Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/17266/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024Справа № 910/17266/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спарта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміан"

про стягнення 69 835,52 грн.

Суддя Борисенко І.І.

без повідомлення учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спарта" (далі - ТОВ "ТД "Спарта", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміан" (далі - ТОВ "Доміан", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 69 835,52 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору надання послуг, укладеного сторонами у спрощений спосіб, в частині своєчасної сплати вартості послуг екскаватора з гідромолотом за актами надання послуг № 1078 від 06.12.2021 та № 1095 від 08.12.2021, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ТОВ "ТД "Спарта" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 50 997,00 грн., інфляційні втрати у сумі 15 909,32 грн., 3 % річних у сумі 2 929,20 грн., що разом становить 69 835,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом 04.12.2023 на його юридичну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, офіс 4, та 13.12.2023 відповідачем була отримана, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що у період з 31.05.2021 по 18.10.2023 між сторонами існували господарські відносини, відповідно до яких позивач надав послуги з роботи техніки на загальну суму 216 184,05 грн., у тому числі послуги екскаватора з гідромолотом згідно з актами надання послуг № 1078 від 06.12.2021 та № 1095 від 08.12.2021. Вказані послуги відповідач оплатив у повному обсязі, у зв`язку з чим підстав для оплати заявленого позивачем боргу у відповідача немає. Просив відмовити у задоволенні позову.

27.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти доводів викладених у відзиві заперечив, вважав їх необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "ТД "Спарта" (виконавець) та ТОВ "Доміан" була досягнута усна домовленість, згідно з якою позивач зобов`язався надати послуги екскаватора з гідромолотом, а відповідач зобов`язався їх прийняти та оплатити.

Так, 06.12.2021 та 08.12.2021 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 78 188,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 1078 від 06.12.2021, № 1095 від 08.12.2021, підписаними сторонами без зауважень, рахунками на оплату № 1093 від 06.12.2021, № 1094 від 06.12.2021, податковими накладними № 22 від 06.12.2021, № 33 від 08.12.2021, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зважаючи на зміст спірних правовідносин та враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини надання послуг шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Проте, як свідчать матеріали справи, незважаючи на реєстрацію позивачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 78 188,00 грн., відповідач свої зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг виконав неналежним чином, вартість послуг за договором сплатив частково - на суму 27 191,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 19.07.2022, платіжною інструкцією № 2597613085 від 18.10.2023.

Отже, у відповідача виникла заборгованість у сумі 50 997,00 грн. (78 188,00 грн. - 27 191,00 грн.).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що у період з 31.05.2021 по 18.10.2023 між сторонами мали місце господарські відносини з надання послуги, на підтвердження яких відповідач надає акти наданих послуг та платіжні інструкції (доручення) на загальну суму 216 184,05 грн., а саме: акт наданих послуг № 317 від 31.05.2021; акт наданих послуг № 1058 від 19.11.2021; акт наданих послуг № 1059 від 22.11.2021; акт наданих послуг № 1060 від 23.11.2021; акт наданих послуг № 1061 від 24.11.2021; акт наданих послуг № 1062 від 24.11.2021; акт наданих послуг № 1063 від 25.11.2021; акт наданих послуг № 1064 від 26.11.2021; акт наданих послуг № 1065 від 26.11.2021; акт наданих послуг № 1066 від 28.11.2021; акт наданих послуг № 1067 від 29.11.2021; акт наданих послуг № 1068 від 30.11.2021; акт наданих послуг № 1078 від 06.12.2021; акт наданих послуг № 1095 від 08.12.2021; платіжні доручення: № 2597611869 від 31.05.2021; № 2597612071 від 05.07.2021; № 2597612620 від 13.10.2021; № 59 від 05.07.2022; № 60 від 05.07.2022; № 61 від 05.07.2022; № 62 від 05.07.2022; № 63 від 05.07.2022; № 64 від 05.07.2022; № 65 від 12.07.2022; № 66 від 12.07.2022; № 67 від 12.07.2022; № 68 від 12.07.2022; № 34 від 19.07.2022; № 35 від 19.07.2022; № 36 від 19.07.2022; № 37 від 19.07.2022; № 2597613085 від 18.10.2023.

Проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача та зазначає, що платіжними інструкціями від 31.05.2021 р. № 2597611869, від 05.07.2021 р. №2597612071 на загальну суму 85 272,00 грн. були сплачені послуги згідно рахунку від 27.05.2021 р. № 304 на загальну суму 85 272,00 грн., про що зазначено в призначенні платежу у вищевказаних платіжних інструкціях.

Платіжною інструкцією від 13.10.2021 р. № 2597612620 на загальну суму 6 546,00 грн. відбулася сплата за послуги згідно рахунку від 07.10.2021 р. № 808 на загальну суму 6 546,00 грн., про що зазначено в призначенні платежу у вищевказаній платіжній інструкції.

Платіжними дорученнями від 05.07.2022 №№ 59, 60, 61, 62, 63, 64, від 12.07.2022 №№ 65, 66, 67, 68, від 19.07.2022 р. №№ 34, 35, 36 на загальну суму 97 175,05 грн. відбулася сплата за послуги відповідно до актів надання послуг від 19.11.2021 р. № 1058, від 22.11.2021 р. № 1059, від 23.11.2021 р. №1060, від 24.11.2021 р. №1061, від 24.11.2021 р. №1062, від 25.11.2021 р. №1063, від 26.11.2021 р. №1064, від 26.11.2021 р. №1065, від 28.11.2021 р. №1066, від 29.11.2021 р. №1067, від 30.11.2021 р. № 1068 на загальну суму 97 175,05 грн.

Також, як вже зазначалось судом, акт від 06.12.2021 № 1078 (рахунок від 06.12.2021 № 1093) відповідач оплатив частково - на суму 7 824,96 грн. (платіжне доручення від 19.07.2022 р. №37) та на суму 19 366,04 грн. (платіжна інструкція від 18.10.2023 р. №2597613085). В призначенні платежу у платіжному дорученні від 19.07.2022 р. № 37 та платіжній інструкції від 18.10.2023 р. № 2597613085 зазначено, що здійснюється оплата рахунку № 1093 від 06.12.2021.

Тобто, рахунок № 1093 від 06.12.2021 на суму 48 500,00 грн. був оплачений частково - на загальну суму 27 191,00 грн. Отже, несплаченим вказаний рахунок залишився на суму 21 309,00 грн.

Щодо оплати послуг на суму 29 688,00 грн. відповідно до акту надання послуг № 1095 від 08.12.2021 р. (рахунок № 1094 від 06.12.2021), то відповідач доказів оплати цих послуг не надав.

Таким чином, надані відповідачем докази не підтверджують сплату позивачу заявленої до стягнення заборгованості за актом від 06.12.2021 № 1078 та актом № 1095 від 08.12.2021 на загальну суму 50 997,00 грн. (21 309,00 грн. + 29 688,00 грн.).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості послуг відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Доміан" заборгованості в сумі 50 997,00 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 15 909,32 грн., 3 % річних у сумі 2 929,20 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є правомірною.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15 909,32 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2021 по вересень 2023 та 3 % річних у сумі 2 929,20 грн. за період з 07.12.2021 по 06.11.2023 підлягає задоволенню в заявленій Позивачем сумі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТД "Спарта" про стягнення з ТОВ "Доміан" боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 2 684,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спарта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміан" про стягнення заборгованості у сумі 69 835,52 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміан" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, офіс 4, ідентифікаційний код 39340596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спарта" (04215, місто Київ, проспект Свободи, будинок 34, квартира 167, ідентифікаційний код 42123734) основний борг у сумі 50 997 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 53 коп., інфляційні втрати в сумі 15 909 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 32 коп., 3 % річних у сумі 2 929 (дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 20 коп., судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Борисенко І. І.