк для подання додаткових письмових доказів, заяв, клопотань та пояснень.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/19460/23 була надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а позивачу надіслана також в електронний кабінет у системі «Електронний Суд» ЄСІТС.

Судом встановлено, що відповідач 15.01.2024 отримав ухвалу суду від 08.01.2024 про відкриття провадження у справі № 910/19460/23, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.06.2018 між Комунальним підприємством «Інформатика» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Д2О ЕЛЕКТРІК» (виконавець) укладено договір № 17/18-06 про надання послуг (надалі - Договір), за яким відповідач зобов`язався за завданням позивача власними силами і засобами з використанням власних матеріалів у визначені Договором (додатками, додатковими угодами до нього) строки надати послуги за ДК 021:2015:51610000-1 Послуги зі встановлення комп`ютерної техніки та обладнання для обробки інформації (встановлення інформаційно-довідкових кіосків (інформаційних терміналів) на туристичних об`єктах та маршрутах міста Києва), а саме:

1) послуги з розробки проектних рішень щодо встановлення на туристичних об`єктах та маршрутах міста Києва програмно-технічних модулів «Туристичний інформаційний термінал» (надалі - інформаційно-довідкові кіоски та/або інфотермінали) з метою їх підключення засобами телекомунікації до програмно-інформаційного комплексу «Туристичний портал» (надалі - Проектні рішення). Проектні рішення повинні бути погоджені у встановленому чинним законодавством України порядку власниками інфраструктури, підрозділами з благоустрою, постачальниками електроенергії і телекомунікаційних послуг та затверджені замовником та мають включати: генеральний план розташування інформаційних терміналів на топографічній основі у масштабі 1:500 план; способи встановлення інформаційних терміналів: креслення кронштейнів, кріплення, фундаментів тощо; план трас зовнішніх інженерних мереж та комунікацій масштабу 1:500; принципові схеми влаштування інженерного обладнання, а саме: однолінійні схеми електроживлення та заземлення; схеми організації зв`язку; всі необхідні погодження та затвердження, отримання дозвільної документації (за необхідності);

2) послуги по встановленню програмно-технічних модулів «Туристичний інформаційний термінал», що належать замовнику, відповідно до затверджених замовником Проектних рішень та включаючи необхідні супутні матеріали, а саме: послуги з встановлення інфотерміналів; послуги з підключення інфотерміналів до інженерних мереж електроживлення та їх заземлення; послуги з підключення інфотерміналів до телекомунікаційних мереж та їх налаштування для забезпечення взаємодії з серверним обладнанням міського центру обробки даних за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 37; відновлення благоустрою (за необхідності);

3) послуги по розгортанню програмно-інформаційного комплексу «Інформаційний портал»: встановлення програмно-інформаційного комплексу на сервер міського центру обробки даних; виділення та налаштування імені DNS на NS-сервері та на сервері обслуговування інфотерміналів для інформаційного потоку та імені DNS для адміністрування інфотерміналів; налаштування доступу для адміністрування по HTTPS; налаштування підключення через міжмережевий екран замовника; налаштування SMTP для відправки електронних листів з системи;

4) налаштування інформаційної взаємодії між інфотерміналами і програмно-інформаційним комплексом «Інформаційний портал»: створення облікового запису на сторінці адміністрування сервера обслуговування для кожного інфотерміналу; налаштування необхідних для функціонування інфотерміналу компонентів; підключення програмно-інформаційного комплексу «Інформаційний портал» по визначеному URL, з вказанням унікального ID; навчання не менш ніж 3-х співробітників замовника,

(надалі окремо та разом іменуються «послуги»), а позивач зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що Проектні рішення, що розробляються відповідно до цього Договору, повинні відповідати вимогам законодавства України, державних стандартів, норм і правил, Технічному завданню та іншим вихідним даним для проектування, а також іншим вимогам цього Договору.

Відповідно до п. 2.7. Договору виконавець бере на себе зобов`язання щодо погодження розроблених Проектних рішень у всіх необхідних інстанціях, органах, установах, а також своєчасно виконувати оплату офіційно встановлених внесків та всіх інших платежів за розгляд Проектних рішень в органах державної влади та місцевого самоврядування, в установах та організаціях у відповідності до чинного законодавства України (у разі, якщо таке погодження вимагається законодавством).

Замовник бере на себе зобов`язання щодо сприяння і координації діяльності виконавця з метою отримання ним відповідних рішень, узгоджень та дозволів щодо підключення виконавцем інфотерміналів до енергетичних та інформаційних мереж м. Києва (п. 2.9. Договору).

За умовами п. 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 20.11.2018) загальна вартість (ціна) послуг, які зобов`язується надати виконавець за цим Договором, становить 1 690 537,50 грн, у т.ч. ПДВ - 281 756,25 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата послуг здійснюється замовником на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів бюджету міста Києва лише після передачі замовнику послуг за Актом приймання-передачі наданих послуг.

Оплата здійснюється на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 30 банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (п. 3.5. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору у процесі приймання-передачі наданих послуг сторони перевіряють відповідність наданих послуг умовам цього Договору та вимогам чинного законодавства.

Передача та приймання наданих послуг, зазначених в пунктах 1.1.2.-1.1.4. цього Договору, оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, що надається виконавцем замовнику після завершення надання послуг (п. 5.14. Договору).

У випадку вмотивованої відмови замовника від приймання наданих послуг, зазначених у пунктах 1.1.2.-1.1.4. цього Договору, уповноваженими представниками сторін складається двосторонній акт із переліком необхідних доробок і термінів їх виконання (п. 5.15. Договору).

Пунктом 5.16. Договору узгоджено, що у разу прийняття сторонами за їх взаємною згодою, рішення про надання послуг за цим Договором, або таке рішення буде прийнято замовником, сторони складають двосторонній акт фактично наданих послуг, згідно з яким замовник проводить оплату за фактично надані послуги, що документально підтверджені, після чого цей Договір вважається виконаним.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов`язань (п. 14.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 20.11.2018) сторони погодили Технічне завдання послуг, яке визначає їх об`єми, місця надання послуг та вимоги до надання послуг. Зокрема, передбачено необхідність оформлення дозвільної та іншої документації зі встановлення інфотерміналів у м. Києві згідно із законодавством.

Сторонами погоджено Календарний план надання послуг, що є Додатком № 2 до Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 20.11.2018), яким визначено строки надання кожного виду послуг за Договором.

Додатком № 3 до Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 20.11.2018) є Специфікація, яка містить розрахунок загальної вартості надання послуг за цим Договором.

На виконання умов Договору 22.12.2018 сторонами підписано та скріплено печатками Акт надання послуг № 42 від 22.12.2018 на суму 1 690 537,50 грн, яким засвідчено виконання відповідачем та прийняття позивачем таких робіт (надання послуг):

1. Послуги з розробки та погодження проектних рішень на встановлення інфотерміналів вартістю 303 406,08 грн без ПДВ;

2. Послуги з встановлення та погодження проектних рішень на підключення інфотерміналів до інженерних мереж вартістю 363 125,17 грн без ПДВ;

3. Послуги з встановлення та підключення інфотерміналів до телекомунікаційних мереж для забезпечення передачі інформації з серверного обладнання міського центру обробки даних згідно з розробленим проектним рішенням та вимог виробника, включаючи необхідні матеріали, вартістю 409 500,00 грн без ПДВ;

4. Послуги по розгортанню програмно-інформаційного комплексу «Інформаційний портал» та налаштування інформаційної взаємодії між інфотерміналами і програмно-інформаційним комплексом «Інформаційний портал» вартістю 170 000,00 грн без ПДВ;

5. Оформлення дозвільної та іншої документації зі встановлення інфотерміналів у м. Києві згідно з законодавством України вартістю 162 750,00 грн без ПДВ.

Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено позаплановий аудит ефективності діяльності Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій та підпорядкованого йому, зокрема, комунального підприємства «Інформатика», в частині дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів, використання майна, фінансових ресурсів, бюджетних коштів, дотримання законодавства при проведенні процедур закупівель, укладенні та виконанні договорів, за результатами якого складено Аудиторський звіт від 29.11.2022 № 070-2-1-04/17 (надалі - Аудиторський звіт).

Вказаним Аудиторським звітом встановлено, що виконавцем послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Д2О ЕЛЕКТРІК» по суті не здійснювалось оформлення передбаченої договором дозвільної документації зі встановлення інформаційних терміналів у місті Києві відповідно до вимог законодавства України, не зважаючи на те, що оформлення зазначеної документації передбачено Договором та визначено вартість такої послуги у розмірі 195,3 тис. грн. (з ПДВ). У зв`язку з цим надано рекомендації позивачу вжити належних організаційно-правових заходів для відшкодування в повному обсязі завданих бюджету міста Києва фінансових втрат в сумі 195,3 тис. грн., які виникли внаслідок прийняття і оплати КП «Інформатика» від ТОВ «Д2О Електрік» за договором від 21.06.2018 № 17/18-06 послуг з оформлення дозвільної документації зі встановлення інформаційних терміналів у місті Києві згідно законодавства України, надання яких зазначеним суб`єктом господарювання фактично не здійснювалось.

Посилаючись на вказані висновки Аудиторського звіту, позивач звернувся до відповідача з листом від 09.12.2022 № 356-1675, у якому просив надати документальне підтвердження виконання наданих послуг з оформлення дозвільної та іншої документації із встановлення інфотерміналів, як це було передбачено у Акті надання послуг від 22.12.2018 № 42, а у разі ненадання таких документів - вжити заходи щодо повернення суми коштів у розмірі 195,3 тис. грн. на рахунок КП «Інформатика».

У відповідь на цей лист позивача відповідач листом від 30.01.2023 № 30/01/23/1 надав документальне підтвердження виконання наданих послуг з оформлення дозвільної та іншої документації із встановлення та підключення до електричних мереж інфотерміналів.

Надалі позивач звернувся до відповідача із листом від 22.06.2023 № 356-1122, у якому повторно просив надати документальне підтвердження виконання наданих послуг з оформлення дозвільної та іншої документації із встановлення інфотерміналів, як це було передбачено у Акті надання послуг від 22.12.2018 № 42, а у разі ненадання таких документів - вжити заходи щодо повернення суми коштів у розмірі 195,3 тис. грн. на рахунок КП «Інформатика».

Відповідач, у свою чергу, звернувся до позивача із листом від 18.08.2023 № 18/08, у якому зазначив таке:

- сторонами було підписано акт надання послуг від 22.12.2018 № 42, в якому вказано, зокрема, що комплекс робіт щодо оформлення дозвільної та іншої документації із встановлення інфотерміналів виконано в повному обсязі;

- у відповідь на лист позивача від 09.12.2022 № 356-1675 було передано пакет документів виконавчих креслень, дозвільної документації згідно Договору, що було визначено замовником на етапі оформлення тендерної документації та погоджено із виконавцем на етапі укладання договору; пакет документів по встановленню та заживленню інфотерміналів виконано після завершення монтажних робіт та погоджено з КП «Київський метрополітен»; за результатами перевірки та погодження виконавчої документації відбувалось за живлення об`єктів електропостачання;

- в рамках виконання комплексу робіт оформлено іншу документацію з КП «Київський метрополітен», отримано дозволи на проведення робіт та технагляд, згідно діючого на той час законодавства та внутрішнього розпорядку КП «Київський метрополітен».

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує, що серед наданого відповідачем на вищевказані звернення позивача пакету документів не було дозвільної документації щодо встановлення інфотерміналів, необхідність якої передбачено умовами Договору, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача зайво сплачених позивачем за відповідний вид послуг коштів у розмірі 195 300,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено вище, за умовами укладеного із позивачем Договору відповідач, як виконавець, прийняв на себе зобов`язання із надання послуг зі встановлення комп`ютерної техніки та обладнання для обробки інформації (встановлення інформаційно-довідкових кіосків (інформаційних терміналів) на туристичних об`єктах та маршрутах міста Києва), перелік яких конкретизовано у Специфікації, що є додатком № 3 до Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 20.11.2018) на загальну суму 1 690 537,50 грн.

Відповідно до змісту вказаного Договору, належне виконання відповідачем договірних зобов`язань підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг № 42 від 22.12.2018, яким позивач, як замовник, підтвердив відсутність претензій по об`єму, якості та строкам виконання відповідачем робіт (надання послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем було виконано свої зобов`язання за Договором належним чином та в повному обсязі, що підтверджується актом надання послуг № 42 від 22.12.2018, підписаним уповноваженою особою позивача без заперечень та зауважень щодо об`єму, якості та строкам надання послуг.

Отже, вказаний акт є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджує здійснення господарської операції щодо фактичного надання відповідачем послуг за Договором у повному обсязі.

Стаття 688 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять складеного відповідно до п. 5.15. Договору двостороннього акту між сторонами із переліком визначених позивачем необхідних доробок відповідачем своїх зобов`язань за цим правочином з термінами їх виконання, як і не містять повідомлення позивачем відповідача у визначений п. 5.17. Договору строк про виявлені недоліки.

Умовами п. 5.19. Договору визначено, що якщо після прийняття наданих послуг замовник виявив допущені виконавцем відступи від умов цього Договору або інші недоліки, які не могли бути виявлені під час звичайного способу прийняття послуг (приховані недоліки), у тому числі навмисно приховані виконавцем, замовник зобов`язаний повідомити про це виконавця в день виявлення цих недоліків, а виконавець зобов`язаний усунути приховані недоліки за власний рахунок в найкоротший строк.

Враховуючи положення цивільного законодавства та умови Договору, суд доходить висновку про те, що оскільки позивач підписав акт надання послуг № 42 від 22.12.2018, який містив найменування такої послуги як «оформлення дозвільної та іншої документації зі встановлення інфотерміналів у м. Києві згідно законодавства України», яка могла бути виявлена під час звичайного способу прийняття послуг, очевидно, що він мав би перевіряти наявність відповідної документації. Нездійснення позивачем відповідної перевірки щодо надання відповідачем відповідних документів на підтвердження виконання робіт із оформлення дозвільної та іншої документації зі встановлення інфотерміналів у м. Києві згідно законодавства України носить виключно характер ризиків його власної підприємницької діяльності.

До того ж звернення позивача до відповідача з листом від 09.12.2022 № 356-1675 із проханням надати дозвільну документацію майже через чотири роки після прийняття наданих послуг не може вважатись належним виконанням позивачем умов п. 5.19 Договору.

Суд також вважає за необхідне відмітити, що матеріали справи не містять жодних доказів оскарження позивачем результатів Договору, що знову ж таки підтверджує належність наданих відповідачем послуг в межах договірних правовідносин.

Як вказує позивач, ним було проведено оплату за надані відповідачем послуги у повному обсязі, однак матеріали справи не містять доказів такої оплати, як-то платіжних документів або виписок по особовому рахунку. В той же час, із наданих листів відповідача встановлено, що ним не заперечується здійснення позивачем оплати за надані послуги за Договором.

Враховуючи викладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що умови Договору сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2019 у справі № 910/13407/18 та від 22.10.2019 у справі № 922/59/19.

Водночас, після виконання Договору, за наслідками проведення аудиту Комунального підприємства «Інформатика» Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було складено Аудиторський звіт, у якому визначено, що позивачем за рахунок коштів бюджету міста Києва понесено зайві витрати у розмірі 195 300,00 грн, оскільки відповідачем не було фактично виконано послуг з оформлення дозвільної документації зі встановлення інформаційних терміналів.

У зв`язку з цим, на підставі вказаного Аудиторського звіту, яким, зокрема, було рекомендовано вжити позивачу відповідних заходів щодо відшкодування в повному обсязі завданих бюджету міста Києва фінансових витрат у розмірі 195 300,00 грн, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму коштів у зв`язку зі встановленими обставинами неналежного виконання останнім своїх договірних зобов`язань.

Дослідивши Положення Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київського міського голови № 817/4881 від 17.05.2018, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1.7. вказаного положення Департамент є органом внутрішнього аудиту та не підміняє контрольних функцій будь - яких державних органів, діє в інтересах територіальної громади міста Києва.

Результати внутрішніх аудитів та інших контрольних заходів Департамент надає Київському міському голові висновки і пропозиції та на його вимогу готує інформацію про виконання плану діяльності Департаменту.

Згідно розділу 2 Положення основним завданням Департаменту є надання незалежних висновків та рекомендацій за результатами проведених внутрішніх аудитів, моніторингів, аналізів та інших контрольних заходів ефективності діяльності та дотриманням законодавства структурними підрозділами Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємствами, установами та організаціями комунальної форми власності територіальної громади міста Києва, іншими суб`єктами в частині використання ними об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва (майна, коштів та іншої комунальної власності) (далі підконтрольні суб`єкти), спрямованих на забезпечення ефективного і результативного управління об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Києва, згідно з законодавством України. Внутрішній аудит створюється з метою вдосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків, поліпшення внутрішнього контролю та управління ризиками.

З огляду на зазначене, суд вказує, що наданий позивачем Аудиторський звіт, який складено за результатами внутрішнього аудиту позивача є його внутрішнім документом, направленим на вчинення керівниками установи дій щодо усунення недоліків діяльності останнього, в тому числі і задля відшкодування коштів, які кваліфіковані як зайво понесені витрати із місцевого бюджету.

Більше того, Аудиторський звіт складався з приводу наявності або відсутності відповідних порушень підприємства позивача та містять лише думку органу, який його склав. Такий звіт не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені у ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто звіт аудиту не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору про надання послуг.

За таких обставин, суд не може визнати Аудиторський звіт належним та допустимим доказом, в розумінні статей 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором на заявлену суму у розмірі 195 300,00 грн, оскільки встановлені у звіті факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами надання послуг).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 в справі № 21-237а13.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Відтак, судом не вбачається підстав для поширення висновків та наслідків Аудиторського звіту на відповідача, вину якого у спірних правовідносинах встановити суду не вдалося, а правова природна заявленої до стягнення суми не може кваліфікуватися як зайві витрати понесені позивачем, оскільки станом на дату підписання Договору та додаткових угод до нього, його ціна відома сторонам, а відтак і розмір таких витрат був завідомо відомий.

Зазначене судом вище виключає можливість застосування до відповідача відповідальності та стягнення заявленої суми.

Водночас, як вбачається із Аудиторського звіту, у такому звіті вказується, що саме КП «Інформатика» не було надано на запити аудиторів дозвільної документації, оформленої ТОВ «Д2О Електрік» відповідно до вимог законодавства України, а також не надано інформації та пояснень щодо доцільності виконання даної послуги в рамках інформаційних терміналів на туристичних об`єктах та маршрутах Києва.

Таким чином, суд зазначає, що підписавши у 2018 році акт надання послуг, позивач підтвердив надання відповідачем усіх перелічених у цьому акті послуг, у тому числі, підтвердив оформлення ним відповідної дозвільної документації, у зв`язку з чим в силу положень п. 5.16. Договору цей Договір вважається виконаним. При цьому, відсутність у позивача відповідної дозвільної документації у 2022 році під час проведення аудиту не свідчить про відсутність таких документів під час прийняття наданих відповідачем послуг за Договором та підписання акту наданих послуг, оскільки аудит проведено майже через чотири роки після надання відповідних послуг. Відтак, суд зазначає, що відповідальність за відсутність у КП «Інформатика» відповідної документації на виконання Договору не може бути покладена на відповідача, який належно виконав свої зобов`язання, підтвердженням чого є підписаний сторонами акт наданих послуг.

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що належних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного із позивачем Договору, що встановлені у Аудиторському звіті, позивачем до суду подано не було, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача суми, яку позивач вважає сплаченою понад міру, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11.03.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко