Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/205/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/205/24Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Комунального закладу освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр №6" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-карт Україна", м. Київ

про стягнення 17 472,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.01.2024 року Комунальний заклад освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр №6" Дніпропетровської обласної ради" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-карт Україна" (відповідач) суми коштів в розмірі 17 472,00 грн, у зв`язку неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором №09/11/1 від 09.11.2021 року в частині отоварення придбаних паливних талонів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2022 року, матеріали справи №910/205/24 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 10.01.2024 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600076906006 ухвалу суду від 10.01.2024 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/205/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 року між позивачем (надалі також - замовник) та відповідачем (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гріненерго-Карт Україна») (надалі також - постачальник) був укладений Договір №09/11/1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику у листопаді 2021 року на склад замовника, а замовник оплатити та прийняти дизельне паливо та бензин А-92 для службового автомобіля (далі - товар), в кількості та за цінами, які вказані в Додатку до даного Договору, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно з пунктом 1.2. Договору сума Договору становитьь 33 200,70 грн, в т.ч. з ПДВ 5 533,45 грн.

Відповідно до пунктіф 3.1. та 3.2. Договору місце поставки товару: вул. 20-річчя Перемоги, 30, м. Дніпро, Україна. Строк поставки: листопад 2021 року.

Дата поставки товару вважається дата фактичної передачі товару замовнику, що підтверджується актами або накладними і довіреністю на отроимання цінностей. (п. 3.3. Договору).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що замовник здійснює оплату товарушляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дати поставки товару на склад замовника, на підставі наданого оригіналу рахунку та накладної.

Договір набирає сили з лати підписання і діє до 31.12.2021 року, а в частині виконання обов`язків - до повного їх виконання. (п. 9.1. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони оформили специфікацію товару.

Відповідно до видаткової накладної №Т-14135 від 15.11.2021 року відповідачем передано позивачу талони на дизельне паливо та бензин А-92 (номінал 10 літрів та 5 літрів) на 1 145 літрів на суму в розмірі 33 200,70 грн з ПДВ.

Відповідно до платіжного доручення №69410 від 29.11.2021 року позивачем сплачено на користь відповідача суму коштів в розмірі 33 200,70 грн.

Як стверджує позивач, відповідач припинив виконання зобов`язання по вищезазначеному Договору, а саме ГАЗС постачальника припинили відпуск палива покупцю по талонах, які є підставою для відвантаження палива з всіх АЗС постачальника.

Позивачем було складено лист №01-14/107 від 06.04.2022 року, в якому зазначено, що працівникам позивача відмовлено заправити автомобіль за талонами, у зв`язку з чим позивач просив відповідача вирішити це питання.

13.03.2022 року позивачем було складено лист №01-14/139 яким він повідомив відповідача, що у зв`язку із закінченням строку дії талонів необхідно їх обміняти.

Листом №22 від 09.05.2022 року відповідач повідомив позивача, що термін дії талонів продовжено віддалено, проте наразі немає можливості здійснити відпуск пального.

06.11.2023 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію №01-14/441 про повернення коштів за неотоварені талони.

За доводами позивача, станом на момент пред`явлення даної позовної заяви, відповідачем залишились неотоварені талони в кількості 600 літрів (40 талонів номіналом 10 літрів та 20 талонів номіналом 10 літрів) на загальну суму 17 472,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 17 472,00 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач передав позивачу талони на загальну суму 33 200,70 грн (видаткова накладна №Т-14135 від 15.11.2021 року), які були повністю оплачені позивачем згідно платіжного доручення №694 від 29.11.2021 року на суму 33 200,70 грн.

Із змісту укладеного між сторонами Договору слідує, що Дата поставки товару вважається дата фактичної передачі товару замовнику, що підтверджується актами або накладними і довіреністю на отроимання цінностей.

В той же час, за твердженнями позивача, право на отримання палива було реалізоване останнім частково у зв`язку з відсутністю відпуску пального по придбаним талонам на АЗС.

Так, не отовареними відповідачем є талони в кількості 600 літрів пального на суму 17 472,00 грн.

При цьому матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання позивачем оплаченого на підставі Договору пального на загальну суму 17 472,00 грн у кількості 600 літрів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За змістом ст. 667 Цивільного кодексу України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відсутність дій відповідача щодо фактичного передання товару на АЗС постачальника на території України у визначений договором строк, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

При цьому, пунктом 3.2. Договору передбачено, що строк поставки товару - листопад 2021 року.

Додаткових Договорів сторонами укладено не було та нових строків не погоджено.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не було виконано своїх зобов`язань за Договором стосовно передачі (відпуску) позивачеві оплаченого товару - пального в повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17 472,00 грн визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 17 472,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 2 684,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріненерго-Карт Україна (ідентифікаційний код 32489155, місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 11) на користь Комунального закладу освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр №6» Дніпропетровської обласної ради» (ідентифікаційний код 24238634, місцезнаходження: 49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 30) суму коштів в розмірі 17 472,00 грн (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят дві гривни 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ