Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/19573/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024Справа № 910/19573/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянуши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПТАР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛ-ТРАНСПОРТ»

про стягнення 29 851,65 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПТАР» із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛ-ТРАНСПОРТ» про стягнення 29 851,65 грн, з яких: 29 275,00 грн збитків, 381,75 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 194,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки транспортного засобу № 1412KR/2021 від 14.12.2021 в частині зобов`язань із реєстрації податкової накладної, у зв`язку з чим позивач втратив право на податковий кредит.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19573/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору, а також строк для подання додаткових письмових доказів, заяв, клопотань та пояснень.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На момент відкриття провадження у даній справі судом було встановлено відсутність зареєстрованого у відповідача електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд», у зв`язку з чим ухвала суду від 09.01.2024 була надіслана відповідачу на його адресу місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштовий конверт №0600076917172 із ухвалою суду від 09.01.2024 у справі № 910/19573/23 не було отримано відповідачем та він повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене, оскільки судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПТАР» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЛ-ТРАНСПОРТ» (продавець) укладено договір поставки транспортного засобу № 1412KR/2021 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого відповідач зобов`язався продати, а позивач зобов`язався придбати напівпричеп бортовий тентований KRONE SD27EL, у кількості 1 одиниця, номера шасі НОМЕР_1 (надалі - товар), комплектація у відповідності з Додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору відчужуваний транспортний засіб належить продавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_2 на праві приватної власності.

Ціна товару, що підлягає поставці за цим Договором, становить 208 650,00 грн. Загальна ціна (вартість) Договору складає 208 650,00 грн, у т.ч. ПДВ - 20% (пункти 3.1., 3.2. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.02.2022).

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата проводиться безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Після проведення банківською/фінансовою установою покупця перерахування грошових коштів внаслідок їх списання для зарахування на поточний (розрахунковий) рахунок продавця, покупець вважається таким, що виконав своє зобов`язання у день списання грошових коштів з поточного (розрахункового) рахунку покупця. В такому випадку, датою проведення оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного (розрахункового) рахунку покупця.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що передоплата у розмірі 100% від вартості товару у т.ч. ПДВ 20%, має бути перерахована на рахунок після підписання Договору поставки. Кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше дня здійснення приймання-передачі товару.

Згідно з п. 5.1. Договору продавець передає товар покупцеві протягом одного дня після здійснення ним передоплати, але не раніше дня остаточної оплати й не пізніше наступного дня за днем повної оплати, згідно з п. 4.2. Договору.

Датою передачі товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі (п. 5.3. Договору).

У п. 5.5. Договору сторони погодили, що податкові накладні за товари або послуги, отримані за цим Договором, будуть надані виключно в електронному вигляді, складені відповідно до чинного законодавства про електронні документи, електронний документообіг і електронний цифровий підпис, із заповненням усіх обов`язкових реквізитів з накладанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи. Продавець зобов`язаний складати усі податкові накладні в електронній формі, з дотриманням умови щодо їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному законодавством. Продавець після реєстрації податкових накладних зобов`язаний надати їх покупцю шляхом направлення за допомогою програми «М.Е. Док».

Пунктом 6.3. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання продавцем обов`язку щодо реєстрації податкової накладної, внаслідок чого покупець втратить право на податковий кредит, продавець зобов`язаний відшкодувати покупцю суму відповідного податкового кредиту, штрафні санкції та спричинені збитки протягом десяти днів з дня отримання відповідної вимоги покупця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання продавцем і покупцем і діє до взаємного виконання сторонами своїх обов`язків за цим Договором (п. 9.1. Договору).

Сторонами також складено та підписано Специфікацію, яка є Додатком № 1 до Договору, якою визначено характеристики (комплектацію) товару, що підлягає передачі за Договором.

На виконання умов Договору 18.02.2022 сторонами підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв транспортний засіб напівпричеп бортовий тентований KRONE SD27EL, 2007 року, що був у використанні, у кількості 1 одиниця, номера шасі НОМЕР_1 . Вказаним актом засвідчено, що комплектність та технічний стан транспортного засобу відповідають умовам Договору, будь-які зауваження до товару відсутні.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , 18.02.2022 за позивачем зареєстровано право власності на переданий за Договором транспортний засіб.

На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 168 від 15.12.2021 позивачем було здійснено оплату частинами за поставлений товар, а саме:

17.12.2021 сплачено на користь відповідача 3000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 500,00 грн;

23.12.2021 сплачено на користь відповідача 30 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 5000,00 грн;

17.02.2022 сплачено на користь відповідача 175 650,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 29 275,00 грн.

На підтвердження перелічених вище оплат позивачем в матеріали справи надано відповідні виписки по рахунку позивача.

Також матеріали справи містять податкові накладні від 17.12.2021 № 25 щодо господарської операції на суму 3 000,00 грн (ПДВ - 500,00 грн) та від 23.12.2021 № 26 щодо господарської операції на суму 30 000,00 грн (ПДВ - 5000,00 грн), зареєстровані відповідачем у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час, позивач зазначає, що на господарську операцію на суму 175 650,00 грн (ПДВ - 29 275,00 грн) відповідачем податкову накладну не зареєстровано, у зв`язку з чим позивач втратив право на податковий кредит у розмірі 29 275,00 грн.

Відповідно до квитанції про зупинку реєстрації податкової накладної № 9253606185 від 28.11.2022 реєстрація податкової накладної № 13 від 17.02.2022 на загальну суму 175 650,00 грн, у т.ч. ПДВ - 29 275,00 грн була зупинена, а рішенням податкового органу № 8307005/38639130 від 21.02.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЛ-ТРАНСПОРТ» було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 17.02.2022 на суму 175 650,00 грн з урахуванням ПДВ - 29 275,00 грн.

Суд встановив, що 18.08.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 18.08.2023 № 18/08 про відшкодування суми податкового кредиту, штрафних санкцій та спричинених збитків в розмірі 29 275,00 грн протягом 10 днів з дня отримання цієї вимоги.

Посилаючись на залишення вказаної вимоги позивача без відповіді та задоволення, останній звернувся із даним позовом до суду, у якому із посиланням на порушення відповідачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та умов Договору, просить стягнути з відповідача, крім суми збитків у розмірі 29 275,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 381,75 грн та 3% річних у розмірі 194,90 грн за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за відповідною вимогою позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки транспортного засобу № 1412KR/2021, за яким відповідач поставив позивачу товар (транспортний засіб), що підтверджується актом приймання-передачі від 18.02.2022, за який позивачем сплачено кошти у повному обсязі.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкової накладної на частину сплаченої позивачем за поставлений товар суми у розмірі 175 650,00 грн з урахуванням ПДВ - 29 275,00 грн, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит на зазначену суму ПДВ.

Отже, предметом доказування у цій справі є: обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків; обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

При цьому доведеність протиправних дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що вбачається з усталеної судової практики у подібній категорії справ (п. 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Стаття 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 ПК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення обов`язку у відповідача зареєструвати податкову накладну) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Водночас, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» внесено зміни до ПК України, зокрема, підпункт 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ викладено у новій редакції, абзацами 1-3 якого передбачено

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.».

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних замовником (покупцем) товарів. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст. 201 ПК України, саме на відповідача, як продавця товарів, покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв замовнику включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

З огляду на вказані положення норм Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 викладено наступний правий висновок, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються господарським судом при розгляді даної справи.

Так, Верховний Суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Суд встановив належне виконання відповідачем свого обов`язку із реєстрації податкових накладних, визначеного п. 5.5. Договору, щодо сплачених позивачем сум коштів у розмірі 30 000,00 з урахуванням ПДВ 20% - 5 000,00 грн та у розмірі 3 000,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 500,00 грн.

Втім, матеріали справи не містять доказів реєстрації відповідачем податкової накладної на сплачену позивачем суму коштів у розмірі 175 650,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 29 275,00 грн.

Водночас, як вбачається із рішення ДПС України № 8307005/38639130 від 21.02.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЛ-ТРАНСПОРТ» було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 17.02.2022 на суму 175 650,00 грн з урахуванням ПДВ - 29 275,00 грн.

В матеріали справи не надано доказів оскарження вказаного рішення податкового органу до адміністративного суду, з огляду на що це рішення є чинним, та за обставин цієї справи підтверджує факт неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, а також об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що факт відсутності реєстрації податкової накладної у ЄРПН через нездійснення відповідних дій (як і через відмову податкового органу у їх реєстрації) є достатнім доказом протиправної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛ-ТРАНСПОРТ».

Отже, у даному випадку очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкової накладної та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Викладених у позові обставин відповідачем не було спростовано, як і не надано доказів виконання свого обов`язку із реєстрації податкової накладної на суму 175 650,00 грн з урахуванням ПДВ - 29 275,00 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЛ-ТРАНСПОРТ» вимог податкового законодавства та умов Договору, що є підставою для застосування до останнього відповідальності, встановленої у п. 6.3. Договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 29 275,00 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, 18.08.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 18.08.2023 № 18/08 про відшкодування суми податкового кредиту, штрафних санкцій та спричинених збитків в розмірі 29 275,00 грн протягом 10 днів з дня отримання цієї вимоги.

На підтвердження доказів направлення цієї вимоги позивач надав в матеріали справи копії опису вкладення у цінний лист, поштову накладну та чек про оплату поштових послуг. Втім, доказів отримання відповідачем вимоги від 18.08.2023 № 18/08 в матеріали справи не було надано.

Так, судом встановлено, що вказана вимога була направлена позивачем на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 38639130 (поштове повідомлення № 6504416607630).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежне виконання продавцем обов`язку щодо реєстрації податкової накладної, внаслідок чого покупець втратить право на податковий кредит, продавець зобов`язаний відшкодувати покупцю суму відповідного податкового кредиту, штрафні санкції та спричинені збитки протягом десяти днів з дня отримання відповідної вимоги покупця.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Так, в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу вимоги 18.08.2023, однак відсутні докази її отримання відповідачем, станом на момент прийняття даного рішення на офіційному веб-сайті Укрпошти відсутня інформація щодо поштового відправлення № 6504416607630.

Разом з тим, наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 затверджено «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень».

Згідно з пунктами 1, 2 Розділу ІІ Нормативів № 270 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) становлять: 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином, з урахуванням умов Договору та нормативних строків поштового обігу, за розрахунком суду відповідач мав здійснити відшкодування позивачу суми податкового кредиту у строк до 02.09.2023 включно.

Втім, як вбачається наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, останнім вирішено почати період прострочення виконання відповідачем свого обов`язку із відшкодування збитків з 01.10.2023 та, відповідно, визначено період прострочення з 01.10.2023 по 20.12.2023, що не суперечить законодавству.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у межах визначеного періоду, суд встановив, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 194,90 грн та інфляційних втрат у розмірі 381,75 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПТАР» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 800,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частиною 1 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПТАР» та Адвокатським бюро «Володимира Луцюка» (надалі - Бюро) укладено договір № 01/11-2023 про надання правової допомоги від 01.11.2023, відповідно до якого позивач доручає, а Бюро прийняло на себе зобов`язання надавати позивачу правову допомогу, в тому числі представництво інтересів у майновому спорі з ТОВ «ХЛ-ТРАНСПОРТ», який виник у зв`язку з неналежним виконанням Договору № 1412KR/2021 від 14.12.2021.

Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору правова допомога включає: аналіз документів, підготовку та подання позовної заяви до суду (1 етап), а також інших процесуальних документів після відкриття судом позовного провадження та прийняття участі у судових засіданнях (2 етап).

Пунктом 3.1. Договору № 01/11-2023 про надання правової допомоги від 01.11.2023 його сторонами погоджено вартість послуг у розмірі 10 800,00 грн, які розраховуються за тарифом 1 800,00 грн без ПДВ за одну годину надання послуг (п. 3.2.).

Так, судом встановлено, що правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІПТАР» при розгляді даної справи надавалась адвокатом - Володимиром Луцюком, на підтвердження повноважень якого в матеріалах справи наявні ордер серії АІ № 1514574 від 11.12.2023 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7379/10 від 01.03.2019.

Суд зазначає, що ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.

У даному випадку гонорар адвоката за надання правової допомоги погоджений сторонами в Договорі у фіксованому розмірі, а саме - 10 800,00 грн. Цей же розмір правової допомоги заявлено до стягнення з відповідача.

При цьому, судом встановлено, що умовами договору № 01/11-2023 про надання правової допомоги від 01.11.2023 визначено строк оплати послуг правової допомоги - протягом п`яти календарних днів після отримання відповідного рахунку від Бюро (п. 3.5.). Проте, суд зазначає, що відсутність в матеріалах справи відповідного рахунку на оплату та доказів сплати позивачем на користь Бюро вартості послуг із правничої допомоги, за наявності погодження в договорі фіксованого розміру винагороди адвоката не є підставою для відмови в компенсації відповідних витрат за рахунок іншої сторони.

Саме по собі ненадання представником позивача детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на переконання суду, не повинно обмежувати, а тим більше нівелювати з суто формалістичних причин правомірне очікування сторони, яка виграла справу, на відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу. Подібного висновку дійшов і Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 21.08.2023 у справі № 910/20493/21.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року в справі № 922/1964/21.

Суд зазначає, що у разі заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, враховуючи, що факт представництва інтересів позивача при розгляді даної справи адвокатом Володимиром Луцюком підтверджений матеріалами справи, беручи до уваги умови договору № 01/11-2023 про надання правової допомоги від 01.11.2023, у якому погоджено розмір гонорару адвоката у фіксованому розмірі, суд дійшов висновку, що у даному конкретному випадку позивачем на виконання приписів статей 13, 74 ГПК України доведено обставини надання йому послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи та обґрунтовано заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 800,00 грн, заявлені позивачем до стягнення з відповідача є такими, що відповідають критерію розумності розміру адвокатських витрат з урахуванням обставин цієї справи, є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення таких витрат на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛ-ТРАНСПОРТ» (проспект Любомира Гузара (Космонавта Комарова), буд. 26, кв. 87, м. Київ, 03124; ідентифікаційний код 38639130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПТАР» (проспект Шевченка, 2, офіс 321, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код 43498078) збитки у розмірі 29 275,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 381,75 грн, 3% річних у розмірі 194,90 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 800,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11.03.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко