Рішення

від 05.03.2024 по справі 910/17370/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2024Справа № 910/17370/23За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Інвесткомпані»

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Інвесткомпані» (надалі - відповідач) в якому просить суд зобов`язати відповідача надати позивачу належним чином завірені копії документів, що стосуються відповідача, а саме:

- статут товариства та всі зміни до статуту;

- установчий договір товариства (якщо такий укладався) та всі зміни до нього;

- протоколи загальних зборів учасників товариства;

- накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

- річну фінансову звітність товариства;

- документи бухгалтерського обліку аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

- документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

- документи, що підтверджують права товариства на майно.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.15, 16, 116 Цивільного кодексу України, ст.167 Господарського кодексу України, ст.5, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», обґрунтовані порушенням відповідачем корпоративних прав позивача, як учасника товариства, на отримання інформації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

23.11.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 відкрито провадження в справі № 910/17370/23 та постановлено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.12.2023.

13.12.2023 від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 20.12.2023 без її участі.

У підготовче засідання 20.12.2023 сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання в справі на 06.02.2024.

08.01.2024 від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла копія реєстраційної справи відповідача.

30.01.2024 від позивача надійшла заява про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 задоволено заяву позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та вирішено забезпечити участь останньої в підготовчому засіданні призначеному на 06.02.2024 та в усіх наступних засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовче засідання 06.02.2024 з`явилась позивач, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 05.03.2024.

У судовому засіданні 05.03.2024 позивач надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити. Представник відповідача в засідання не з`явився про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 05.03.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2023 Державним підприємством «СЕТАМ» було проведено електронний аукціон (торги) майнових (корпоративних прав), а саме частки в статутних капіталах товариств, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Інвесткомпані» (відповідача).

Відповідно до протоколу №5833946 проведення електронного аукціону (торгів) переможцем аукціону (торгів) визнано ОСОБА_1 (позивача).

Згідно акту проведення електронних торгів від 24.03.2023, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипніком В.Л. в межах виконавчого провадження №69748524, останнім підтверджено факт реалізації майна боржника, зокрема, майнових (корпоративних) прав, а саме частки в статутному капіталі відповідача в розмірі внеску статутного фонду в сумі 8 010, 00 грн. Переможцем торгів - покупцем лоту визнано позивача ( ОСОБА_2 ), якою повністю сплачено на депозитний рахунок приватного виконавця за придбане майно 63 234,00 грн, з яких: 3 161, 70 грн гарантійний внесок та 60 072,30 грн вартість лоту.

Отже, позивач 24.03.2024 на підставі вказаних протоколу проведення електронного аукціону (торгів) та акту отримала частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Інвесткомпані» (відповідача).

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із засновників відповідача є позивач (статутний внесок 8 010,00 (0,1%)). Місцезнаходження юридичної особи: 01010, місто Київ, вулиця М. Гайцана, будинок 6.

Відповідно до положень статті 93 Цивільного Кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Водночас, згідно приписів частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Згідно пункту 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

У відповідності до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Частина 1 статті 10 вказаного Закону встановлює презумпцію достовірності відомостей з Єдиного державного реєстру, якщо ця презумпція не спростована у встановленому порядку.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи вона, як учасник товариства неодноразово зверталася до відповідача з вимогами про надання копій документів, що стосуються діяльності відповідача, а саме: 05.05.2023, 14.06.2023 та 03.08.2023, що підтверджується описами вкладення в цінні листи, накладними АТ «Укрпошта» №3960502387035та №3960502431204 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 03.08.2023.

Відповідей на зазначені вимоги позивача матеріали справи не містять.

Враховуючи не надання відповідачем документів, позивач звернувся до суду з даним позов для захисту своїх корпоративних прав.

Частиною першою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ч.1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ст.116 Цивільного кодексу України, що учасники господарського товариства можуть у порядку, встановленому установчим документом товариства, одержувати інформацію про діяльність товариства.

Статтею 5 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» визначено, що учасники товариства мають такі права:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;

3) брати участь у розподілі прибутку товариства;

4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Отже, наведене в п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" право учасника отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, випливає і гарантується законом і не залежить від умов статуту.

У відповідності до ч.1 ст.43 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», товариство зобов`язано зберігати такі документи:

1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) протоколи загальних зборів учасників;

4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);

6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

8) річну фінансову звітність;

9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів;

11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;

12) документи, що підтверджують права товариства на майно;

13) документи бухгалтерського обліку.

Отже, законодавством визначено перелік документів, які мають бути надані товариством у порядку надання інформації про діяльність товариства.

Частиною 4 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

З огляду на викладені норми вбачається, що одержання учасником товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому законом, є його абсолютивним правом та необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні товариством.

Відтак, внаслідок невиконання господарським товариством свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 25.11.2020 у справі №910/8802/19 та від 24.12.2020 у справі №911/73/20.

З огляду на норму ст.43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство повинно зберігати та надати на вимогу учасника документи згідно з наведеним в статті переліком.

Суд враховує, що гарантоване право учасника на отримання визначених частиною першою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" документів не може бути обмежено відсутністю вказівки ним чітких реквізитів запитуваних документів. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в контексті з ч.5 даної статті передбачено право учасника вимагати отримання визначеної законом інформації щодо діяльності товариства без обмеження їх переліку та видів.

Схожа за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №911/73/20.

Отже, обставина відсутності у володінні учасника товариства точної інформації щодо реквізитів того чи іншого запитуваного документа, не нівелює необхідність виконання обов`язку товариства з надання запитуваних документів в строк передбачений частиною п`ятою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

На переконання суду, такий обов`язок має бути виконано у спосіб, що повною мірою задовольняв би запит учасника товариства: шляхом надання всіх існуючих документів за визначеними в запиті (вимозі) учасника реквізитами, шляхом попереднього з`ясування реквізитів документів та подальшого їх надання, або у інший компромісний спосіб.

Як установлено судом вище позивач, як учасник товариства, 05.05.2023, 14.06.2023 та 03.08.2023 зверталася до відповідача з вимогами про надання копій документів, що стосуються діяльності відповідача, а саме:

- статуту товариства та всіх зміни до статуту;

- установчого договору товариства (якщо такий укладався) та всіх зміни до нього;

- протоколів загальних зборів учасників товариства;

- наказів і розпоряджень виконавчого органу товариства;

- річної фінансової звітності товариства;

- документів бухгалтерського обліку, аудиторських висновків та результатів надання інших аудиторських послуг;

- документів звітності, що подаються відповідним державним органам;

- документів, що підтверджують права товариства на майно.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку передбаченого ч.5 ст.43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з надання позивачеві копій зазначених у вимогах документів.

На переконання суду, запитуваний позивачем перелік документів наведений у вимога від 05.05.2023, 14.06.2023, 03.08.2023 та безпосередньо в позові є таким, що відповідає переліку документів передбаченому частиною 1 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

З огляду на викладене, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з метою належного виконання визначеного статтею 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" обов`язку товариства щодо надання запитуваних учасником товариства документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачеві документи, що стосуються його діяльності.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача надати позивачу належним чином завірені копії документів, що стосуються відповідача.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Інвесткомпані» (01010, місто Київ, вулиця М. Гайцана, будинок 6, ідентифікаційний код 40091334) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) належним чином завірені копії документів, що стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Інвесткомпані» (01010, місто Київ, вулиця М. Гайцана, будинок 6, ідентифікаційний код 40091334), а саме:

- статут товариства та всі зміни до статуту;

- установчий договір товариства (якщо такий укладався) та всі зміни до нього;

- протоколи загальних зборів учасників товариства;

- накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

- річну фінансову звітність товариства;

- документи бухгалтерського обліку аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

- документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

- документи, що підтверджують права товариства на майно.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Інвесткомпані» (01010, місто Київ, вулиця М. Гайцана, будинок 6, ідентифікаційний код 40091334) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 11.03.2024.

Суддя Я.А.Карабань