Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/19149/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024Справа № 910/19149/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАНТ»,

2. ОСОБА_1 ,

3. ОСОБА_2

про стягнення 236 163,97 грн,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАНТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення коштів у розмірі 236 163,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань з повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.12.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачам визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 судом було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАНТ», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Набережно-Печерська дорога, буд. 2, м. Київ, 01013. Також вказану ухвалу направлено на адреси реєстрації відповідачів 2, 3, проте до суду повернулися всі три конверти з ухвалою суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листів з ухвалою суду відповідачами та їх повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідачів щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене, оскільки судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, відтак, останні вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідачів письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачі у встановлений строк не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їх процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

24.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРАНТ» (надалі відповідач-1) було подано анкету - заявку про надання кредиту на розвиток бізнесу в сумі 1 500 000 грн.

13.03.2020 між АТ «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРАНТ» було укладеного Заяву - договір № ID7919605 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (надалі - Договір).

Сторони погодили, що за наявності вільних коштів у позивач зобов`язується надати відповідачу-1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а відповідач зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору (п.1.1 Договору).

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача-1 з цільовим використанням на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору відповідачу-1 було надано кредит в сумі 1 200 000 грн. строком користування до 31.12.2023 року, з урахуванням внесення змін та доповнень до Заяви - договору№ ID7919605 від 13.03.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачами допущено неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів, в результаті чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути солідарно з боржника та поручителів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного договору між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «МАРАНТ», судом встановлено, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до норм ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору позивачем було надано відповідачу-1 у користування кредитні кошти у розмірі 1 200 000,00 грн, однак відповідач -1 не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів.

Указані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками по особовим рахункам та не спростовані відповідачем-1.

Заборгованість відповідача-1 перед позивачем станом на день подання позову становила: 236 163,97 грн. із яких: заборгованість по тілу кредиту -189 843, 04 грн., заборгованість по процентам - 46 320,93 грн.

Доказів виконання відповідачем-1 зобов`язань щодо повернення кредитних коштів за укладеним договором до матеріалів справи не додано. Таким чином, в порушення умов договору відповідач-1 не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а відтак у відповідача-1 наявна заборгованість по тілу кредиту -189 843,04 грн, факт наявності якої підтверджено належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 189 843,04грн. грн підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 46 320,93грн.

Наявними у матеріалах справи виписками з рахунку позичальника, розрахунками заборгованості підтверджується заборгованість по процентам за користування кредитом у заявленому розмірі, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими.

Судом встановлено, що 13.03.2020 між АТ «Таскомбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач-2) укладено договір поруки №Т 28.01.2020. І 8506, відповідно до умов якого відповідач-2 зобов`язався відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ «МАРАНТ» зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору №I ID7919605 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» від 13.03.2020, що укладений між позивачем та відповідачем-1, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (з урахуванням договорів про внесення змін та доповнень до Договору поруки).

13.03.2020 між АТ «Таскомбанк» та фізичною особою ОСОБА_2 (відповідач-3) укладено договір поруки №Т 28.01.2020. І 8505, відповідно до умов якого відповідач-3 зобов`язався відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ «МАРАНТ» зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору №I ID7919605 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» від 13.03.2020, що укладений між позивачем та відповідачем -1, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (з урахуванням договорів про внесення змін да доповнень до Договору поруки).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1 та 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором як солідарні боржники.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у них обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надали контррозрахунків заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАНТ» (Набережно-Печерська дорога, буд. 2, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 41031428), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 09806443) 189 843 грн. 04 коп. - суму основного боргу та 46 320 грн. 93 коп. - суму заборгованості по процентам.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАНТ» (Набережно-Печерська дорога, буд. 2, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 41031428) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 09806443) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 180 грн. 82 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 09806443) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 180 грн. 82 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 09806443) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 180 грн. 82 коп.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.03.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко